31 березня 2026 року м. Київ справа №640/6970/22
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом, в якому просить:
визнати протиправними та скасувати накази Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 03.03.2022 №85 і №120 о/с, від 08.03.2022 №50, від 09.03.2022 №87 і №126 о/с;
поновити ОСОБА_1 на службі в Національній поліції України на посаді начальника Сумського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України з 03.03.2022;
стягнути з Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03.03.2022 і до фактичного поновлення на посаді.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.05.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.10.2025 прийнято справу до провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю оскаржуваних рішень.
Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, наказом Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 16.07.2020 №230 о/с «По особовому складу» полковника поліції ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Сумського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України.
Наказом Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України №85 від 03.03.2022 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» за вчинення дисциплінарного проступку, порушення вимог пунктів 1, 2, 4, 5, 8 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VІІІ, пунктів 1, 2, 6 частини 1 статті 18, статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», абзаців 1, 2, 12 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 №1179, та вимог наказу Національної поліції України від 30.07.2016 №654 «Про затвердження внутрішнього розпорядку дня поліцейських, державних службовців та працівників апарату центрального органу управління поліції», що виразилося у відсутності на службі без поважних причин у період з 24 до 28.02.2022, з 01 до 03.03.2022, застосовано до полковника поліції ОСОБА_1 , начальника Сумського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади.
Наказом Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України №120 від 03.03.2022 «По особовому складу» полковника поліції ОСОБА_1 відповідно до абз. 6 (як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) пункту 3 частини першої статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» призначено старшим оперуповноваженим відділу оперативних розробок Київського міського управління у порядку переміщення, звільнивши з посади начальника Сумського управління.
Наказом Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України №50 від 08.03.2022 «Про призначення та проведення службового розслідування» з метою повної, всебічної та об'єктивної перевірки відомостей, викладених у рапорті заступника начальника Київського міського управління Департаменту полковника поліції Гудзими О.А. від 07.03.2022 щодо відсутності на службі без поважних причин у період з 05 до 07 березня 2022 року старшого оперуповноваженого відділу оперативних розробок цього ж управління Департаменту полковника поліції ОСОБА_1 , призначено службове розслідування у формі письмового провадження.
Наказом Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України №87 від 09.03.2022 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» за вчинення дисциплінарного проступку, порушення вимог пунктів 1, 2, 4, 5, 8 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VІІІ, пунктів 1, 2, 6 частини 1 статті 18, статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», абзаців 1, 2, 12 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 №1179, та вимог наказу Національної поліції України від 30.07.2016 №654 «Про затвердження внутрішнього розпорядку дня поліцейських, державних службовців та працівників апарату центрального органу управління поліції», що виразилося у відсутності на службі без поважних причин у період з 05 до 07.03.2022 та до теперішнього часу, застосовано до полковника поліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого відділу оперативних розробок Київського міського управління, дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.
Наказом Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України №126 від 09.03.2022 «По особовому складу» відповідно до п. 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби» ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнити зі служби в поліції полковника поліції ОСОБА_1 старшого оперуповноваженого відділу оперативних розробок Київського міського управління.
Підставою прийняття наказу став наказ №87 від 09.03.2022.
Позивач, не погоджуючись з оскаржуваними рішеннями, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Абзац другий статті 17 Конституції України визначає, що забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування його державних символів є обов'язком громадян України.
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який послідуючими Указами Президента продовжений та на сьогодні не відмінений.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України від 02.07.2015 № 580-ІІІ «Про Національну поліцію» (далі по тексту Закон № 580-ІІІ), відповідно до частини першої статті 1 якого Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно зі статтею 3 Закону № 580-ІІІ, у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 17 Закону № 580-ІІІ, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
За змістом пунктів 1, 2, 6 частини першої статті 18 цього ж Закону № 580-ІІІ, поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Зміст Присяги викладений в ст. 64 Закону № 580-ІІІ.
Порядок складання Присяги працівника поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України (ч. 2 ст. 64 Закону № 580-ІІІ).
