16 лютого 2026 року Справа № 160/30819/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Озерянської С.І.
за участі секретаря судового засідання Буснюк В.В.
за участі:
представника позивача Колошина В.П., Житнікова А.І.
представника відповідача Орлянської М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу № 160/30819/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансліт» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
24.10.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртрансліт» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.06.2025 року № 0370310703, № 0370360703, №0370370703, №0370380703, №0370410703.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача за перiод дiяльностi з 01.04.2018 року по 31.12.2024 року. 09.05.2025 року було складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Вказує, що не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, було подано скаргу до Державної податкової служби України, однак рішенням Державної податкової служби України залишено без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а скаргу позивача без задоволення. Стверджує, що податкові повідомлення-рішення є необгрунтованими, протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/30819/25. Розглядати справу ухвалено за правилами загального позовного провадження.
13.11.2025 року до суду Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було подано відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач серед іншого зазначає, що первинні документи складені за результатом досліджених господарських операцій не підтверджують фактичне виконання ТОВ «Юридична фірма «Робінсон Патман» (код ЄДРПОУ 43478638), Адвокатське об'єднання «ЮФ «Робінсон Патман» (код ЄДРПОУ 44924179) та ТОВ «Тотал Медіа» (код ЄДРПОУ 37814296), наданих послуг, а також не підтверджують їх належність до господарської діяльності ТОВ «Укртрансліт», доцільність укладання вказаних договорів та зв'язок з господарською діяльністю ТОВ «Укртрансліт». Висновки, наведені в акті перевірки від 09.05.2025 року «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Укртрансліт» (код ЄДРПОУ 38530114) та винесні ППР є правомірними, винесеними з урахуванням норм чинного законодавства, а поданий ТОВ «Укртрансліт» позов є необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
18.11.2025 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві.
01.12.2025 року від Головного управлінням ДПС у Дніпропетровській області до суду надано додаткові пояснення у справі.
16.12.2025 року до суду від позивача надійшли пояснення.
09.01.2026 року від Головного управлінням ДПС у Дніпропетровській області до суду надійшли додаткові пояснення у справі.
09.01.2026 року від представника позивача до суду надійшли додаткові пояснення.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представники позивача в судовому засіданні 16.02.2026 року позовні вимоги підтримали, просили задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні 16.02.2026 року проти позовних вимог заперечувала, просила відмовити у їх задоволенні.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд встановив та зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 03.03.2025 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято наказ №1422-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Укртрансліт».
У період з 24.03.2025 року по 02.05.2025 року Головним управління ДПС у Дніпропетровській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Укртрансліт».
За результатами документальної перевірки 09.05.2025 року складено акт № 2103/04-36-07-03/38530114 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Укртрансліт»».
Документальною перевіркою позивача встановлено наступні порушення:
1. П(С)БО 16, п.44.1, п.44.2 ст.44, п. 134.1 ст.134 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 1 672 489 гри. в т ч.: за 2019 рік на суму 127 296 грн., за 2021 рік на суму 1 535 485 грн. за 2022 рік на суму 9 708 грн. та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування всього у сумі 6 619 800 грн., в т ч.: за 2019 рік на суму 190 800 грн. за 2021 рік на суму 5 989 416 грн. за 2023 рік на суму 3 369 638 грн., за 2024 рік на суму 6 619 800 грн. (наростаючим підсумком).
2. п. 189.1 ст.189, п. 198.1, п. 198.2, 198.3, пп. г) п. 198.5, п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 10 306 374 грн., в тому числі: за квітень 2020 року на суму 83 261 грн., за серпень 2020 року на суму 8 645 грн., за листопад 2020 року на суму 553 820 грн., за вересень 2022 року на суму 855 097 грн., за листопад 2022 року на суму 207 319 грн., за квітень 2023 року на суму 627 232 грн., за грудень 2024 року на суму 7 971 000 грн. та завищено суму ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (показник рядка 21 Декларації) за грудень 2024 року у розмірі 2 029 007 грн.
