про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
01 квітня 2026 року Київ № 320/5670/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,
До Київського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ГУНП у м. Києві (через дії працівників Оболонського УП) щодо неналежного реагування на звернення позивача та невиконання обов'язків, передбачених законом;
- зобов'язати відповідача надати обґрунтовану письмову відповідь про результати розгляду звернення у встановлений законом строк;
- у випадку встановлення систематичної бездіяльності - зобов'язати відповідача провести службове розслідування та вирішити питання щодо притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності відповідно до статей 19, 77 Закону України «Про Національну поліцію» та статті 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, включаючи можливість застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби;
- стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію моральної шкоди у розмірі 850 000 грн, завданої протиправною бездіяльністю працівників поліції, що призвела до порушення його прав як потерпілого та заявника, затягування розслідування та втрати доказів.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема: чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд виходив із такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у передбачені цією нормою способи.
Пунктами 1, 2, 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку з порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Пунктом 2 частини другої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.
Зі змісту позову вбачається, що позивач як потерпілий та заявник у низці кримінальних проваджень, неодноразово звертався до дізнавачів Оболонського управління поліції ГУНП у м. Києві з вимогою проведення необхідних слідчих та розшукових дій. Проте його звернення залишалися без належного реагування, що свідчить про систематичну бездіяльність працівників поліції.
Зокрема, працівники відділу систематично ухиляються від виконання своїх обов'язків, що призводить до: затягування розслідування; втрати документів та доказів; невиконання вказівок прокурора; порушення прав позивача, гарантованих статтею 55, 56, 220 КПК України та положення Європейської конвенції з прав людини.
Звернення до начальника відділу дізнання (скарга від 24.12.2025, вх. № А?53349/ЕЗ від 24.12.2025) не призвело до належного реагування.
Крім того, 03.09.2025 відбувся публічний захід (пікет), організований позивачем та іншими особами, присвячений випадкам катування цивільного населення та зловживань з боку поліції.
У заявах, поданих до ГУНП у м. Києві (відповідач), зацікавлені особи вимагали недопущення катувань цивільних осіб, забезпечення належного розслідування та відсутності формальних відписок. Ці документи та сам факт проведення заходу підтверджують системність проблеми та бездіяльність поліції навіть після публічних звернень, що свідчить про її суспільний характер.
У ході комунікацій з відповідачем було досягнуто домовленості щодо проведення необхідних слідчих та розшукових дій, однак відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання. Подібні дії демонструють не просто формальне ставлення до звернень, а й навмисне ухилення від виконання службових обов'язків, що є ознакою системної бездіяльності. Така практика має негативні наслідки як для позивача особисто, так і для суспільства в цілому, адже створює атмосферу правової невизначеності, підриває довіру громадян до правоохоронних органів та фактично сприяє безкарності злочинців.
У якості обґрунтування позову, зазначив, що статтями 55, 56 КПК України гарантують потерпілому право на ефективне розслідування та захист прав, а заявнику - належне реагування на його повідомлення.
Зазначив, зокрема, що стаття 220 КПК України зобов'язує слідчого/дізнавача розглядати клопотання та виконувати вказівки прокурора.
Суд зазначає, що наведені позивачем дані щодо порушення його прав фактично зводяться до оскарження рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та право на оскарження, що прямо передбачено статтею 303 КПК України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За вказаних обставин, наявні підстави для відмови у відкритті провадження у справі.
Суд роз'яснює позивачу, що реалізація його права на судовий захист можлива з дотриманням вимог, передбачених статтями 303-307 КПК України шляхом звернення до місцевого загального суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Керуючись пунктом 1 частини першої статті 170, статтями 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди.
2. Копію ухвали надіслати особі, яка подала позов.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Леонтович А.М.