31 березня 2026 року ЛуцькСправа № 140/14825/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зенавто» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Зенавто» (далі - ТОВ «Зенавто», позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (далі - митниця, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.05.2025 №UA2050002025132, №UA2050002025133, №UA2050002025134.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі пункту 2 частини третьої статті 345, пункту 2 частини другої статті 351 Митного кодексу України (далі - МК України), згідно з наказом Волинської митниці від 03.04.2025 №152 проведено документальну невиїзну перевірку стосовно дотримання ТОВ «Зенавто» вимог законодавства України з питань митної справи в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, а саме правомірності застосування тарифної пільги в (тарифної преференції) по сплаті ввізного мита за кодом митної преференції «410» в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 №1678-VII, під час оформлення товарів за митними деклараціями згідно додатку.
За результатами перевірки складений акт про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Зенавто» від 24.04.2025 №36/25/7.3-19/17/43894531, яким встановлено порушення:
- статті 15, 16 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, частини 1 статті 257, частини 5 статті 280, частини 1 статті 281 Митного кодексу України в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті ввізного мита за МД згідно Додатку на суму 735 065,16 грн.;
- пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижене податкове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість на суму 147 013,03 грн.
На підставі вказаного акту перевірки Волинська митниця винесені податкові повідомлення-рішення:
- від 23.05.2025 №UA2050002025132 за платежем мито на товар що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання у розмірі: 181 980,37 грн.
- від 23.05.2025 №UA2050002025133 за платежем податок додану вартість з товарів, ввезених на митну територію України суб'єкта господарювання товарів сумі 161 714,37 грн (розмір податкового зобов'язання 147 013,03 грн, сума штрафних санкцій - 14701,34 грн).
- від 23.05.2025 №UA2050002025133 за платежем мито нафтопродукти, транспортні засоби та шини до них, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності у розмірі: 558 056,40 грн (розмір податкового зобов'язання - 553084,79 грн, сума штрафних санкцій - 4 971,61 грн).
Позивач вважає висновки, що викладені акту перевірки помилковими та необґрунтованими, а прийняті на підставі даного акту перевірки податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню з огляду на наступне.
У Акті перевірки зазначено, що відповідно до статей 31 та 32 Доповнення 1 до Регіональної конвенції про пан-євро- середземноморські преференції правил походження, в рамках заходів з контролю за правомірністю визначення країни походження товарів які подаються преференційними ставками мита, на звернення Волинської митниці від 22.02.2024 №7.3-2/7.3-15-03/15/2237, Державною митною службою України було направлено на перевірку до Міністерства фінансів Республіки Словаччини сертифікати перевезення товару форми EUR.1 згідно Додатку. Експортером товару у сертифікаті зазначено BROLD Company OU Vaike-Paala tn 2 Lasnamae linnaosa, Tallinn Harju maakond.
Листом Державної митної служби України від 04.10.2024 №15/15-03-01/7/5233, надіслано відповідь Міністерства фінансів Республіки Словаччини від 13.09.2024 №448633/2024-2000102/50.
Разом з тим, позивач вважає, що вищезазначений лист, не може бути єдиним та беззаперечним доказам щодо не підтвердження пільгового походження, оскільки до митного оформлення декларантом було надано всі передбачені чинним законодавством документи отримані від експортера, які підтверджують право ТОВ «Зенавто» на преференції.
Під час проведення перевірки митним органом не було здобуто жодних прямих доказів, які б підтверджували відсутність у товар преференційного походження з Європейського Союзу у розумінні Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейськи Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами з іншої.
Також немає жодного офіційного підтвердження, митні органи Республіки Словаччина зверталися до експортера з будь-яким запитами щодо підтвердження преференційного походження товару наданими при митному оформленні сертифікатами з перевезення EUR.1
Також позивач вказує, що відповідальність за оформлення, видачу та достовірність інформації, що зазначена документах, які стали підставою для надання преференції, несуть експортери.
Тоді як на імпортера (позивача) не покладено обов'язку перевіряти законність дій експортера під час оформлення та видачі сертифікатів EUR.1 і декларацій-інвойсів. Відповідальність належне оформлення зазначених документів, їх видачу, а також за достовірність відомостей, що містяться у відповідних сертифікатах і деклараціях, несе виключно експортер (продавець).
Позивач зазначає, що чинне законодавство містить чіткі норми де зазначено, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником, як саме імпортер повинен або може впливати чи перевірять інформацію вказану в сертифікатах Eur.1 відповідач не зазначає.
Отже, застосовуючи преференцію при митному оформленні товарів ТОВ «Зенавто» обґрунтовано сподівався на добросовісність дій своїх контрагентів-експортерів та не мав підстав піддівати сумніву правомірній оформлення та видачі сертифікатів EUR.1 на такий товар.
Окрім того, позивач вказує, що відповідач не навів обставин за яких після завершення митного оформлення виникла обґрунтована підозра, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.
Тоді як позивач дотримав умови режиму вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом та правомірно застосував тарифну преференцію за імпортованим товаром з країни Європейського Союзу. Під час митного оформлення імпортованого товару позивач надав національному митному органу всі необхідні документи для завершення митних процедур та щодо достовірності, достатності, повноти або належності яких з боку митного органу не було жодних зауважень та ним не відмовлено у застосуванні преференцій з ввізного мита на товари, що возяться на територію України (код пільги 410 товари, що ввозяться в Україну та походять з країн Європейського Союзу).
