про відмову в забезпеченні позову
01 квітня 2026 року м. Київ № 320/11929/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ТОВ «УКРАГРОПРАЙД» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду через підсистему Електронний суд звернулось ТОВ «УКРАГРОПРАЙД» з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві , Державної податкової служби України, у якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати прийняте 09.12.2025 комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві «Рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку» №420928, яким Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОПРАЙД» було визнано таким, що відповідає критеріям ризиковості платника податку на додану вартість;
- зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві виключити ТОВ «УКРАГРОПРАЙД» з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку;
- скасувати рішення про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 19.02.2026 №13626791/39311880, №13626790/39311880, №13626793/39311880, №13632254/39311880, №13632257/39311880, №13632260/39311880, №13632263/39311880, №13632266/39311880, №13632269/39311880, №13632272/39311880, №13632275/39311880, №13632278/39311880, 25.02.2026 від 24.02.2026 №13632255/39311880, №13632258/39311880, №13632261/39311880, №13632264/39311880, №13632267/39311880, №13632270/39311880, №13632273/39311880, №13632276/39311880, №13632279/39311880, №13635311/39311880, №13626792/39311880, №13632253/39311880, №13632256/39311880, №13632259/39311880, №13632262/39311880, №13632265/39311880, №13632268/39311880, №13632271/39311880, №13632274/39311880, №13632277/39311880, №13632280/39311880, від №13635312/39311880, №13635313/39311880, від 03.03.2026 №13641797/39311880 щодо відмови реєстрації податкових накладних №1 від 11.03.2025, №2 від 12.03.2025, №1 від 18.11.2025, №2 від 19.11.2025, №6 від 26.04.2025, №1 від 21.09.2025, №5 від 25.09.2025, №3 від 23.09.25, №2 від 22.09.2025, №6 від 25.09.2025, №7 від 25.09.2025, №4 25.09.2025, №21 29.09.2025, №17 від 28.09.2025, №10 від 27.09.2025, №20 від 29.09.2025, №12 від 27.09.2025, №9 від 26.09.2025, №8 від Документ сформований в системі «Електронний суд» 10.03.2026 37 25.09.2025, №19 від 29.09.2025, №13 від 27.09.2025, №16 від 27.09.2025, №11 27.09.2025, №14 від 27.09.2025, №18 від 29.09.2025, №22 від 29.09.2025, №15 від 27.09.2025, №1 від 03.10.2025, №2 від 03.10.2025, №3 від 03.10.2025, №5 від 07.10.2025, №4 від 06.10.2025, №2 від 02.04.2025 та №3 від 14.04.2025, №1 від 31.05.2025, №1 від 01.04.2025;
- зобов'язати Державну податкову служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №1 від 11.03.2025, №2 від 12.03.2025, №1 від 18.11.2025, №2 від 19.11.2025, №6 від 26.04.2025, №1 від 21.09.2025, №5 від 25.09.2025, №3 від 23.09.25, №2 від 22.09.2025, №6 від 25.09.2025, №7 від 25.09.2025, №4 25.09.2025, №21 29.09.2025, №17 від 28.09.2025, №10 від 27.09.2025, №20 від 29.09.2025, №12 від 27.09.2025, №9 від 26.09.2025, №8 від 25.09.2025, №19 від 29.09.2025, №13 від 27.09.2025, №16 від 27.09.2025, №11 27.09.2025, №14 від 27.09.2025, №18 від 29.09.2025, №22 від 29.09.2025, №15 від 27.09.2025, №1 від 03.10.2025, №2 від 03.10.2025, №3 від 03.10.2025, №5 від 07.10.2025, №4 від 06.10.2025, №2 від 02.04.2025 та №3 від 14.04.2025, №1 від 31.05.2025, №1 від 01.04.2025 року датою їх подання.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.03.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
31.03.2026 позивачем через підсистему "Електронний суд" подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд:
- зупинити дію рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН Головного управління ДПС м. Києва від « 09» грудня 2025 р. №420928 про відповідність ТОВ «УКРАГРОПРАЙД» (код ЄДРПОУ: 39311880) критеріям ризиковості платника податку на додану вартість - до набрання законної сили рішенням суду у справі №320/11929/26.