Основні повноваження поліції, визначені в ст. 23 Закону № 580-VIII, згідно до частини першої - поліція відповідно до покладених на неї завдань, серед визначеного: виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення (пункт 2); вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення (пункт 3); вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення (пункт 4); здійснює охорону об'єктів права державної власності у випадках та порядку, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, а також бере участь у здійсненні державної охорони (пункт 19); бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості (пункт 24); здійснює у взаємодії зі Збройними Силами України, Національною гвардією України, Державною прикордонною службою України, Державною спеціальною службою транспорту, Службою безпеки України боротьбу з диверсійно-розвідувальними силами агресора (противника) та не передбаченими законами України воєнізованими або збройними формуваннями (пункт 34).
Виконання інших (додаткових) повноважень може бути покладене на поліцію виключно законом (ч. 1 ст. 24 Закону № 580-VIII).
У разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості (ч.2 ст. 24 Закон № 580-VIII).
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Відносини, що виникають у зв'язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції (ст. 60 Закону №580-VIII).
За ч.ч. 1-3 ст. 62 Закону №580-VIII поліцейський під час виконання покладених на поліцію повноважень є представником держави. Законні вимоги поліцейського є обов'язковими для виконання всіма фізичними та юридичними особами.
Поліцейський під час виконання покладених на нього обов'язків підпорядковується тільки своєму безпосередньому та прямому керівнику.
Ніхто, крім безпосереднього і прямого керівника (за винятком випадків, прямо передбачених законом), не може надавати будь-які письмові чи усні вказівки, вимоги, доручення поліцейському або іншим способом втручатися в законну діяльність поліцейського, у тому числі діяльність, пов'язану з кримінальним провадженням або провадженням у справах про адміністративні правопорушення.
Згідно пунктів 1-4 розділу І Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України 09.11.2016 № 1179 (далі Правила №1179) такі є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.
Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.
Метою цих Правил є урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції.
Ці Правила ґрунтуються на Конституції України, Законах України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції», інших законах України, актах Президента України та постановах Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України.
Під час прийняття на службу до поліції особу ознайомлюють з вимогами цих Правил.
Поліцейський здійснює свою діяльність відповідно до основоположних принципів, які закріплені в Конституції України, Законі України «Про Національну поліцію», інших законодавчих актах України, а також у цих Правилах, зокрема: верховенства права; дотримання прав і свобод людини; законності; відкритості та прозорості; політичної нейтральності; взаємодії з населенням на засадах партнерства; безперервності; справедливості, неупередженості та рівності (п. 5 розділу І Правил №1179).
Згідно розділу ІІ Правил №1179, серед визначеного, під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (далі Дисциплінарний статут), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
За ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.
Частиною 6 статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що під час виконання службових обов'язків поліцейський має право: 1) на повагу до своєї особистості, коректне ставлення з боку керівників, колег та інших осіб; 2) вимагати письмового оформлення обсягу посадових (функціональних) обов'язків за відповідною посадою та створення умов, необхідних для їх виконання; 3) приймати у межах, визначених посадовими (функціональними) обов'язками, рішення або брати участь у їх підготовці; 4) на доступ до службової інформації, необхідної для виконання обов'язків за посадою; 5) на просування по службі, збільшення грошового забезпечення з урахуванням результатів службової діяльності та рівня кваліфікації; 6) на захист персональних даних, переданих у розпорядження Національної поліції України та її територіальних органів; 7) ознайомлюватися з матеріалами особової справи, висновками службового розслідування, що проводиться стосовно нього, а також долучати до нього свої пояснення; 8) робити копії матеріалів особової справи, висновків службового розслідування за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", «Про державну таємницю" та іншими законами; 9) на неупереджений розгляд скарг, поданих на його рішення, дії чи бездіяльність, а також на неупереджений розгляд поданих ним скарг, у тому числі на рішення, дії чи бездіяльність його керівників; 10) на правничу допомогу та захист своїх прав під час розгляду скарг або під час проведення службових розслідувань; 11) на захист від переслідування у разі повідомлення про вчинення кримінальних правопорушень, здійснених керівництвом та працівниками Національної поліції України; 12) на забезпечення спеціальними засобами безпеки з урахуванням особливостей проходження служби.
Відповідно до ст. 5 Дисциплінарного статуту, поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов'язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.
