м. Вінниця
01 квітня 2026 р. Справа № 120/9501/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: Приватного підприємства "Центр-Скло" (вул. Незалежності, 67, м. Калинівка, Вінницька обл., 22400)
до: Вінницької митниці (вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, 21034)
про: визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "Центр-Скло" (далі - позивач) з позовною заявою до Вінницької митниці (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA401000/2025/000015/1 від 21.01.2025 та Картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2025/000031.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що між ним та «Q-Glasstech Sp. Z o.o.» (Польща) 13.06.2023 укладено контракт №13/06/2023 на придбання листового скла та дзеркал на загальну суму 500 000 доларів США. На виконання даного контракту «Q-Glasstech Sp. Z o.o.» було виставлено рахунок-проформу № 2/MС/11/2024 від 13.11.2024, згідно якої підтверджено замовлення товару, усього на суму 11 722, 92 доларів США. Позивач вказує, що згідно платіжної інструкції в іноземній валюті № 81 від 19.09.2024 на суму 3 516,88 доларів США та платіжною інструкцією в іноземній валюті № 9 від 17.01.2025 на суму 8 206,04 доларів США ним здійснено переказ коштів продавцеві на загальну суму 11 722,92 доларів США як 100% оплату за товар. В подальшому, для митного оформлення товару до Вінницької митниці позивачем подано електронну митну декларацію 25UA401020002149U9, до якої додано необхідні документи. Однак, 21.05.2025 відповідачем прийнято рішення № UA401000/2025/000015/1 про коригування митної вартості товарів, де вказано, що митну вартість товару не може бути визначено за ціною договору, щодо товарів, які імпортуються, згідно вимог ст. 58 МКУ, у зв'язку з тим, що під час контролю правильності визначення митної вартості встановлено, що надані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей про складові митної вартості товарів. Відтак, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості, а також сформовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2025/000031. Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 15.07.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
17.07.2025 за вх. №45268/25 позивачем надано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано квитанцію про сплату судового збору.
Ухвалою суду від 22.07.2025 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
05.08.2025 за вх.№49729/25 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію відповідач вказує, що за результатами виконання митних формальностей за МД встановлено, що надані документи, що відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ підтверджують заявлену митну вартість товарів, містять розбіжності, а саме: 1) в наданому рахунку від 17.01.2025 № FS 8/MC/01/2025 присутнє посилання на інший рахунок від 15.11.2024 № FS 2/MC/11/2024, за яким було перераховано передплату за товар, проте такий рахунок в тому числі на вимогу митного органу наданий не був; 2) згідно наданих заяв на купівлю валюти валюта купувалася для передплати за скло, в той час коли декларується товар «Дзеркала»; 3) в платіжній інструкції в іноземній валюті № 81 від 19.09.2024 на суму 10 000 USD в графі 70 «призначення платежу» міститься посилання на Proforma Invoice 21/MG/09/2024 FROM 19.09.2024, проте такий рахунок, в тому числі на вимогу митного органу, наданий не був; 4) декларантом не надано митну декларацію країни відправлення, в тому числі на вимогу митного органу. Також відповідач вказує, що наданий позивачем, в тому числі для підтвердження митної вартості, прайс-лист від 06.09.2024 є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо ПП «Центр-Скло» та не відображає “дійсну вартість» у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року. Враховуючи вищевикладене, положення ч. 6 ст. 54 МКУ та те, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості містять розбіжності, а також положення договору №13/06/23 від 13.06.2023 та невідповідність таким положенням заявленої митної вартості товару, митну вартість товару не може бути визначено за ціною договору та буде скориговано. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та 60 МКУ) по причині відсутності у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, враховуючи фактичну відсутність інформації про виробника та торгову марку. Визначити митну вартість за другорядними методами (ст. 62 МКУ) та (ст. 63 МКУ) неможливо з причини відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Відповідно до п.1 ст. 64 МКУ у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Відтак, митна вартість визначена за резервним методом згідно ст. 64 МКУ. Джерелом числового значення митної вартості товару визначено ЕМД від 05.12.2024 №UA100230/2024/524608, за якою оформлено схожий товар за резервним методом: «Дзеркала скляні без рам: mirror 2х1220х1830мм., 180шт., 4420,55м2. Для потреб власного виробництва. Виробник: SHOUGUANG YAOBANG IMP.&EXP.INDUSTRY CO., LTD. Країна виробництва CN. Торгівельна марка нема даних», та складає 1,036 дол. США за кг.