3. п.201.1 ст.201, абз.4 п.п.201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями, в частині несвоєчасної реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до п.120-1.1 ст.120-1 п.90 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України штрафна санкція складає 5% від суми податку на додану вартість, зазначеного в такій накладній 'розрахунку, а саме - 2131 грн., та в частині нездійснення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, шо відповідно до п.120-1.2 ст.120-1. п.90 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3 400 гривень . а саме - 3 400,0 грн.
4. пп. 141.4.1, 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Податкового Кодексу України від 02.12.10 №2755-VІ із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок з доходів нерезидентів (код бюджетної класифікації 11020500 - податок на прибуток іноземних юридичних осіб) за 2018 рік на загальну суму 20 045 грн., а саме - при здійсненні на користь нерезидента РКР CARGO CONNECT SP. Z О.О. (Республіка Польща) виплати з доходів з джерелом його походження з України не задекларовані, податок не утриманий та не сплачений.
5. пп.16.1.3 п. 16.1 ст. 16, гі.46.1 ст.46, п.49.18 ст.49, п. 103.9 ст.103 Податкового Кодексу України від 02.12.10 № 2755-VІ із змінами та доповненнями, в частині неподання до контролюючого органу розрахунку (звіту) податкових зобов'язань нерезидента, яким отримано доходи із джерелом їх походження з України, Додатку ПН до рядка 23 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2018 рік (1 Додаток ПН) що с її невід'ємною частиною по нерезиденту РКР CARGO CONNECT SP. Z О.О., що тягне за собою накладення штрафу відповідно до п. 120.1 ст.120 Податкового Кодексу України, а саме - 340,0 грн.
05.06.2025 року позивачем направлено заперечення на акт перевірки.
На підставі акту перевірки № 2103/04-36-07-03/38530114 від 09.05.2025 року податковим органом винесені наступні податкові повідомлення-рішення від 30.06.2025 року:
№ 0370310703, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств який сплачують інші підприємства на суму 1 706 740 грн., з яких 1 672 489 грн. за податковими зобов'язаннями та 34 251 за штрафними санкціями;
№0370360703, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на 6 619 800 грн.;
№0370370703, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 12 882 967,50 грн., з яких 10 306 374 грн за податковими зобов'язаннями та 2 576 593,50 за штрафними санкціями;
№0370380703, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 2 029 007 грн.;
№0370410703, яким застосовано штрафну санкцію з податку на додану вартість у розмірі 3 400 грн.
Позивач, не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, подав скаргу до Державної податкової служби України.
Рішенням Державної податкової служби України від 17.09.2025 року залишено без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, а скаргу позивача без задоволення.
Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та встановлює Податковий кодекс України (в редакції чинній на момент проведення перевірки).
У відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 ст. 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок, відповідно до вимог цього Кодексу, а також, перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого, покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно підпункту 75.1.2 пункту 75.2 статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Згідно з абзацом 1 пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
В даному випадку, відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку якою встановлено, зокрема порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, підпункту134.1.1 пункту 134 статті 134, статей 189, 198, 201 Податкового кодексу України.
Згідно з положенням пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.
Згідно пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму розрахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті; на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів та/або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта; на суму дооцінки основних засобів та/або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат уцінки відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму вигід від відновлення корисності основних засобів та/або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму первісної вартості придбання або виготовлення окремого об'єкта невиробничих основних засобів та/або невиробничих нематеріальних активів та витрат на їх ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення, у тому числі віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі продажу такого об'єкта невиробничих основних засобів або нематеріальних активів, але не більше суми доходу (виручки), отриманої від такого продажу.
Відповідно до пункту 187.1 ст.187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.
Порядок оподаткування податком на додану вартість визначений розділом V Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного капіталу та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника; дата отримання платником податку товарів/послуг.
У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи; ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в України визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
У відповідності до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Згідно частини 1 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.
Частинами 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).
Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Із наведеного вбачається, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб'єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні доходів, податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.
Із змісту статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» також вбачається, що первинні документи обов'язково мають фіксувати факт здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Так, господарські операції для визначення доходів та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану платника податків.
