01 квітня 2026 року ЛуцькСправа № 140/490/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Андрусенко О.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання дій протиправними щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, як про особу, яка виключена з військового обліку військовозобов'язаних; зобов'язання внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів " ІНФОРМАЦІЯ_3 " щодо ОСОБА_1 , як про особу, яка виключена з військового обліку військовозобов'язаних за станом здоров'я на підставі гр.1 розкладу хвороб ст. 74а (Наказ МО України 2008 №402).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивача ОСОБА_1 17.04.2008 знято з військового обліку за станом здоров'я згідно ст. 74а, розкладу хвороб гр. І (Наказ МО від 2008 року №402), про що здійснено запис у його військовому квитку. У мобільному застосунку «Резерв +» в графі «Категорія обліку» відображалась інформація «Не військовозобов'язаний», в графі «Підстава зняття/виключення» зазначено «непридатні», в графі «ТЦК та СП» зазначено « ІНФОРМАЦІЯ_4 (Ратне)», в графі «Постанова ВЛК» зазначено «Непридатний з виключенням з військового обліку», в графі «Дата ВЛК» зазначено «14.08.2008».
Незважаючи на це, позивача 30.06.2025 примусово було затримано та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_5 , де без його участі та згоди, без проходження медичного огляду та без належного документального оформлення, було сформовано недостовірні відомості про нібито проходження ним військово-лікарської комісії та визнання його придатним до військової служби.
На підставі таких недостовірних даних до електронних реєстрів, зокрема до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг», а також у мобільному застосунку «Резерв+», було внесено інформацію про позивача як військовозобов'язаного, що суперечить його реальному правовому статусу. Крім того, 01.07.2025 відносно ОСОБА_1 складено протокол №323 про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, відповідно до якого останній нібито прибув із порушенням правил військового обліку під час воєнного стану. 02.07.2025 позивачем у мобільному застосунку «Резерв+» виявлено відмітку про порушення правил військового обліку.
08.08.2025 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» відомостей щодо його непридатності до військової служби та виключення з військового обліку, однак відповіді на зазначену заяву надано не було. З метою з'ясування результатів її розгляду представником позивача 01.09.2025 направлено адвокатський запит, який, незважаючи на його отримання відповідачем, залишено без відповіді. У подальшому позивачем було подано скаргу до ІНФОРМАЦІЯ_7 , за результатами розгляду якої встановлено порушення відповідачем вимог законодавства щодо обов'язку надання відповіді на адвокатський запит, однак відповідних дій для усунення порушень вчинено не було. Крім того, 18.11.2025 подано скаргу до ІНФОРМАЦІЯ_8 , а 22.12.2025 - адвокатський запит щодо результатів її розгляду, які також залишені без відповіді.
Таким чином, позивачем вжито всіх необхідних заходів для внесення відомостей до реєстру «Оберіг» щодо його виключення з військового обліку, проте відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не розглянув подану заяву по суті, не прийняв відповідного рішення та не надав відповіді у встановлені законом строки, що свідчить про його протиправну бездіяльність, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду і даним позовом.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.43).
Відповідач, отримавши ухвалу про відкриття провадження - 20.01.2026, про що свідчить довідка про доставку електронного листа (а.с. 45), у встановлений судом строк відзив на позов не подав.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Інших заяв по суті справи від учасників справи до суду не надходило.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , є громадянином України та відповідно до військового квитка серії НОМЕР_1 , виданим ІНФОРМАЦІЯ_10 , 17.04.2009 призовною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_11 визнаний непридатним до військової служби із зняттям з військового обліку за графою І статті 74а розкладу хвороб (наказ МО України 2008 р. №402) і знятий з військового обліку (а.с.13 зворот - 14).
Згідно із військово-облікового документу, сформованого 01.06.2025 за допомогою застосунку «Резерв+» позивач не військовозобов'язаний, постановою військово-лікарською комісії від 14.08.2008 визнаний непридатний з виключенням з військового обліку. Наявна відмітка «Виключено» (а.с. 14 зворот).
Листом від 09.07.2025 №2398, у відповідь на запит, ІНФОРМАЦІЯ_12 надав витяг з книги протоколів призовної комісії від 17.04.2009 №4, згідно з положенням про військово-лікарську експертизу та медичного огляду, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , непридатний до військової служби та виключений з військового обліку за ст. 74а (а.с. 27 зворот - 28).
Як видно з довідки військово-лікарської комісії від 30.06.2025 №2025-0630-1138-5413-7 солдат ОСОБА_1 пройшов медичний огляд «ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_13 - мобілізаційний пункт» 30.06.2025, де встановлено діагноз: здоровий. На підставі графи ІІ розладу хвороб: придатний до військової служби (а.с. 31 зворот - 32).