Разом з відзивом відповідачем подано клопотання про розгляд справи з викликом сторін.
07.08.2025 за вх.№90064/25 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано заявлені позовні вимоги.
Ухвалою суду від 31.03.2026 у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи з викликом сторін відмовлено.
Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
13.06.2023 року між позивачем (покупець) та «Q - Glasstech Sp. Z o.o.» (продавець) укладено контракт № 13/06/23. Предметом контракту визначено листове скло та дзеркало, яке виготовляється методом флотації (флоат-скло).
Згідно п. 2 контракту ціни на окремі товари включені в рахунки-проформи і представлені на умовах доставки DAP або FCA. Загальна вартість контракту становить 500 000 Євро або 500 000 доларів США.
П. 3 контракту визначено, що покупець здійснює оплату за товар шляхом стовідсоткової передоплати, яка включає повну ціну за окремі замовлення. Валютою розрахунків є Євро та долар США. У платіжному дорученні покупець вказує назву покупця і номер рахунку/рахунку-проформи, на підставі яких здійснюється оплата.
На виконання контракту «Q-Glasstech Sp. Z o.o.» було виставлено рахунок-проформу №2/МС/11/2024 від 13.11.2024, згідно якої підтверджено замовлення товару на суму 11 722, 92 доларів США.
19.09.2024 позивачем здійснено передоплату 30% від суми 11 722, 92 доларів США, а саме 3 516, 88 доларів США, згідно платіжної інструкції в іноземній валюті №81 від 19.09.2024, остаточна оплата (70% залишку в сумі 8 206, 04 доларів США) здійснена 17.01.2025 згідно платіжної інструкції в іноземній валюті № 9 від 17.01.2025 після відвантаження товару. Наведене підтверджується рахунком №FS 8/МС/01/2025 від 17.01.2025.
В подальшому, для здійснення митного оформлення отриманого товару (дзеркала скляні у листах, без оптичної обробки, без рам, одна сторона не прозора (з подвійним нанесенням напилення), а на другій спостерігається чітке відображення): Aluminum mirror (double) 3 мм, розміром 3300*2140 мм (50) - 2 824. 800 м2 , виробник: Qingdao Rexi Industries CO LTD; країна виробництва: CN; торговельна марка: Rexi Industries Glass) 21.01.2025 позивач звернувся до відповідача з митною декларацією 25UA401020002149U9, до якої, крім інших, були додані такі документи: рахунок-проформа № 2/МС/11/2024 від 13.11.2024, рахунок-фактура №FS 8/MС/01/2025 від 17.01.2025, заява про купівлю іноземної валюти №95 від 19.09.2024 (як підстава вказана «передоплата за скло, контракт №13/06/23 від 13.06.2023, інвойс 21/MG/09/2024 від 19.09.2024»), платіжна інструкція в іноземній валюті №81 від 19.09.2024 на суму 10000 доларів США, лист від 13.11.2024, заява на купівлю іноземної валюти №11 від 17.01.2025 на суму 8 206, 04 доларів США (як підстава вказана «передоплата за скло, контракт №13/06/23 від 13.06.2023, інвойс 2/MС/11/2024 від 13.11.2024»), платіжна інструкція в іноземній валюті №9 від 17.01.2025 на суму 8 206, 04 доларів США, рахунок №FS 8/МС/01/2025 від 17.01.2025, пакувальний лист від 17.01.2025, митну декларацію країни відправлення 25PL322010NS6IFRM8, довідка про транспортні послуги №34-А/01.25 від 17.01.2025, рахунок №34-А від 17.01.2025.
21.01.2025 позивач отримав від відповідача повідомлення про необхідність надання додаткових документів відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.