За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов'язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу.
Отже проходження служби в поліції, зважаючи на її специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії та вчинки.
За порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (ч. 1 ст. 11 Дисциплінарного статуту).
За ст. 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень, зокрема, звільнення із служби в поліції ( п. 7 ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до частин 1-4 ст. 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою (ч. 6 ст. 14 Дисциплінарного статуту).
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (ч. 10 ст. 14 Дисциплінарного статуту).
Частинами 1 та 2 статті 15 Дисциплінарного статуту визначено, що проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. Дисциплінарні комісії формуються з поліцейських та працівників поліції, які мають відповідні знання та досвід, необхідні для ефективного проведення службового розслідування.
Кожна посадова особа поліції відповідно до своїх повноважень зобов'язана сприяти проведенню службового розслідування (ч. 5 ст. 15 Дисциплінарного статуту).
Статтею 18 Дисциплінарного статуту визначено, зокрема, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", «Про державну таємницю" та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою.
Відповідно до частин 1-7 статті 19 Дисциплінарного статуту у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку.
Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Обставинами, що пом'якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.
Для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом'якшують відповідальність поліцейського.
Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є: 1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння; 2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення; 3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього; 4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку; 5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості.
У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби (ч. 8 ст. 19 Дисциплінарного статуту).
Аналогічні положення закріплені і у Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженому наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за №1355/32807 (далі Порядок №893).
Розділом V Дисциплінарного статуту визначено особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану.
Так, згідно ст. 26 Дисциплінарного статуту у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження.
Службове розслідування за фактом порушення поліцейським службової дисципліни може проводитися як дисциплінарною комісією, так і однією особою, у тому числі безпосередньо уповноваженим керівником, який одноособово здійснює передбачені Статутом повноваження дисциплінарної комісії (далі - уповноважена особа).
Службове розслідування стосовно заступників керівника Національної поліції України чи керівників територіальних органів Національної поліції України проводиться виключно дисциплінарною комісією.
Службове розслідування має бути завершене протягом 15 календарних днів з дня його призначення уповноваженим керівником. У разі потреби цей строк може бути продовжений керівником, який призначив службове розслідування, але не більш як на 15 календарних днів.
До строку проведення службового розслідування не зараховується документально підтверджений час перебування поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, у відрядженні чи на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, розташованих на підконтрольних органам державної влади територіях.
Якщо протягом проведення службового розслідування поліцейським, стосовно якого призначено службове розслідування, вчинено інший дисциплінарний проступок, обставини його вчинення підлягають перевірці уповноваженою особою під час проведення такого службового розслідування.
За результатами службового розслідування уповноважена особа складає висновок. У разі проведення службового розслідування безпосередньо керівником, який його призначив, висновок не складається, а обставини вчинення дисциплінарного проступку відображаються в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності або в довідці про відсутність в діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку.
Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування.
У разі проведення службового розслідування безпосередньо керівником, який його призначив, днем завершення службового розслідування є день підписання наказу про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності або довідки про відсутність в діях поліцейського дисциплінарного проступку, яка підлягає реєстрації в органі поліції.
Згідно положень ст. 27 Дисциплінарного статуту вбачається, що під час проведення службового розслідування уповноважена особа зобов'язана запропонувати поліцейському або іншій особі, обізнаній з обставинами вчинення дисциплінарного проступку, надати пояснення.
У разі відсутності поліцейського на службі уповноважена особа зобов'язана викликати його для надання пояснень. Виклик здійснюється шляхом його безпосереднього вручення поліцейському або надсилання поштовим зв'язком чи з використанням електронної комунікації.
За наявної можливості надсилання виклику поштовим зв'язком здійснюється рекомендованим листом на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі.
Надсилання виклику з використанням електронної комунікації здійснюється виключно на адресу електронної пошти поліцейського чи за іншими контактними даними, які зазначені в його особовій справі або які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника (абз. 3 ч. 2 ст. 27 Дисциплінарного статуту).
Виклик надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше однієї доби для прибуття за вказаною у виклику адресою.