В даному випадку підставою для ухвалення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугували висновки податкового органу про заниження фінансового результату до оподаткування, завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податку на прибуток, за рахунок неправомірного віднесення до витрат, які зменшили фінансовий результат до оподаткування, вартості придбаних послуг по операціям з ТОВ «Юридична фірма «Робінсон Патман», Адвокатське об'єднання «ЮФ «Робінсон Патман», ТОВ «Тотал Медіа», ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , по яким складені первинні бухгалтерські документи не містять обов'язкового реквізиту первинного документу: зміст та обсяг господарської операції та відсутнє документальне підтвердження факту їх отримання; заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за відсутності належного документального підтвердження використання у господарській діяльності підприємства придбаних стретч-карток та непідтвердження їх використання в господарській діяльності, завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами взаємовідносин з ТОВ «Юридична фірма «Робінсон Патман», Адвокатське об'єднання «ЮФ «Робінсон Патман», ТОВ «Тотал Медіа», первинні документи по яким не підтверджують фактичне виконання послуг та їх належність до господарської діяльності позивача; не складання та не реєстрацію податкових накладних на суми заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість по операціях з обов'язку нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за відсутності належного документального підтвердження використання в господарській діяльності підприємства придбаних стретч-карток та не підтвердження їх використання у господарській діяльності.
Надаючи оцінку наведеним висновкам відповідача суд встановив та зазначає наступне.
24.03.2020 року між позивачем та ТОВ «Юридична фірма «Робінсон Патман» укладено договір про надання юридичних послуг №18/03-2020 предметом якого є надання юридичних консультацій та інших видів юридичних послуг щодо клієнта та/або будь-яких вказаних ним осіб відповідно до його завдань та на умовах договору.
В подальшому між позивачем та ТОВ «Юридична фірма «Робінсон Патман» було укладено ряд договорів про надання юридичних послуг предметом яких є надання юридичних консультацій та інших видів юридичних послуг щодо клієнта та/або будь-яких вказаних ним осіб відповідно до його завдань та на умовах договору, які різнились завданнями до таких договорів.
Так, 15.06.2020 року укладено договір №15/06-2020, 27.10.2021 року №27/10-2021, 10.01.2022 року №10/01-2022, 01.12.2021 року №01/12-2021, 01.03.2022 року №01/03-2022, 01.04.2022 року №01/04-2022, 01.04.2022 року №01-2/04-2022, 02.06.2022 року №02-04/06-2022.
Договорами передбачено надання послуг на підставі усного або письмового запиту клієнта. Поради, юридичні висновки, аналіз чи будь-які інші види послуг мають надаватись письмово або усно, як це може бути погоджено сторонами, за відсутності такого погодження форму наданих послуг визначає фірма.
Клієнт оплачуватиме послуги фірми, а також відшкодовуватиме витрати фірми в порядку передбаченому договором. Якщо інше не визначено відповідним завданням, розмір грошового гонорару фірми за послуги визначається виходячи з фактичної кількості часу, витраченого фахівцями фірми та їх погоджених ставок.
На виконання умов вказаних договорів про надання юридичних послуг між позивачем та ТОВ «Юридична фірма «Робінсон Патман» оформлено акти виконаних робіт на загальну суму 12 774 470,82 грн., в тому числі ПДВ на суму 2 129 078,47 грн.
Позивачем було здійснено оплату вказаних юридичних послуг на загальну суму 12 774 470,82 грн.
Також судом встановлено, що 03.04.2023 року між позивачем та Адвокатським об'єднанням «ЮФ «Робінсон Патман» було укладено договір про надання правової допомоги №03/04-2023, предметом якого є надання юридичних консультацій та інших видів юридичних послуг щодо клієнта та/або будь-яких вказаних ним осіб відповідно до його завдань та на умовах договору, а клієнт зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.
Договором передбачено надання послуг на підставі усного або письмового запиту клієнта. Поради, юридичні висновки, аналіз чи будь-які інші види послуг мають надаватись письмово або усно, як це може бути погоджено сторонами, за відсутності такого погодження форму наданих послуг визначає фірма.
Якщо інше письмово не визначено відповідним завданням, розмір грошового гонорару фірми за послуги визначається виходячи з фактичної кількості часу, витраченого фахівцями фірми помноженого на погодинну ставку.
На виконання умов вказаного договору про надання юридичних послуг між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Юридична фірма «Робінсон Патман» оформлено акт виконаних робіт на загальну суму 143 370 грн., в тому числі ПДВ на суму 23 895 грн.
