про забезпечення позову
31 березня 2026 року м. Київ № 320/4618/26
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши заяву позивача про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАНЕР-ЦЕНТР"
до Державної інспекції архітектури та містобудування України
треті особи 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "СЛАВУТИЧ-ОСОКОРКИ";
2) Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬФАБУД КОМПЛЕКТ"
про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування приписів,-
До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "СКАНЕР-ЦЕНТР" з позовом до Державної інспекції архітектури та містобудування України, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "СЛАВУТИЧ-ОСОКОРКИ", Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬФАБУД КОМПЛЕКТ", в якому просить суд:
- визнати протиправними дії головного інспектора будівельного нагляду Першого відділу державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Рябчинського Артема Михайловича, головного інспектора будівельного нагляду Першого відділу державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Потапова Олега Леонтійовича щодо проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності будівництва за адресою: просп. Миколи Бажана, 151-б, м.Київ на земельних ділянках з кадастровими номерами: 8000000000:90:009:0019, 8000000000:90:009:0053 щодо будівництва торговельно-офісного та житлово-громадського комплексу ЖК “Славутич 2.0», за наслідками якого було складено Акт за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 30.12.2025 року № 39;
- визнати протиправним та скасувати Припис Державної інспекції архітектури та містобудування України про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 02.01.2026 року, складеного головним інспектором будівельного нагляду Першого відділу державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Рябчинським Артемом Михайловичем, головним інспектором будівельного нагляду Першого відділу державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Потаповим Олегом Леонтійовичем за результатами позапланової перевірки, проведеної на об'єкті будівництва за адресою: просп. Миколи Бажана, 151-б, м.Київ на земельних ділянках з кадастровими номерами: 8000000000:90:009:0019, 8000000000:90:009:0053 щодо будівництва торговельно-офісного та житлово-громадського комплексу ЖК “Славутич 2.0», виданий Товариству з обмеженою відповідальністю “СКАНЕР-ЦЕНТР»;
- визнати протиправним та скасувати Припис Державної інспекції архітектури та містобудування України про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 02.01.2026 року, складеного головним інспектором будівельного нагляду Першого відділу державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Рябчинським Артемом Михайловичем, головним інспектором будівельного нагляду Першого відділу державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Потаповим Олегом Леонтійовичем за результатами позапланової перевірки, проведеної на об'єкті будівництва за адресою: просп. Миколи Бажана, 151-б, м.Київ наземельних ділянках з кадастровими номерами: 8000000000:90:009:0019, 8000000000:90:009:0053 щодо будівництва торговельно-офісного та житлово-громадського комплексу ЖК “Славутич 2.0», виданий Товариству з обмеженою відповідальністю “СКАНЕР-ЦЕНТР».
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.02.2026 відкрито провадження в адміністративній справі для її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
27.03.2026 позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.03.2026 означену заяву розподілено судді Жуку Р.В.
Водночас, означена заява передана судді Жуку Р.В. для розгляду 31.03.2026 у зв'язку з перебуванням судді у відпустці до 27.03.2026 та 30.03.2026 на лікарняному.
Так, ТОВ "СКАНЕР-ЦЕНТР" просить суд:
вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії Припису Державної інспекції архітектури та містобудування України про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 02.01.2026 року, складеного головним інспектором будівельного нагляду Першого відділу державного архітектурно - будівельного контролю Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Рябчинським Артемом Михайловичем, головним інспектором будівельного нагляду Першого відділу державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Потаповим Олегом Леонтійовичем за результатами позапланової перевірки, проведеної на об'єкті будівництва за адресою: просп. Миколи Бажана, 151-б, м.Київ на земельних ділянках з кадастровими номерами: 8000000000:90:009:0019, 8000000000:90:009:0053 щодо будівництва торговельно-офісного та житлово-громадського комплексу ЖК “Славутич 2.0», виданого Товариству з обмеженою відповідальністю “СКАНЕР-ЦЕНТР»;
вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії Припису Державної інспекції архітектури та містобудування України про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 02.01.2026 року, складеного головним інспектором будівельного нагляду Першого відділу державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Рябчинським Артемом Михайловичем, головним інспектором будівельного нагляду Першого відділу державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Потаповим Олегом Леонтійовичем за результатами позапланової перевірки, проведеної на об'єкті будівництва за адресою: просп. Миколи Бажана, 151-б, м.Київ на земельних ділянках з кадастровими номерами: 8000000000:90:009:0019, 8000000000:90:009:0053 щодо будівництва торговельно-офісного та житлово-громадського комплексу ЖК “Славутич 2.0», виданого Товариству з обмеженою відповідальністю “СКАНЕР-ЦЕНТР».
