Київський апеляційний суд
30 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
представника потерпілої ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченої ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в режимі відеоконференції з використанням підсистеми "Електронний суд" кримінальне провадження № 12025100000000826 щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженки м. Березань Київської області, громадянки України,
що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ,
проживає за адресою
АДРЕСА_2 , не судимої,
яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 1 жовтня 2025 року,
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 01.10.2025 ОСОБА_8 визнана винуватою у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.286 КК України і їй призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить вирок суду змінити, на підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк, та покласти на неї обов'язки, передбачені ст.76 КК України: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, зазначає про невідповідність призначеного ОСОБА_8 покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої через суворість.
Захисник посилається на практику Європейського суду з прав людини в рішеннях у справах "Бакланов проти Росії", "Фрізен проти Росії", який вказав, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принцип "законності" і воно не буде свавільним. Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити "особистий надмірний тягар для особи" (рішення у справі "Ізмайлов проти Росії"). Також наводить, як приклад, висновки Верховного Суду в постанові від 14.09.2023 у справі № 759/746/22, в якій суд касаційної інстанції вказав, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість пом'якшення засудженому призначеного за ч.2 ст.286 КК України. З огляду на викладене вважає, що при ухваленні вироку суд не забезпечив у повній мірі пропорційність своїх дискреційних повноважень, у зв'язку з чим призначив несправедливе покарання.
Так, суд врахував дані про особу обвинуваченої, обставини, які пом'якшують покарання, та відсутність обставин, які його обтяжують, але вказав, що достатніх підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням у відповідності до вимог ст.75 КК України або застосування ст.69 КК України чи ст.691 КК України не знаходить в ключі того, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Такі посилання суду, на переконання захисника, не є доречними, оскільки смерть потерпілого настала не в результаті умисних дій обвинуваченої, а є наслідком її необережних дій, які виразилися в порушенні правил маневрування під час керування транспортним засобом. Водночас, судом не враховано, що обвинувачена намагалась добровільно відшкодувати потерпілій завдану моральну та матеріальну шкоду, від чого остання відмовилась. Наведене свідчить про наявність ще однієї підстави, яка пом'якшує покарання, - прагнення добровільно відшкодувати завдані збитки та усунути заподіяну шкоду.
Тож встановлені судом дані про особу обвинуваченої, її щире каяття, поведінка після вчинення злочину, активне сприяння розкриттю злочину, прагнення відшкодувати завдані збитки, давали суду підстави призначити ОСОБА_8 покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Заслухавши суддю-доповідача; доводи захисника та обвинуваченої, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити; доводи представника потерпілої і прокурора, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи, що суд призначив ОСОБА_8 справедливе покарання; провівши судові дебати, надавши обвинуваченій останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні належить відмовити, з таких підстав.
Вироком суду визнано доведеним, що ОСОБА_8 порушила правила безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть ОСОБА_9 , за наступних обставин.
29 червня 2025 року близько о 14 години 11 хвилин ОСОБА_8 , керуючи технічно справним автомобілем "Jeep Renegade" д/н НОМЕР_1 , рухалась по проїзній частині просп. Броварського в м. Києві зі сторони вул. Ракетної в напрямку м. Бровари Київської області, розташовуючись в межах другої смуги з трьох наявних в її напрямку зі швидкістю 87,5…96,1 км/год.
В цей час позаду автомобіля "Jeep Renegade" в попутному напрямку в межах третьої (крайньої лівої) смуги проїзної частини просп. Броварського в м. Києві зі швидкістю 95…103 км/год. поблизу будинку № 44 рухався автомобіль "Ford-Transit" д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_9 .
