про забезпечення позову
02 квітня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/1993/26
Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви, -
ОСОБА_1 подано до Кіровоградського окружного адміністративного суду заяву про забезпечення позову до подачі позовної заяви, шляхом зупинення дії вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-15269-52 від 09.02.2026 у сумі 12349,48 грн, прийняту Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області до набрання законної сили остаточним судовим рішенням по суті заявлених позовних вимог.
Заява мотивована тим, що старшим державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Байрамовою Іриною Миколаївною відкрито виконавче провадження ВП №80649975 від 02.04.2026 за вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ф-152669-52 від 09.02.2026, про що свідчить постанова про арешт коштів боржника, оскарження якої, згідно з чинним законодавством, не зупиняє його виконання. Оскільки правомірність (неправомірність) прийняття оскаржуваної вимоги №Ф-15269-52 від 09.02.2026 ГУ ДПС у Кіровоградській області буде встановлена лише судовим рішенням, прийнятим за результатами розгляду справи по суті, стверджувати на даний час про це неможливо, тому у разі встановлення протиправності оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-15269-52 від 09.02.2026 і задоволення позовних вимог, позивачу доведеться докласти значних зусиль і витрат, щоб відновити свої права та повернути свої кошти, на яке може бути звернено стягнення у разі примусового виконання. Вказує, що заявником у строки визначені ч.2 ст.153 КАС України буде подано позовну заяву до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними дій та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки).
Ознайомившись з матеріалами позовної заяви та заявою про забезпечення позову, суд дійшов до таких висновків.
Враховуючи положення ч.1 ст.154 КАС України заяву про забезпечення позову розглянуто без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.1 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частиною 4 статті 150 КАС України передбачено, що подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Згідно з ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною 2 статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Із системного аналізу вимог наведених статей вбачається, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. До того ж, забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту заявнику - до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 Закону України “Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. №1404-VIII (далі за текстом - Закон 1404-VIII) визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: рішень інших державних органів, рішень (актів) Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.
З огляду на ч.1 ст.12 Закону №1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Відповідно до ч.4 ст.15 Закону №1404-VIII за рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, прийнятими у справах про адміністративні правопорушення, та за рішеннями, прийнятими у кримінальних провадженнях, стягувачем виступає державний орган, який прийняв відповідне рішення або за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення.
Статтею 10 Закону №1404-VIII передбачено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Згідно з частинами 5, 7 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти/електронні гроші боржника.
Згідно з частиною 3 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: 6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;
Пунктом 2 частини 1 статті 34, частиною 1 статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа - до розгляду питання по суті.
Відповідно до ч.4 ст.25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Суд враховує, вимога №Ф-152669-52 від 09.02.2026 року про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом та постановою старшого державного виконавця Подільського відділу ДВС у місті Кропивницькому Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 02.04.2026 року відкрито виконавче провадження ВП №80649975 з виконання вимоги ГУ ДПС у Кіровоградській області №Ф-152669-52 від 09.02.2026 року, про що свідчить постанова про арешт коштів боржника.
Вирішуючи питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає, що підстави, визначені статтею 150 КАС України є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Забезпечення позову здійснюється з метою гарантування виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог та спрямоване на те, щоб не допустити настання незворотних наслідків щодо відновлення порушеного права.
Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.
Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постановах від 21.11.2018 р. у справі №826/8556/17, від 25.04.2019 р. у справі №826/10936/18, від 29.01.2020 р. у справі №640/9167/19.
Крім того, суд зазначає, що подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Суд враховує що відкриття виконавчого провадження з виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-152669-52 від 09.02.2026 року, саме яку і збирається оскаржити заявник, зумовить примусове виконання даної вимоги та потягне за собою наслідки, передбачені Законом України "Про виконавче провадження". До того ж, подальше вчинення державним виконавцем виконавчих дій може призвести до негативних фінансових наслідків для позивача у вигляді стягнення не лише суми боргу, яка є спірною, а й витрат виконавчого провадження, а також арешту та реалізації його майна.
Зважаючи на те, що розгляд справи починаючи з суду першої інстанції, а також в разі подачі апеляційної скарги та її розгляду апеляційною інстанції, може тривати досить тривалий час, то стягнення боргу на підставі оскаржуваної вимоги з цілком об'єктивних причин, створить обставини за яких захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення справи по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища позивача до розгляду справи по суті.
Отже, застосуванням заходів забезпечення позову не може бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Так, захід забезпечення позову, а саме зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-152669-52 від 09.02.2026 року, прийнятої відповідачем, до набрання законної сили остаточним судовим рішенням в адміністративній справі, буде стосуватися предмету позову.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.150-154, 156, 256, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити частково.
Зупинити стягнення на підставі виконавчого документа - вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-152669-52 від 09.02.2026 року на суму 12349,48 грн. до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали невідкладно надіслати учасникам справи та до Подільського відділу ДВС у місті Кропивницькому Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України для виконання.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання її суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів за правилами, встановленими ст.ст.293-297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Т.М. КАРМАЗИНА