Позивачем було здійснено оплату вказаних юридичних послуг на загальну суму 143 370 грн.
При цьому, судом було досліджено акти приймання-передавання наданих ТОВ «Юридична фірма «Робінсон Патман» та Адвокатське об'єднання «ЮФ «Робінсон Патман» послуг та встановлено, що за формою такі акти мають всі необхідні реквізити. Проте, в цих актах не зазначено фактичну кількість часу, витраченого фахівцями фірми та категорію фахівців, від якої, відповідно умов укладених договорів, залежить розрахований розмір грошового гонорару виконавців, а зазначено лише одиницю виміру «послуга». Тобто, первинні документи не містять інформацію щодо фактично витраченого часу для виконання обсягу вказаних юридичних послуг та чим зумовлена загальна вартість таких послуг.
Надані акти не розкривають зміст та обсяг наданих послуг, не містять конкретного опису наданих послуг окрім їх загальної назви.
Позивачем не було надано жодного документального підтвердження наданих послуг (письмові консультації, висновки, дослідження, звіти, рекомендації, матеріали, добірки), які зазвичай складаються при надання даного виду послуг.
Отже, надані акти не підтверджують реальності операцій, що зумовлювали б зміни в структурі активів, зобов'язань та власного капіталу позивача.
Також суд враховує і те, що предметом договорів є визначені ними завдання, які не пов'язані з господарською діяльністю позивача, не опосередковуються потребою фактичного здійснення господарської діяльності позивача.
Так, завданнями було консультування щодо експортних операцій та розширення існуючої географії експорту азотних добрив, в той час як протягом періоду з 01.04.2018 року по 31.12.2024 року позивачем не здійснювалось експортних поставок; підготовка юридичного висновку щодо можливості отримання спеціального дозволу на користування надрами з кінцевою метою видобутку природного газу, в той час як протягом періоду з 01.04.2018 року по 31.12.2024 року позивачем не здійснювались господарські операції з даного виду діяльності; консультування щодо поставок на внутрішній ринок України рейок, сітки, накладок та підкладок, в той час як позивачем не було здійснено операцій з купівлі-продажу такої продукції; консультування під час проведення ним дослідження з питань поставок в Україну хлору, в той час як позивачем у спірному періоді не було здійснено операцій з купівлі-продажу такої продукції; консультування з питань організації можливого імпорту на територію України аміаку безводного, організації його транспортування, в той час як протягом періоду з 01.04.2018 року по 31.12.2024 року позивачем не здійснювались господарські операції з купівлі-продажу аміаку безводного; консультування у зв'язку з початком господарських операцій з імпорту мінеральних добрив, в той час як позивач господарські операції з імпорту мінеральних добрив здійснював з 2018 року, а договір з послугою консультування укладено 01.12.2021 року.
Наведене свідчить про відсутність належного підтвердження обґрунтування економічної та ділової доцільності придбання таких послуг.
Враховуючи зазначене, а також відсутність доказів використання наданих послуг у господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про не підтвердження первинними документами наданих контрагентами послуг на адресу позивача та заниження позивачем фінансового результату до оподаткування.
01.03.2017 року між позивачем та ФОП ОСОБА_1 укладено договір про надання юридичних послуг №01/03, предметом якого є надання замовнику юридичних послуг, пов'язаних з правовим супроводом фінансово-господарської діяльності замовника до якої відносяться усні та письмові консультації з приводу поточної фінансово- господарської діяльності замовника, розробка, оформлення, редагування договорів, угод, що укладаються замовником з його контрагентами, а замовник зобов'язується приймати надані послуги та сплачувати щомісячну винагороду виконавцю на умовах, визначених цим договором.
Відповідно умов договору щомісячна винагорода становить 15 900 грн.
Враховуючи додаткову угоду №1 від 28.12.2017 року до вказаного договору, щомісячна винагорода становить 21 200 грн.
На виконання умов договору сторонами підписано акти приймання-передачі наданих послуг на загальну суму 1 208 400 грн.
Позивачем було здійснено оплату вказаних юридичних послуг на загальну суму 1 208 400 грн.