Отже, позивач сплатив в повному об'ємі всі обов'язкові митні платежі, подав всі необхідні документи для митного оформлення ввезеного товару, а самі сертифікати про походження товару є чинними та не скасованими.
Митним органом не надано беззаперечних доказів існування у позивача намірів фінансового характеру, спрямованих на ухиляння від сплати всіх необхідних платежів при митному оформленні.
З наведених підстав позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (т.1, а.с.162).
В поданому до суду відзиві на позовну заяву (т.1, а.с.165-174) представник відповідача позовних вимог не визнав та в обґрунтування такої позиції вказав, що 03.04.2025 Волинською митницею на підставі пункту 2 частини третьої статті 345, пункту 2 частини другої статті 351 МК України, у зв'язку з надходженням документально підтвердженої інформації щодо не підтвердження преференційного походження, товарів від уповноважених органів іноземних держав, на підставі наказу №152 призначено проведення документальної невиїзної перевірки стосовно дотримання ТОВ «Зенавто» вимог законодавства України з питань митної v частин обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення оподаткування, а саме правомірності застосування тарифної пільги (тарифної преференції) по сплаті ввізного мита за колом митної преференції «410» в paмках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 №1678-VII, під час оформлення товарів за МД №22UA205170025379U0 від 30.11.2022, №22UA205170025501U0 від 01.12.2022, №22UA205170025600U8 від 02.12.2022, №22UA205170025963U4 від 08.12.2022, №22UA205170025990U0 від 08.12.2022, №22UA205170026272U2 від 12.12.2022, №22UA205170027205U1 від 22.12.2022, №22UA205170027216U5 від 22.12.2022, №22UA205170027516U7 від 26.12.2022, №22UA205170027805U5 від 29.12.2022, №23UA205170001932U5 від 25.01.2023, №UA205140/2021/118725 від 30.12.2021, №UA205140/2022/145 від 04.01.2022, №UA205140/2022/8560 від 28.01.2022, №UA205140/2022/5624 від 20.01.2022, №UA205140/2022/6733 22.01.2022 від 29.12.2021 №268-BZ, №UA205140/2022/8090 від 26.01.2022, №UA205140/2022/10346 від 01.02.2022, №UA205140/2022/10364 від 01.02.2022, №UA205140/2022/12617, від 08.02.2022, №UA205140/2022/15880 від 18.02.2022, №23UA205170000030U8 від 02.01.2023, №23UA205170018163U7 від 26.06.2023, №23UA205170018298U3 від 27.06.2023, №23UA205170018524U7 від 29.06.2023, №23UA205170020506U9 від 19.07.2023.
04.04.2025 ТОВ «Зенавто» направлено письмове повідомлення від 03.04.2025 №7.3-2/19/13/4043 про призначення документальної невиїзної перевірки з 15.04.2025 тривалістю 5 робочих днів.
Вказана перевірка була розпочата у зв'язку з отриманням листа Держмитслужби України від 04.10.2024 №15/15-03-01/7/5233, яким надіслано відповідь Міністерства фінансів Республіки Словаччини від 13.09.2024 №448633/2024-2000102/50 щодо не підтвердження преференційного походження товарів.
Так, при проведенні перевірки обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування під час митного оформлення товарів за митними деклараціями типу ІМ 40 ДЕ вказаними вище встановлено наступне.
Митне оформлення товарів, зазначених в Додатку здійснено із застосування преференції за кодом «410» «товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС (абзац перший частини першої ст. 29 додатка І-А «Тарифний графік України» до глави І розділу IV «Торгівля та питання, пов'язані з торгівлею»(скасування мит Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони)» відповідно з нарахуванням та сплатою ввізного мита за преференційними ставками від митної вартості в рамках дії норм статті 16 Протоколу 1 «Щодо визнання концепції «Походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до економічної частини Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 №1678-VII, статті 17 Протоколу І «щодо визначення концепції «походження товарів та методів адміністративного співробітництва» та в рамках дії норм статті 15 Доповнення 1 «Підтвердження походження» до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференції правил походження.
Підстава - надані при митному оформленні сертифікати з перевезення товару EUR, а саме: №A759504 від 28.11.2022, №A759554 від 29.11.2022, №A759594, від 29.11.2022, №A759664 від 01.12.2022, №A759674 від 01.12.2022, №A759697 від 08.12.2022, №A758862 від 20.12.2022, №A758865 від 20.12.2022, №A759677 від 22.12.2022, №A759679 від 22.12.2022, №A759977 від 23.01.2023, №A727223 від 27.12.2021, №A723958 від 29.12.2021, №A740910 від 10.01.2022, №A737439 від 17.01.2022, №A745015 від 20.01.2022, №A745014 від 20.01.2022, №А747903 від 31.01.2022, №A747901 від 31.01.2022, №А747651 від 02.02.2022, №A745263, від 26.06.2023, №A785215 від 28.06.2023, №A785375 від 18.07.2023, які зазначені у графі 44 митної декларації під кодом 0954 - «сертифікати з перевезення товару EUR.1»
Країна походження товару у графі 34 митної декларації була заявлена декларантом на підставі відомостей наявних у сертифікаті з перевезення товару EUR.1.
Відповідно до статей 31 та 32 Доповнення 1 до Регіональної конвенції про пан-євро середземноморські преференції правил походження, в рамках заходів з контролю за правомірністю визначення країни походження товарів, які оподатковуються преференційними ставками мита, на звернення Волинської митниці від 22.02.2024 №7.3-2/7.3-15-03/15/2237, Державною митною службою України було направлено на перевірку до Міністерства фінансів Республіки Словаччини сертифікати з перевезення товару форми EUR.1 згідно Додатку. Експортером товару у сертифікаті зазначено BROLD Company OU Vaike-Paala tn 2 Lasnamae linnaosa, Tallinn Harju maakond.
