Справа № 461/177/24 Головуючий у 1 інстанції: Юрків О.Р.
Провадження № 22-ц/811/3647/25 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.
02 квітня 2026 року м. Львів
Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бойко С.М.,
суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,
секретаря - Хоцяновича О.В.,
з участю: ОСОБА_1 , його представника -
Суптеля В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 17 жовтня 2025 року про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича,
встановив:
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 29 квітня 2024 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. в межах виконавчого провадження №68188357 повернути ОСОБА_1 вилучене майно згідно з постановою від 05.10.2023 року про опис та арешт майна (коштів) боржника, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами. У задоволенні решти вимог відмовлено за безпідставністю.
На підставі вказаної ухвали, 27.12.2024 року Галицький районний суд м. Львова видав виконавчий лист.
04.09.2025 року через систему «Електронний суд» адвокат Кусий А.В., діючи в порядку представництва інтересів заявника ОСОБА_2 , звернувся до суду із заявою, в якій просив визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист №461/177/24 про зобов'язання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. в межах виконавчого провадження №68188357 повернути ОСОБА_1 вилучене майно згідно з постановою від 05.10.2023 року про опис та арешт майна (коштів) боржника, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами.
Свої вимоги заявник обґрунтовував тим, що боржником у виконавчому документі зазначено фізичну особу ОСОБА_2 , позаяк, стороною в справі є приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький І.М.
Окрім того, вважає, що обов'язок боржника за вказаним виконавчим листом відсутній, оскільки приватний виконавець неодноразово пропонував ОСОБА_1 забрати речі, проте, скаржник відмовлявся це зробити.
Наголошує, що приватний виконавець не заперечує та згідний добровільно передати майно ОСОБА_1 , але останній допустив прострочення кредитора, що настало у зв'язку з неприйняттям ним без поважних причин виконання зобов'язання, запропонованого боржником, тому вважає, що зобов'язання за даним судовим рішенням є припиненим.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 17 жовтня 2025 року заяву адвоката Кусого А.В. в інтересах ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у справі №461/177/24 за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. в межах виконавчого провадження №68188357 - задоволено.
Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист №461/177/24 про зобов'язання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. в межах виконавчого провадження №68188357 повернути ОСОБА_1 вилучене майно згідно з постановою від 05.10.2023 року про опис та арешт майна (коштів) боржника, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами.
Ухвалу суду оскаржив стягувач ОСОБА_1 , просив її змінити, внести доповнення до виконавчого документа і в графі «прізвище, ім'я, по-батькові (повне найменування) боржника» зазначити: приватний виконавець Білецький І.М., в решті вимог заяви - відмовити за безпідставністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що боржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. При цьому, погоджується, що особа боржника у виконавчому листі вказана неправильно, а саме: зазначено ОСОБА_2 як фізичну особу, а не як приватного виконавця виконавчого округу Львівської області.
Додає, що боржник ігнорує право власності стягувача та його родини, не повернув жодного майна, включаючи особисті речі, а твердження виконавця про добровільну передачу майна є обманом.
В судове засідання апеляційного суду 24.03.2026 року інші учасники справи не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи всі були належним чином повідомлені, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, тому, відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, справу розглянуто у їхній відсутності.
Ухвалення та проголошення судового рішення відкладено на 02.04.2026 року о 12:50.
Заслухавши пояснення сторони стягувача ОСОБА_1 в підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Відповідно до положень частини другої статті 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
За змістом вказаної норми, виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. При цьому словосполучення «або з інших причин» стосується саме припинення обов'язку боржника, який підлягає виконанню. Підстави припинення зобов'язання визначені главою 50 розділу І книги п'ятої ЦК України.
Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 09 вересня 2021 року у справі №824/67/20.
У постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі №824/2/22 вказано, що законодавець не дав чіткого визначення «інших причин» для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у частині другій статті 432 ЦПК України. При цьому, словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов'язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад: в апеляційному чи касаційному порядку скасовано або змінено рішення суду, або ж у зв'язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.
У цьому випадку, саме на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Окрім того, за своїм змістом частина друга статті 432 ЦПК України передбачає визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, як повністю, так і частково, а тому підстави, якими заявник обґрунтовує свою заяву, можуть бути наслідком, як повного, так і часткового визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а, отже, як повного, так і часткового задоволення заяви, поданої, відповідно до цієї норми закону.
Таким чином, передумовою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є одна з наступних обставин: помилковість видачі виконавчого листа; боржником чи іншою особою було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого обов'язок припинився; обов'язок боржника припинився з інших причин (передання відступного, зарахування, прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі, інші підстави припинення зобов'язання, передбачені главою 50 ЦК України).
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 січня 2023 року у справі №824/2/22 (провадження №61-9190ав22).
Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 червня 2020 року у справі №520/1466/14-ц, провадження №61-43447св18, від 09 вересня 2021 року у справі №824/67/20, провадження №61-10482ав21, від 09 червня 2022 року у справі №2-118/2001, провадження №61-1762ав22.
Отже, закон не передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом.
Судом встановлено, що ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 29 квітня 2024 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. в межах виконавчого провадження №68188357 повернути ОСОБА_1 вилучене майно згідно з постановою від 05.10.2023 року про опис та арешт майна (коштів) боржника, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами. У задоволенні решти вимог відмовлено за безпідставністю.
Ухвала суду набрала законної сили 14 травня 2024 року.
На підставі вказаної ухвали, 27.12.2024 року Галицьким районним судом м. Львова видано виконавчий лист №461/177/24 про зобов'язання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. в межах виконавчого провадження №68188357 повернути ОСОБА_1 вилучене майно згідно з постановою від 05.10.2023 року про опис та арешт майна (коштів) боржника, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами (а.с.163-164).
Боржником у виконавчому листі №461/177/24 від 27.12.2024 року вказано ОСОБА_2 , а стягувачем - ОСОБА_1
03.09.2025 року Галицьким відділом державної виконавчої служби у місті Львова Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження №78986611 з примусового виконання виконавчого листа №461/177/24, виданого 27.12.2024 року Галицьким районним судом м. Львова (а.с.165-166).
Встановлено боржнику строк для виконання рішення суду - протягом 10 робочих днів.
Доказів про добровільне виконання боржником обов'язку, вказаного у виконавчому листі, які б стосувалися періоду після набрання законної сили ухвалою від 29 квітня 2024 року до видачі судом виконавчого листа 27 грудня 2024 року, матеріали справи не містять, а отже, підстав для висновку про припинення обов'язку боржника внаслідок його добровільного виконання немає.
До своєї заяви заявник долучив письмові пояснення ОСОБА_1 від 07.11.2023 року та від 13.12.2023 року, адресовані приватному виконавцю Білецькому І.М. (а.с.167, 168), проте, такі не стосуються вказаного періоду, коли у боржника виник обов'язок на виконання судового рішення, а тому не можуть бути враховані судом при вирішенні даної заяви.
В процесі судового розгляду заявником було долучено заяву від 25.09.2025 року, адресовану ОСОБА_1 приватним виконавцем Білецьким І.М., про готовність виконання судового рішення (а.с.194-195), однак, така заява сама по собі не може слугувати підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, внаслідок припинення обов'язку боржника.
Отже, заявником не доведено існування обставин, які б вказували на відсутність у боржника обов'язку у зв'язку з його припиненням та/або добровільним виконанням боржником чи іншою особою.
В свою чергу, визнаючи таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист №461/177/24 про зобов'язання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. в межах виконавчого провадження №68188357 повернути ОСОБА_1 вилучене майно згідно з постановою від 05.10.2023 року про опис та арешт майна (коштів) боржника, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, суд першої інстанції виходив із того, що у виконавчому листі неправильно вказано сторону боржника, яким мав бути приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький І.М., а не фізична особа ОСОБА_2 .
Однак, допущена судом помилка при оформленні (видачі) виконавчого листа не може бути підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню, оскільки питання про виправлення помилки у виконавчому листі підлягає вирішенню в порядку статті 432 ЦПК України за заявою стягувача або боржника, але такої заяви (заяви, в прохальній частині якої стягувач або боржник просив виправити допущену у виконавчому листі помилку щодо найменування особи боржника) сторони до суду першої інстанції не подавали.
Отже, при вирішенні заяви суд першої інстанції не дотримався норм процесуального закону, який регулює вирішення даного питання, що призвело до постановлення помилкової ухвали, тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з постановленням апеляційним судом нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
У зв'язку з наведеним, не може бути задоволена вимога апеляційної скарги ОСОБА_1 про ухвалення апеляційним судом рішення про внесення виправлень у виконавчий лист, оскільки такої заяви сторони до суду першої інстанції не подавали, відтак, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
При цьому, необхідно зазначити, що згідно з ч.1 ст.432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні.
Таким чином, як приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький І.М., так і ОСОБА_1 не позбавлені права на звернення до суду, який видав виконавчий лист, із заявою про виправлення помилки у виконавчому листі №461/177/24 від 27.12.2024 року.
Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.4, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, суд
ухвалив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 17 жовтня 2025 року скасувати і постановити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви адвоката Кусого Андрія Васильовича в інтересах ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у справі №461/177/24 за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича, - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складений 02 квітня 2026 року.
Головуючий С.М. Бойко
Судді: С.М. Копняк
А.В. Ніткевич