Справа № 461/7999/25
пр.№ 2/464/684/26
02.04.2026 року м.Львів
Сихівський районний суд м.Львова у складі судді Тімченко О.В., розглянувши цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
Позивач у письмовій формі звернувся до Галицького районного суду м.Львова із позовною заявою в порядку цивільного судочинства, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 02 травня 2020 року у розмірі 54 917,99 грн (загальний залишок заборгованості за тілом кредиту) станом на 05 березня 2025 року, покликаючись на невиконання взятих на себе зобов'язань.
Галицький районний суд м.Львова ухвалою від 01 жовтня 2025 року постановив направити справу за підсудністю до Сихівського районного суду м.Львова.
Спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана (ст.32 ЦПК України).
За результатами автоматизованого розподілу судову справу передано на розгляд судді Тімченко О.В., інформація щодо справи є відкритою та оприлюднюється на офіційному вебпорталі судової влади України.
Суддя ухвалою від 12 листопада 2025 року прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у зв'язку із малозначністю справи, що визначено імперативними приписами цивільного законодавства, про що просив позивач.
Ухвала про відкриття провадження оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень з додатковим відображенням в електронній формі програмними засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, у тому числі з використанням мобільного застосунку Порталу Дія.
Заперечень проти письмового провадження, визначеного ухвалою суду про відкриття провадження, до суду не надходило, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису у такому випадку не здійснюється.
Характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання, розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зрештою беруться до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо проведення публічного розгляду справи.
Саме така правова позиція сформульована Верховним Судом у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 712/1100/20, що у порядку ч.4 ст.263 ЦПК України підлягає урахуванню при застосуванні норм права.
Позивачу/представнику позивача ухвалу про відкриття провадження у справі доставлено до електронного кабінету, про що свідчать довідки про доставку електронного документа.
За відсутності у відповідача електронного кабінету копію ухвали про відкриття провадження у справі разом із позовною заявою із додатками надіслано за зареєстрованим місцем проживання, отриманим за відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру в порядку ст.187 ЦПК України.
Декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється з метою ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою. Особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування) - ст.ст.3, 4 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».
За висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18, від 01 грудня 2023 року у справі № 591/4832/22, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судового повідомлення у зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони, зазначене свідчить про умисне неотримання судового повідомлення.
З огляду на викладене долучена до справи довідка поштового відділення (узгоджується із трекінгом поштових відправлень) з позначкою про неможливість вручення судового повідомлення з підстав - «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони, що узгоджується із положеннями п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України.
У постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 з покликанням на практику Європейського суду з прав людини у справі «Гарячий проти України» (заява № 43925/18) висловлено правову позицію про те, що хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають, щоб судові документи були належним чином вручені учаснику судового процесу, ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод не заходить так далеко, щоб зобов'язувати національні органи влади забезпечити бездоганне функціонування поштової системи. Органи влади можуть бути притягнуті до відповідальності лише за ненадіслання відповідних документів заявнику. Той факт, що заявник, не отримав кореспонденцію, надіслану йому судом, сам по собі недостатній для того, щоб стати аргументованою підставою для заяви про те, що були порушені його права, передбачені п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
Відповідач додатково (альтернативним способом) повідомлявся про розгляд справи на адресу електронної пошти, наявної в матеріалах справи, про що свідчать довідки про доставку електронного листа/електронної відправки вкладення.
Судом вжито передбачених законодавством заходів для повідомлення відповідача та створено умови для реалізації принципу змагальності сторін. Водночас, незважаючи на належне повідомлення, відповідач своїми процесуальними правами не скористався та відзиву не подав, жодних клопотань не заявлено.
Порядок здійснення цивільного судочинства встановлений ЦПК України, за яким суд розглядає справи у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них, як на підставу своїх вимог та заперечень (ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України, постанова Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 607/16163/19).
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України). За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Виходячи із положень ч.1 ст.1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка) грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу - ст.ст.1046-1057-1 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом (ч.ч.1, 2 ст.1069 ЦК України).
У ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст.1055 ЦК України).
Як передбачено ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Верховний Суд у своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.
