01 квітня 2026 року м. Київ справа №320/20799/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ ПРАЙМ ТРЕЙД" до Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ОІЛ ПРАЙМ ТРЕЙД" з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.12.2023 № 1350214290902.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки призначення та проведення фактичної перевірки згідно наказу ГУ ДПС у Житомирській області від 27.11.2023 № 2738-п було здійснено незаконно, адже зі змісту наказу не вбачається, яку саме інформацію про порушення платником податків вимог законодавства, що підпадають під предмет фактичної перевірки, отримано контролюючим органом, що стала у подальшому підставою для прийняття наказу про призначення перевірки.
Також, позивач наголошує на відсутності факту допущення самого порушення, яке зафіксовано контролюючим органом в акті перевірки, а відповідач не довів належними та допустимими доказами факту відсутності у позивача документів про повірку витратомірів лічильників ПРК та ГРК на акцизному складі пального з уніфікованим номером 1017774, тому рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області про застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 400000,00 грн, як порушення п. п. 230.1.2. п. 230.1. ст. 230 ПК України, не відповідає критеріям законності та обґрунтованості.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 у задоволенні клопотання про залучення у якості третьої особи Головне управління Державної податкової служби у Житомирській області відмовлено.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповдіача зазначив, що доводи позивача про те, що призначення та проведення фактичної перевірки відносно позивача здійснено відповідачем з порушенням вимог закону, як і доводи про незаконність наказу про проведення фактичної перевірки є безпідставними і такими, що не дають самостійних правових підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Також, зауважено на те, що перевіркою було встановлено факт необладнання витратомірами-лічильниками 20 (двадцяти) місць відпуску пального наливом розташованих на акцизному складі з уніфікованим номером 1017774. Тому, ГУ ДПС у Миколаївській області на підставі матеріалів фактичної перевірки ТОВ «ОІЛ ПРАЙМ ТРЕЙД», яку ГУ ДПС у Житомирській області проведено за місцем здійснення діяльності платника податків: Житомирська область, Житомирський район, с. Левків, сільрада Левківська, дорога Київ-Чоп, 127 км-710 м (акт від 08.12.2023 №20221/06-30-09-02/43775889), до суб'єкта господарювання застосовано штрафні (фінансові) санкції. Зокрема, у зв'язку із встановленням порушенням п. п. 230.1.2 п. 230.1. ст. 230 ПК України, ГУ ДПС у Миколаївській області по ТОВ «ОІЛ ПРАЙМ ТРЕЙД» винесено податкове повідомлення-рішення від 28.12.2023 № 1350214290902 на суму 400000, грн.
На відзив на позовну заяву стороною позивача було надано до суду відповідь, в якій зазначено про необґрунтованість доводів відзиву на позовну заяву та наголошено на тому, що останні не спростовують покладених в основу позовної заяви підстав для визнання оскаржуваного рішення протиправним та його скасування.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу ГУ ДПС у Житомирській області від 27.11.2023 № 2738-п, було проведено фактичну перевірку господарської одиниці (АЗС) з магазином Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ ПРАЙМ ТРЕЙД" за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с. Левків, дорога Київ-Чоп, 127 км+710 км.
08.12.2023 ГУ ДПС у Житомирській області складено акт фактичної перевірки № 20221/06-30-09-02/43775889 у якому висновок про порушення позивачем п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України.
Контролюючий орган вважає, що на 20 (двадцяти) витратомірах, які встановлені на паливороздавальних та газороздавальних колонках АЗС, з серійними номерами 000004539, 000004540, 000005380, 000004465, 000005381, 000005484, 000004468, 000004536, 000005473, 000005474, 000004537, 000004600, 000005487, 000004538, 000004541, 000005383, 515524, 111113737, 0478, 16100 за перевіряємий період відсутні документи, що підтверджують позитивний результат повірки.
28.12.2023 Головним управлінням ДПС у Миколаївській області прийняте податкове повідомлення-рішення № 1350214290902 про накладення штрафу в сумі 400 000,00 грн за порушення п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України.
Позивач не погоджується з вказаним вище податковим повідомленням - рішенням та вважає, що останнє підлягає визнанню протиправним та скасуванню, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень п. п.75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Згідно з п. п. 20.1.10 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законом обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.
Відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати. Відповідно до п. 86.5 ст. 86 ПК України, акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд звертає увагу на правове формулювання п. 80.2 ст. 80 ПК України, контекст якої передбачає (встановлює) можливість проведення перевірки, як за наявності виключно (хоча б) однієї підстави, указаної в цій нормі, так і за наявності одночасно декількох таких підстав у їх сукупності, що є мірою достатності для виникнення у контролюючого органу права на призначення перевірки.