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, заявник повідомив, що оскаржувані у даній справі приписи були винесені за результатом проведення перевірки, оформленої актом, в якому вказано про встановлення наявності незакінченого будівництвом частини об'єкта, а саме: паркінгу. При цьому вказано, що під час проведення перевірки роботи з будівництва паркінгу не виконувались. Під час перевірки не вдалося встановити чи розміщена будівля паркінга, який будується на території в межах червоних ліній. Тому для встановлення питання щодо розміщення будівлі паркінга, що будується відносно червоних ліній було здійснено топографо - геодезичну зйомку і встановлено, що будівля паркінга, що будується частково розташована в межах червоних ліній і будується не відповідно до затвердженої проектної документації, а отже є об'єктом самочинного будівництва. Об'єкт будівництва огороджений будівельною огорожею, але відсутній стенд з інформацією про документ, що дає право на виконання підготовчих та будівельних робіт.
ТОВ “СКАНЕР-ЦЕНТР» зазначає, що є орендарем земельної ділянки з кадастровим номером: 8000000000:90:009:0053, має Дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ113192391849 відповідно, має всі законні підстави для здійснення будівництва торговельно-офісного та житлово-громадського комплексу ЖК “Славутич 2.0» та діючу дозвільну документацію на виконання будівельних робіт. Однак, відповідачем в Акті та Приписі-1, Приписі-2, вказано, що об'єкт будівництва є самочинним будівництвом і будується з істотними порушеннями ДБН Б.2.2-12:2019 “Планування та забудова територій» та посилаються на статтю 376 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Заявник зазначає, що така позиція ДІАМ протирічить своїм же висновкам, викладеним в оскаржуваних приписах, оскільки підтвердженням правомірності і законності здійснення будівництва на земельних ділянках кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:90:009:0019, 8000000000:90:009:0053 є вже видані органом перевірки - Державною інспекцією архітектури та містобудування України Сертифікату (зі змінами) про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів за реєстраційним номером ІУ123240603411 від 14.06.2024 ІІІ черга будівництва та Сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів за реєстраційним номером ІУ123210624234 від 02.07.2021 І черга будівництва на проспекті Миколи Бажана, 151-б у Дарницькому районі міста Києва.
ТОВ “СКАНЕР-ЦЕНТР» наголошує, що про дану обставину, в оскаржуваних Приписах вказано самими перевіряючими об'єкту будівництва. Тобто, будівництво вже не є самочинним, оскільки вже перевіряючий орган видав Сертифікати (зі змінами) про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, розташованих на земельних ділянках, що перевірялись ДІАМ. Крім того, заявником зазначено , що він має всі визначені законодавством діючі документи (наявні в матеріалах справи), що надають право для здійснення будівництва, зокрема: Договір оренди земельної ділянки від 11.10.2005 року; Дозвіл на виконання будівельних робіт; Експертний звіт щодо розгляду проектної документації, яким встановлено, що проектна документація на будівництво розроблена згідно з вихідними даними на проектування та вимогами законодавства; Договір про реалізацію проекту будівництва від 27.03.2019 року та іншими документами.
Наведене, на переконання заявника, свідчить про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, оскільки наслідки втрати чинності вже отриманих дозвільних документів можуть бути незворотними при виконанні оскаржуваних приписів до розгляду справи по суті та прийняття рішення суду.
Разом з тим, заявник зазначає, що у акті та оскаржуваних Приписах вказано, що здійснювався перевіряючими ДІАМ аналіз проектної документації РD01:8284-9375-6609-4762 редакція № 3 від 05 вересня 2023 року (стадія “П»), РD01:5456-9441-5093-9499 редакція № 6 від 01 квітня 2025 року (стадія “П»), та Приписом-1 вимагається усунути порушення шляхом перебудови об'єкта відповідно до проєктної документації РD01:5456-9441-5093-9499 редакція № 6 від 01 квітня 2025 року та Приписом-2 вимагається зупинити будівельні роботи, окрім робіт які стосуються перебудови об'єкта, відповідно проєктної документації РD01:5456-9441-5093-9499 редакція № 6 від 01 квітня 2025 року.
