м. Вінниця
02 квітня 2026 р. Справа № 640/1651/19
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гепард Ойл" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині
Товариство з обмеженою відповідальністю «Гепард Ойл» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління ДФС у м. Києві, в якій просило:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.12.2018 №0016481401 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем по податку на прибуток в сумі 136 177 грн та в частині застосування штрафний санкцій в сумі 34044,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі висновків акту перевірки, що не відповідають фактичним обставинам та не доводять вчинення ним порушень встановлених податковим органом. Позивач вважає, що ним на підтвердження реальності господарських операцій з поставки ТОВ «ЕТРЕКС-9» та ТОВ «Вастон» пального через мережу АЗС з використанням талонів були надані всі передбачені законодавством документи, які не були прийняті до уваги, натомість зроблені висновки про фіктивність господарської операції, які ґрунтуються виключно на припущеннях.
Окружним адміністративним судом міста Києва ухвалою від 04.02.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач у відзиві на позов не погодився з викладеними в позові доводами, та зазначає, що встановлення факту нереальності вчинення господарських операцій не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Кодексу, не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податків-учасників відповідної операції. Отже, отримані позивачем від ТОВ «ЕТРЕКС-9» та ТОВ «Вастон» кошти, перерахування яких останнім не пов'язано з постачанням товарів та за відсутності даних у ТОВ «Гепард Ойл» щодо їх повернення у майбутньому, кваліфікуються як актив, який слід врахувати у фінансовій звітності позивача та не враховано при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства.
ТОВ «Гепард Ойл» подано відповідь на відзив, в якому позивач зазначає, що податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податків від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового обліку або бухгалтерського обліку. Крім того, відсутній вирок в кримінальному провадженні або ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності які набрали законної сили в яких були б встановлені будь-які обставини що стосуються позивача. Протокол допиту свідка не є належним доказом та безперечним свідченням безтоварності спірної операції.
Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
На виконання вимог Закону № 3863-ІХ«Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», наказом ДСА України від 16.09.2024 № 399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (Порядок № 399).
Пунктом 22 Порядку № 399 встановлено, що на підставі отриманих примірників протоколу та переліку судових справ відповідальною особою протягом семи робочих днів після завершення автоматизованого розподілу судових справ передаються судові справи до судів, визначених за результатами автоматизованого розподілу.
03.03.2025 справа №640/2512/19 надійшла до Вінницького окружного адміністративного суду.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 10.03.2025 прийнято справу до свого провадження та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 08.04.2025 задоволено клопотання про заміну відповідача правонаступником та допущено заміну відповідача у цій справі Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) на його правонаступника Головне управління ДПС у м. Києва (код ЄДРПОУ ВП 44116011).
Окрім того, відповідачем подано клопотання про залишення позовної заяви без руху з підстав того, що позивач не виконав свого обов'язку та не зареєстрував електронний кабінет.
Надаючи оцінку вказаному процесуальному питанню, суд вважає, що клопотання представника відповідача про залишення без руху позовної заяви є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гепард Ойл" подано до Окружного адміністративного суду м. Києва 30.01.2019 року та на той час діяла редакція ст. 18 КАС України, яка не передбачала обов'язкової реєстрації юридичними особами (приватної форми власності) електронного кабінету, у зв'язку із чим у суду відсутні підстави для залишення позовної зави без руху.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, податковим органом проводилась документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Гепард Ойл» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства та сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2016 по 30.06.2018.
За результатами документальної планової виїзної перевірки складено Акт від 11.12.2018 № 751/26-15-14-01-01/38615936 та згідно висновків Акту перевірки, встановлені такі порушення:
- п.44.1 ст.44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1, ст. 135 Податкового Кодексу України від 02.12.10 №2755-УІ, зі змінами і доповненнями, в результаті чого встановлено:
1) заниження суми податку на прибуток на загальну суму 293 161 грн., в тому числі: - за 2016 рік на суму 438269 грн.; - за І квартал 2018 на суму 207 379 грн.; - за ІІ півріччя 2018 року на суму 41 959 грн.
2) порушення п. 198.3, п. 198.5 ст. 198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 95 грн., в тому числі за листопад 2016 року в сумі 95 грн.
