31 березня 2026 рокуСправа № 160/6846/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Калугіна Н.Є., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, викладене у формі листа-відмови від 03.03.2026 № 23864-11484/E-01/8-0400/26;
- зобов'язати ГУ ПФУ здійснити з 12.10.2022 перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром, та здійснити виплату недоотриманих коштів однією сумою;
- зобов'язати ГУ ПФУ поновити нарахування щомісячної доплати у розмірі 2000 грн (Постанова №713) з урахуванням індексацій, починаючи з дати припинення виплати;
- зобов'язати ГУ ПФУ виплачувати надбавку за особливі заслуги (Закон №1767) у розмірі 34% прожиткового мінімуму як окрему виплату понад основний розмір пенсії та понад встановлений максимальний розмір;
- встановити судовий контроль, зобов'язавши ГУ ПФУ подати звіт про виконання у місячний строк (ст. 382 КАСУ).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2026 року позовну заяву - залишено без руху. Надано позивачеві термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання:
- заяви про поновлення строку звернення до суду з наведенням причин його пропуску та докази їх поважності.
Позивач 26.03.2026 на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху надав заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначено, що про фактичне обмеження пенсії максимальним розміром та припинення виплати доплати за Постановою №713 позивач остаточно та достовірно дізнався лише після отримання листа-відповіді ГУ ПФУ від 03.03.2026 № 23864-11484/E-01/8-0400/26. Саме в цьому листі відповідач вперше офіційно підтвердив свою відмову здійснювати виплати у повному обсязі, мотивуючи це нормами законодавства, які позивач вважає неконституційними. Також зазначає, що невиплата належних сум через незаконні обмеження є триваючим правопорушенням. Кожного місяця, виплачуючи пенсію зі «стелею», відповідач вчиняє нове порушення права на соціальний захист. Вказав, що є ветераном війни. В умовах воєнного стану, загальної нестабільності та постійної зайнятості, пов'язаної з наданням допомоги постраждалим, він мав обмежені можливості для ретельного юридичного аналізу складових пенсії.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Частиною 1 статті 121 КАС України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.
У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Викладене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24 лютого 2021 року у справі №9901/313/20, Верховного Суду у постановах від 17 березня 2021 року у справі №160/3121/20, від 18 березня 2021 року у справі №320/2915/20 та ін.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними визнаються лише обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Натомість у заяві про поновлення строку звернення до суду позивач не вказав, які саме об'єктивні поважні (непереборні) причини унеможливили його звернення до суду у встановлений процесуальним законодавством строк. Представник позивача не навів змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ним всіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати його процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку. Натомість пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку позивача щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку.
Аналогічні висновки щодо порядку обчислення строків звернення до суду у справах з подібними спірними правовідносинами, а також оцінки поважності причин їх пропуску викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 9901/68/20, від 09 лютого 2022 року у справі №9901/473/21.
Суд наголошує, що доводи позивача щодо обставин обізнаності позивача про порушення своїх прав судом також відхиляються, оскільки при визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися про дійсний стан свого права (інтересу) не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07.08.2024 року у справі №520/31098/23.
Отже, для соціальних судових спорів строк звернення до суду обчислюється з дати отримання відповідної суми коштів. Від висновку щодо обчислення строку з дати відповіді на звернення особи - Верховний Суд відступив.
При цьому, щодо доводів позивача, що він є ветераном війни, в умовах воєнного стану, загальної нестабільності та постійної зайнятості, пов'язаної з наданням допомоги постраждалим, мав обмежені можливості для ретельного юридичного аналізу складових пенсії, суд зазначає, що жодних доказів на підтвердження викладеного позивач не надав. До того ж, такі доводи не можуть вважатись як поважні причини подання позову поза межами встановленого строку, оскільки позивач не навів конкретних та дійсних обставин, як саме умови воєнного стану вплинули на його обмежені можливості дізнатись щодо складових пенсії.
Як неодноразово вказав Верховний Суд, доводи щодо запровадження в Україні воєнного стану не є безумовною підставою для поновлення строку на подання позовної заяви.
Крім того, у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 Верховний Суд дійшов такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Доводи позивача в цій частині не дають підстав для висновку що він як не знав, так і не міг знати про порушення своїх прав, адже формула призначення пенсії є доступною для пенсіонера та визначена нормативно, а тому обізнаність з її змістом залежить виключно від поведінки самого позивача.
Таким чином, суд, оцінивши доводи позивача в обґрунтування підстав поновлення строку звернення до суду з даним позовом, дослідивши подані на усунення недоліків позовної заяви документи, дійшов висновку, що наведені у заяві позивача причини пропуску строку звернення до суду є неповажними. При цьому, подаючи заяву про поновлення пропущеного строку на подання позову, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду.
Таким чином, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду суд вважає за необхідне відмовити.
Приписами ч. 1, 2 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи встановлений КАС України шестимісячний строк звернення до суду, позовна заява ОСОБА_1 в частині позовних вимог про:
- зобов'язання ГУ ПФУ здійснити з 12.10.2022 по 18.09.2025 перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром, та здійснити виплату недоотриманих коштів однією сумою;
- зобов'язання ГУ ПФУ поновити нарахування щомісячної доплати у розмірі 2000 грн (Постанова №713) з урахуванням індексацій за період по 18.09.2025;
- зобов'язати ГУ ПФУ виплачувати надбавку за особливі заслуги (Закон №1767) у розмірі 34% прожиткового мінімуму як окрему виплату понад основний розмір пенсії та понад встановлений максимальний розмір за період по 18.09.2025 підлягає поверненню.
За змістом ч. 8 ст. 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст. 122, ст. 169, ст. 294, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з даним позовом в частині позовних вимог за період з 12.10.2022 по 18.09.2025.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог про:
- зобов'язання ГУ ПФУ здійснити з 12.10.2022 по 18.09.2025 перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром, та здійснити виплату недоотриманих коштів однією сумою;
- зобов'язання ГУ ПФУ поновити нарахування щомісячної доплати у розмірі 2000 грн (Постанова №713) з урахуванням індексацій за період по 18.09.2025;
- зобов'язати ГУ ПФУ виплачувати надбавку за особливі заслуги (Закон №1767) у розмірі 34% прожиткового мінімуму як окрему виплату понад основний розмір пенсії та понад встановлений максимальний розмір за період по 18.09.2025 - повернути позивачеві.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Калугіна