Виклик, який надіслано поштовим зв'язком, вважається таким, що отриманий поліцейським, на четвертий календарний день з дня його відправлення.
Виклик, надісланий з використанням електронної комунікації, вважається таким, що отриманий поліцейським, на другий день з дня його відправлення (абз. 2 ч.3 ст. 27 Дисциплінарного статуту).
Якщо поліцейський, викликаний уповноваженою особою у визначеному цією статтею порядку, не з'явився та не повідомив про наявність поважних причин свого неприбуття, він вважається таким, що відмовився від надання пояснень, про що уповноваженою особою складається акт.
Від поліцейського, стосовно якого є підтвердні дані про самовільне залишення ним місця несення служби, виїзд до інших регіонів країни чи за кордон, пояснення не відбираються, поліцейський вважається таким, що відмовився від надання пояснень (ч. 4 ст. 27 Дисциплінарного статуту).
Згідно ч. 1 ст. 28 Дисциплінарного статуту у період дії воєнного стану на час проведення службового розслідування за рішенням керівника, який його призначив, на поліцейського, стосовно якого було прийнято рішення про відсторонення від виконання службових обов'язків (посади), може бути покладено тимчасове виконання обов'язків за іншою посадою.
Рішення про покладення тимчасового виконання обов'язків приймається з обов'язковим урахуванням обставин можливого вчиненого дисциплінарного проступку та його тяжкості, а також можливості відстороненого поліцейського під час тимчасового виконання обов'язків за іншою посадою впливати на хід проведення службового розслідування.
Відсторонення від виконання обов'язків передбачено відповідно ст. 70 Закону №580-VIII.
Частинами 1 та 2 ст. 29 Дисциплінарного статуту у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.
Абзацом 4 ч. 2 ст. 29 Дисциплінарного статуту дисциплінарні проступки такі, як перебування поліцейського на службі у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння, а також залишення місця несення служби без поважних причин, не можуть бути віднесені до незначних дисциплінарних проступків.
Відповідно до ч. 3 ст. 29 Дисциплінарного статуту протягом 10 днів з дня підписання наказу про застосування дисциплінарного стягнення прямий керівник посадової особи, яка застосувала дисциплінарне стягнення, має право його пом'якшити, застосувати суворіше дисциплінарне стягнення або звільнити поліцейського від дисциплінарної відповідальності, якщо встановить невідповідність такого стягнення ступеню тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та вини.
Згідно ч. 1 ст. 30 Дисциплінарного статуту разі відсутності поліцейського, якого притягнуто до дисциплінарної відповідальності, без поважних причин на службі копія наказу про застосування до нього дисциплінарного стягнення надсилається поштовим зв'язком (у разі можливості) на адресу місця проживання, зазначену в його особовій справі, або з використанням електронної комунікації за контактними даними, які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника.
Поліцейський вважається таким, що ознайомлений з наказом про застосування дисциплінарного стягнення, після спливу чотирьох календарних днів з дня його відправлення поштовим зв'язком або після спливу двох календарних днів - у разі відправлення з використанням електронної комунікації (ч. 2 ст. 30 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Дисциплінарного статуту доведення до поліцейського, який відсутній на службі без поважних причин, наказу про виконання застосованого до нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади або звільнення зі служби в поліції, здійснюється в порядку, визначеному цією статтею.
У разі встановлення поважних причин відсутності поліцейського до наказу по особовому складу, яким виконується застосоване до нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції, вносяться зміни щодо дати його виконання.
За ч. 1 ст. 31 Дисциплінарного статуту поліцейський має право подати рапорт про перегляд застосованого до нього дисциплінарного стягнення або його скасування протягом трьох днів з дня його виконання (реалізації) шляхом подання рапорту до прямого керівника особи, яка застосувала дисциплінарне стягнення, а також шляхом звернення до суду в установленому порядку.
Згідно ч.4 ст. 31 Дисциплінарного статуту поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.
За правилами статті 19 Закону № 580-ІІІ, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно - правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
У частині 2 вказаної статті 19 Закону № 580-ІІІ визначено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-ІІІ поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби (ч. 2 та ч. 3 ст. 77 Закону № 580-ІІІ).