21.01.2025 позивачем надіслано пояснення, в яких вказано: «До митного оформлення були подані наступні документи на електронних носіях: рахунок-проформа № 2/MC/11/2024 від 13.11.2024; рахунок-фактура №FS 8/MC/01/2025 від 17.01.2025; бухгалтерські документи: платіжна інструкція на оплату товару: №81 від 19.09.2024 та №9 від 17.01.2025; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару: заява про купівлю іноземної валюти №95 від 19.09.2024 та №11 від 17.01.2025; прейскурант постачальника від 06.09.2024; зовнішньо-економічний договір №13/06/23 від 13.06.2023; декларація митної вартості; транспортні документи: а) договір з замовником №A01 від 25.01.2024 організації допоміжної діяльності у сфері транспорту б) договір на перевезення вантажу № A2023 від 13.02.2023; в) договір на перевезення вантажу №16101 від 16.01.2025; г) заявка на перевезення вантажу 34-А від 17.01.2025; д) рахунок на оплату транспортних послуг № 34-A від 17.01.2025; е) довідка про транспортні послуги №34-A/01.25 від 17.01.2025. Згідно довідки про транспортні витрати №34-A/01.25 від 17.01.2025, наданої організатором, страхування вантажу не проводилось. Дані документи містять точні, взаємопов'язані та безспірні відомості щодо числового значення митної вартості за ціною договору. Тому декларант вважає, що митне оформлення слід проводити згідно задекларованої митної вартості. Декларант вважає, що подані документи не містять розбіжностей, а тому товар підлягає імпорту за митною вартістю, визначеною за першим методом (ціна контракту). На запит №1494905 від 21.01.2025 до ВМД №25UA401020002149U9 від 21.01.2025 відповідно до ч. 2 ст.53 МКУ всі документи, що стосуються задекларованого товару, надані. Інші документи надаватись не будуть».
Надалі, відповідачем сформовано ще одне повідомлення про необхідність подання додаткових документів відповідно до ч. 3 ст. 52 Митного кодексу України.
21.01.2025 позивач повторно повідомив, що всі документи, що стосуються задекларованого товару, надані; інші документи - не подаватимуться.
21.01.2025 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA401000/2025/000015/1, яким були збільшені суми митних платежів. У вказаному рішенні зазначено, що за результатами виконання митних формальностей за МД встановлено, що надані документи, що відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ підтверджують заявлену митну вартість товарів, містять розбіжності, а саме: 1) в наданому рахунку від 17.01.2025 № FS 8/MC/01/2025 присутнє посилання на інший рахунок від 15.11.2024 № FS 2/MC/11/2024, за яким було перераховано передплату за товар, проте такий рахунок в тому числі на вимогу митного органу наданий не був; 2) згідно наданих заяв на купівлю валюти валюта купувалася для передплати за скло, в той час коли декларується товар «Дзеркала»; 3) в платіжній інструкції в іноземній валюті № 81 від 19.09.2024 на суму 10 000 USD в графі 70 «призначення платежу» міститься посилання на Proforma Invoice 21/MG/09/2024 FROM 19.09.2024, проте такий рахунок, в тому числі на вимогу митного органу, наданий не був; 4) декларантом не надано митну декларацію країни відправлення, в тому числі на вимогу митного органу. Також зазначено, що наданий позивачем, в тому числі для підтвердження митної вартості, прайс-лист від 06.09.2024 є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо ПП «Центр-Скло» та не відображає “дійсну вартість» у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року. Враховуючи вищевикладене, положення ч. 6 ст. 54 МКУ та те, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості містять розбіжності, а також положення договору №13/06/23 від 13.06.2023 та невідповідність таким положенням заявленої митної вартості товару, митну вартість товару не може бути визначено за ціною договору та буде скориговано. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та 60 МКУ) по причині відсутності у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, враховуючи фактичну відсутність інформації про виробника та торгову марку. Визначити митну вартість за другорядними методами (ст. 62 МКУ) та (ст. 63 МКУ) неможливо з причини відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Відповідно до п.1 ст. 64 МКУ у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Відтак, митна вартість визначена за резервним методом згідно ст.64 МКУ. Джерелом числового значення митної вартості товару визначено ЕМД від 05.12.2024 №UA100230/2024/524608, за якою оформлено схожий товар за резервним методом: «Дзеркала скляні без рам: mirror 2х1220х1830мм., 180 шт., 4420,55 м2. Для потреб власного виробництва. Виробник: SHOUGUANG YAOBANG IMP.&EXP.INDUSTRY CO., LTD. Країна виробництва CN. Торгівельна марка нема даних», та складає 1,036 доларів США за кг.
