м. Вінниця
02 квітня 2026 р. Справа № 120/8011/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідача щодо неправильного нарахування пенсії в разі втрати годувальника.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву.
На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки у Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відсутні правові підстави для здійснення перерахунку пенсії позивачу.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 з 01.05.2023 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію в разі втрати годувальника ( ОСОБА_2 ), призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 25.02.2021 року по справі №120/457/21-а, окрім іншого, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 01.04.2019 перерахувати та виплачувати ОСОБА_2 пенсію на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.12.2020 № ХЛ60106, з урахуванням при її обчисленні у відповідності до вимог статей 43, 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" окладу за посадою - 5780,00 грн, окладу за військовим званням - 1480,00 грн, відсоткової надбавки за вислугу років (50%) - 3630,00 грн, надбавки за особливості проходження служби (65%) - 7078,50 грн, надбавки за таємність (15%) - 867,00 грн та премії (35%) - 2023,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.
Позивач вважає, що відповідачем неправомірно визначено розмір пенсії у зв'язку з втратою годувальника, оскільки обчислення здійснено виходячи з грошового забезпечення станом на 01.01.2018 року, тоді як, на її переконання, розрахунок мав проводитися з урахуванням грошового забезпечення годувальника станом на 05.03.2018 року відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.12.2020 року №ХЛ60106 із суми 20858,50 грн., чого не було здійснено, у зв'язку з чим вона звернулася до суду з даним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складової права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, а також пенсійного забезпечення членів сімей військовослужбовців, яким призначена пенсія в разі втрати годувальника, є, зокрема, Закон України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Згідно статті 29 Закону від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати.
Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 з 01.05.2023 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію по втраті годувальника ( ОСОБА_2 ), призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в розмірі 30 відсотків від відповідних сум грошового забезпечення.
Розміри пенсії в разі втрати годувальника визначені у статті 36 Закону від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ, та визначаються у відсотковому вираженні від розміру грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина 3 статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
Згідно з частиною 1 статті 30 Закону № 2262-ХІІ право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Відповідно до пункту "б" статті 36 Закону № 2262-ХІІ пенсії в разі втрати годувальника призначаються сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби, - 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї.
Статтею 43 Закону №2262-ХІІ передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 1 статті 45 Закону №2262-ХІІ сім'ям пенсіонерів з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом пенсії в разі втрати годувальника обчислюються з того ж грошового забезпечення (заробітку), з якого було обчислено пенсію годувальникові.
Як уже встановлено судом, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 25.02.2021 року по справі №120/457/21-а, окрім іншого, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 01.04.2019 перерахувати та виплачувати ОСОБА_2 пенсію на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.12.2020 № ХЛ60106, з урахуванням при її обчисленні у відповідності до вимог статей 43, 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" окладу за посадою - 5780,00 грн, окладу за військовим званням - 1480,00 грн, відсоткової надбавки за вислугу років (50%) - 3630,00 грн, надбавки за особливості проходження служби (65%) - 7078,50 грн, надбавки за таємність (15%) - 867,00 грн та премії (35%) - 2023,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.
Вказане рішення набрало законної сили 30.03.2021 року.
Отже, враховуючи вимоги частини 1 статті 45 Закону №2262-ХІІ відповідач зобов'язаний був здійснити обчислення позивачу пенсію у разі втрати годувальника, виходячи з грошового забезпечення ОСОБА_2 , зазначеного в довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.12.2020 року №ХЛ60106, а саме 20858,50 грн.
За таких обставин, дії відповідача щодо не здійснення перерахунку пенсії позивачу на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ХЛ60106 від 09.12.2020 року, є протиправними, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Що ж до іншої позовної вимоги про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії із урахуванням нової довідки про розмір грошового забезпечення, то суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 245 КАС України суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
В даному ж випадку, належним для відновлення порушених прав та інтересів позивача способом захисту буде зобов'язання відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01.05.2023 року, з урахуванням довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ХЛ60106 від 09.12.2020 року про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 , з урахуванням раніше виплачених сум.
На переконання суду, саме такий спосіб захисту порушених прав позивача відповідає об'єкту порушеного права й у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним.
Стосовно позовних вимог в частині виплати пенсії у розмірі 30% від відповідних сум грошового забезпечення та з урахуванням щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн., суд зазначає наступне.
Право на захист - це суб'єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом" (ст. 55 Конституції України).
Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.
Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Із системного аналізу вказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
В даному випадку, вимоги про зобов'язання виплатити пенсію у розмірі 30% від відповідних сум грошового забезпечення та з урахуванням щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн., на думку суду, є передчасними, адже спір в цій частині фактично не існує, оскільки відповідний перерахунок з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні, відповідачем ще не проведено.
Крім того, з наявного у матеріалах справи розрахунку вбачається, що пенсія позивачу вже виплачується у розмірі 30 % від відповідних сум грошового забезпечення та з урахуванням щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для часткового задоволення даного адміністративного позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведену норму, витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 1211,20 грн. судового збору підлягають відшкодуванню частково у розмірі 807,47 грн. (2/3 задоволених вимог).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд-
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку та виплаті пенсії по втраті годувальника з урахуванням довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ХЛ60106 від 09.12.2020 року про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01.05.2023 року, з урахуванням довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ХЛ60106 від 09.12.2020 року про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 , з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області витрати по сплаті судового збору в розмірі 807,47 грн. (вісімсот сім гривень 47 копійок).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, ЄДРПОУ 13322403).
Суддя Свентух Віталій Михайлович