Під час руху ОСОБА_8 порушила вимоги п.п.1.3, 1.5, 2.3 "б", 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху, що виразилось у тому, що вона, маючи об'єктивну можливість спостерігати за рухом попутних транспортних засобів та обрати безпечні прийоми керування, не змогла вірно оцінити дорожню обстановку та її зміни, відволіклася від керування транспортним засобом у дорозі, не впевнилась, що зміна напрямку руху ліворуч буде безпечною, загрожуючи життю та здоров'ю громадян, змінила напрямок руху ліворуч, при цьому не дала дорогу автомобілю "Ford-Transit", який наближався позаду в межах третьої смуги та мав перевагу в русі, розпочала виконувати маневр перестроювання з другої смуги в третю, внаслідок чого в межах крайньої лівої (третьої) смуги здійснила зіткнення з вказаним автомобілем. Після зіткнення автомобіль "Ford-Transit" у некерованому стані виїхав за межі проїзної частини ліворуч на розділовий газон, де відбувся наїзд вказаного транспортного засобу на металевий стовп.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження у виді: забійної рани в лобній області по центру та справа, забійно-рваних ран в області верхньої повіки правого ока та в правій скроневій області, численних саден та ділянок осаднення на правій половині обличчя, синців на повіках обох очей; багатоуламкового перелому кісток склепіння та основи черепа, правої половини обличчя, кісток носу; розривів твердої та м?якої мозкових оболонок, дифузних субарахноїдальних крововиливів, розмізкування правої півкулі головного мозку, ділянок забоїв в області Варолієва моста, стовбурових відділів мозку та зорових бугрів; крові в шлуночках мозку; ??багатоуламкових переломів лівого надколінника та правої великогомілкової кістки в нижній третині, кровонапливності м'яких тканин в області переломів; забоїв легень; численних рвано-забійних ран, саден та синців на тілі, з якими був госпіталізований до КНП "Броварська багатопрофільна клінічна лікарня", де від отриманих тілесних ушкоджень помер.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються наявними в ньому доказами, які досліджувалися в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, і ніким з учасників судового провадження не оспорюються. Тому колегія суддів не переглядає їх відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України.
За встановлених судом фактичних обставин кваліфікація дій ОСОБА_8 за ч.2 ст.286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, - є вірною.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли бути підставою для зміни або скасування вироку, колегія суддів не вбачає.
Всупереч доводам апеляційної скарги дотримав суд і вимог закону, через які реалізуються принципи законності, справедливості та індивідуалізації покарання.
Суд відповідно до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини його вчинення, особу винної, яка не судима, заміжня, має місце проживання, неповнолітню дитину, працює і характеризується позитивно, обставину, яка пом'якшує покарання, - щире каяття і відсутність обставин, які його обтяжують.
Тобто суд взяв до уваги зазначені раніше дані й обставини, в тому числі ті, на які є посилання в апеляційній скарзі, а також позицію потерпілої, яка просила призначити найсуворіше покарання, суспільно небезпечні наслідки у виді смерті людини, які є невиправними і трагічними для дружини і родини загиблого, до яких призвели необережні дії обвинуваченої, і правильно призначив ОСОБА_8 основне покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, установлений у санкції відповідного закону України про кримінальну відповідальність, яке належить відбувати реально.
Обґрунтованим є і призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами з огляду на те, що ОСОБА_8 допустила грубе порушення вимог Правил дорожнього руху у нескладній дорожній обстановці.
При цьому посилання захисника на постанову Касаційного кримінального суду Верховного суду від 14.09.2023 у справі № 759/746/22 не можуть бути враховані, оскільки вона є судовим рішенням в іншому кримінальному провадженні і ніяких висновків щодо застосування норм права не містить.
Саме таке покарання, яке призначив суд першої інстанції, на переконання колегії суддів, буде необхідним й достатнім для досягнення його мети, яка полягає не тільки в карі, а й виправленні обвинуваченої та запобіганні вчиненню кримінальних правопорушень як нею, так і іншими особами.
Отже, вирок суду першої інстанції є законним, обґрунтованим і вмотивованим, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги захисника відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів
Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 1 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.
На ухвалу суду апеляційної інстанції може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3