Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без руху
01 квітня 2026 року Справа №200/2285/26
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Бабіч С.І., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), відповідно до якої просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 з 2021 року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з дати припинення.
Згідно з частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частиною 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05).
Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28.03.2006, заява №23436/03).
В свою чергу заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (пункт 109 рішення у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" від 07.07.1989).
Тобто, встановлення процесуальних строків законом передбачене з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексу адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.
При цьому, обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Верховний Суд неодноразово зазначав (для прикладу, в постанові від 01.06.2022 у справі № 640/4086/20, від 21.02.2020 у справі№340/1019/19), що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись. Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Необхідно чітко диференціювати поняття “дізнався» та “повинен був дізнатись».
Так, під поняттям “дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Пенсійні виплати є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення страхової виплати чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена така виплата вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом адміністративного позову в обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідач протиправно припинив виплату пенсії позивачеві, повідомлень щодо зупинення виплати пенсії не було. Натомість позивачу з 2021 року не прийшла пенсія на рахунок у банку. Позивач звернувся до відповідача з проханням надати можливість пройти відеоідентифікацію але відповідач проігнорував вимоги позивача.
Тобто позивач про порушення свого права дізнався в 2021 році.
В постанові Верховного Суду від 31.03.2021 року у справі №240/12017/19, посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а, зазначено, що норми, зокрема статі 87 Закону № 1788-ХІ та статті 46 Закону № 1058-ІV (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
З урахуванням наведеного, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав зазначила, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
З урахуванням наведеного, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18) та дійшла такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Відтак, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав виснувала, “що отримання позивачем листа відповідача у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 5 років після отримання пенсії за серпень 2014 року».
Поряд з цим, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав зазначила, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Верховний Суд у постанові від 21.02.2024 року у справі № 240/27663/23 у котре наголосив, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
У силу приписів ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 16 квітня 2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Європейський Суд з прав людини зазначає, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справах: «Стаббігс та інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії», «Перетяка та Шереметьєв проти України»).
Суд звертає увагу, що поважними визнаються обставини, які об'єктивно є непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
У прохальній частині позовної заяви міститься клопотання про поновлення строку звернення до суду.
В обґрунтування вказаного клопотання представник позивача посилається на те, що загальновідомим фактом, що м. Добропілля є тимчасово окупованим російською федерацією.
Проте, вказана обставина не відповідає дійсності.
Суд зауважує, що Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376.
Відповідно до вказаного Переліку визначено, що датою виникнення можливості бойових дій на території Добропільської міської територіальної громади є з 24.02.2022 року по 25.06.2025 року, з 26.06.2025 року.
При цьому Добропільська міська територіальна громада не відноситься до тимчасового окупованих територій.
Враховуючи викладене, позивачем не наведено обставин про поважність причин пропуску строку на звернення до суду з позовом, а наведенні обґрунтування щодо пропуску звернення до суду з цим позовом у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів суд не визнає поважними.
Відтак, позивачем пропущено 6-місячний строк звернення до суду щодо протиправності припинення виплати пенсії за спірний період, в частині позовних вимог за період з 2021 року по 27.09.2025 року.
Відповідно до частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства Україниу разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, позивачу необхідно надати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із відповідними доказами в обґрунтування поважності причин пропуску такого строку.
Також відповідно до частини 2 статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) встановлено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Положеннями частини 1 статті 4 Закону № 3674-VI передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з частиною 2 статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2026 року складає 3328,00 грн.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Судом установлено, що дану позовну заяву разом із додатками подано до суду засобами "Електронного кабінету" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Позивачем у позовній заяві заявлено вимогу про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 з 2021 року, яка є вимогою немайнового характеру.
Також позивачем у позовній заяві заявлено вимогу про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з дати припинення.
Таким чином, розмір судового збору, що підлягає сплаті при зверненні з цим позовом в електронному вигляді до адміністративного суду за одну немайнову вимогу становить:
(3328,00 грн х 0,4) х 0,8 =1064,96 грн.