Вказане рішення про коригування митної вартості товарів стало підставою для оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA401020/2025/000031.
Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини щодо митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями МК України, Податкового кодексу України ( далі - ПК України) та інших законів України з питань оподаткування.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з ч. 1 ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
У відповідності до вимог ч. 1, 2 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта.
Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта.
Ч. 6 ст. 257 МК України передбачено, що умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом.
Ч. 3 ст. 318 МК України визначено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Згідно ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Ст. 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов'язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій із митним органом; 2) подавати органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Згідно ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов'язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до ч. 6, 7 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом митна вартість вважається визнаною автоматично.
Ст. 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Системний аналіз наведених норм доводить, що декларант при митному оформленні товарів зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості у спосіб, визначений законом. В тому числі, митний орган може надіслати декларанту письмову вимогу про надання додаткових документів у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Але при цьому, митний орган зобов'язаний належним чином обґрунтувати наявність підстав та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена декларантом митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих разом із митною декларацією. Крім цього, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Вказана позиція також викладена Верховним Судом у постанові від 08.06.2022 справа №380/1197/20.
Суд також зазначає, що митний орган не повинен витребовувати усі документи, визначені ст. 53 МК України, а лише ті, що дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості. І вже ненадання декларантом повного переліку правомірно витребуваних документів може бути підставою для прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості та застосування другорядного методу визначення митної вартості та відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів через митний кордон.
Надаючи оцінку оскаржуваному рішення про коригування №UA401000/2025/000015/1 від 21.01.2025 суд зважує на таке.
Так, за результатами виконання митних формальностей відповідачем встановлено, що надані позивачем до митного оформлення документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів, містили розбіжності, а саме:
1) в наданому рахунку від 17.01.2025 № FS 8/MC/01/2025 присутнє посилання на інший рахунок від 15.11.2024 № FS 2/MC/11/2024, за яким було перераховано передплату за товар, проте такий рахунок в тому числі на вимогу митного органу наданий не був;
2) згідно наданих заяв на купівлю валюти валюта купувалася для передплати за скло, в той час коли декларується товар «Дзеркала»;
3) в платіжній інструкції в іноземній валюті № 81 від 19.09.2024 на суму 10 000 USD в графі 70 «призначення платежу» міститься посилання на Proforma Invoice 21/MG/09/2024 FROM 19.09.2024, проте такий рахунок, в тому числі на вимогу митного органу, наданий не був;
4) декларантом не надано митну декларацію країни відправлення, в тому числі на вимогу митного органу.
Щодо першої розбіжності, то варто зауважити, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
Основним документом, що підтверджує вартість товару та ціну, яка фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з п. 3 ч. 2 ст. 53 МК України, є рахунок-фактура.
Позивачем до митного оформлення надано рахунок-фактуру № FS 8/МС/01/2025 від 17.01.2025 на загальну суму 11 722, 92 доларів США. Наявність у тексті цієї фактури посилання на попередній рахунок (від 15.11.2024) має виключно інформативний характер для сторін договору з метою ідентифікації раніше отриманої передплати та не створює самостійного обов'язку декларанта подавати такий документ. Оскільки ціна товару, його кількість та характеристики чітко визначені у фінальному рахунку-фактурі та збігаються з даними контракту, вимога митного органу надати попередній (проміжний) рахунок є виявом надмірного формалізму.
Більше того, законодавство не зобов'язує декларанта надавати всі без виключення документи, на які є посилання в основних рахунках, якщо останні самі по собі містять вичерпні та несуперечливі дані про митну вартість. Таким чином, відсутність рахунку від 15.11.2024 жодним чином не впливає на можливість перевірки заявленої митної вартості за першим методом та не може вважатися розбіжністю у розумінні ст. 54 МК України.