В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначив, що віднесення платника податків до ризикових є підставою для зупинення реєстрації поданих таким платником податкових накладних. При цьому, такі наслідки носять для платника негативний характер, оскільки строк реєстрації кожної податкової накладної значно збільшується, а сам по собі факт включення платника податків до переліку ризикових платників податків покладає на платника додатковий обов'язок щодо надання пояснень та документів та остаточне рішення про реєстрацію податкової накладної чи про відмову в реєстрації буде прийнято лише після надання таких пояснень та документів та за результатами їх розгляду відповідною комісією. Негативні наслідки від необґрунтованого прийняття зазначеного рішення полягають також у тому, що контрагенти заявника не мають можливості сформувати податковий кредит за податковою накладною, реєстрація якої зупинена, що у подальшому несе ризики припинення господарських відносин між заявником та контрагентами. Також, наслідком внесення позивача до переліку ризикових суб'єктів господарювання повністю блокується господарська діяльність товариства, адже ТОВ «УКРАГРОПРАЙД» не отримує прибуток, що вплине на не можливість виплати заробітної плати та сплати митних та податкових платежів до бюджету. Також прийняття рішення про відповідність заявника критеріям ризикованості платника податків має наслідком зупинення реєстрації податкових накладних не лише за господарськими операціями та з контрагентами, що стали підставою для винесення такого рішення, а й за всіма іншими господарськими операціями та контрагентами. На думку заявника, невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення істотно ускладнює ефективний захист прав та інтересів позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень у сфері господарської діяльності, а саме: право здійснювати самостійно без обмежень господарську діяльність, оскільки зупинення реєстрації податкових накладних призводить до негативних наслідків для позивача, зокрема, до неможливості здійснення господарської діяльності через зупинення реєстрації податкових накладних, можливого розірвання ділових відносин з контрагентами, покладення додаткового обов'язку на позивача щодо подання документів та погіршення ділової репутації, а забезпечення позову на час судового розгляду справи відновить право позивача на здійснення господарської діяльності як платника податку на додану вартість, дасть можливість позивачу до остаточного вирішення даного спору реалізовувати своє право на здійснення діяльності та реєстрацію податкових накладних.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахування вищенаведеного положення КАС України, розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОПРАЙД» про забезпечення позову, поданої до подання позовної заяви, здійснюється без повідомлення сторін.
Розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно Рекомендації №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятої Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 87640690) зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 92270719) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 78022699).
У заяві про забезпечення позову позивач просить суд вжити заходів забезпечення позову та зупинити дію рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН Головного управління ДПС м. Києва від « 09» грудня 2025 р. №420928 про відповідність ТОВ «УКРАГРОПРАЙД» (код ЄДРПОУ: 39311880) критеріям ризиковості платника податку на додану вартість - до набрання законної сили рішенням суду у справі №320/11929/26.
При цьому, суд зазначає, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Однак, заявником не обґрунтовані причини неможливості захисту (поновлення) прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, не розкрито у чому полягає необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому.
Також суд вважає, що застосування судом заходів забезпечення позову, про які просить заявник, без з'ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред'явленого позову і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову, що є неприпустимим.
Відтак, на думку суду вжиття заходів забезпечення позову на даний час є передчасним.
З приводу негативних наслідків для господарської діяльності позивача, на які посилається позивач, суд зазначає, що безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 3 грудня 2020 року у справі №140/8457/20 та від 31 січня 2023 року у справі №140/6021/22, від 28 вересня 2023 року у справі №120/9931/22, від 23 листопада 2023 року у справі №140/13016/23, від 08 лютого 2024 року у справі №160/19014/23.
В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням положень частини другої статті 150 та частини другої статті 151 КАС, суд вважає заяву про забезпечення позову необґрунтованою.
До того ж слід зазначити, що Верховний Суд дотримується сталої позиції щодо застосування положень статей 150, 151 КАС, що підтверджується, зокрема, але не виключно, постановами Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №380/5012/20, від 08.10.2020 у справі №280/2284/20, від 03.12.2020 у справі №140/8457/20 та від 18.02.2021 у справі №420/7063/20, від 04.03.2021 у справі №380/5299/20.
У зазначених постановах Верховний Суд, застосувавши норми статей 150, 151 КАС, дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення позову щодо зупинення рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості та внесення до журналу ризикових платників фактично вирішує спір по суті, що суперечить меті застосування норми статті 150 КАС.
Підстав для відступу від наведених висновків Верховного Суду суд не вбачає.
Отже, перевіривши зазначені у поданій заяві доводи на предмет їх відповідності вище викладеним нормам та з'ясованим судом обставинам, а також оцінивши додані до неї докази, суд дійшов до висновку про необґрунтованість поданої заяви та, як наслідок, про відсутність підстав для її задоволення.
Згідно з ч. 5 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Керуючись статтями 150-157, 243, 248, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви ТОВ «УКРАГРОПРАЙД» про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Лисенко В.І.