Справа № 686/37326/25
Провадження № 2/686/3400/26
01 квітня 2026 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області у складі:
головуючої судді Хараджі Н.В.,
за участю секретаря судового засідання Козуляк І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка подана та підписана представником - адвокатом Кучеруком Тарасом Миколайовичем до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,-
23 грудня 2025 року представник позивача Кучерук Тарас Миколайович, діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини.
В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що 28.07.2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб. 12.12.2025 року подано позовну заяву про його розірвання. Від цього шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мати дитини проживає разом із нею, батько проживає окремо. Таким чином, дитині має бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку, який у будь-якому разі не може бути нижчим за прожитковий мінімум. Позивач самостійно не може забезпечити такий рівень утримання, оскільки постійно займається вихованням дитини. Водночас батько дитини є здоровим і працездатним, а тому має можливість сплачувати аліменти у частці від свого доходу в розмірі 1/4 заробітку (доходу) щомісячно. Відповідач інших осіб на утриманні не має, є працездатним, стан його здоров'я дозволяє працювати, у зв'язку з чим позивач вважає, що відповідач має можливість сплачувати аліменти у зазначеному розмірі.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2025 року, вказана справа надійшла до провадження судді Хараджі Н.В.
Ухвалою суду від 26 грудня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
09 лютого 2026 року до суду від представника відповідача ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , надійшла заява, у якій зазначено наступне.
1. Щодо права відповідача на звернення до суду із цією заявою(письмовими поясненнями). На розгляді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області знаходиться справа № 686/37326/25. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. Враховуючи зазначене вище, вважаємо за належне звернутися із цією заявою (письмовими поясненнями) та спрямувати увагу на наступне.
2. Відносно правової позиції відповідача щодо вимог позовної заяви. За змістом цієї заяви (письмових пояснень) повідомляємо суд про те, що проти заявлених позивачем позовних вимог відповідач заперечує частково.
3. Правові норми, якими відповідач обґрунтовує безпідставність заявлених вимог.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із п. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року (надалі - «Конвенція про права дитини») передбачено, що в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абз. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно із ст.ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.
Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.
Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави- учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однаковавідповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Згідно із ч. 1 ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до положень ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Частиною 2 ст. 157 СК України передбачено обов'язок того із батьків, хто проживає окремо від дитини брати участь у її вихованні.
Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За змістом ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно із ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Предметом розгляду вказаної справи є стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття.
З урахуванням положень ст.ст. 141, 180 СК України, а також принципу рівної відповідальності батьків, закріпленого у Конвенції про права дитини забезпечення дитини має здійснюватися обома батьками на засадах рівної участі, тобто у співвідношенні 50 на 50.
Повідомляють, що об'єктивно необхідний та достатній розмір коштів для забезпечення потреб дитини відповідного віку становить 30 000,00 гривень на місяць, з яких по 15 000,00 гривень повинні забезпечувати кожен із батьків.
Середньомісячний дохід відповідача (копія довідки про доходи відповідача додається) становить суму, за якої сума у розмірі 15 000,00 гривень відповідає 1/7 частці від його щомісячного заробітку (доходу). Такий розмір аліментів є співмірним з матеріальним становищем відповідача, не порушує його прав та забезпечуватиме належний рівень матеріального утримання дитини.
При цьому звертаємо увагу суду на те, що стягнення аліментів на утримання дитини у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) не є імперативно встановленою нормою, а має оцінюватися з урахуванням конкретних обставин справи, матеріального становища сторін та принципу рівної участі обох батьків у забезпеченні дитини.
Водночас повідомляють, що заявлений позивачем розмір аліментів, які підлягають стягненню не відповідає принципу рівності прав та обов'язків батьків щодо дитини, а також критеріям розумності та справедливості.
З огляду на викладене, суд наділений правомочністю щодо часткового задоволення заявлених позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини у розмірі 1/7 від щомісячного заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття
У зв'язку з викладеним, представник відповідача просить: під час розгляду справи № 686/37326/25 враховувати правову позицію ОСОБА_2 , яка зазначена за змістом цієї заяви (письмових пояснень); позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 у розмірі 1/7 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття.
13 березня 2026 року до суду від представника позивача ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , надійшли письмові пояснення, у яких зазначено, що 09 лютого 2026 року позивачем було отримано відзив відповідача на позов у справі № 686/37326/25 через систему «Електронний суд». У своєму відзиві Відповідач зазначив, що заявлений Позивачем розмір аліментів, які підлягають стягненню не відповідає принципу рівності прав та обов'язків батьків щодо дитини, а також критеріям розумності та справедливості та просить позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 у розмірі 1/7 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття.