Крім того, за наявною у справі сукупністю доказів (документів, які подавались позивачем при митному оформленні товару) чітко прослідковується послідовність та повнота сплати позивачем задекларованої суми 11 722, 92 доларів США саме за замовленням, оформленим рахунком-проформою № 2/МС/11/2024 від 13.11.2024, а саме: перший етап: оплата 30% вартості замовлення у сумі 3 516,88 доларів США, що підтверджується платіжною інструкцією № 81 від 19.09.2024 та листом продавця від 13.11.2024, у якому останній підтверджує зарахування вказаних коштів як передплати саме за рахунком-проформою №2/МС/11/2024; другий етап: остаточна оплата залишку (70%) в сумі 8 206,04 доларів США згідно з платіжною інструкцією № 9 від 17.01.2025, де підставою платежу прямо вказано інвойс № 2/МС/11/2024 від 13.11.2024; результат: рахунок-фактура від 17.01.2025 відображає підсумкову суму контракту (11 722,92 доларів США) та факт зарахування попередньої оплати у розмірі 3 516,88 доларів США, що повністю корелюється з банківськими документами та підтверджує виконання фінансових зобов'язань за рахунком № 2/МС/11/2024.
Щодо другої розбіжності, то суд вказує на те, що заявка на купівлю валюти не є первинним або визначальним документом для митного оформлення та підтвердження митної вартості. Цей документ має виключно банківсько-фінансове призначення та оформлюється в узагальненій формі для цілей здійснення валютної операції, без необхідності вказувати повне або технічне найменування товару згідно з контрактом чи митною декларацією.
Окремо суд вказує й на те, що поняття "скло" у контексті заявки на валюту не суперечить фактичному опису задекларованого товару, оскільки дзеркала, зазначені у митній декларації, є виробами зі скла і класифікуються за кодом товарної позиції УКТ ЗЕД 7009 "дзеркала скляні". Відповідно, термін "скло" в заявці узагальнює характер матеріалу, з якого виготовлений товар і жодним чином не впливає на ідентифікацію товару для митних цілей.
Більш того, всі первинні документи, подані для митного оформлення, а саме, контракт, рахунок-проформа, інвойс, пакувальний лист, однозначно описують товар як "дзеркала скляні" із зазначенням точних технічних характеристик, розмірів, призначення та торговельної марки. Жодних розбіжностей у цих документах щодо найменування товару не встановлено.
Формальне ж посилання відповідача на різницю у формулюваннях між заявкою на валюту і митною декларацією не може свідчити про недостовірність заявленої митної вартості та не є правовою підставою для її коригування.
Щодо третьої розбіжності, то суд вказує, що платіж у розмірі 10 000 доларів США був «пакетним» перерахуванням коштів у межах загального виконання Контракту № 13/06/23 від 13.06.2023. Зазначена сума охоплювала передплату за декількома замовленнями одночасно. При цьому, згідно з листом продавця «Q - Glasstech Sp. Z o.o.» від 13.11.2024, рахунок-проформа № 21/MG/09/2024 від 19.09.2024 (на який міститься посилання у платіжній інструкції № 81) був анульований, а грошові кошти у розмірі 3 516,88 доларів США були офіційно перераховані та зараховані продавцем як передплата (30%) за рахунком-проформою № 2/МС/11/2024 від 13.11.2024. Решта суми з пакетного платежу була розподілена на інші замовлення (№1/МС/11/2024 та №3/МС/11/2024).
Оскільки іноземний контрагент у своєму листі чітко ідентифікував зарахування частини коштів (3 516, 88 доларів США) саме за спірною поставкою, будь-які сумніви митного органу щодо зв'язку між платіжною інструкцією № 81 та задекларованим товаром є необґрунтованими. До того ж, остаточний розрахунок у сумі 8 206,04 доларів США (70%), здійснений пізніше за платіжною інструкцією № 9 від 17.01.2025, вже містить пряме та безспірне посилання на інвойс № 2/МС/11/2024, що в сукупності з першим платежем становить повну вартість товару - 11 722, 92 доларів США.
Також варто врахувати, що Верховний Суд у постанові від 25.05.2021 у справі №520/10386/2020 вказав, що сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару.
Суд зауважує, що митний орган має оцінювати всі надані документи в сукупності, а не обмежуватись формальним аналізом окремих документів.
Щодо четвертої розбіжності, то суд вказує, що митна декларація країни відправлення в розумінні ч. 2 ст. 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до ч. 6 ст. 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням.
Також копію митної декларації країни відправлення декларант подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених ч. 3 ст. 53 МК України.
Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару, відтак вимоги щодо її надання в даному випадку є необґрунтованими.