3) порушення п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого встановлено несвоєчасну реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних з перевищенням термінів реєстрації:
до 15 календарних днів на загальну суму ПДВ 6599,91 грн;
від 16 до 30 календарних днів на загальну суму ПДВ 6699,66 грн;
від 31 до 60 календарних днів на загальну суму ПДВ 4231,62 грн.
На підставі вказаного Акту контролюючим органом винесено наступні податкові повідомлення-рішення від 22.12.2018 року:
№ 0016491401 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість на загальну суму 119,00 грн., з них 95,00 грн. - основного зобов'язання, 24,00 грн. - за штрафними санкціями.
№ 0066901401 яким до позивача застосовано штраф за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в загальному розмірі 3269,41 грн.
№ 0016481401 яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток на загальну суму 366 451,00 грн, з них 293 161 - основного платежу, 73290,00 грн. - штрафні санкції.
Позивач не заперечує проти висновків акту перевірки та прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями №0016491401 та №0066901401 від 22.12.2018.
Проте, позивач заперечує проти висновків акту перевірки щодо непідтвердження первинними документами реальності операцій з продажу товарів ТОВ «ЕТРЕКС-9» та ТОВ «Вастон» на підтвердження реалізації товару на загальну суму 756545 грн. та не погоджується з прийнятим податковим повідомленням - рішенням №0016481401 від 22.12.2018 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 136 177 грн. та нарахованих штрафних санкцій в розмірі 34044,00 грн.
Вважаючи податкове повідомлення-рішення №0016481401 від 22.12.2018 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 136177 грн. та штрафних санкцій в сумі 34044 грн. протиправним, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд встановив наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень пп. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Приписами підпункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.
Відповідно до підпункту 14.1.156 статті Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Відповідно до положень пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування податку на прибуток є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу.
Згідно із п.3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. № 290 це Положення (стандарт) не поширюється на доходи, пов'язані з: договорами оренди; дивідендами, які належать за результатами фінансових інвестицій та обліковуються методом участі в капіталі; страховою діяльністю; первісним визнанням і зміною справедливої вартості біологічних активів, пов'язаних з сільськогосподарською діяльністю, та з первісним визнанням сільськогосподарської продукції; змінами вартості інших поточних активів; природним приростом поголів'я худоби, виходом продукції сільського та лісового господарства; видобуванням корисних копалин.
Відповідно до п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. № 290 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).
Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Пунктом 198.2 статті 198 визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Також, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).
Перевіряючи правомірність віднесення позивачем сум по вищезазначеним господарським операціям до таких, які підлягають оподаткуванню та формування податкового кредиту ПДВ, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.
Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Колегія суддів зазначає, що з аналізу вказаних норм вбачається, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Судовим розглядом встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини із ТОВ «ЕТРЕКС-9» (код ЄДРПОУ 39837797) та ТОВ «Вастон» (код ЄДРПОУ 25392930).
Так, зі змісту акту перевірки та наданого до суду представником відповідача відзиву на позов вбачаються доводи контролюючого органу стосовно нереальності і фіктивності господарських операцій між позивачем та контрагентами, з огляду на покази свідків у кримінальному провадженні та інформацію баз даних ДФС про фіктивність підприємства.
Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків, усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт тощо та відповідності їх дійсному економічному змісту.
Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «ЕТРЕКС-9»:
Судом встановлено, що між ТОВ «Гепард Ойл» та ТОВ «ЕТРЕКС-9» був укладений договір поставки №00562ТЕ від 29.12.2016, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставляти ТОВ «ЕТРЕКС-9» (покупцю) паливо через мережу АЗС з використанням талонів.
На виконання умов вказаного договору ТОВ «Гепард Ойл» складено видаткову накладну №ТБ-7112 від 30.12.2016 на дизпаливо в сумі 243 480 грн. з ПДВ.
30.12.2016 між позивачем та ТОВ «ЕТРЕКС-9» складено Акт приймання-передачі талонів №5163.
На банківські рахунки ТОВ «Гепард Ойл» надійшли кошти від покупця ТОВ «ЕТРЕКС-9» в сумі 243 480 грн.
В період здійснення господарської операції ТОВ «Гепард Ойл» та ТОВ «ЕТРЕКС-9» були платниками податку на додану вартість.