Водночас, запроваджене законодавцем правове регулювання у цій нормі зумовлює і певні особливості її застосування контролюючим органом, оскільки абз. 3 п. 81.1 ст. 81 ПК України закріплені обов'язкові вимоги до змісту наказу про призначення перевірки, зокрема, необхідність відображення у ньому підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом.
У даній справі в основу проведення фактичної перевірки платника податків, відповідачем покладено пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України (правова підстава).
Із матеріалів, які надійшли від ГУ ДПС у Житомирський області листом від 12.12.2023 № 1922/7/06-30-09-02-10 вбачається, що фактична перевірка ТОВ «ОІЛ ПРАЙМ ТРЕЙД» (акт від 08.12.2023 №20221/06-30-09-02/43775889), була проведена згідно наказу ГУ ДПС у Житомирській області від 27.11.2023 №2738-П.
У наказі ГУ ДПС у Житомирській області від 27.11.2023 №2738-П зазначено, що фактичну перевірку ТОВ «ОІЛ ПРАЙМ ТРЕЙД» призначено на підставі ст. 20, ст. 75, п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України.
Також, наказ містить відомості про доповідну записку від 27.11.2023 № 1528/06-30-09-002-06.
За приписами підпункту 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Водночас, норм ст. 81 ПК України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов'язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючи органи, яка порушується платником.
На переконання суду аналіз п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Тож, саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки, контролюючий орган має з'ясувати питання дотримання суб'єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації.
Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.
Суд вважає, що наведені позивачем у позові обґрунтування порушення порядку призначення перевірки, не є такими, що об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами проведення фактичної перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого рішення. Натомість, посилання позивача, що в наказі відсутні достатні посилання на конкретні підстави призначення перевірки, окрім звичайного посилання на норми, що регулюють питання призначення перевірки, не заслуговують на увагу суду, оскільки у даному випадку, податковим законодавством не передбачено обов'язок контролюючого органу конкретизувати в наказі про проведення перевірки іншу інформацію.
По суті встановлених в акті перевірки порушень, суд зазначає таке.
Відповідно до п. 14.1 ст. 14 ПК України акцизний склад - це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального (пп. 14.1.6).
Розпорядник акцизного складу - суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб'єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу (п. п. 14.1.224).
За положеннями п. п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.
Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.
Відповідальність за порушення правил обліку, виробництва та обігу пального або спирту етилового на акцизних складах передбачена статтею 128-1 ПК України.
Так, відповідно до п. 128-1.1 ст. 128-1 ПК України необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20 000 грн за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.
Санкція, встановлена п. 128-1.1 статті 128-1 ПК України застосовується не конкретно за реалізацію пального за відсутності встановлених витратомірів-лічильників на кожному місці відпуску пального наливом, а у випадку виробництва, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального, за відсутності встановлених витратомірів-лічильників на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірів-лічильників рівня таких товарів (продукції) у резервуарі. При цьому, такі витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники повинні бути зареєстровані у Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому такі кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги ч. 2 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Таким чином, вимоги ст. 230 ПК України стосуються суб'єктів господарюігання, які є
розпорядниками акцизних складів.
Що стосується обладнання акцизних складів, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження, розвантаження, зберігання пального, витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками, то п. 12
підрозділу 5 розділу XX ПК України встановлено, що розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов'язані обладнати акцизні склади витратомірами- лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в такі строки: акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 01.07.2019; акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 01.10.2019; акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 01.01.2020.
Судом досліджено, що 08.10.2021 за адресою Житомирська область, Житомирський район, с. Левків ТОВ «ОІЛ ПРАЙМ ТРЕЙД» зареєстровано акцизний склад пального з уніфікованим номером 1017774, що підтверджується Витягом з реєстру платників акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового від 25.12.2023.
Так, на території акцизного складу (уніфікований номер 1017774), на якому здійснює господарську діяльність ТОВ «ОІЛ ПРАЙМ ТРЕЙД» зі зберігання та реалізації пального за перевіряємий період у використанні були колонки GILBARCO HORIZON заводський номер 600501 (ПРК № 1-2), GILBARCO HORIZON заводський номер HZ 001196/2011 (ПРК 3-4), GILBARCO HORIZON НZ 001191/2011 (ПРК № 5-6), GILBARCO HORIZON SK 700-2/ЕРС (ПРК № 7), Шельф 100-2 LPG заводський номер 11539 (ПРК 7-8).