Листом Державної митної служби України від 04.10.2024 №15/15-03-01/7/5233, надіслано відповідь Міністерства фінансів Республіки Словаччини від 13.09.2024 №448633/2024-2000102/50, в якій вказано, що за результатами проведеної перевірки сертифікати: №A759504 від 28.11.2022, №A759554 від 29.11.2022, №A759594 від 29.11.2022, №А759664 від 01.12.2022, №A759674 від 01.12.2022, №A759697 від 08.12.2022, №А758862 від 20.12.2022, №A758865 від 20.12.2022, №A759677 від 22.12.2022, №А759679 від 22.12.2022, №A759977 від 23.01.2023 не є автентичними документами, сертифікати не видавались та не завірялись митницею Міхаловце для компанії/експортера BROLD Company OU та були підроблені;
- А727223 від 27.12.2021, №А723958 від 29.12.2021, №А740910 від 10.01.2022, №А737439 від 17.01.2022, A745015 від 20.01.2022, №A745014 від 20.01.2022, №А747903 від 31.01.2022, №A747901 від 31.01.2022, №A747651 від 02.02.2022, №А745263 від 17.02.2022, №4771231 від 27.12.2022, №783199 від 23.06.2023, №А785360 від 26.06.2023, №A785215 від 28.06.2023, №A785375 від 18.07.2023 є автентичними, видані та підтверджені митницею Міхаловце, але товари не мають права на пільгу.
Таким чином, за результатами розгляду відповіді від Міністерства фінансів республіки Словаччина статус походження товару у сертифікатах походження товару EUR. 1 зазначених у Додатку, не підтверджено у відповідності до вимог Доповнення І до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження та не може бути застосований преференційних режим з наданням звільнення від оподаткування по ввізному миту.
Враховуючи, відомості уповноваженого органу Республіки Словаччина, що стосуються результатів перевірки сертифікатів з перевезення товару EUR. 1, підстави для застосування преференційного режиму оподаткування до товарів оформлених за МД, вказаними вище, походження з Європейського Союзу яких не підтверджене, в рамках Угоди та Конвенції відсутні.
Отже, товари, оформлені за згаданими МД повинні бути оподатковані ввізним митом за ставками згідно з Митним тарифом України, встановленим відповідним законом України, що був чинним на дату митного оформлення зазначених товарів.
Встановлені порушення призвели до заниження податкових зобов'язань по сплаті митних платежів ТОВ «Зенавто» на загальну суму 882 078,19 грн, в тому числі: мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання - на суму 181 980,37 грн, мито на нафтопродукти, транспортні засоби та шини до них, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності - на суму 553 084,79 грн та податок на додану вартість - на суму 147 013,03 грн.
Представник відповідача вказує, що у даному випадку формальна наявність поданих до митного оформлення декларацій про походження товарів за видачу яких несуть відповідальність експортери: «BROLD Company», не є достатньою підставою для висновків про вчинення ТОВ «Зенавто» всіх необхідних та залежних від нього дій для здійснення декларування преференційного походження ввезеного товару та отримання пільги - тарифної преференції.
Діючи добросовісно та застосовуючи тарифну преференцію за зниженим рівнем ставки ввізного мита, суб'єкт господарювання безсумнівно повинен переконатися, що поставлені експортером товари дійсно є товарами преференційного походження відповідно до положень вищезазначеної Регіональної конвенції, а не покладатись лише на відповідальність експортера за видачу декларацій про походження товару.
У зазначених зовнішньоекономічних відносинах обов'язок з визначення, декларування і сплати мита та податків, згідно вимог українського законодавства і ратифікованих Верховною Радою України міжнародних договорів України, має саме платник податків ТОВ «Зенавто», а тому саме він, а не продавець товару несе відповідальність за повноту виконання цього обов'язку.
Враховуючи вищезазначене, представник відповідача просить в задоволенні позову відмовити.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 31.12.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Волинської митниці про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (т.2, а.с.22).
Перевіривши письмовими доказами доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що з метою митного оформлення в режимі імпорту ввезених на територію України транспортних засобів (вантажні та легкові автомобілі) позивач подав до Волинської митниці МД №22UA205170025379U0 від 30.11.2022 (т.1, а.с.77), №22UA205170025501U0 від 01.12.2022 (т.1, а.с.50), №22UA205170025600U8 від 02.12.2022 (т.1, а.с.34), №22UA205170025963U4 від 08.12.2022 (т.1, а.с.56), №22UA205170025990U0 від 08.12.2022 (т.1, а.с.32), №22UA205170026272U2 від 12.12.2022 (т.1, а.с.72), №22UA205170027205U1 від 22.12.2022 (т.1, а.с.74), №22UA205170027216U5 від 22.12.2022 (т.1, а.с.54), №22UA205170027516U7 від 26.12.2022 (т.1, а.с.81), №22UA205170027805U5 від 29.12.2022 (т.1, а.с.42), №23UA205170001932U5 від 25.01.2023 (т.1, а.с.36), №UA205140/2021/118725 від 30.12.2021 (т.1, а.с.59), №UA205140/2022/145 від 04.01.2022 (т.1, а.с.69), №UA205140/2022/8560 від 28.01.2022 (т.1, а.с.43), №UA205140/2022/5624 від 20.01.2022 (т.1, а.с.61), №UA205140/2022/6733 22.01.2022 від 29.12.2021 №268-BZ (т.1, а.с.47), №UA205140/2022/8090 від 26.01.2022 (т.1, а.с.58), №UA205140/2022/10346 від 01.02.2022 (т.1, а.с.38), №UA205140/2022/10364 від 01.02.2022 (т.1, а.с.65), №UA205140/2022/12617, від 08.02.2022 (т.1, а.с.45), №UA205140/2022/15880 від 18.02.2022 (т.1, а.с.78), №23UA205170000030U8 від 02.01.2023 (т.1, а.с.52), №23UA205170018163U7 від 26.06.2023 (т.1, а.с.63), №23UA205170018298U3 від 27.06.2023 (т.1, а.с.40), №23UA205170018524U7 від 29.06.2023 (т.1, а.с.76), №23UA205170020506U9 від 19.07.2023 (т.1, а.с.68).