ТОВ «Гепард Ойл» виписав та зареєстрував в ЄРПН податкову накладну №5564 від 29.12.2016. на загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку на додану вартість - 243 480 грн.
В бухгалтерському обліку зазначена операція ТОВ «Гепард Ойл» була відображена проводками: Дт 311 - К-т 361 в розмірі отриманої від покупця сумі - 2430480,грн.
Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Вастон»:
Судом встановлено, що між ТОВ «Гепард Ойл» та ТОВ «Вастон» був укладений договір поставки №00916ТЕ від 30.03.2018, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставляти ТОВ «Етрекс-9» (покупцю) паливо через мережу АЗС з використанням талонів.
На виконання умов вказаного договору ТОВ «Гепард Ойл» складено видаткову накладну №1172 від 30.03.2018 на дизпаливо та бензин А-95 на загальну суму 279 976,80 грн. з ПДВ та видаткову накладну 1952 від 31.05.2018 на дизпаливо та бензин А-95 на загальну суму 233088 грн. з ПДВ.
30.03.2018 між позивачем та ТОВ «Вастон» складені Акти приймання-передачі талонів №1166 від 30.03.2018 та №1928 від 31.05.2018.
ТОВ «Вастон» видана довіреність на отримання ТМЦ 12ААЄ №192626 від 30.03.2018 на експедитора-водія Строган Павло Валерійович та довіреність на отримання ТМЦ 12ААЄ №192649 від 31.05.2018 на довірену особу Маловичко Ігор Васильович.
На банківські рахунки ТОВ «Гепард Ойл» надійшли кошти від покупця ТОВ «Вастон» в сумі 279976,80 грн. 30.03.2018 та в сумі 233088 грн. 31.05.2018.
В період здійснення господарської операції ТОВ «Гепард Ойл» та ТОВ «Вастон» були платниками податку на додану вартість.
ТОВ «Гепард Ойл» виписав та зареєстрував в ЄРПН податкову накладну №101171 від 30.03.2018. на загальну суму коштів, що підлягають сплаті з ПДВ - 279976,80 грн. та податкову накладну №101963 від 31.05.2018 на загальну суму коштів, що підлягають сплаті з ПДВ- 233 088,00 грн.
В бухгалтерському обліку зазначена операція ТОВ «Гепард Ойл» була відображена проводками: Дт 311 - К-т 361 в розмірі отриманої від покупця сумі - 513 064,80 грн.
Так, заперечуючи у акті перевірки факт реального здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «ЕТРЕКС-9» відповідач вказував на наявність протоколу допиту свідка в рамках кримінального провадження №32017100020000011 від 27.01.2017, в якому ОСОБА_1 заперечив свою участь як засновника та директора товариства; неможливість підтвердити операції стосовно врахування наявності трудових ресурсів, а також виробничих потужностей. З огляду на наведене, перерахування ТОВ «Етрекс-9» на користь позивача коштів в розмірі 243 480 грн. за поставлені товари, відповідач вважає не пов'язаним з постачанням товарів, а тому доходом який позивач не відобразив у фінансовій звітності за І квартал 2016 року.
Заперечуючи в акті перевірки факт реального здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Вастон» контролюючий орган посилався на порушення кримінальної справи за фактом скоєння злочину, передбаченого статтею 205 КК України №32016020000000000042 від 12.04.2016 та покази колишнього директора та засновника ТОВ «Вастон» в кримінальному провадженні, відповідно до якого ОСОБА_2 заявила, що не була ні засновником та директором товариства, а в 2012 році на прохання знайомої за грошову винагороду зареєструвала ТОВ «Вастон» без мети фінансово-господарської діяльності, працівників не наймала, фінансово-господарської діяльності не здійснювала.
Разом з тим, суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини першої статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту, є Кримінальний процесуальний кодекс України.
Відповідно до частини першої статті 23 КПК суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.
Частина четверта статті 95 КПК України визначає, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.
Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
А тому суд вважає посилання на проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо ТОВ «ЕТРЕКС-9» та ТОВ «Вастон», інші процесуальні ухвали слідчих суддів, як на підставу порушення позивачем норм податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки вищезазначені акти не є вироком суду в розумінні статті 369 Кримінального процесуального кодексу України, яким встановлюються визнані судом доведеними фактичні обставин із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
До винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.
Сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в межах кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом.
При цьому, вироків, за фактом фіктивного підприємництва, що має безпосереднє значення для надання висновку щодо діяльності господарюючих суб'єктів надано не було.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів, які підтверджують фактичне проведення відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
У разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Висновки податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються виключно на матеріалах кримінальних проваджень, доводах про порушення контрагентами позивача податкової дисципліни, відсутності у таких ресурсів для виконання взятих на себе зобов'язань за укладеними договорами.
Також Відповідачем не наведено переліку невідповідностей наданих Позивачем первинних документів по взаємовідносинам з контрагентами - ТОВ «Вастон» та ТОВ «ЕТРЕКС-9» вимогам Кодексу та Закону 996-XIV.
Натомість, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано жодних доказів, які б підтверджували доводи щодо нереальності господарських операцій позивача з ТОВ «Вастон», ТОВ «ЕТРЕКС-9».
Крім зазначеного, на переконання суду, законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Відповідачем не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків, не надано доказів щодо можливої відсутності у контрагентів позивача можливостей на виконання зобов'язань за укладеними договорами.
При цьому, перевіркою не встановлено відсутність документів бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження задекларованих показників податкового кредиту по операціям з контрагентом, обов'язок ведення і зберігання яких покладено на позивача. Також перевіркою не встановлено порушень в оформленні наданих фінансово-господарських документів вимогам чинного законодавства.
Окремі доводи податкового органу про порушення контрагентом позивача податкової дисципліни, наявна в інформаційних базах даних ГУ ДФС у м. Києві інформація, не можуть бути підставою для висновків про нездійснення господарської операції за умови наявності документів, що підтверджують реальність господарської операції.
Доводи контролюючого органу про відсутність інформації щодо матеріально-технічних ресурсів у контрагентів позивача як на підставу неможливості фактичного здійснення вказаних господарських операцій не підтверджені жодними доказами, а зводиться лише до констатації вказаних фактів у акті перевірки.
На переконання суду, зазначена інформація не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємствах основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку.
Проте, такі обставини, як відсутність у контрагента трудових ресурсів, виробничого обладнання, відсутність працівників тощо не можуть спростовувати фактичне виконання операції, оскільки специфіка підприємницької діяльності полягає у тому, що підприємство не завжди має мати у власності задекларовану значну кількість працівників, наявність основних засобів та транспорт для виконання взятих на себе зобов'язань, звичаями ділового обороту визначені й інші можливості залучення ресурсів для поставки товарів/робіт/послуг, як от на підставі цивільно-правових договорів.
Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в цій частині.
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, на момент складання первинних документів та здійснення господарських операцій ТОВ «Етрекс-9» та ТОВ «Вастон» були зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкт підприємницької діяльності, а також платником податку на додану вартість, а факт реальності господарських операції, як було встановлено раніше, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а тому правових підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у Відповідача не було.
Суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом». Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень КАС України.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Гепард Ойл» в частині визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0016481401 від 22.12.2018 року, а саме: в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем по податку на прибуток в сумі 136 177 грн. та штрафних санкцій в сумі 34 044,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).
Частинами першою та другою статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з позицією ЄСПЛ, викладеною, зокрема, у справі "Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції", заява № 36985/97, рішення від 23 липня 2002 року, п. 110, адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтримку правомірності своєї позиції та докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до приписів ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Враховуючи задоволення позову, суд дійшов висновку що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 2553,32 грн., сплачений згідно платіжного доручення № 1512 від 11.01.2019.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві №0016481401 від 22.12.2018 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем по податку на прибуток в сумі 136 177 грн та штрафних санкцій в сумі 34 044,00 грн.
Стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гепард Ойл» судові витрати у розмірі 2 553,32 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відрлвідальністю "ГЕПАРД ОЙЛ" (вул. Панаса Мирного, 7А, кв. (офіс) 30, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 38615936)
Відповідач: Головне управління ДПС у місті Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 44116011)
Суддя Віятик Наталія Володимирівна