Проте, на думку заявника, такі вимоги є протиправними та суперечать законодавству в сфері містобудівної діяльності, оскільки на момент проведення перевірки в проєктну документацію РD01:5456-9441-5093-9499 редакція № 6 від 01 квітня 2025 року були внесені зміни, і діяла проєктна документація PD01:5456-9441-5093-9499 редакція № 7. Тобто, вимоги ДІАМ виконати роботи згідно проєктної документації № 6 є протиправними, так як на момент перевірки вже діяла редакція № 7.
Також, на думку заявника, вказані вище обставини, підтверджують, що зроблені висновки в Акті від 30.12.2025 року № 39 та складені Припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 02.01.2026 року та Припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 02.01.2026 року відповідача є протиправним.
ТОВ “СКАНЕР-ЦЕНТР» зазначає, що їх виконання до розгляду справи у суді по суті, та перебудови об'єкта будівництва відповідно до проєктної документації РD01:5456-9441-5093-9499 редакція № 6 від 01 квітня 2025 року, без встановлення правомірності вимог відповідача, може мати наслідком перебудови об'єкту будівництва згідно проектної документації, яка вже недіюча.
Приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 02.01.2026 року, Державна інспекція архітектури та містобудування України вимагає усунути порушення шляхом перебудови об'єкта відповідно до проектної документації РD01:5456-9441-5093-9499 редакція № 6 від 01 квітня 2025 року.
За твердженням заявника, до розгляду справи по суті, виконання оскаржуваного Припису створює серйозні правові та економічні наслідки для Замовника, зокрема: втрату інвестицій, понесення значних фінансових збитків у зв'язку з розірванням договірних зобов'язань із замовниками, постачальниками, інвесторами, а також сформувати репутаційні та фінансові ризики, які призведуть до суттєвих збитків. Відповідно, невжиття заходів забезпечення позову у даній справі може зумовити виникнення інших спорів (з інвесторами, замовниками постачальниками), а для відновлення прав позивача необхідно буде докласти значних зусиль шляхом ініціювання нових судових процесів, що потягне за собою матеріальні витрати, відшкодування яких буде неминуче пов'язане із певними труднощами, тобто спричинить негативні наслідки для сторін.
ТОВ “СКАНЕР-ЦЕНТР» стверджує, що виконання оскаржуваних приписів на час розгляду судом адміністративної справи спричинить значну фінансову шкоду та збитки позивачу, як Генпідряднику будівництва, та його працівникам, а у випадку задоволення позовних вимог для відновлення порушених прав потребуватиме значних зусиль, часу та витрат.
Також заявником зазначено, що у складі проекту «Будівництво торговельно-офісного та житлово-громадського комплексу на просп. Миколи Бажана, 151-Б у Дарницькому районі м. Києва» продано 90 (дев'яносто) машиномісць покупцям на підставі укладених договорів купівлі-продажу. Зазначені обставини свідчать про значні матеріальні витрати, понесені при будівництві, і у випадку виконання оскаржуваних Приписів, до розгляду справи по суті та встановлення правомірності/неправомірності їх винесення, призведе до завдання незворотної шкоди позивачу. Тобто, враховуючи правову природу Припису про перебудову об'єкта будівництва, виконання якого створює комплекс правових наслідків, для відновлення порушених прав позивача знадобиться докласти значних зусиль, що істотно ускладнить виконання рішення суду, у зв'язку із зникненням об'єкта будівництва та втрати майна. А відтак, подальший розгляд справи буде формальним без ефективного поновлення порушеного права.
Невиконання приписів є наслідком, зокрема, призначення позапланової перевірки для перевірки вимог виконання приписів органу державного архітектурного будівельно контролю, що передбачено частиною 1 статті 41 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності». У разі встановлення невиконання приписів (зокрема, Приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 02.01.2026 року Державна інспекція архітектури та містобудування України вимагає усунути порушення шляхом перебудови об'єкта відповідно до проектної документації РD01:5456-9441-5093-9499 редакція № 6 від 01 квітня 2025 року) орган державного архітектурного будівельно контролю зможе притягнути суб'єкта містобудування до відповідальності за порушення у сфері містобудівної діяльності, що передбачено статтею 2 Закону України “Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності» у вигляді штрафу або й звернутися до суду про із позовом про припинення права на виконання підготовчих або будівельних робіт.