Відповідно до міжповірочних інтервалів -законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями, затверджених наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 №1747, міжповірочний інтервал періодичної повірки паливороздавальної колонки для занравки автомобілів світлими нафтопродуктами, мастилами, скрапленим газом, стисненим газом становить 1 рік.
Як встановлено пунктом 3 розділу IV Порядку проведення повірки законодавчо регульованих засобів вдмірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08.02.2016 №193, оформлення результатів періодичної, позачергової повірок та повірки після ремонту здійснюється таким чином: 1) позитивні результати періодичної, позачергової повірок та повірки після ремонту засобів вимірювальної техніки (ЗВТ) засвідчують відбитком повірочного тавра на ЗВТ чи записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційних документів та/або оформлюють свідоцтво про повірку ЗВТ за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку. На вимогу заявника, можливе поєднання зазначених видів засвідчення результатів повірки; 2) свідоцтво про повірку ЗВТ може бути оформлене: на паперовому носії; в електронній формі - у разі дотримання вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та цього Порядку.
Так, за перевіряємий період фактичної податкової перевірки усі зазначені в акті фактичної перевірки витратогліри з серійними номерами 000004539, 000004540, 000005380, 000004465, 000005381, 000005484, 000004468, 000004536, 000005473, 000005474,000004537, 000004600, 000005487, 000004538, 000004541, 000005383, 515524, 111113737, 0478, 16100 були належним чином повірені, що підтверджено відповідними формуларями про повірку, а саме: Формуляр паливороздавальної колонки GILBARCO HORIZON заводський номер 001196/2011 (ПРК 3-4), з датами позитивних повірок витратомірів лічильників № 000005380, 000005474, 000005487, 000005383, 000005381, 000005473, 000005484, 000004600 від 12.10.2021, 12.10.2022, 12.10.2023, які містять відповідні підписи і відтиски клейма повірника; Формуляр паливороздавальної колонки GILBARCO HORIZON 001191/2011 (ПРК № 5-6) з датами позитивних повірок витратомірів лічильників з серійними номерами 000004537, 000004468, 000004539, 000004536, 000004538, 000004465, 000004540, 000004541, 515524 від 12.10.2021, 12.10.2022, 03.08.2023, 12.10.2023 року, які містять відповідні підписи і відтиски клейма повірника; Формуляр газородавальної колонки GILBARCO 700-2/LPG (ГРК № 7) з датою позитивної повірки витратоміра лічильника з серійним номером 111113737 від 12.10.2021, який містить відповідний підпис та відтиск клейма повірника; Формуляр газороздавальної колонки Шельф 100-2 LPG заводський номер 11539 (ГРК 7-8) датами позитивних повірок витратомірів лічильників з серійними номерами, 0478, 16100 від 19.10.2021, 19.10.2022, 19.10.2023, які містять відповідні підписи і відтиски клейма повірника;
Згідно коригуючої довідки від 19.10.2021 було здійснено заміну газороздавальної колонки GILBARCO SK 700-2/КРС (ПРК № 7) 2012 року випуску, на якій повірка встановленого витратоміра з номером 11111373 була здійснена 12.10.2021 та дійсна до 12.10.2022 року включно, на газороздавальну колонку нового покоління Шельф 100-2 LPG з двома технологічними рукави відпуску газу (ГРК № 7-8) з датами позитивних повірок встановлених витратомірів з номерами 0478, 16100, які проведено 19.10.2021, 19.10.2022, 19.10.2023.
Разом із цим, до позову додано формуляр паливороздавальної GILBARCO HORIZON (ПРК № 1-2), що додатково доводить факт повірки усіх ПРК, які використовувались на АЗС за перевіряємий період.
Позивач наголошує на тому, що зазначені копії формулярів надавались перевіряючим під час перевірки, проте, їх дані не було враховано і в акті перевірки зазначено лише про наявність позитивних результатів повірки витратомірів з серійними номерами 344973; 343993; 344000; 344974;343989; 343994; 343990; 343999; 515525.
Обставини того, що копії усіх формулярів повірки надавались перевіряючим під час фактичної податкової перевірки підтверджено письмовими зауваженнями в акті фактичної перевірки від керівника АЗС Присяжного Андрія Юрійовича від 11.12.2023.
Разом з тим, акт фактичної перевірки містить посилання на акт ненадання оригіналів документів від 08.12.2023 № 872/06-30-09-02/43775889, які стосуються результатів повірки витратомірів лічильників.