Щодо посилань відповідача на невідповідність прайс-листа від 06.09.2024 ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, то суд зазначає, що витребування додаткових документів (до яких належать прайс-листи) є правомірним лише у разі, якщо документи, подані згідно з ч. 2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
Оскільки позивачем разом із митною декларацією надано вичерпний перелік основних документів (контракт, рахунок-фактуру, рахунок-проформу, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, транспортні документи), які у своїй сукупності давали можливість чітко та однозначно ідентифікувати ціну товару (11 722, 92 доларів США) та підтвердити її документально, у митного органу не виникло передбачених законом підстав для витребування додаткових документів, у тому числі прайс-листів.
Таким чином, вимога про надання прайс-листа є виходом митного органу за межі повноважень, визначених ст. 53 МК України.
Відтак, будь-які подальші висновки відповідача щодо змісту цього прайс-листа (зокрема, щодо його приналежності до "публічних оферт") не можуть бути покладені в основу рішення про коригування митної вартості, оскільки сам документ був витребуваний без належних на те правових підстав.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що подані декларантом документи не викликали сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів. Водночас підстави для корегування митної вартості, на які зіслався відповідач в оскаржуваному рішенні, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.
Додатково суд зазначає, що відповідачем також порушені норми МК України щодо порядку обрання методів визначення митної вартості товарів, що ввозились позивачем на митну територію України.
МК України визначені певні методи визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до встановлених вимог.
Верховний Суд у постанові від 13.07.2021 справа № 200/6521/20-а зазначив, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору.
Обов'язок доведення митної ціни товару стосується саме позивача. При цьому, митний орган, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як вже зазначалось, декларантом подані усі документи, що виключали обґрунтовані сумніви відповідача в правильності зазначеної митної вартості товарів, висновки про що зроблено вище. Документи які подані під час митного оформлення містили конкретні числові значення щодо ціни яка була сплачена за товар який ввозився на територію України в режимі імпорту, відповідно митним органом неправомірно, без достатніх на це підстав, прийнято рішення про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості товару.
Суд також звертає увагу на те, що джерелом числового значення для коригування митної вартості задекларованого позивачем товару стала інформація, яка містилася в електронній митній декларації 05.12.2024 №UA100230/2024/524608, за якою оформлено схожий товар за резервним методом: «Дзеркала скляні без рам: mirror 2х1220х1830мм., 180 шт., 4420,55 м2. Для потреб власного виробництва. Виробник: SHOUGUANG YAOBANG IMP.&EXP.INDUSTRY CO., LTD. Країна виробництва CN. Торгівельна марка нема даних», та складає 1,036 доларів США за кг.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Порівнявши характеристики товару, що декларувався позивачем, та товару за митною декларацією від 05.12.2024 №UA100230/2024/524608, суд констатує, що обране митним органом джерело інформації не може вважатися належним, оскільки порівнювані товари мають суттєві розбіжності у фізичних параметрах (товщина, розмір листа), технічних характеристиках (кількість шарів напилення) та походженні (різні виробники та статус торгової марки).
Відтак, відповідачем не доведено, що характеристики товару за обраною декларацією є співставними з характеристиками товару позивача, що робить розрахунок митної вартості за резервним методом довільним та необґрунтованим.
За таких обставин, у відповідача були відсутні підстави для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару, що, в свою чергу, свідчить про протиправність прийнятого відповідачем рішення №UA401000/2025/000015/1 від 21.01.2025 про коригування митної вартості товару та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2025/000031.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та, відповідно, про наявність підстав для їх задоволення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір у сумі 6 056 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись Конституцією України, Митним кодексом України та ст. 2, 6, 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд
Позовну заяву Приватного підприємства «Центр-Скло» до Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA401000/2025/000015/1 від 21.01.2025.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2025/000031.
Стягнути із Вінницької митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства «Центр-Скло» судовий збір у сумі 6 056 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Приватне підприємство "Центр - Скло" (вул. Незалежності, 67, м. Калинівка, Вінницька обл., 22400, код ЄДРПОУ 38628306)
Відповідач: Вінницька митниця (вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 43997544)
Повний текст рішення складено та підписано суддею 01.04.2026 року.
Суддя Маслоід Олена Степанівна