Разом з тим, правомірність винесення такого Припису і виконання його шляхом перебудови об'єкту будівництва може бути встановлено, лише під час розгляду справи по суті.
Як встановлено в Приписі-1, Приписі-2, дослівно: “Під час перевірки роботи з будівництва паркінгу не виконувалися». Відповідно вимоги відповідача у Приписі-2 про зупинку будівельних робіт на об'єкті будівництва, на думку заявника, є незаконними, а винесений Припис є протиправним, оскільки як встановлено самими працівниками відповідача на об'єкті перевірки будівництво не здійснюється, що свідчить про суперечність доказів, вказаних у Приписах та взагалі про безпідставність складення такого Припису. Тобто, що на час перевірки проведеної представниками ДІАМ, будівельні роботи на об'єкті будівництва не проводились. Відтак, порушення, які встановлені відповідачем і послужили підставою для винесення оспорюваного припису, стороною позивача не продовжуються і вже не існували на момент перевірки. Вказані вище обставини, підтверджують, що зроблені висновки в Акті від 30.12.2025 року № 39 та складені Припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 02.01.2026 року та Припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 02.01.2026 року відповідача є протиправним. Натомість, їх виконання до розгляду справи у суді, та перебудова об'єкта будівництва відповідно до проєктної документації РD01:5456-9441- 5093-9499 редакція № 6 від 01 квітня 2025 року, без встановлення правомірності вимог відповідача, може мати наслідком: перебудова не може бути проведена згідно проектної документації, яка вже недіюча; притягнення позивача до адміністративної та цивільної відповідальності; понесення значних збитків по виконанню будівельних робіт; понесення значних витрат та ресурсів для відновлення будівельних робіт; завданню шкоди третім особам.
Окремо заявник звернув увагу, що будівництво підземного паркінгу є вкрай важливим на сьогодні, оскільки виконуватиме роль укриття під час тривог для людей мікрорайону.
Позивач вважає, що як спосіб забезпечення позову до набрання законної сили рішенням у справі, не скасовує його, а спрямований виключно на забезпечення виконання в майбутньому рішення суду, у разі задоволення адміністративного позову та недопущення настання його негативних наслідків для заявника та інших заінтересованих осіб, а невжиття заходів забезпечення позову може значно ускладнити та унеможливити подальше виконання рішення суду в майбутньому. Застосування такого заходу забезпечення позову є наданням тимчасового захисту, що не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. При цьому позивач посилається на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 19.03.2025 у справі №300/6853/23.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахування вищенаведеного положення Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд заяви представника позивача про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
Розглядаючи заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає таке.
Згідно з частиною 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 13.09.2021 у справі № 3Д/460/20, де, серед іншого, йдеться посилання і на іншу судову практику Верховного Суду.
Згідно з частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.
Частиною 2 статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до частини 6 статті 151 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа (або до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими КАС України), заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача (заявника) від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу (заявнику) реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача (заявника), в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому, суд зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Таким чином, обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Суд враховує Рекомендації NR (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийняті Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, відповідно до яких рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі N 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Верховний судом в постанові від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, було зазначено, що у випадку, якщо особа має намір звернутися до суду з немайновою вимогою, судам необхідно застосовувати та досліджувати таку підставу вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Крім того, у вказаній постанові Верховний Суд дійшов висновку про те, що в немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Судом також враховано висновок Верховного Суду викладеного у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, в частині того, що "необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14- 729цс19) зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами, дійсно, виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».
Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 92270719) зазначено, що “умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
При цьому слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Значення інституту забезпечення позову в КАС України полягає в тому, що цим інститутом захищаються законні права/інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.
При цьому, забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.
Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ'я сторін.
Суд зауважує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Саме такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19.03.2025 у справі № 300/6853/23.
З матеріалів справи вбачається, на підставі наказу ДІАМ від 11.12.2025 № 279 «Про проведення позапланової перевірки», головними інспекторами будівельного нагляду ДІАМ у період з 17.12.2025 по 30.12.2025 здійснено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об'єкті будівництва за адресою: просп. Миколи Бажана, 151-б, м. Київ, на земельних ділянках з кадастровими номерами: 8000000000:90:009:0019, 8000000000:90:009:0053, щодо будівництва торговельно-офісного та житлово-громадського комплексу ЖК «Славутич 2.0».