Як свідчать долучені до справи Умови і правила обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank|Universal Bank, такі є банківською послугою АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» з роздрібного обслуговування, мобільний додаток Monobank - сервіс банку в рамках банківського продукту, що дозволяє надавати клієнтові банківські послуги через смартфон за допомогою мобільного додатку.
Судом з'ясовано, що 02 травня 2020 року між позивачем (кредитодавцем) та відповідачем (позичальником) укладено договір про надання банківських послуг «Monobank» у відповідності до ст.207 ЦК України шляхом підписання відповідачем анкети-заяви власноручним підписом/цифровим власноручним підписом на екрані власного смартфону у мобільному застосунку Monobank відповідно до чинного на той час Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України, затвердженого постановою НБУ від 13 грудня 2019 року за № 151. Договір також підписано банком.
Сторонами погоджено: кредитний ліміт встановлюються на суму, зазначену у мобільному застосунку та відкривається поточний рахунок № НОМЕР_1 ; у разі виходу з пільгового періоду, що складає до 62 календарних днів, на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,2 % на місяць.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Положенням про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, регламентовано, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій. Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта (п.п.62, 63).
Аналіз наявної виписки з урахуванням відкритого рахунка № НОМЕР_1 та установленого кредитного ліміту свідчить про користування кредитними коштами - здійснення платежів та розрахунків.
Підписана позивачем анкета-заява та виписка з особового рахунку відповідача з урахуванням довідок позивача про наявність рахунку та встановленого кредитного ліміту, видачі картки НОМЕР_2 у сукупності та взаємозв'язку є достатніми для висновку очевидності здійснення операцій саме відповідачем, у тому числі із ідентифікацією особи, яка користується карткою.
Надана позивачем виписка за рахунком позичальника - відповідача підтверджує обставини видачі кредиту та його розміру, заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку. Саме така правова позиці Верховним Судом у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц.
Таким чином встановлено, що позивачем умови укладеного договору виконано, проте відповідач взяті на себе зобов'язання за договором належним чином не виконував, а відтак, згідно із розрахунком позивача станом на 05 березня 2025 року утворилася заборгованість у розмірі 54 917,99 грн за наданим кредитом (тілом кредиту).
У суду немає підстав сумніватися у обґрунтованості детального розрахунку, який береться до уваги як розмір наявної заборгованості перед позивачем, адже такий стороною відповідача доказів неправильності не надано та жодним контррозрахунком не спростовано. Саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов'язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача (позиція Верховного Суду у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21).
Достовірність письмових доказів відповідачем не оспорюється.
З урахуванням презумпції правомірності правочину (ст.204 ЦК України), зважаючи на відсутність доказів повернення позичальником в добровільному порядку використаних кредитних коштів, беручи до уваги вимоги ч.2 ст.530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Беручи до уваги обов'язковість договору для сторін, доводи позивача щодо стягнення заявленої суми боргу з відповідача з наданням переконливих доказів є підставними та позов підлягає до задоволення. Порушене відповідачем цивільне право позивача підлягає захисту в судовому порядку.
Відповідач не висловив свою позицію про заявлених вимог про стягнення заборгованості за договором, жодних доводів у спростування позову не навів та доказів, які б досліджувалися судом, не надав. За відсутності відзиву відповідача суд вирішив справу за наявними матеріалами (ч.8 ст.178 ЦПК України).
Розподіляючи судові витрати, у порядкуст.141 ЦПК України на відповідача слід покласти сплачені позивачем при подачі позову до суду документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору. Докази наявності у відповідача пільг зі сплати судового збору у матеріалах справи відсутні.
Керуючись ст.ст.258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Задоволити позов.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 02 травня 2020 року у розмірі 54 917,99 грн (загальний залишок заборгованості за тілом кредиту) станом на 05 березня 2025 року.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» 3028,00 грн судового збору.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, у такому разі суд підписує рішення без його проголошення.
Рішення набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.
Інформація про учасників справи:
позивач Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК», код ЄДРПОУ 21133352, м.Київ, вул.Оленівська, 23
відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1
Повне судове рішення складено 02 квітня 2026 року, що є датою його ухвалення за відсутності учасників справи, як це передбачено ч.5 ст.268 ЦПК України.
Суддя Олена ТІМЧЕНКО