м. Вінниця
30 березня 2026 р. Справа № 120/2596/26
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Дончик Віталій Володимирович, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
02.03.2026 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою суду від 09.03.2026 року дану позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків позовної заяви, а саме: доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги або належним чином обґрунтоване клопотання про витребування доказів, оформлене відповідно до вимог статей 80, 166-167 КАС України; заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оформленої у відповідності до статті 167 КАС України, із наданням відповідних доказів поважності причин пропуску такого строку
На виконання вимог ухвали суду, 20.03.2026 року представник позивача подав до суду заяву, у якій просить поновити строк звернення до суду.
Заява мотивована тим, що рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням виплат одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (протокол № 139/975) від 11.10.2024 року про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 70 кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, прийнято без участі ОСОБА_1 та копія цього рішення йому не надавалася.
При цьому, вказує, що 18.12.2025 року ОСОБА_1 , в строки, передбачені ч. 9 ст.16-3 Закону №2011-ХІІ ( три роки), звернувся до Міністерства Оборони України з електронним запитом і просив надати йому інформацію щодо термінів виплати решти коштів одноразової грошової допомоги.
Листом Міністерства Оборони України від 02.01.2026 року повідомлено, що 11.10.2024 року прийнято рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням виплат одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (протокол № 139/975) про призначення одноразову грошову допомогу в розмірі 70 кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2015 рік) (1218 грн. х 70 = 85260 грн.), яку ОСОБА_1 вже отримав.
Отже, на думку представника позивача, ОСОБА_1 дізнався про своє порушене право на отримання одноразової грошової допомоги, обчисленої з прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 1 січня 2024 року, який становив 3028 грн., лише 02.01.2026 року.
Враховуючи наведені обставини, позивач просить визнати поважними причини пропуску звернення до суду та поновити строк звернення до суду із цим позовом.
Надавши оцінку аргументам поданої заяви, суд враховує наступне.
Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Крім того, слід зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Таким чином, законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.
Суд зауважує, що строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Водночас, вжиття конструкції «повинен був дізнатись» в розумінні положень частин 2 та 3 статті 122 КАС України означає неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 лютого 2021 року в справі № 800/30/17).
Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з'ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних спорів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 березня 2021 року в справі №240/12017/19 зазначив, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Як слідує з матеріалів позовної заяви, предметом спору у цій справі є протиправність рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 11.10.2024, оформлене протоколом № 139/975, про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 70 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, в частині визначення базового розміру розрахунку станом на 1 січня 2015 року, в якому вперше встановлено інвалідність, який становив 1 218 грн., (1 218 грн. х 70 = 85 260 грн).
Представник позивача, посилаючись на ч. 9 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зазначає, що право на отримання одноразової грошової допомоги у позивача виникло 02.01.2024, а отже він мав законне очікування реалізувати це право протягом трирічного строку.
З цією метою позивач 18.12.2025, тобто у межах передбаченого законом строку, звернувся до Міністерства оборони України із запитом щодо виплати належної йому суми допомоги.
На переконання позивача, лише з відповіді Міністерства оборони України від 02.01.2026 він дізнався про остаточну позицію відповідача щодо обчислення одноразової грошової допомоги з урахуванням прожиткового мінімуму станом на 01.01.2024.
Надаючи правову оцінку таким доводам позивача, суд зазначає наступне.
Частиною 9 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що особи мають право реалізувати своє право на отримання одноразової грошової допомоги протягом трьох років з дня виникнення такого права.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач реалізував вказане право у жовтні 2024 року, що підтверджується рішенням комісії Міністерства оборони України від 11.10.2024, оформленим протоколом № 139/975, на підставі якого йому було призначено відповідну виплату.
Водночас оскарження зазначеного рішення суб'єкта владних повноважень здійснюється у строки, визначені статтею 122 КАС України, а саме протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Посилання позивача на те, що про порушення своїх прав він дізнався лише 02.01.2026, суд оцінює критично, оскільки ще 20.12.2024 на його банківський рахунок зараховано одноразову грошову допомогу у сумі 85 260 грн., що підтверджується матеріалами справи.
Саме з цього моменту позивач мав об'єктивну можливість з'ясувати порядок та підстави її нарахування, а відтак повинен був дізнатися про можливе порушення свого права.
Отримання позивачем інформації за результатами звернення на «Гарячу лінію МОУ», на переконання суду, не впливають на визначення моменту, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення свого права.
Зазначена дата свідчить виключно про час, коли позивач розпочав активні дії щодо з'ясування обставин реалізації свого права, однак не може ототожнюватися з початком перебігу процесуального строку звернення до суду.
Відтак така відповідь не створює нових правових наслідків для позивача і не може вважатися моментом, з якого він дізнався про порушення свого права.
З огляду на викладене вище, а також враховуючи те, що позивачем не надано жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку, суд вважає, що заява про поновлення строку звернення до суду є необґрунтованою, а підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнаються неповажними, відтак позов належить повернути позивачу.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина 8 статті 169 КАС України).
Дата постановлення ухвали обумовлена перебуванням головуючого судді Дончика В.В. на лікарняному з 23.03.2026 року по 27.03.2026 року включно.
Керуючись ст.ст. 122, 169, 248, 256 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Дончик Віталій Володимирович