За результатами проведеної відповідачем позапланової перевірки останнім винесено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 02.01.2026, відповідно до якого необхідно усунути виявлені порушення шляхом перебудови об'єкта відповідно до проектної документації та припис від 02.01.2026 про зупинення будівельних робіт, окрім робіт щодо перебудови об'єкта відповідно до припису про усунення порушень.
Означенні приписи є предметом спору у даній справі.
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, заявник зазначає, що виконання цих приписів до вирішення спору по суті здатне спричинити істотні майнові втрати, зміну фактичного стану об'єкта будівництва, виникнення нових договірних і регуляторних наслідків, а також подальші санкції за невиконання приписів. Також позивач посилається на ризик фактичної перебудови об'єкта за проєктною документацією, яка, за твердженням позивача, вже не є чинною.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлює Закон України “Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI (далі - Закон № 3038).
Відповідно до частини третьої статті 41 Закону № 3038 посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право:
складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону;
у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов'язкові для виконання приписи щодо:
усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил;
зупинення підготовчих та будівельних робіт у випадках, визначених цим Законом;
проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомки, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації;
проводити перевірку відповідності будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що використовуються під час будівництва об'єктів, вимогам норм і правил згідно із законодавством;
здійснювати контроль за дотриманням порядку обстеження та паспортизації об'єктів, а також за реалізацією заходів щодо забезпечення надійності та безпеки під час їх експлуатації.
На одному об'єкті будівництва, який є предметом державного архітектурно-будівельного контролю, приписи про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил, про зупинення підготовчих та будівельних робіт, а також складання протоколів про вчинення правопорушень та накладення штрафів можуть стосуватися кількох суб'єктів містобудування.
Отже, з наведеного вбачається, що відповідач, як центральний орган виконавчої влади у сфері державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, може видати ряд актів індивідуальної дії, які не є предметом даного спору, а відновлення порушеного права в подальшому зможе бути реалізовано виключно шляхом ініціювання ряду нових судових процесів, в межах яких такі акти індивідуальної дії будуть оскаржені.
Відповідно до частини 6 статті 2 Закону України “Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» суб'єкти містобудування несуть відповідальність у вигляді штрафу за невиконання приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю щодо:
усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил - у розмірі п'ятнадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб;
зупинення підготовчих та будівельних робіт - у розмірі п'ятдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Суд враховує, що посадовими особами відповідача вже складено відносно позивача спірні приписи про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил та про зупинення підготовчих та будівельних робіт до моменту усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності з наданням строку для усунення порушень до 03.02.2026.
Невжиття судом заходів забезпечення позову тягне за собою обов'язок позивача, незважаючи на незгоду зі спірними приписами та їх оскарження у судовому порядку, виконати вимоги таких приписів з огляду на продовження їх дії навіть у випадку оскарження у судовому порядку.
У випадку ж невиконання вимог спірних приписів у визначений строк (до 03.02.2026), який станом на дату розгляду заяви про забезпечення позову сплив, у суду наявні обґрунтовані підстави вважати, що відповідачем протягом періоду судового розгляду цієї справи відносно позивача можуть вживатися дії, направлені на спонукання його виконати вимоги приписів, зокрема, шляхом накладення штрафів, а також інших законодавчо встановлених заходів впливу.
Товариство з обмеженою відповідальністю “СКАНЕР-ЦЕНТР» на підставі договору оренди землі від 11 жовтня 2005 року, реєстровий номер 63-6-00301, укладеного з Київською міською радою, є орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:009:0053 площею 10589 кв.м., цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування кафе, автосалону, станції технічного обслуговування.
27 березня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “СКАНЕР-ЦЕНТР» та Товариством з обмеженою відповідальністю “СЛАВУТИЧ-ОСОКОРКИ» був укладений Договір № СТЧ-3 на реалізацію проекту будівництва Житлового комплексу в Дарницькому районі м. Києва на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:009:0053 площею 10589 кв.м. за адресою: просп. Миколи Бажана у Дарницькому районі міста Києва.