Відповідно до ст. 21 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу.
У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування.
Перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення.
Частинами 1 -3 ст. 22 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується.
Наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі) поліції та особистого ознайомлення поліцейського з ним. У разі відмови особи від ознайомлення з наказом про це складається акт.
Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.
Зі змісту наведених норм права слідує, що підставами для притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського є вчинений ним дисциплінарний проступок, який полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни, обставини, що свідчать про не дотримання законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні Присяги, порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені та такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях конкретної особи (поліцейського) дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією порушника дисципліни.
Всі наведені обставини та мотиви, які стосуються вчинення дисциплінарного проступку саме позивачем, повинні були бути перевірені дисциплінарною комісією шляхом зібрання відповідних доказів, які в обов'язковому порядку слід було відобразити у вступній, описовій та резолютивній частинах відповідного висновку службового розслідування.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що під час вирішення питання про те, чи є порушення службової дисципліни грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.
Враховуючи проведення службового розслідування в умовах воєнного стану, суд має безпосередньо перевірити дотримання прав особи, відносно якої проводилось службове розслідування, обставини, які стали предметом такого розслідування, зібрані та перевірені комісією докази, врахування комісією та керівництвом мотивів вчинення дисциплінарного проступку поліцейським, характер проступку.
З матеріалів справи слідує, що на підставі наказу Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 12.01.2022 №19 о/с ОСОБА_1 перебував у щорічній черговій відпустці терміном на 14 діб, з 13.01.2022 по 26.01.2022.
Під час перебування у відпустці 25.01.2022 позивач захворів на коронавірус COVID-19, у зв'язку з чим йому був відкритий лікарняний лист строком з 25.01.2022 по 23.02.2022, що підтверджується випискою з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого.
Як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи, у зв'язку з ускладненням перенесення вищевказаної хвороби, позивачем відкрито другий лікарняний лист строком з 24.02.2022 по 28.02.2022.
На переконання позивача, він у період з 13.01.2022 по 02.03.2022 включно перебував у відпустці, оскільки частина невикористаної відпустки автоматично продовжується після закінчення лікарняного.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про відпустки» щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі: тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку.
Отже, 2 (два) дні відпустки залишилися невикористані у зв'язку з відкриттям лікарняного листа.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 жовтня 2020 року, справа № 712/9213/18 дійшла висновку, що … «Велика Палата Верховного Суду вважає, що продовження щорічної відпустки в разі тимчасової непрацездатності працівника, що настала під час відпустки, відбувається автоматично, є обов'язком роботодавця, для виконання якого йому достатньо отримати від працівника повідомлення про тимчасову непрацездатність, засвідчену у встановленому порядку (тобто про наявність листа непрацездатності), незалежно від того, чи подав працівник відповідну заяву.
Відсутність заяви від працівника щодо продовження відпустки не може скасувати законодавчо встановлений обов'язок роботодавця продовжити відпустку на дні тимчасової непрацездатності, а тим більше не може бути вирішальною підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за прогул без поважних причин.
Аналізуючи вказані обставини, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що працівник, який належним чином повідомив роботодавця про волевиявлення щодо продовження відпустки на період, що йде безпосередньо за днем припинення тимчасової непрацездатності, про наявність листка непрацездатності чи надав останньому листок непрацездатності, скористався своїм правом щодо продовження щорічної відпустки.
У разі відсутності у роботодавця можливості продовжити відпустку він може скористатися правом відкликання працівника з відпустки, якщо для цього існують законодавчо встановлені підстави.».
Таким чином, період з 01.03.2022 по 02.03.2022 включно (два) дні позивач перебував у відпустці.
У той же час, позивач 02.03.2022 за допомогою месенджеру WhatsApp (т. 1, арк. 31-32) зв'язався з начальником відділу кадрового забезпечення ДВБ НП України Клименком С.П., яким повідомлено про погодження надання позивачу частини невикористаної відпустки за 2021 рік з 02.03.2022 та запропоновано написати та направити месенджером WhatsApp відповідний рапорт на відпустку. Крім того, у позивача уточнено дату відкриття лікарняного листа та кількість невикористаних днів відпустки.