На підтвердження наявної преференції щодо сплати мити разом із вказаними МД було подано інвойси від 23.11.2022 №520-BZ (т.1, а.с.33), від 16.01.2023 №636-BZ (т.1, а.с.35), від 20.01.2023 №332-BZ (т.1, а.с.37), від 12.06.2023 №1089-BZ (т.1, а.с.39), від 16.12.2023 №592-BZ (т.1, а.с.41), від 29.12.2021 №268-BZ (т.1, а.с.44), від 25.01.2022 №341-BZ (т.1, а.с.46), від 11.01.2022 №309-BZ (т.1, а.с.48), від 17.11.2022 №500-BZ (т.1, а.с.49), ), від 09.12.2022 №570-BZ (т.1, а.с.51), від 08.12.2022 №566-BZ (т.1, а.с.53), від 21.11.2022 №511-BZ (т.1, а.с.55), від 11.01.2022 №310-BZ (т.1, а.с.57), від 08.12.2021 №135-BZ (т.1, а.с.60), від 06.01.2022 №306-BZ (т.1, а.с.62), від 14.06.2023 №1098-BZ (т.1, а.с.64), від 20.01.2022 №331-BZ (т.1, а.с.66), від 07.07.2023 №1193-BZ (т.1, а.с.67), від 13.12.2021 №187-BZ (т.1, а.с.70), від 30.11.2022 №539-BZ (т.1, а.с.71), від 13.12.2022 №580-BZ (т.1, а.с.73), від 12.06.2023 №1088-BZ (т.1, а.с.75), від 03.02.2022 №355-BZ (т.1, а.с.79), від 08.12.2022 №567-BZ (т.1, а.с.80), від 23.11.2022 №521-BZ (т.1, а.с.82), від 20.01.2022 №332-BZ (т.1, а.с.102), а також сертифікати про походження товару форми EUR.1 №A759504 від 28.11.2022 (т.1, а.с.91, 188 зворот.-189), №A759554 від 29.11.2022 (т.1, а.с.113-114, 189 зворот.-190), №A759594 від 29.11.2022 (т.1, а.с.97-98, 190 зворот.-191), №А759664 від 01.12.2022 (т.1, а.с.118-119, 191 зворот.-192), №A759674 від 01.12.2022 (т.1, 192 зворот.-193), №A759697 від 08.12.2022 (т.1, а.с.83-84, 193 зворот.-194), №А758862 від 20.12.2022 (т.1, а.с.85-86, 194 зворот.-195), №A758865 від 20.12.2022 (т.1, а.с.116-117, 195 зворот.-196), №A759677 від 22.12.2022 (т.1, а.с.95, 196 зворот.-197), №А759679 від 22.12.2022 (т.1, а.с.105-106, 197 зворот.-198), №A759977 від 23.01.2023 (т.1, а.с.100-101, 199 зворот.-200), №A727223 від 27.12.2021 (т.1, а.с.123-124, 178 зорот.-179), №A723958 від 29.12.2021 (т.1, а.с.133, 179 зворот.-180), №А740910 від 10.01.2022 (т.1, а.с.107-108, 180 зворот.-181), №А737439 від 17.01.2022 (т.1, а.с.125-126,181 зворот.-182), №A745015 від 20.01.2022 (т.1, а.с.111-112, 182 зворот.-183), №A745014 від 20.01.2022 (т.1, а.с.120-121, 183 зворот.-184), №А747903 від 31.01.2022 (т.1, а.с. 184 зворот.-185), №A747901 від 31.01.2022 (т.1, а.с.128-129, 185 зворот.-186), №A747651 від 02.02.2022 (т.1, а.с. 186 зворот.-187), №А745263 від 17.02.2022 (т.1, а.с.92-93, 187 зворот.-188), №A771231 від 27.12.2022 (т.1, а.с.115, 198 зворот.-199), №783199 від 23.06.2023 (т.1, а.с.127, 200 зворот.-201), №А785360 від 26.06.2023 (т.1, а.с.103-104, 201 зворот.-202), №А785215 від 28.06.2023 (т.1, а.с.87-88, 202 зворот.-203), №A785375 від 18.07.2023 (т.1, а.с.131-132, 203 зворот.-204).
На підставі наказу Волинської митниці від 03.04.2025 №152 (т.1, а.с.210 зворот.-211) проведено документальну невиїзну перевірку стосовно дотримання ТОВ «Зенавто» вимог законодавства України з питань митної справи у частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, а саме правомірності застосування тарифної пільги в (тарифної преференції) по сплаті ввізного мита за кодом митної преференції «410» в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 №1678-VII під час оформлення товарів за митними деклараціями згідно додатку.