При цьому, судом було досліджено акти приймання-передавання наданих ФОП ОСОБА_1 послуг та встановлено, що за формою такі акти мають всі необхідні реквізити. Проте, надані акти не розкривають зміст та обсяг наданих послуг, не містять конкретного опису наданих послуг.
Позивачем не було надано жодного документального підтвердження наданих послуг (письмові консультації, висновки, дослідження, звіти, рекомендації, матеріали, добірки), які зазвичай складаються при надання даного виду послуг.
Отже, надані акти не підтверджують реальності операцій, що зумовлювали б зміни в структурі активів, зобов'язань та власного капіталу позивача.
Також, судом враховується і та обставина, що у позивача протягом перевіряємого періоду у штаті був юрист, який, зокрема, приймав участь у розгляді даної справи, що свідчить про відсутність належного обґрунтування економічної та ділової доцільності придбання юридичних послуг у ФОП ОСОБА_1 .
Враховуючи зазначене, а також відсутність доказів використання наданих послуг у господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про не підтвердження первинними документами наданих контрагентами послуг на адресу позивача та заниження позивачем фінансового результату до оподаткування.
25.09.2020 року між позивачем та ТОВ «Тотал-Медіа» укладено договір №СФ-0000157, предметом якого є здійснення комплексу заходів з планування, виготовлення та розміщення рекламної продукції.
25.09.2020 року між позивачем та ТОВ «Тотал-Медіа» укладено договір №СФ-0000158, предметом якого є здійснення комплексу заходів з планування, виготовлення та розміщення рекламної продукції.
25.09.2020 року між позивачем та ТОВ «Тотал-Медіа» укладено договір №СФ-0000159, предметом якого є здійснення комплексу заходів з планування, виготовлення та розміщення рекламної продукції.
На виконання умов вказаних договорів оформлено акти виконаних робіт на загальну суму 1 094 400 грн., в тому числі ПДВ на суму 182 400 грн.
Позивачем здійснено розрахунок з ТОВ «Тотал-Медіа» у загальній сумі 1 094 400 грн., в тому числі ПДВ у сумі 182 400 грн.
Судом було досліджено акти приймання-передавання наданих контрагентом послуг та встановлено, що за формою такі акти мають всі необхідні реквізити. Проте, надані акти не розкривають зміст та обсяг наданих послуг, не містять конкретного опису наданих послуг окрім їх загальної назви «розміщення інформаційного матеріалу».
Позивачем не було надано жодного документального підтвердження наданих послуг які зазвичай складаються при надання даного виду послуг.
Отже, надані акти не підтверджують реальності операцій, що зумовлювали б зміни в структурі активів, зобов'язань та власного капіталу позивача.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про не підтвердження первинними документами наданих контрагентом послуг на адресу позивача та заниження позивачем фінансового результату до оподаткування.
Також судом встановлено, що 14.12.2020 року між позивачем та ФОП ОСОБА_2 укладено договір №14122020/4, предметом якого є надання послуг з розфасовки добрив в упаковку, навантаження в автомобілі фасованих добрив та території складських площ виконавця.
Позивачем було отримано послуги на загальну суму 2 367 939,20 грн. та складено акти наданих послуг.
При цьому, при перевірці встановлено та не спростовано в судовому засіданні, ненадання підтверджуючих документів щодо завантаження та переміщення автомобілем виконавця добрив з АТ «Дніпроазот», на виробничу ділянку виконавця, щодо надання виконавцю кліше.
Перевіркою також встановлено відсутність у ФОП ОСОБА_2 в користуванні об'єкта оподаткування за адресою здійснення послуг з фасування мінеральних добрив: АДРЕСА_1 , наявність фасувальних ліній, навантажувально-розвантажувальної техніки, транспорту та відсутнє документальне підтвердження факту фізичного переміщення ТОВ «Укртрансліт» йому мінеральних добрив, розвантаження насипних добрив з автомобіля виконавця на фасувальну лінію виконавця, що знаходить на виробничій ділянці виконавця.
Судом враховується і та обставина, що у ФОП ОСОБА_2 була недостатня кількість трудових ресурсів щоб виконати надані послуги, оскільки у 2021 році працювало 2 особи, а у 2022 році працювала 1 особа, в той час обсяг мінеральних добрив, відповідно актів прийому передачі добрив сягав 10-400 тонн.