У той же день позивачем виконано зазначені вимоги, а саме написано та направлено відповідний рапорт про надання відпустки з 02.03.2022 та повідомлено про залишок відпустки у 2 (два) дні.
Однак, як стверджує позивач, 03.03.2022 начальник відділу кадрового забезпечення ДВБ НП України Клименко С.П. повідомив позивача через месенджер WhatsApp, що керівництвом змінено рішення та відмовлено у наданні відпустки та в категоричній формі запропоновано перевестись на посаду старшого оперуповноваженого відділу оперативних розробок Київського міського управління ДВБ НП України та за допомогою месенджеру WhatsApp позивачу уже надіслали складений від його імені рапорт про переведення (т. 1, арк. 28).
Від підписання заяви про переведення на посаду старшого оперуповноваженого відділу оперативних розробок Київського міського управління ДВБ НП України позивач відмовився, про що повідомив начальника відділу кадрового забезпечення ДВБ НП України Клименка С.П.
На наступний день, 04.03.2022 позивачу через месенджер WhatsApp було направлено фотокопію наказу №120 о/с від 03.03.2022 про призначення його на посаду старшого оперуповноваженого відділу оперативних розробок Київського міського управління ДВБ НП України у порядку переміщення, звільнивши з посади начальника Сумського управління ДВБ НП України.
Підставою прийняття вказаного наказу №120 о/с став наказ №85 від 03.03.2022 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким за вчинення дисциплінарного проступку, порушення вимог пунктів 1, 2, 4, 5, 8 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VІІІ, пунктів 1, 2, 6 частини 1 статті 18, статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», абзаців 1, 2, 12 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 №1179, та вимог наказу Національної поліції України від 30.07.2016 №654 «Про затвердження внутрішнього розпорядку дня поліцейських, державних службовців та працівників апарату центрального органу управління поліції», що виразилося у відсутності на службі без поважних причин у період з 24 до 28.02.2022, з 01 до 03.03.2022, застосовано до полковника поліції Мандриковича І.М., начальника Сумського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади.
З матеріалів справи встановлено, що проводячи службове розслідування щодо неявки позивача на роботу у період з 24 до 28.02.2022 та з 01 до 03.03.2022, відповідачем не було дотримано процедури, визначеної Дисциплінарним статутом, а саме: не було забезпечено можливості надання позивачу письмових пояснень щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності таких дій, як це, визначено ст. 18 Дисциплінарного статуту.
У матеріалах справи наявні копії актів про відсутність на службі (роботі) працівника Сумського управління ДВБ НП України Мандриковича І.М. від 24.02.2022, який складений в м. Суми, від 25.02.2022, від 26.02.2022, від 27.02.2022, від 28.02.2022, від 01.03.2022, від 02.03.2022, від 03.03.2022, які складені працівниками Сумського управління ДВБ НП України в м. Черкаси.
З вказаних актів вбачається, що начальник Сумського управління ДВБ НП України Мандриковича І.М. був відсутній у період часу з 08:00 год. до 18:00 год. за місцем дислокації підрозділу в м. Черкаси без поважних причин.
Однак, матеріали справи не містять доказів, таких відповідачем не було надано, що позивач був належним чином повідомлений про місце дислокації підрозділу в м. Черкаси.
У зв'язку із тим, що позивач у період з 24.02.2022 по 28.02.2022 перебував на лікарняному, а у період з 01.03.2022 по 02.03.2022 включно йому була автоматично продовжена відпустка, про що було повідомлено начальника відділу кадрового забезпечення ДВБ НП України Клименка С.П., відсутні підстави стверджувати, що цей період є прогулом та відсутності позивача на роботі без поважних причин.
Твердження відповідача про те, що позивач 03.03.2022 був відсутній на роботі без поважних причин судом відхиляються з тих підстав, що акт про відсутність на службі (роботі) працівника Сумського управління ДВБ НП України Мандриковича І.М. 03.03.2022 був складений працівниками Сумського управління ДВБ НП України в м. Черкаси, хоча з 03.03.2022 позивач був призначений на посаду старшого оперуповноваженого відділу оперативних розробок Київського міського управління, тобто в м. Києві.