Про призначення документальної невиїзної перевірки позивача було повідомлено листом Волинської митниці від 03.04.2025 №7.3-2/19/13/4043 (т.1, а.с.208).
За результатами вказаної перевірки складено акт від 24.04.2025 №36/25/7.3-19/17/43894531 (т.1, а.с.21-27, 211 зворот.-218), згідно із висновками якого документальною невиїзною перевіркою встановлено порушення ТОВ «Зенавто» вимог:
- статті 15, 16 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, частини 1 статті 257, частини 5 статті 280, частини 1 статті 281 МК України в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті ввізного мита за МД згідно додатку на суму 735 065,16 грн;
- пункту 190.1 статті 190 ПК України, в результаті чого занижене податкове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість на суму 147 013,03 грн.
Не погодившись із висновками перевірки позивач подав заперечення на акт перевірки (т.1, а.с. 134-138, 223 зворот.-226).
Листом від 19.05.2025 №7.3-2/19/13/6008 Волинська митниця повідомила, що висновки акту про результати документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ «Зенавто» вимог законодавства України з питань митної справи в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування при митному оформленні товарів за МД згідно Додатку залишаються без змін, а заперечення без задоволення (т.1, а.с.227-230).
На підставі акту перевірки від 24.04.2025 №36/25/7.3-19/17/43894531 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:
- від 23.05.2025 №UA2050002025133, згідно із яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість з товарів, ввезених на митну територію України суб'єктами господарювання на загальну суму 161 714,37 грн, в тому числі: за податковим зобов'язанням - 147 013,03 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 14 701,34 грн (т.1, а.с.13-14, 233 зворот.-234);
- від 23.05.2025 UA2050002025134, згідно із яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем мито нафтопродукти, транспортні засоби та шини до них, що ввозяться суб'єкта підприємницької діяльності (крім мита, яке сплачується при поміщенні суден митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням в оподаткування митними платежами) на загальну суму 558 065,40 грн, в тому числі: за податковим зобов'язанням - 553 084,79 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями -4971,61 грн (т.1, а.с. 16-17, 236-237);
- від 23.05.2025 №UA2050002025132, згідно із яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем мито на товари на суму 181 980,37 грн (т.1, а.с. 30-31, 21 зворот.-232).
Вказані податкові повідомлення-рішення були надіслані позивачу листом Волинської митниці від 23.05.2025 №7.3-2/19/13/6197 (т.1, а.с.19, 238 зворот.-239).
Вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся в суд з даним позовом.
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 50 МК України передбачено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Частиною першою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Частиною п'ятою статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.
Частинами першою та другою статті 293 МК України передбачено, що особою, на яку покладається обов'язок із сплати митних платежів, є декларант. Особою, на яку покладається обов'язок із сплати донарахованих митних платежів - податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки, є відповідний платник податків.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
За правилами, наведеними у статті 345 МК України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи (частина перша).
Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України (частина друга).
Митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо:
1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;
2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, застосування знижених ставок ввізного мита;
3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення;
4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або умовам процедури кінцевого використання, та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі;
5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території (частина третя).
Згідно із частиною шостою статті 345 МК України результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов'язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.
Частиною другою статті 351 МК України визначено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: виявлення фактів або отримання документів, інформації (відомостей), що свідчать про порушення законодавства України з питань митної справи, під час здійснення доперевірочного аналізу митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; надходження від уповноважених органів (організацій) іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження дотримання критеріїв походження або автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
Відповідно до частини першої статті 352 МК України посадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.
Таким чином, митний орган вправі проводити документальні перевірки платників податків після проведення митного оформлення товару та його випуску у вільний обіг з підстав виявлення фактів або отримання документів, інформації (відомостей), що свідчать про порушення законодавства України з питань митної справи.
Як встановлено судом, документальна невиїзна перевірка дотримання ТОВ «ЗЕНАВТО» вимог законодавства України з питань митної справи була проведена відповідачем на підставі наказу Волинської митниці від 03.04.2025 №152 (т.1, а.с.210 зворот.-211) у зв'язку з надходженням документально підтвердженої інформації від Міністерства фінансів Республіки Словаччини від 13.09.2024 №448633/2024-2000102/50 про непідтвердження преференційного походження товарів, зазначених у сертифікатах з перевезення EUR.1.
Вирішуючи питання щодо правомірності прийнятого відповідачем за результатами проведеної перевірки податкових повідомлень-рішень від 23.05.2025 UA2050002025132, №UA2050002025133, №UA2050002025134, суд враховує наступне.
Відповідно до частини першої статті 271 МК України мито - це загальнодержавний податок, встановлений ПК України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Нормами підпункту «в» пункту 185.1. статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.
Згідно із пунктом 187.8. статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.
Згідно з пунктом 190.1 статті 190 ПК України базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті й включаються до ціни товарів.
Ввізне мито, відповідно до положень статті 272 МК України, встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.
Відповідно до частин першої, п'ятої статті 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори. У разі якщо імпорт товару є об'єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, тарифні пільги (тарифні преференції) не встановлюються або зупиняються чи припиняються, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Верховна Рада Законом України №1678-VII від 16.09.2014 ратифікувала Угоду від 27.06.2014 про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, якою, серед іншого, передбачено поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом.
Стаття 26 частини 1 глави 1 розділу IV Угоди встановлює, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I «Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва» (далі - Протокол I, до цієї Угоди).
Стаття 29 частини 1 глави 2 розділу IV Угоди визначає, що кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.