Отже, надані первинні документи не підтверджують реальності операцій, що зумовлювали б зміни в структурі активів, зобов'язань та власного капіталу позивача.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про не підтвердження первинними документами наданих контрагентом послуг на адресу позивача та заниження позивачем фінансового результату до оподаткування.
08.10.2019 року між позивачем та ФОП ОСОБА_3 укладено договір №1142019, предметом якого є надання інформаційно-консультаційних послуг, а саме: інформацію про основні тенденції розвитку мінеральних добрив у 2019-2020 роках, вказати показники виробництва і потенціалу ринку мінеральних добрив в Україні, визначити основні оператори на ринку, зазначити сегментацію ринку, розрахувати прогнозні показники розвитку ринку, навести рекомендації щодо виходу на ринок (ризики, бар'єри виходу).
16.11.2021 року між позивачем та ФОП ОСОБА_3 укладено договір №1912021, предметом якого є надання інформаційно-консультаційних послуг з аналізу місця карбідно-аміачної суміші в структурі ринку мінеральних добрив України, методів та технології її виробництва, зберігання та внесення.
На виконання умов вказаних договорів підписано акти здачі-приймання-передачі послуг на загальну суму 658200 грн., яку було сплачено позивачем на користь ФОП ОСОБА_3 .
Судом було досліджено акти приймання-передавання наданих контрагентом послуг та встановлено, що за формою такі акти мають всі необхідні реквізити. Проте, надані акти не розкривають зміст та обсяг наданих послуг, не містять конкретного опису наданих послуг окрім їх загальної назви.
Позивачем не було надано жодного документального підтвердження наданих послуг які зазвичай складаються при надання даного виду послуг.
Не було надано доказів використання отриманих послуг у господарській діяльності позивача.
Отже, надані акти не підтверджують реальності операцій, що зумовлювали б зміни в структурі активів, зобов'язань та власного капіталу позивача.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про не підтвердження первинними документами наданих контрагентом послуг на адресу позивача та заниження позивачем фінансового результату до оподаткування.
Враховуючи встановлені обставини справи, суд вважає, що надані до перевірки документи не підтверджують фактичне виконання ТОВ «Юридична фірма «Робінсон Патман», Адвокатське об'єднання «ЮФ «Робінсон Патман», ТОВ «Тотал Медіа», ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 послуг та не дають змогу встановити їх економічну та ділову доцільність, не підтверджують реальність операцій, які зумовлювали б зміни в структурі активів, зобов'язань та власному капіталі позивача. Надані документи не можуть вважатись документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності.
За наведених обставин, суд погоджується з висновками відповідача про заниження ТОВ «Укртрансліт» фінансового результату до оподаткування та завищення різниць на які зменшується фінансовий результат, а також щодо завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Юридична фірма «Робінсон Патман», Адвокатське об'єднання «ЮФ «Робінсон Патман», ТОВ «Тотал Медіа».
При цьому судом не враховуються надані позивачем додаткові докази у вигляді додатків до актів прийому-передачі наданих послуг в яких зазначено кількість годин та конкретно визначений вид послуги, юридичні висновки, оскільки такі документи не було надано до перевірки та під час оскарження висновків акту перевірки та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Відповідно пункту 44.6. статті 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Оскільки позивачем вказані додаткові документи було надано лише під час розгляду справи судом, відповідно вимог пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, вважається що такі документи були відсутні у платника податку на час складення такої звітності.
Щодо висновку податкового органу про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд встановив та зазначає наступне.
16.03.2020 року між позивачем та ТОВ «Лівайн Торг» укладено договір №0164 про придбання стретч-карток на бензин на загальну суму 60 000 000,07 грн., в тому числі ПДВ 10 000 006,68 грн.
Відповідно розділу 5 договору передбачено, що строк поставки товару - до закінчення терміну дії довірчого документу (стретч-карток). Покупець зобов'язується отримати товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі. Постачальник не несе відповідальності та звільняється від зобов'язань за договором у разі неотримання покупцем товару на АЗС до закінчення дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі.