Вказані обставини містяться та відображено лише в акті, проте не підтверджені відповідними доказами, при цьому, у разі ненадання платником податків контролюючому органу оригіналів або копій документів, до платника податків підлягає застосуванню санкція, яка передбачена п. 121.1 ст. 21 ПК України.
Частиною 1 ст. 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Проте, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 28.12.2023, до позивача було застосовано штраф в сумі 400000,00 грн не через неподання оригіналів або копій формулярів про повірку витратомірів, а взагалі через відсутніть повірки витратомірів лічильників, що свідчить про протиправність такого рішення податкового органу, оскільки наявні в матеріалах справи формуляри ПРК та ГРК, свідчать про наявність позитивного результату повірки двадцяти витратомірів лічильників з серійними номерами 000004539, 000004540, 000003380, 000004465, 000005381: 000005484, 000004468, 000004536, 000005473, 000005474, 000004537, 000004600, 000005487, 000004538, 000004541, 000005383, 515524, 111113737, 0478, 16100 в період, який охоплювався фактичною податковою перевіркою.
У аспекті наведених обставин, підлягає застосуванню принцип пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, оскільки розмір штрафних санкцій є надмірним за порушення, яке не змогло призвести, до порушення публічного інтересу в розмірах, співмірних застосованій санкції.
До того ж, відповідачем не було спростовано наданих позивачем доказів проведення повірки відповідних витратомірів-лічильників (у попередньому до перевірки періоді).
Ураховуючи те, що відповідач не довів належними та допустимими доказами факту відсутності у позивача документів про повірку витратомірів лічильників ПРК та ГРК на акцизному складі пального з уніфікованим номером 1017774, рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області про застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 400000,00 грн, як порушення п. п. 230.1.2. п. 230.1. ст. 230 ПК України, не відповідає критеріям законності та обґрунтованості.
З огляду на зазначене, суд вважає, що висновки акта перевірки, що знайшли своє відображення в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, є недоведеними та такими, що не ґрунтуються на приписах ПК України.
Позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Відповідачем під час розгляду даного спору не було доведено правомірності акта перевірки та прийнятого на підставі його висновків рішення, з огляду на що, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Також, стороною позивача заявлено клопотання про стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 8000 грн.
За визначенням ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У свою чергу, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до норм ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:
розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Так, на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.
Судом досліджено, що 10.05.2023 між ТОВ «ОІЛ ПРАЙМ ТРЕЙД» та АО «ЛЕКС-ГРУП» укладено договір про надання правничої допомоги.
Додатковою угодою від 10.05.2023 до Договору сторонами узгоджено вартість послуг та порядок оплати.
З метою оскарження податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Миколаївській області від 28.12.2023 № 1350214290902, Адвокатським об'єднанням «ЛЕКС-ГРУП» позивачу надано правову допомогу з підготовки та подачі позовної заяви до суду.
Також, АО «ЛЕКС-ГРУП» позивачу надано правову допомогу в підготовці та подачі відповіді на відзив.
Відповідно до умов Додаткової угоди від 10.05.2023 до договору про надання правничої допомоги підготовка та подача позовної заяви до суду складає від 5000 грн, підготовка та подача відповіді на відзив від 3000 грн.
01.07.2024 між ТОВ «ОІЛ ПРАЙМ ТРЕЙД» та АО «ЛЕКС-ГРУП» підписано акт наданих послуг в загальній сумі наданої правової допомоги 8000 грн.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Отже, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.
Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
З урахуванням наданих доказів понесення витрат на правничу допомогу адвоката в даній справі, беручи до уваги те, що справа розглядалась в спрощеному провадженні без проведення судового засідання, є незначної складності, при цьому, заявлена сума до стягнення в 8000 грн є неспівмірною з складністю справи, предметом позову, є завищеною та неузгоджується з принципом справедливості, з огляду на що, клопотання позивача в цій частині є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню, зі зменшенням суми витрат до 6000 грн.
Також, згідно норм ч. 1 ст. 139 КАС України, судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд за наслідком розгляду даного спору, вирішив позовні вимоги задовольнити, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області від 28.12.2023 № 1350214290902 та розподілити судові витрати по сплаті судового збору та на правничу допомогу адвоката.
Керуючись статтями 77, 90, 132, 134, 139, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ ПРАЙМ ТРЕЙД" до Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області від 28.12.2023 № 1350214290902.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ ПРАЙМ ТРЕЙД" судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 6000 грн (шість тисяч гривень).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ ПРАЙМ ТРЕЙД" судові витрати на надання правничої допомоги адвоката в розмірі 6000 грн (шість тисяч гривень).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головенко О.Д.