За умовами вказаного Договору, Товариство з обмеженою відповідальністю “СКАНЕРЦЕНТР» передало Товариству з обмеженою відповідальністю “СЛАВУТИЧОСОКОРКИ» передало частину функцій замовника будівництва Об'єкта, в тому числі зобов'язання за фінансування та своєчасне будівництво Об'єкта, прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом Об'єкта.
Між ТОВ “Сенс.Буд» (Замовником) та ТОВ "АЛЬФАБУД КОМПЛЕКТ" (Генпідрядник) підписано договір генерального підряду №9-МБ151Б/ГП від 03.06.2020 по проекту “Будівництво торговельно-офісного та житлово-громадського комплексу на проспекті Миколи Бажана, 151-б у Дарницькому районі м. Києва (ІІ черга будівництва)».
ТОВ “Сканер-Центр» та ТОВ “Славутич-Осокорки» видано дозвіл на виконання будівельних робіт від 27.08.2019 № ІУ 113192391849 на об'єкті будівництва “Будівництво торговельно-офісного та житлово-громадського комплексу на просп. Миколи Бажана, 151-б у Дарницькому районі м. Києва ІІІ черга будівництва».
ТОВ “Сканер-Центр» та ТОВ “Славутич-Осокорки» отримали експертний звіт (позитивний) від 31.08.2022 щодо розгляду проектної документації на означений об'єкт будівництва №7-499-21-ЕП/КО.
Відносно означеного об'єкта будівництва видано містобудівні умови та обмеження реєстраційний номер MU01:6137-5614-3390-0779 від 05.04.2019.
Так, оскаржуваним приписом відповідач вимагає усунути у встановленому законодавством порядку допущенні порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності на об'єкті будівництва за адресою: просп. Миколи Бажана, 151-б, м. Київ, на земельних ділянках з кадастровими номерами: 8000000000:90:009:0019, 8000000000:90:009:0053, щодо будівництва торговельно-офісного та житлово-громадського комплексу ЖК «Славутич 2.0 шляхом перебудови об'єкта відповідно до проектної документації PD01:5456-9441-5093-9499 редакція № 6 від 01 квітня 2025 року, у термін до 03 лютого 2026 року.
На переконання суду, наведені заявником доводи є достатніми для висновку про існування реального ризику істотного ускладнення ефективного захисту його прав у разі невжиття заходів забезпечення позову.
Суд виходить з того, що у разі якщо до вирішення спору по суті позивач буде змушений виконати припис про перебудову об'єкта, його фактичний стан може бути незворотно змінений при тому, що дотримання вимог містобудівного законодавства при здійсненні будівництва об'єкта входить до предмета доказування у даній справі. Таким чином, у разі подальшого задоволення позову відновлення становища, яке існувало до виконання припису, вимагатиме непропорційно більших витрат, часу й додаткових юридичних процедур, а в окремих випадках взагалі може виявитися неможливим. Саме такий ризик втрати практичної ефективності судового захисту і є тією підставою, для усунення якої слугує інститут забезпечення позову.
Слід зауважити, що під час розгляду питання доцільності вжиття заходів забезпечення позову суд не перевіряє остаточно обґрунтованість кожного із доводів позивача у контексті предмета позову, однак оцінює їх із погляду наявності ризику ускладнення ефективного захисту.
Суд також враховує, що заявник пов'язує неправомірність Припису-1 з тим, що він відсилає до проєктної документації у редакції № 6, тоді як, за твердженням позивача, на момент перевірки діяла редакція № 7. У межах розгляду заяви про забезпечення позову суд не надає остаточної оцінки цим доводам, оскільки така оцінка є предметом розгляду справи по суті. Разом з тим сам по собі характер наведених аргументів свідчить про наявність між сторонами реального та небезпідставного спору щодо правомірності приписів, а отже підтверджує потребу в збереженні існуючого становища до завершення судового розгляду.
Оцінюючи співмірність заходів забезпечення позову, суд враховує, що зупинення дії оскаржуваних приписів безпосередньо пов'язано з предметом позову, оскільки саме правомірність цих індивідуальних актів підлягає перевірці у даній справі.
При цьому обраний спосіб забезпечення позову не є тотожним задоволенню позовних вимог, не скасовує спірні приписи та не вирішує спір по суті, а має на меті надання заявнику тимчасового захисту задля збереження правовідносин між сторонами у тому стані, в якому вони існували до виникнення спірних обставин.