На виконання договору з ТОВ «Лівайн Торг» виписано видаткові накладні, специфікації та податкові накладні на суму 60 000 040,07 грн. в тому числі ПДВ на суму 10 000 006,68 грн., яку включено до складу податкового кредиту у березні 2020 року.
Оплата була здійснена на користь ТОВ «Лівайн Торг» на суму 60 000 040,07 грн.
16.03.2024 року позивачем було укладено договір зберігання №ДЗ20-63, згідно якого ТОВ «Лівайн Торг» зобов'язалося на умовах цього договору зберігати товар, який є предметом договору поставки №0164 від 16.03.2020 року, обсягом обумовленого сторонами строку та за вимогою повернути товар поклажедавцю.
На виконання даного договору підписано акти приймання-передачі товару, згідно яких ТОВ «Укртрансліт» передало на зберігання ТОВ «Лівайн Торг» товар загальною кількістю стрейтч-карток 138 592 шт., загальною кількістю літрів 2 495 920 літрів.
Досліджені судом первинні документи свідчать про невикористання придбаних стрейтч-карток у господарській діяльності позивача, оскільки стрейтч-картки придбано у березні 2020 року та не було використано. Договір поставки не містить назви АЗС на яких можливо отримати придбаний товар шляхом пред'явлення стрейтч-картки.
При проведенні перевірки податковим органом не було встановлено наявність таких стрейтч-карток, оскільки позивачем не було забезпечено доступ перевіряючих для проведення інвентаризації залишків ТМЦ.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд погоджується з висновками податкового органу щодо непідтвердження використання придбаних на 60 000 040,07 грн. стрейтч-карток у господарській діяльності позивача та як наслідок про заниження суми податкових зобов'язань на 10 000 007 грн.
Щодо висновку експерта №372 від 12.12.2025 року за результатами проведення судової економічної експертизи за договором №141 від 03.11.2025 року з ТОВ «Укртрансліт» суд встановив та зазначає наступне.
Так, експертом зроблено висновок, що дослідженням заниження оподатковуваного прибутку ТОВ «Укртрансліт» на суму 15 911 407 грн, завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 2 335 373 грн. та заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 10 000 007 грн. встановлене за актом перевірки ГУ ДПС у Дніпропетровській області №2103/04-36-07-03/38530114 від 09.05.2025 року «Про результати документальної виїзної перевірки ТОВ «Укртрансліт», документально та нормативно не підтверджується.
Такий висновок експерта зроблено враховуючи документи які не було надано до перевірки та під час оскарження висновків акту перевірки, а надано лише експерту та під час розгляду справи, зокрема: додатки до актів наданих послуг, юридичні висновки, відповіді на запити щодо інформації з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта щодо об'єктів нерухомості за переліком у договорі, проекти договорів, запити інформації та документів щодо переліку інформації та документів, які необхідні для отримання дозволу АМК України для придбання ТОВ «Укртрансліт» активів, заяви АМК України, довідка - висновок з інформацією щодо складів за об'єктом нерухомості, перелік яких наведений у договорі, складені довіреності; звіти виконавця, договори поставки хімічної продукції, акти зберігання та повернення майна зі зберігання, пояснення ФОП ОСОБА_2 , щодо виконання договору, витяги з державного реєстру та технічна документація на земельну ділянку, рішення учасника ТОВ «Укртрансліт».
В основу висновку експерта покладено документи які не було надано до перевірки та які в силу статті 44 Податкового кодексу України вважаються відсутніми у позивача.
В той час як встановлення реальності операцій, ділової мети виходить за межі компетенції експерта, про що прямо зазначено у висновку.
Отже, наданий позиваче висновок експерта не спростовує висновки податкового органу зазначені в акті № 2103/04-36-07-03/38530114 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Укртрансліт»».
Враховуючи встановлені судом обставини справи суд приходить до висновку про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 30.06.2025 року № 0370310703, № 0370360703, №0370370703, №0370380703, №0370410703 та відсутність підстав для їх скасування, необгрунтованість заявлених позовних вимог та відмову у їх задоволенні.
Керуючись статтями 243, 245-247, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансліт» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 26 лютого 2026 року.
Суддя С.І. Озерянська