Пункт 1 статті 2 розділу 2 Протоколу I встановлює, що з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу:
1. товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу;
2. товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.
Відповідно до пункту 1 статті 16 розділу 5 Протоколу I товари, що походять з Європейського Союзу, товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:
(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або
(b) у випадках, вказаних у статті 22 (1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.
За змістом пунктів 1-6 статті 22 розділу 5 Протоколу 1 декларація інвойс, зазначена в статті 16 (1) (b) цього Протоколу, може бути складена:
(a) затвердженим експортером у розумінні статті 23 цього Протоколу,
Або (b) експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро.
Декларація інвойс може бути складена, якщо розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Складання декларації інвойс здійснюється експортером шляхом штампування, машинописного чи поліграфічного друкування на інвойсі, повідомленні про доставку чи іншім комерційнім документі декларації, текст якої наведено у Додатку IV до цього Протоколу, з використанням однієї з мовних версій, викладених у цьому Додатку, і згідно з чинним законодавством країни експорту. Якщо декларація складена від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Декларації інвойс мають бути власноручно підписані експортером, що їх склав. Проте затверджений експортер у розумінні статті 23 цього Протоколу не повинен підписувати такі декларації, якщо він надав митним органам країни експорту письмове зобов'язання нести повну відповідальність за всі декларації інвойс, у яких він зазначений, так, ніби вони підписані ним власноручно. Декларація інвойс може бути складена експортером тоді, коли товари, яких вона стосується, експортуються, або після експортування за умови подання цієї декларації в країні імпорту не пізніше ніж протягом двох років після імпортування товарів, яких вона стосується.
Статтею 33 Протоколу І регулюються питання щодо перевірки підтверджень походження. Так, пунктом 1 цієї статті встановлено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.
З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку (пункт 2 статті 33 Протоколу I).
Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними (пункт 3 статті 33 Протоколу І).
Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та, чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу (пункт 5 статті 33 Протоколу I).
Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції (пункт 6 статті 33 Протоколу I).
Законом України №1100-IX від 16.12.2020 ратифіковано Угоду про політичне співробітництво, вільну торгівлю і стратегічне партнерство між Україною та Сполученим Королівством Великої Британії і Північної Ірландії (далі Угода2).
Статтею 26 Глави 1 Розділу IV Угоди визначено, що Положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами-2, що походять з територій Сторін.
Відповідно до частин 1, 2 статті 29 Глави 1 Розділу IV Угоди сторони скасовують усі ввізні мита на продукцію походженням з іншої Сторони, за винятком передбачених Графіками, зазначених у Додатку I-A до цієї Угоди (далі - Графіки).
Для кожного товару базова ставка ввізного мита, стосовно якої повинно застосовуватися поступове зменшення відповідно до пункту 1 цієї статті, зазначається у Додатку I до цієї Угоди.
Пунктом 1 статті 2 Протоколу I «Щодо визначення концепції поняття «походження товарів» та методів адміністративного співробітництва» до Угоди (далі Протокол І) визначено, що з метою впровадження цієї Угоди перелічені далі товари мають вважатися як такі, що походять зі Сполученого Королівства:
(a)товари, цілком вироблені в Сполученому Королівстві, як це визначається в статті 5 цього Протоколу;
(b)товари, отримані в Сполученому Королівстві з матеріалів, які не були вироблені цілком на його території, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку чи переробку в Сполученому Королівстві відповідно до статті 6 цього Протоколу.
Згідно із пунктом 3 статті 17 Протоколу I експортер, який подає заявку про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів Сполученого Королівства або України, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.
Згідно з частинами першою, другою, шостою статті 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до частини першої статті 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.
Частина третя статті 43 МК України встановлює, що сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.
Відповідно до частини восьмої статті 43 МК України у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.
Частиною дев'ятою цієї статті Кодексу передбачено, що додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.
Згідно з частинами першою, другою статті 44 МК України для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару. У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, обов'язково подається у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров'я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.
Відповідно до частини першої статті 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.
За змістом частини першої статті 289 МК України обов'язок із сплати митних платежів виникає, зокрема, після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов'язання; в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України.
Згідно з пунктом 54.4 статті 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає, що основним спірним питанням наявності у платника податків права на митне оформлення товару, що імпортується за преференційною ставкою ввізного мита є підтвердження походження цих товарів.
Країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених Митним кодексом України. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом.
У разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.
Угода про асоціацію з ЄС та, зокрема, Протокол I до цієї угоди передбачає чіткий алгоритм дій митного органу у випадку виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару. У разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей, зокрема, щодо країни походження, при ввезенні (пересиланні) на митну територію України товарів, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган самостійно визначає базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків на підставі відомостей, зазначених у таких документах. Податкове зобов'язання може визначатися контролюючим органом і після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, за результатами документальної перевірки.