Згідно із військово-облікового документу, сформованого 01.07.2025 за допомогою застосунку «Резерв+», в графі «Категорія обліку» зазначено «Військовозобов'язаний», в графі «ТЦК та СП» зазначено « ІНФОРМАЦІЯ_14 », в графі «Постанова ВЛК» зазначено «Придатний», в графі «Дата ВЛК» зазначено «30.06.2025», а також наявна позначка «Порушення правил військового обліку» (а.с. 22).
В цей же день відносно позивача складено протокол №323 про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Суть адміністративного правопорушення: 01.07.2025 року о 14 год 30 хв складено протокол про те, що ОСОБА_1 прибув з порушенням правил військового обліку під час воєнного стану, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП (а.с. 22 зворот - 23).
Згідно із військово-облікового документу, сформованого 02.07.2025 за допомогою застосунку «Резерв+», в графі «Категорія обліку» зазначено «Військовозобов'язаний», в графі «Відстрочка до» зазначено «завершення мобілізації», в графі «Тип відстрочки» зазначено «п.1 ч.3 ст. 23» в графі «ТЦК та СП» зазначено « ІНФОРМАЦІЯ_15 (Горохів)», в графі «Постанова ВЛК» зазначено «Придатний», в графі «Дата ВЛК» зазначено «30.06.2025», а також наявна неправомірна позначка «Порушення правил військового обліку» (а.с. 24 зворот).
02.07.2025 начальник ІНФОРМАЦІЯ_14 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 постановив закрити справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 (а.с. 23 зворот - 24).
Представником позивача 01.09.2025 скеровано адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_6 стосовно результату розгляду заяви про внесення відомостей в «Оберіг» щодо непридатності до військової служби та виключення з військового обліку ОСОБА_1 (а.с. 29 зворот), однак відповіді отримано не було.
Листом від 10.11.2025 №1529/1/13097, у відповідь на скаргу щодо ненадання посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_6 відповідей на заяву ОСОБА_1 та адвокатський запит Колодяжної Н. В., ІНФОРМАЦІЯ_16 повідомив, що під час перевірки було встановлено, що 01.09.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_6 було надіслано адвокатський запит ОСОБА_2 щодо результатів розгляду вищезазначеного заяви ОСОБА_1 . Згідно даних відстеження поштового відправлення, 05.09.2025 ІНФОРМАЦІЯ_17 було отримано зазначений запит. Однак, відповідь на даний запит не було надано у встановлений законодавством строк. З огляду на вищевикладене службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_18 було надіслано подання начальнику ІНФОРМАЦІЯ_14 про вжиття заходів для усунення порушень в діяльності посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_6 , причин та умов, що їм сприяли (а.с. 34).
18.11.2025 представником позивача скеровано скаргу до ІНФОРМАЦІЯ_8 щодо невнесення відомостей до системи «Оберіг» про виключення з військового обліку в інтересах ОСОБА_1 (а.с. 35-37). 22.12.2025 скеровано адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_8 щодо надання інформації про результат розгляду скарги від 18.11.2025, поданої в інтересах ОСОБА_3 (а.с. 39).
Проте станом на дату звернення з позовом до суду жодної відповіді на скаргу від 18.11.2025 та адвокатський запит від 22.12.2025 не отримано.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із положеннями статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Згідно із частиною першою статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частина друга статті 1 Закону №2232-XII передбачає, що військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини третьої статті 1 цього Закону військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
За змістом частини дев'ятої статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до частин першої та другої статті 14 Закону №2232-XII взяття громадян України на військовий облік призовників проводиться з метою визначення наявних людських ресурсів, встановлення освітнього рівня, вивчення особистих якостей. Взяття громадян України на військовий облік призовників здійснюється у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання.
Відповідно до частини першої статті 34 Закону №2232-ХІІ персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з частиною п'ятою статті 1 Закону №2232-XII від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
У зв'язку з введенням Указом Президента України №65/2022 від 24.02.2022 в Україні воєнного стану, з метою запровадженням та виконанням заходів вказаного правового режиму, направлених на забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та на виконання Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» здійснюється призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-ХІІ).
У статті 1 Закону №3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до частини восьмої статті 4 Закону №3543-ХІІ, з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.
Абзацом другим частини першої статті 22 Закону №3543-ХІІ визначено, що громадяни зобов'язані, зокрема, з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту (частина третя статті 22 Закону №3543-ХІІ).
Особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України (частина 5 статті 22 Закону №3543-ХІІ).
Наказом Міністра оборони України 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (далі - Положення №402).
Пунктом 1.2 розділу І Положення №402 передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання (пункт 2.1 розділу І Положення № 402).
Пункт 1.1 розділу ІІ Положення № 402 визначає, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.
Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності: до військової служби призовників, військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); військовослужбовців до військової служби; військовослужбовців до військової служби за військовою спеціальністю; військовослужбовців, призовників, військовозобов'язаних та резервістів до служби в Десантно-штурмових військах, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті, підрозділах спеціального призначення; кандидатів на навчання у ВВНЗ, ліцеїстів; кандидатів до військової служби за контрактом; кандидатів до участі у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки (далі - МО) та у складі національного персоналу; військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ) та мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; військовослужбовців до служби у спеціальних спорудах; а також з метою визначення: можливості проходження військової служби військовослужбовцями та проживання членів їх сімей за кордоном; необхідності в тривалому спеціалізованому лікуванні, медичному спостереженні або в навчанні (вихованні) у спеціалізованих навчальних закладах членів сімей військовослужбовців, транспортабельності їх за станом здоров'я; потреби у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва); потреби у тривалому лікуванні.
Згідно абзацу 1 пункту 3.8 глави 3 розділу II Положення №402 постанови ВЛК ТЦК та СП щодо військовозобов'язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу.
Так, абзацом 2 підпункту «б» пункту 20.3 глави 20 розділу II Положення №402 передбачено, що при медичному огляді військовослужбовців та інших осіб ВЛК приймається постанова, в тому числі, такого змісту: «Непридатний до військової служби».
Як встановлено судом вище, відповідно до військового квитка НОМЕР_1 , виданим ІНФОРМАЦІЯ_10 , 17.04.2009 призовною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_11 визнаний непридатним до військової служби із зняттям з військового обліку за графою І статті 74а розкладу хвороб (наказ МО України 2008 р. №402) і знятий з військового обліку (а.с.13 зворот - 14).
Відповідно до військово-облікового документу, сформованого 01.06.2025 за допомогою застосунку «Резерв+» позивач не військовозобов'язаний, постановою військово-лікарською комісії від 14.08.2008 визнаний непридатний з виключенням з військового обліку. Наявна відмітка «Виключено» (а.с. 14 зворот).
Питання виключення осіб з військового обліку врегульовано положеннями статті 37 Закону №2232-XII.
Так, відповідно до пункту «а» частини п'ятої статі 37 Закону №2232-XII (в редакції на час проходження позивачем призовної комісії, а саме 25.02.2000), виключенню з військового обліку у військових комісаріатах підлягають громадяни визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.
Відповідно до чинної на сьогодні редакції частини шостої статті 37 Закону №2233-XII установлено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають, зокрема, громадяни України, які визнані непридатними до військової служби
Отже, підстава «визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку» була виключена з переліку таких, згідно з якими відбувалось виключення з військового обліку. Проте, в чинній редакції міститься підстава виключення з військового обліку як «визнані непридатними до військової служби».
Аналіз наведених вище норм Закону №2233-XII в контексті спірних правовідносин дозволяє зробити висновок про те, виключення громадянина України з військового обліку як такого, що визнаний непридатним до військової служби, свідчить про те, що держава в особі компетентного органу (ТЦК та СП) прийняла рішення про визнання особи непридатною до проходження військової служби та на підставі Закону №2232-XII звільнила цю особу від виконання військового обов'язку.
Процедурно рішення про виключення громадянина України з військового обліку означає, що ця особа більше не перебуває на військовому обліку та втрачає статус військовозобов'язаного, а отже не може бути призваною на військову службу за мобілізацією під час дії правового режиму воєнного стану.
Суд враховує правову позицію, викладену у пунктах 37-39 постанови Верховного Суду від 21.05.2025 у справі №280/2880/24, відповідно до якої законодавець виокремлює поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку». При цьому, при знятті з військового обліку Законом передбачено можливість повторного взяття військово-зобов'язаного на такий облік. Отже, різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку. З аналізу положень Закону №2232-XII слідує, що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов'язаного, в той же час зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військово-зобов'язаних.
Водночас, як встановлено судом вище, відповідач проігнорував ту обставину, що позивач більше не є військовозобов'язаним та, відповідно, не має обов'язку проходити військово-лікарську комісію та не може бути призваний на військову службу під час мобілізації внаслідок того, що він виключений з військового обліку.