Такий захід спрямований на збереження status quo та недопущення настання наслідків, які можуть істотно утруднити реальне виконання майбутнього рішення суду. Такий підхід відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 19.03.2025 у справі №300/6853/23.
У свою чергу, зупинення виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва, крім означених вище негативних наслідків, може створити серйозні правові та економічні наслідки для замовників такого будівництва, зокрема, втрату інвестицій, понесення значних фінансових збитків у зв'язку з розірванням договірних зобов'язань із підрядниками, постачальниками, інвесторами, а також формування репутаційних та фінансових ризиків, які призведуть до суттєвих збитків.
Враховуючи наведене, суд вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до неспівмірних витрат, в тому числі фінансових, пов'язних із зупиненням процесу такого будівництва, витрат будівельних організацій пов'язаних із консервацією об'єкту будівництва, відносно якого винесено спірні приписи.
Водночас, поновлення правового становища, що існувало до видання спірних актів індивідуальної дії, може призвести до значних, непомірних зусиль не тільки позивача, його посадових осіб, а й замовників будівництва.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі “Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі “Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття “ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи “Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
На переконання суду, у цій справі є достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист і поновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому суд не вбачає, що вжиття зазначеного заходу на цій стадії створить для відповідача чи інших осіб такі негативні наслідки, які за своїм обсягом переважатимуть ті наслідки, які можуть настати для позивача у разі його невжиття. Натомість невжиття заходів забезпечення позову в умовах, коли один з приписів передбачає перебудову об'єкта, а інший - зупинення робіт, може спричинити суттєве втручання у фактичний та майновий стан позивача ще до того, як суд надасть оцінку правомірності спірних приписів.
З урахуванням наведеного, суд визнає обґрунтованими твердження заявника про необхідність вжиття заходів забезпечення позову у вигляді зупинення дії оскаржуваних приписів до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
Таким чином, заява позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню.
При цьому, обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища суб'єкта господарювання до винесення остаточного рішення у справі.
Суддя також наголошує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 150, 151, 153-155, 243 КАС України, суд, -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАНЕР-ЦЕНТР" про забезпечення позову задовольнити.
Зупинити дію припису Державної інспекції архітектури та містобудування України про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 02.01.2026, складеного головним інспектором будівельного нагляду Першого відділу державного архітектурно - будівельного контролю Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Рябчинським Артемом Михайловичем, головним інспектором будівельного нагляду Першого відділу державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Потаповим Олегом Леонтійовичем за результатами позапланової перевірки, проведеної на об'єкті будівництва за адресою: просп. Миколи Бажана, 151-б, м. Київ на земельних ділянках з кадастровими номерами: 8000000000:90:009:0019, 8000000000:90:009:0053 щодо будівництва торговельно-офісного та житлово-громадського комплексу ЖК “Славутич 2.0», виданого Товариству з обмеженою відповідальністю “СКАНЕР-ЦЕНТР», до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
Зупинити дію припису Державної інспекції архітектури та містобудування України про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 02.01.2026, складеного головним інспектором будівельного нагляду Першого відділу державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Рябчинським Артемом Михайловичем, головним інспектором будівельного нагляду Першого відділу державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Потаповим Олегом Леонтійовичем за результатами позапланової перевірки, проведеної на об'єкті будівництва за адресою: просп. Миколи Бажана, 151-б, м.Київ на земельних ділянках з кадастровими номерами: 8000000000:90:009:0019, 8000000000:90:009:0053 щодо будівництва торговельно-офісного та житлово-громадського комплексу ЖК “Славутич 2.0», виданого Товариству з обмеженою відповідальністю “СКАНЕР-ЦЕНТР», до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
Ухвала набирає чинності з 31.03.2026 і підлягає негайному виконанню на підставі частини 1 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дана ухвала може бути пред'явлена до виконання у порядку та спосіб, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", у строк до 31.03.2029.
Стягувач: Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАНЕР-ЦЕНТР"
(02226, м. Київ, вул. Бальзака Оноре де, буд. 16, код ЄДРПОУ 31409351
Боржники: Державна інспекція архітектури та містобудування України
(01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 44245840)
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Відповідно до частини 8 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала про забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Жук Р.В.