Судом встановлено, що за МД №22UA205170025379U0 від 30.11.2022, №22UA205170025501U0 від 01.12.2022, №22UA205170025600U8 від 02.12.2022, №22UA205170025963U4 від 08.12.2022 №22UA205170025990U0 від 08.12.2022, №22UA205170026272U2 від 12.12.2022, №22UA205170027205U1 від 22.12.2022, №22UA205170027216U5 від 22.12.2022, №22UA205170027516U7 від 26.12.2022 №22UA205170027805U5 від 29.12.2022, №23UA205170001932U5 від 25.01.2023, №UA205140/2021/118725 від 30.12.2021, №UA205140/2022/145 від 04.01.2022, №UA205140/2022/8560 від 28.01.2022, №UA205140/2022/5624 від 20.01.2022, №UA205140/2022/6733 22.01.2022 від 29.12.2021 №268-BZ, №UA205140/2022/8090 від 26.01.2022 №UA205140/2022/10346 від 01.02.2022, №UA205140/2022/10364 від 01.02.2022, №UA205140/2022/12617, від 08.02.2022, №UA205140/2022/15880 від 18.02.2022, №23UA205170000030U8 від 02.01.2023, №23UA205170018163U7 від 26.06.2023, №23UA205170018298U3 від 27.06.2023, №23UA205170018524U7 від 29.06.2023, №23UA205170020506U9 від 19.07.2023 від 24.04.2025 №36/25/7.3-19/17/43894531 було ввезено транспортні засоби, митне оформлення яких, здійснено із застосуванням преференції за кодом «410» «товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС (абзац перший частини першої ст. 29 додатка І-А «Тарифний графік України» до глави І розділу IV «Торгівля та питання, пов'язані з торгівлею»(скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони)» відповідно з нарахуванням та сплатою ввізного мита за преференційними ставками від митної вартості в рамках дії норм статті 16 Протоколу 1 «Щодо визнання концепції «Походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до економічної частини Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 №1678-VII, статті 17 Протоколу І «щодо визначення концепції «походження товарів» та методів адміністративного співробітництва» та в рамках дії норм статті 15 Доповнення І «Підтвердження походження» до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференції правил походження.
Підстава - надані при митному оформленні сертифікати з перевезення товару EUR.1, які зазначені у графі 44 митної декларації під кодом 0954 - «сертифікати з перевезення товару EUR.1». Країна походження товару у графі 34 митної декларації була заявлена декларантом на підставі відомостей наявних у сертифікаті з перевезення товару EUR.1.
В подальшому Державною митною службою України на перевірку до уповноваженого органу Республіки Словаччини було направлено сертифікати з перевезення товару EUR.1, які надавалися до вищезазначених МД.
У відповідь на запит Волинської митниці від 22.02.2024 №7.3-2/7.3-15-03/15/2237 Державна митна служба України листом від 04.10.2024 №15/15-03-01/7/5233 надіслала для вжиття відповідних заходів лист Міністерства фінансів Республіки Словаччини від 13.09.2024 №448633/2024-2000102/50Нe (вх. Держмитслужби від 17.09.2024 №24325/11/15) щодо результатів перевірки сертифікатів з перевезення товару EUR.1 (далі -сертифікати) (26 документів) відповідно до статей 31 і 32 Доповнення 1 Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (далі - Конвенція) (т.1, а.с. 177).
Так, як вбачається із листа Міністерства фінансів Республіки Словаччини від 13.09.2024 №448633/2024-2000102/50Нe за результатами перевірки сертифікатів з перевезення товару форми EUR.1 (26 шт.), зазначених у доданому списку, і в результаті розслідувань було встановлено наступні факти:
- сертифікати з перевезення товару форми EUR.1 №А759504, №А759554, №А759594, №А 759664, №А759674, №А759697, №А758862, №А758865, №А759677, №А759679, А759977 не є автентичними документами. Сертифікати EUR.1 не видавалися та не завірялися Митним управлінням Міхаловце для компанії/експортера «БРОЛД КОМПАНІ ОЮ», Вяйке-Паала, 2, Таллінн, 11415, Естонія та були підроблені, тому вони не можуть вважатися дійсними доказами походження в рамках Додатку І до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження в рамках Протоколу І до Угоди про асоціацію між ЄС та його державами-членами, з однієї сторони, та Україною, з іншої сторони (надалі - «Протокол І до Угоди про асоціацію між ЄС та Україною»). Вживані транспортні засоби не відповідають вимогам для отримання преференційного режиму згідно з Протоколом І до Угоди про асоціацію між ЄС та Україною.
- сертифікати з перевезення товару форми EUR.1 №А 771231, №А783199, №А785360, №А785215, №А785375 є автентичними, були видані та завірені Митним управлінням Міхаловце на підставі підтверджуючих документів (декларацій постачальника), виданих постачальником з іншої держави-члена ЄС (Естонія). Оскільки належні документи, що підтверджують статус походження вживаних транспортних засобів, на які поширюються декларації постачальника, не були надані, вживані транспортні засоби не можуть вважатися продуктами преференційного походження ЄС. Вживані транспортні засоби не відповідають вимогам для отримання преференційного режиму згідно з Протоколом І до Угоди про асоціацію між ЄС та Україною.
- сертифікати з перевезення товару форми EUR.1 №А721223, №А723958, №А740910, №А737439, №А745015, №А745014, №А747903, №А747901, №А747651, №А745263 є автентичними, були видані та завірені Митним управлінням Міхаловце. Вживані транспортні засоби, на які вони поширюються, не відповідають вимогам щодо походження Протоколу І до Угоди про асоціацію між ЄС та Україною, тому зазначені вживані транспортні засоби не можуть вважатися продуктами походження з ЄС. Сертифікати EUR.1 не відповідають вимогам щодо точності, і, таким чином, не є дійсними доказами походження (т.1, а.с.178, 204, переклад а.с.205).
З урахуванням зазначених обставин, суд встановив, що після завершення митного оформлення контролюючий орган (відповідач у справі) звернувся до уповноваженого органу Республіки Словаччини щодо підтвердження автентичності та правильності декларацій інвойс, складених на інвойсах, та сертифікатів з перевезення товару EUR.1, поданих позивачем до митного оформлення. За результатами проведення перевірки цих документів про походження товару, уповноваженим органом Республіки Словаччини надано відповідь, зі змісту якої вбачається що преференційне походження ввезених позивачем транспортних засобів не було підтверджено.
