Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позову без розгляду
01 квітня 2026 року Справа №200/334/26
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Духневич О.С., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
15.01.2026 до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати щомісячних грошових сум в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку з 01.01.2016 по 30.10.2024;
- зобов'язати відповідача відновити нарахування та виплату заборгованості з щомісячних грошових сум в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку з 01.01.2016 по 30.10.2024.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20.01.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду: документа про сплату судового збору в розмірі 1331,20 грн., або подання до суду клопотання про застосування пільг із сплати судового збору (відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати) разом із довідкою з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків отриманих позивачем у 2025 році доходів та довідкою з органу Пенсійного фонду України про отримані суми пенсії за 2025 рік, які дадуть підстави повно та об'єктивно оцінити майновий стан заявника в цілях розгляду процесуального питання.
02.02.2026 на адресу суду від позивача надійшли докази сплати судового збору.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09.02.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 263 КАС України. Зобов'язано відповідача подати до суду засвідчену належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копію пенсійної справи відносно позивача; довідку про розмір заборгованості зі щомісячної страхової виплати позивача за період з 01.01.2016 по 30.10.2024.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09.03.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п'яти) днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку звернення до суду та надати докази поважності причин його пропуску.
30.03.2026 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про поновлення строку звернення до суду.
Обгрунтовуючи клопотання позивач зазначає, що згідно ч. 7 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» як потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».
Також зазначив, що згідно п. 48 постанови Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 по справі № 240/12017/19 поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Розглянувши клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду, суд дійшов висновку про залишення без розгляду позовної заяви з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Інститут строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою спонукання учасників адміністративного судочинства до своєчасного вчинення ними процесуальних дій. Регламентування строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Крім цього, строки звернення до суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними.
За загальним правилом для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк (ч. 2 ст. 122 КАС України).
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, перебіг строку для звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не може визнаватися поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Щодо відліку строку звернення із адміністративним позовом, суд зазначає, що порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен дізнатися", що містяться в ч. 2 ст. 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку позивача знати про стан своїх прав. При визначенні початку перебігу строку звернення до суду, суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Верховний Суд в постанові від 17.12.2021 року по справі № 640/16928/21 зауважує, що частиною другою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов'язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Поняття "особа повинна дізнатись" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав.
Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Із матеріалів позову встановлено, що спірні правовідносини виникли за період з 01.01.2016 по 30.10.2024.
З урахуванням висновків Верховного Суду, що викладені в постановах від 21.10.2025 у справі № 460/10097/24, від 28.10.2025 у справі № 420/19263/24, суд зазначає, що страхова виплата є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було припинено нарахування страхової виплати.
Таким чином, про порушення своїх прав щодо невиплати щомісячної страхової виплати позивач міг дізнатися не отримавши таку виплату за січень-лютий 2016 року.
Однак із позовною заявою щодо поновлення страхової виплати позивач звернувся 09.01.2026, шляхом направлення позовної заяви поштовим зв'язком.
Обгрунтовуючи клопотання про поновлення строку звернення до суду, позивач зазначає, що згідно ч. 7 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» як потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».
Також зазначив, що згідно п. 48 постанови Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 по справі № 240/12017/19 поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Із матеріалів позову встановлено, що спірні правовідносини виникли за період з 01.01.2016 по 30.10.2024. До територіального органу Пенсійного фонду України з метою поновлення страхової виплати позивач вперше звернувся із заявою 03.11.2024. Вдруге позивач звернувся 19.11.2025.
Отже, позивач знав про порушення своїх прав ще (03.11.2024), оскільки саме в цей день вперше звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про поновлення страхової виплати, що свідчить про обізнаність позивача щодо можливого порушення його прав. Водночас із позовною заявою до суду позивач звернувся лише 09.01.2026, тобто після спливу встановленого частиною другою статті 122 КАС України шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.
Вдруге позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою тільки через 1 (один) рік (19.11.2025).
Щодо доводів позивача про застосування ч. 7 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», суд зазначає таке.
Застосовуючи строки у зазначеній сфері, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист.
Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб'єктом владних повноважень за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку, якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист. Згідно з Конституцією України право особи на соціальний захист гарантується, в першу чергу, статтею 46, а право на судовий захист, зокрема, - статтями 55 та 124.
При цьому строки у сфері соціального захисту застосовуються суб'єктом владних повноважень або судом під час вирішення спору по суті, тоді як строк звернення до адміністративного суду є процесуальним і застосовується судом, як правило на етапі прийняття рішення про відкриття провадження в адміністративній справі.
Системний аналіз ч. 7 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» свідчить, що нею врегульовано питання відсутності строкових обмежень щодо виплати належних сум страхових виплат за минулий час у разі їх невиплати з вини відповідного органу.
Водночас зазначена норма не регулює процесуальні строки звернення до суду та не встановлює виключень із правил, визначених процесуальним законом.
Отже, положення ч. 7 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стосуються реалізації права на соціальний захист, а не права на судовий захист, у зв'язку з чим не підлягають застосуванню при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку про помилкове посилання позивача на вимоги ч. 7 ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", оскільки дана норма не визначає процесуального строку звернення до суду.
Щодо посилання позивача на постанову Верховного Суду від 31.03.2021 по справі № 240/12017/19, то суд погоджується з тим, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Водночас, суд зазначає, що будь-яких об'єктивних, непереборних обставин, які б унеможливлювали звернення до суду у встановлений законом строк, позивачем не наведено та належними доказами не підтверджено.
Як вже встановлено судом, позивач вперше звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати страхових виплат ще 03.11.2024.
Отже, позивач знав або повинен був знати про порушення своїх прав саме з 03.11.2024, коли вперше звернувся до відповідача із заявою про поновлення страхової виплати, що свідчить про його обізнаність щодо можливого порушення прав та необхідності їх захисту.
Також, в матеріалах справи наявна довідка від 12.12.2017 № 0000435817 відповідно до якої позивач є внутрішньо переміщеною особою із фактичним місцем проживання: АДРЕСА_1 . Вказана адреса також вказана у позовній заяві та клопотанні про поновлення строку звернення до суду, як адреса місця проживання.
Тобто, позивач з 12.12.2017 проживає на підконтрольній території України в м. Слов'янськ Донецької обл., що свідчить про відсутність об'єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду за захистом своїх прав. Будь-яких об'єктивних, непереборних обставин, які б унеможливлювали звернення до суду у встановлений законом строк, позивачем не наведено та належними доказами не підтверджено
Отже, триваюча пасивна поведінка позивача та його недисциплінованість як учасника суспільних відносин свідчить про недотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у нього можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. При цьому позивач не міг не усвідомлювати, що тривале зволікання із зверненням до суду із позовною заявою, призведе до застосування судом процесуальних наслідків пропуску строку звернення до суду.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду.
Приписами ч. 3 ст. 123 КАС України визначено, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
При викладених вище обставинах, суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, адже у клопотанні від 30.03.2026 позивач не навів поважних причин пропуску строку звернення до суду із цим позовом.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку що даний адміністративний позов слід залишити без розгляду.
При цьому суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 240 КАС України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Керуючись ст. 123, 240, 248, 256, 294, 295 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.С. Духневич