Проте документа про сплату судового збору позивачем до позовної заяви не додано.
Натомість в прохальній частині позовної заяви міститься клопотання про відстрочення сплати судового збору, оскільки через протиправну бездіяльності відповідача позивач позбавлений з 2021 року єдиного джерела доходу - своєї пенсії.
Також до позовної заяви додано Відомості з Державного реєстру фізичних осіб -платників податків про джерела та суми нарахованого доходу за період з січня 2025 року по січень 2026 року відносно позивача на підтвердження відсутності доходів.
Розглянувши вказане клопотання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.
Положеннями частини 1 статті 133 КАС України визначено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
За частиною 1 статті 8 Закону № 3674-VI суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, а також відшкодування шкоди здоров'ю.
Згідно з частиною 2 статті 8 Закону № 3674-VI суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Таким чином, законодавцем встановлено вичерпний перелік обставин, за яких особу може бути звільнено від сплати судового збору або відстрочено його сплату.
Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 року у справі № 805/1248/18-а зазначив, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення або розстрочення є правом, а не обов'язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони.
Наведений вище перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або зменшення чи звільнення від його сплати є вичерпним, не допускається його розширення з ініціативи суду лише з урахуванням майнового стану сторони та за відсутності інших умов, передбачених Законом України "Про судовий збір".
Водночас зазначеними положеннями Закону України "Про судовий збір" встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб'єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема, відстрочити сплату судового збору або зменшити розмір судового збору.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, але таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів та узгоджується зі статтею 129 Конституції України, згідно з якою в якості однієї із засад судочинства визначено, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Європейська конвенція з прав людини, Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14.05.1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування вказаної Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.
У розумінні положень статті 8 Закону України "Про судовий збір" відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору чи звільнення його від сплати можуть мати місце лише за наявності виключних обставин, і сторона має довести існування фінансових труднощів.
При цьому відповідно до частини 1 статті 77 КАС України особа, що подає клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору за подання позову в установленому законодавством порядку і розмірі.
Суд зауважує, що надання відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків за січня 2025 року по січень 2026 рік з боку позивача є недостатнім для підтвердження відсутності доходів.
Отже, позивачем не надано суду достатніх доказів відсутності будь - якого доходу, який би підтвердив його майновий стан, зокрема, доказів на підтвердження розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік від дати подання цього позову до суду або доказів на підтвердження того, що сплата судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік (податкова декларація про доходи; довідка про заробітну плату, пенсію, стипендію; довідка про склад сім'ї та про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї; документи про нарахування субсидій; документи про надання соціальної допомоги; відомості про вклади, нерухоме та рухоме майно, з якого отримується дохід, компенсації, сукупний дохід родини, тощо).
Позивачем не підтверджено належними і допустимими доказами те, що розмір судового збору за подання цього позову до адміністративного суду перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за попередній календарний рік.
Таким чином, проаналізувавши вказані норми та наявні матеріали позову, суд зазначає, що умови для звільнення/відстрочення від сплати судового збору, визначені статтею 8 Закону України "Про судовий збір" відсутні, оскільки позивачем не доведено наявності обставин звільнення або відстрочення його від сплати судового збору.
Враховуючи викладене, клопотання позивача про відстрочення від сплати судового збору за подання цього позову задоволенню не підлягає.
Згідно з частиною 1 статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.
Керуючись положеннями Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків даної позовної заяви - 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали, шляхом надання суду:
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших поважних причин пропуску строку та підстав для його поновлення аніж ті, що були вказані у позовній заяві.
- оригіналу платіжного доручення про сплату судового збору в розмірі 1064,96 грн за подання позову за реквізитами: рахунок UA308999980313111206084005658, отримувач Донецьке ГУК/Слов'янська МТГ/22030101, код отримувача (код ЄДРПОУ) 37967785, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу: 101; ______ (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган і має відповідну відмітку в паспорті); Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Донецький окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа), із зазначенням номеру справи.
Дана ухвала складена та підписана 01 квітня 2026 року, оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя С.І. Бабіч