На переконання суду, після отримання повідомлення від позивача про його виключення з військового з обліку за станом здоров'я, відповідач був зобов'язаний вжити належних заходів для перевірки цієї інформації та врахування її.
Також суд звертає увагу, що відповідно до приписів пункту 3.3 розділу II Положення №402, особи, звільнені з військової служби, визнані непридатними до військової служби, можуть повторно оглядатися ВЛК районних, міських ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку після обов'язкового обстеження у спеціалізованих закладах охорони здоров'я з метою підтвердження або зміни встановленого діагнозу. Лікар - член ВЛК районного, міського ТЦК та СП формує електронне направлення в ЕСОЗ для проведення додаткових обстежень. Медичний огляд цієї категорії громадян проводиться за графою II додатка 1 до цього Положення, а тих, які мають офіцерські звання,- за графою III додатка 1 до цього Положення.
Доказів обстеження позивача у спеціалізованих закладах охорони здоров'я з метою підтвердження або зміни встановленого діагнозу, наявності електронних направлень в ЕСОЗ для проведення додаткових обстежень позивача (як того вимагає пункту 3.3 розділу II Положення №402) ІНФОРМАЦІЯ_2 до суду не надано, судом під час розгляду даної справи не отримано.
Суд вважає, що тягар настання несприятливих наслідків через невиконання (неналежне виконання) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки своїх обов'язків не може покладатися на позивача та створювати для нього додаткових обов'язків щодо повторного постановлення на військовий облік військовозобов'язаного за відсутності законодавчо визначених для цього підстав та проходження військово-лікарської комісії з метою підтвердження раніше встановленої непридатності до військової служби за станом здоров'я.
В контексті спірних правовідносин, що склались між сторонами, суд вважає за необхідне вказати, що у постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №826/13000/18 зазначено, що складовою принципу законності та принципу верховенства права є «правова процедура» («fair procedure» - справедлива процедура), яка передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.
Правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.
Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.
Ця правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права.
Натомість, на переконання суду, повторний медичний огляд позивача, визнаного непридатного до військової служби з виключенням з військового обліку, непов'язане з жодною передбаченою Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», підставою.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, рішенням суду у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їх власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.
Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
На думку суду питання мобілізації є надзвичайно важливими та чутливими темами в умовах введеного на території України воєнного стану та браку мобілізаційних ресурсів, проте зазначені обставини не можуть бути виправданням порушень, які відбулися в спірних правовідносинах.
Разом із тим, суд не позбавлений можливості відновити порушені права та захистити інтереси особи, послуговуючись принципом верховенства права та спираючись на статтю 129 Конституції України, яка визначає, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Обираючи такий спосіб захисту прав позивача, суду враховує, що відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 5 КАС України регламентовано, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права та принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Будь-який інший спосіб захисту, на переконання суду, не буде ефективним та справедливим, оскільки фактично допущені суб'єктом владних повноважень порушення будуть виправлятися за рахунок особи, щодо якої допущено порушення процедури.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Судовий захист повинен бути реальним та практичним, а не ілюзорним. При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Конституційний Суд України в Рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Зважаючи на вищевикладене, з метою повного відновлення порушених прав позивача та повернення їх до попереднього стану, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_14 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про ОСОБА_1 як особу виключену з військового обліку та зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Оберіг) відомості про ОСОБА_1 як про особу, яка виключена з військового обліку військовозобов'язаних за станом здоров'я на підставі гр.1 розкладу хвороб ст. 74а (Наказ МО України 2008 №402).
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Судом встановлено, що згідно із платіжною інструкцією від 14.01.2026 позивач сплатив судовий збір в розмірі 1331,20 грн (а.с. 10), тоді як сплаті підлягав судовий збір в сумі 1064,96 грн (1331,20 грн х 0,8, оскільки позов було подано до суду в електронній формі через систему «Електронний суд», що передбачає застосування коефіцієнту для пониження відповідного розміру ставки судового збору).
Питання про повернення судового збору, надміру сплаченого за подання даного адміністративного у розмірі 266,24 грн, може бути вирішено за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір».
Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд задовольняє позов повністю, то за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в сумі 1064,96 грн.
Керуючись статтями 243-246, 262 КАС України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про ОСОБА_1 як особу виключену з військового обліку.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_19 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Оберіг) відомості про ОСОБА_1 як про особу, яка виключена з військового обліку військовозобов'язаних за станом здоров'я на підставі гр.1 розкладу хвороб ст. 74а (Наказ МО України 2008 №402).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири грн 96 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_19 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Суддя О. О. Андрусенко