Таким чином, спірні правовідносини виникли у зв'язку з наявністю відповіді компетентного органу, що видав документ, або компетентної організації країни, зазначеної як країна походження товару, щодо проведення перевірки документів про походження товару.
Суд зазначає, що сертифікати з перевезення товарів EUR.1 видаються експортеру на декларативній основі шляхом повідомлення компетентних органів про заявлене походження товарів з території Європейського Союзу. Водночас сам факт їх видачі не є безумовним підтвердженням походження товарів, оскільки у разі проведення перевірки експортер зобов'язаний документально підтвердити заявлений статус походження.
Саме тому декларативне зазначення експортером у комерційних документах походження товарів з території Європейського Союзу не є достатнім саме по собі, а у разі проведення перевірки експортер зобов'язаний документально підтвердити заявлений статус походження товарів, у тому числі щодо походження матеріалів, використаних у їх виготовленні.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.07.2024 у справі №260/6407/21, в якій суд ввиходив із того, що компанія-експортер, зазначивши декларативно в інвойсі про походження товарів з території Європейського Союзу повинна у подальшому в ході перевірки документально підтвердити походження вказаних товарів, в тому числі й обставини, що матеріали, використані при виготовленні товару, також здебільшого походять з Європейського Союзу.
Однак, як встановлено судом, у спірних правовідносинах компанія-експортер не надала під час перевірки належних документів, які б підтверджували походження товарів з території Європейського Союзу, у зв'язку з чим у листі-відповіді уповноваженого органу країни-експортера зазначено, що відповідні інвойси не можуть бути використані для застосування преференційного режиму оподаткування.
За висновками, наведеними Верховним Судом у постановах від 31.07.2024 у справі №260/6407/21, від 01.03.2021 у справі № 240/7093/19 та від 11.04.2022 у справі №260/2805/20 митний орган не наділений повноваженнями діяти на власний розсуд за вказаних обставин та проводити додаткову перевірку документів про походження товару після отримання результатів такої перевірки компетентним органом заявленої декларантом країни походження товару.
Верховний Суд в постанові від 11.02.2026 вирішуючи подібні правовідносини, виходив із того, що оскільки у відповідь на запит митного органу листом уповноваженого органу Республіки Польща не підтверджено преференційне походження товару, щодо якого виник спір, відтак у позивача були відсутні підстави для застосування права на преференції при його розмитненні.
При цьому, суд відхиляє доводи позивача що відповідальність за оформлення та видачу сертифікатів EUR.1 і правдивість інформації, що в них зазначена, покладена виключно на експортера (продавця).
Як вбачається із матеріалів справи, у спірних правовідносинах контролюючим органом встановлено факт несплати митних платежів у належному розмірі внаслідок застосування тарифних преференцій за відсутності підтвердженого походження товарів з Європейського Союзу. За таких обставин контролюючий орган, діючи на підставі статті 54 ПК України, правомірно самостійно визначив суму податкових зобов'язань, що виникли після завершення митного оформлення.
Суд зазначає, що обов'язок зі сплати податків і зборів у встановлених законом розмірах є безумовним обов'язком платника податків та не залежить від встановлення його вини. Водночас посилання скаржника на відсутність вини має правове значення лише у правовідносинах, пов'язаних із притягненням до відповідальності за порушення митних правил, зокрема за статтею 485 МК України, що не є предметом цього спору.
Факт того, що непідтвердження походження товарів зумовлено неналежними діями іноземного експортера, не спростовує встановленої обставини сплати митних платежів у меншому розмірі, ніж передбачено законодавством, та не звільняє платника податків від обов'язку їх сплати разом із передбаченими ПК України штрафними санкціями.
Крім того, суд звертає увагу, що у разі самостійного визначення контролюючим органом суми податкових зобов'язань, контролюючий орган зобов'язаний був самостійно визначити суму грошових зобов'язань і донараховати штрафні санкції.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.12.2025 у справі № 380/21022/24.
У свою чергу, враховуючи інформацію уповноважених органів Республіки Словаччини, суд приходить висновку, що статус походження товару, зазначеного у спірних сертифікатах про походження товару форми EUR.1 не може бути застосований преференційний режим із застосуванням зменшеної ставки мита та оподаткування такого товару повинно здійснюватися зі сплатою ввізного мита за ставкою на дату здійснення митного оформлення, згідно із Законом України від 19.09.2013 №584-VIII «Про Митний тариф України».
Згідно із розрахунком до податкових зобов'язань (т.1, а.с.28-29, 218 зворот.-220) встановлені порушення призвели до заниження податкових зобов'язань по сплаті митних платежів ТОВ «Зенавто» на загальну суму 882 078,19 грн, в тому числі: мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання - на суму 181 980,37 грн, мито на нафтопродукти, транспортні засоби та шини до них, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності - на суму 553 084,79 грн та податку на додану вартість - на суму 147 013,03 грн.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням встановлених обставин та проведеного аналізу чинного законодавства, суд доходить висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 23.05.2025 UA2050002025132, №UA2050002025133, №UA2050002025134 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати позивачу за рахунок відповідачів відповідно до приписів статті 139 КАС України відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Зенавто» (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Словацького, будинок 30, код ЄДРПОУ 43894531) до Волинської митниці (44350, Волинська область, Любомльський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, код ЄДРПОУ ВП 43958385) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В. Л. Шепелюк