На думку Позивача позиція Відповідача щодо зменшення розміру аліментів до 1/7 частки доходу є необґрунтованою та такою, що не відповідає реальним потребам дитини. Зазначений розмір фактично зменшує рівень матеріальної участі батька в утриманні дитини та перекладає основний фінансовий тягар на Позивача. Посилання Відповідача на принцип рівності прав та обов'язків батьків є формальним, оскільки рівність полягає не у механічному зменшенні частки, а у справедливому та достатньому забезпеченні потреб дитини з урахуванням її віку та реальних витрат.
Запропонована відповідачем частка 1/7 доходу не забезпечить належного рівня утримання дитини, оскільки витрати на її розвиток, навчання, харчування, одяг, медичне забезпечення та організацію дозвілля є постійними та зростаючими. Такий розмір аліментів не гарантуватиме стабільного та достатнього фінансування повсякденних потреб дитини, що суперечить її найкращим інтересам.
У зв'язку з викладеним, представник позивача просить позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини задовольнити у повному обсязі.
В судове засідання позивач та її представник не з'явилися, подали заяву про розгляд справи за їх відсутності та просили позов задовольнити.
В судове засідання відповідач та його представник не з'явилися. Разом з тим, представник відповідача у поданій заяві просив розглянути справу за відсутності відповідача та його представника.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 28 липня 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, який було зареєстровано відділом реєстрації актів цивільного стану міста Хмельницького Хмельницького міськрайонного управління юстиції.
12 грудня 2025 року було подано позовну заяву про розірвання шлюбу (справа № 686/36348/25).
Відповідно до рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області у справі № 686/36348/25 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано з 23 лютого 2026 року.
Згідно зі свідоцтвом про народження, у сторін народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка перебуває на утриманні позивачки.
Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.89 р., що ратифікована Постановою ВР України № 789ХІІ (78912) від 27.02.91 р. та набула чинності для України 27.09.91 р., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Крім того ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом (пункт 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).
Положеннями частини третьої статті 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
З матеріалів справи вбачається, що дитина проживає разом із матір'ю. Згоди щодо порядку та розміру сплати аліментів на доньку між сторонами не досягнуто, що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд врахував доводи відповідача ОСОБА_2 щодо стягнення аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 у розмірі 1/7 частки від усіх видів його доходу. Встановлено таке:
Відповідач посилається на принцип рівної участі батьків у вихованні та утриманні дитини, зазначаючи, що аліменти мають стягуватися у зазначеній ним частці доходу. Водночас, відповідно до статей 181, 182 Сімейного кодексу України, розмір аліментів визначається судом з урахуванням потреб дитини, матеріального стану платника та стягувача аліментів, а також інших обставин, що мають істотне значення. Принцип рівності обов'язків батьків не зобов'язує суд встановлювати обов'язкову пропорцію у 50% доходу кожного з батьків, а передбачає, що обидва батьки беруть участь у забезпеченні дитини відповідно до своїх можливостей.
Вказані відповідачем твердження щодо необхідного розміру аліментів ґрунтуються на припущеннях та суб'єктивних оцінках і не підтверджені документально обґрунтованими витратами на утримання дитини. Надана довідка про доходи відповідача не підтверджують обґрунтованість пропонованої частки аліментів, а тому не можуть бути підставою для її зменшення.
Частка доходу відповідача, запропонована ним для сплати аліментів, не відповідає вимогам статей 181-183 СК України щодо забезпечення належного рівня життя та розвитку дитини, не враховує фактичні потреби дитини та реальні можливості платника аліментів.
Доводи відповідача щодо «принципу справедливості та розумності» при визначенні частки аліментів вже враховані нормами Сімейного кодексу України та судовою практикою. Пропозиція про 1/7 частку доходу не відповідає критеріям належного забезпечення дитини та може призвести до порушення її прав на повноцінне життя і розвиток.
Таким чином, доводи відповідача про зменшення розміру аліментів до 1/7 частки від доходу є необґрунтованими та підлягають відхиленню. Стягнення аліментів має здійснюватися у розмірі, визначеному судом відповідно до законодавства, із урахуванням потреб дитини та матеріального стану батьків, що забезпечує належний рівень життя та розвиток дитини і відповідає її найкращим інтересам.
Суд враховує, що обидва батьки зобов'язані брати рівну участь в утриманні дитини та забезпечувати її належний рівень життя. Виходячи з цього, суд вважає можливим визначити розмір аліментів у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Суд зазначає, що такий розмір аліментів є достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, відповідає її інтересам та принципу рівності сторін у виконанні обов'язку щодо утримання дитини.
Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Позовна заява ОСОБА_1 подана до суду 23 грудня 2025 року, а тому саме з цієї дати присуджуються аліменти.
Відповідно до ст. 133, 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір суд стягує з відповідача.
Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 , яка подана та підписана представником - адвокатом Кучеруком Тарасом Миколайовичем до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів доходу (заробітку), але не більше десяти прожиткових мінімумів та не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23 грудня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття .
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць звернути до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп. на користь держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Хмельницького
міськрайонного суду Н.В. Хараджа