Таким чином, наказ Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України №85 від 03.03.2022 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким за вчинення дисциплінарного проступку, порушення вимог пунктів 1, 2, 4, 5, 8 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VІІІ, пунктів 1, 2, 6 частини 1 статті 18, статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», абзаців 1, 2, 12 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 №1179, та вимог наказу Національної поліції України від 30.07.2016 №654 «Про затвердження внутрішнього розпорядку дня поліцейських, державних службовців та працівників апарату центрального органу управління поліції», що виразилося у відсутності на службі без поважних причин у період з 24 до 28.02.2022, з 01 до 03.03.2022, застосовано до полковника поліції Мандриковича І.М., начальника Сумського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади, є протиправним та підлягає скасуванню.
У зв'язку із тим, що судом визнано протиправним та скасовано наказ №85 від 03.03.2022 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» також підлягає скасуванню і наказ №120 о/с від 03.03.2022 «По особовому складу», яким полковника поліції ОСОБА_1 відповідно до абз. 6 (як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) пункту 3 частини першої статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» призначено старшим оперуповноваженим відділу оперативних розробок Київського міського управління у порядку переміщення, звільнивши з посади начальника Сумського управління.
В частині позовних вимог щодо наказів від 08.03.2022 №50, від 09.03.2022 №87 і №126 о/с, якими позивача звільнено з посади старшого оперуповноваженого відділу оперативних розробок Київського міського управління через відсутність його на роботі з 05.03.2022 по 07.03.2022, суд зазначає, що вказані дні є вихідними днями (субота, неділя та понеділок 07.03.2022 (офіційно вихідний день у 2022 році)).
Доказів того, що це були робочі дні для працівників відділу оперативних розробок Київського міського управління, відповідачем до матеріалів справи не надано.
Крім того, суд зазначає, що у зв'язку із тим, що наказ №120 о/с від 03.03.2022 «По особовому складу», яким полковника поліції ОСОБА_1 призначено старшим оперуповноваженим відділу оперативних розробок Київського міського управління є протиправним, тому підлягають і скасуванню накази від 08.03.2022 №50, від 09.03.2022 №87 і №126 о/с.
Враховуючи, що судом встановлено відсутність правових підстав для притягнення позивача по посаді начальника Сумського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України до дисциплінарної відповідальності, суд дійшов висновку, що останній підлягає поновленню на цій посаді з дати звільнення, а саме з 03.03.2022.
Щодо вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, слід зазначити, що відповідно до частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно зі статтею 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі також - Порядок, станом на момент виникнення спірних правовідносин), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.
У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
При цьому, згідно з п. 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Відповідно до довідки Департаменту внутрішньої безпеки НП України від 27.05.2022 №50 середньоденне грошове забезпечення ставить 1016,46грн.
За період з 03.03.2022 по день прийняття рішення у справі 31.03.2026 кількість робочих днів складає 1064 днів.
Відповідно, середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03.03.2022 по 31.03.2026 складає 1 081 513,44грн. (1016,46грн.*1064 робочих днів).
Згідно з п.п. 2 та 3 ч. 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Відтак, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.
Згідно з положеннями статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до ч. 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Всупереч наведеним вимогам відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності винесення оскаржуваного рішення.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 2977,20грн. (квитанція від 29.04.2022), тому ці витрати слід присудити на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати накази Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 03.03.2022 №85 і №120 о/с, від 08.03.2022 №50, від 09.03.2022 №87 і №126 о/с.
Поновити ОСОБА_1 на службі в Національній поліції України на посаді начальника Сумського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України з 03.03.2022.
Стягнути з Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03.03.2022 по 31.03.2026 у розмірі 1 081 513,44грн. (один мільйон вісімдесят одна тисяча п'ятсот тринадцять гривень, 44 копійки).
Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в Національній поліції України на посаді начальника Сумського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України з 03.03.2022.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного за один місяць у розмірі 22 362,12грн. (двадцять дві тисячі триста шістдесят дві гривні, 12 копійок).
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 2977 (дві тисячі дев'ятсот сімдесят сім) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лапій С.М.