Справа № 450/6251/25
Провадження № 2/450/77/26
09 лютого 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Кукса Д. А.
при секретарі Глинській У.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про предмет спору: стягнення заборгованості за кредитним договором,
стислий виклад позиції позивача та відповідача :
підстава позову (позиція позивача): представник позивача звернувся з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за Кредитним договором №3620040 від 21.04.2023 у розмірі 20878,00 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» і відповідачем 21.04.2023 укладено Договір позики №3620040 на 359 дні зі сплатою процентної ставки 2,00% на день у межах строку позики. Вказаний договір укладений між сторонами в електронному вигляді. ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов'язання перед відповідачем за договором виконало та надало відповідачу грошові кошти в порядку, передбаченому умовами договору. 28.11.2023 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено Договір факторингу №01.02-77/23, відповідно до умов якого право вимоги зокрема за договором №3620040 перейшло до позивача. Через невиконання своїх зобов'язань у відповідача станом на дату звернення до суду виникла заборгованість за Договором №3620040 від 21.04.2023 року в загальному розмірі 20878,00 грн., яка складається з: 14300,00 грн - заборгованість за сумою кредиту; 6578,00 грн заборгованість по відсотках. Отже, представник позивача просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 20878,00 грн.
Позиція відповідача: Відповідач повідомлявся про судовий розгляд шляхом направлення поштової кореспонденції.
У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.
05.01.2026 відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру; 05.01.2026 ухвала про відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду.
Суд на підставі позовної заяви, а також долучених письмових доказів, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 21.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем укладено електронний договір позики №3620040.
Згідно умов вказаного договору: сума кредиту складає 14300,00 грн. (п.1.2. договору); строк кредиту 360 дні (п.1.3. договору); дата надання позики: 21.04.2023 або 22.04.2023 (п.2.2. договору).
Відповідну до п.1.4.1. Стандартна процента ставка становить 2,00% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору.
Відповідно до п.2.1 договору позика надається позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника за номером електронного платіжного засобу (банківської картки) № НОМЕР_1 .
Договір підписаний відповідачем у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «A770».
Також сторонами договору погоджено графік платежів за договором, що підтверджується Додатком 1 до Договору позики №3620040 від 21.04.2023.
Відповідно до квитанції за сплату №10061-0403 від 04.03.2024, наданої ТОВ «Універсальні платіжні рішення», 21.04.2023 на платіжну картку клієнта НОМЕР_1 від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» перераховано 14300,00 грн., призначення платежу: зарахування 14300,00 грн. на карту НОМЕР_1 .
28.11.2023 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено Договір факторингу №01.02-77/23 (далі - Договір факторингу), у відповідності до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (Клієнт) передає (відступає) ТОВ «Свеа Фінанс» (Фактор) за плату належні йому Права Вимоги за Кредитними договорами, а ТОВ «Свеа Фінанс» приймає належні ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» Права Вимоги до Боржників.
В пункті 1.1 даного договору факторингу наведені терміни, які мають наступні значення: «Кредитні договори» - договір, укладений між Клієнтом та Боржником у формі електронного документа, у відповідності до якого Клієнт надав Боржникові грошові кошти (кредит, позику) в розмірі та на умовах, встановлених таким договором, а Божник взяв на себе зобов?язання повернути ці кошти (кредит, позику) і сплатити проценти та інші платежі, передбачені таким договором, права вимоги за яким відступаються (передаються, переходять Клієнтом Факторові за цим Договором.; «Права вимоги» - права грошової вимоги (боргових зобов?язань) Клієнта зі Кредитними договорами до Боржників щодо погашення Заборгованостей, які виникли на підставі Кредитних договорів, і також інші права вимоги за Кредитними договорами, які Клієнток відступаються Факторові за цим Договором.; «Реєстр боржників» - погоджений Сторонами перелік Боржників, їх Кредитних договорів, Права вимог за якими відступаються за цим Договором, особистих даних і розмірів грошових зобов?язань кожного з них із зазначенням суми заборгованості, а також інших даних у разі їх наявності у Клієнта, за формою, наведеною в Додатку 1 до цього Договору.
Згідно п.2.1 вказаного Договору факторингу, у відповідності до умов цього Договору, Клієнт передає (відступає) Фактору свої Права вимоги, а Фактор набуває Права вимоги Клієнта за Кредитними договорами та сплачує Клієнту за відступлення Права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює Ціні договору у порядку та строки встановлені цим Договором.
Відповідно до п.2.2 Договору факторингу, загальний розмір Заборгованостей Боржників, Права вимоги до яких відступається, згідно з цим Договором, складає - 96544645,40 (дев'яносто шість мільйонів п'ятсот сорок чотири тисячі шістсот сорок п'ять) гривень 40 коп., згідно з Реєстром боржників, який складається Сторонами в паперовому та електронному вигляді за формою, що наведена у Додатку 1 до цього Договору.
Згідно п. 2.3 Договору факторингу, Реєстр боржників на паперовому носії (з основною інформацією за Кредитними договорами) підписується уповноваженими представниками Сторін і скріплюється печатками Сторін і є невід'ємною частиною цього Договору. Реєстр боржників на електронному носії (з додатковою інформацією за Кредитними договорами) передається Клієнтом Фактору і повинен повністю відповідати Реєстру боржників на паперовому носії в частині основної інформації за Кредитними договорами, підписаному Сторонами. У випадку розбіжностей між інформацією, що наведена у Реєстрі боржників на паперовому носії та Реєстру боржників на електронному носії, перевагу має інформація Реєстру боржників на паперовому носії.
Пунктом 3.1.3 Договору факторингу встановлено, що Право вимоги переходить до Фактора з моменту підписання Сторонами Реєстру боржників та виконання Фактором умов п.4.1-4.з цього договору, псля чого фактор стає Кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх Заборгованостей за Кредитними договорами (відповідно до Реєстру боржників). Разом з Правами вимоги Фактору переходять всі інші пов?язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав та передбачені цим Договором.
Згідно з частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 513 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (статті 517 ЦК України).
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частинами першою та сьомою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Звертаючись до суду з цим позовом, представник позивача посилався на те, що між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу, за яким ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передало своє право вимоги позивачу.
Однак, всупереч вимогам статті 81 ЦПК України, позивачем не надано доказів того, що згідно укладеного між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Свеа Фінанс» Договору факторингу №01.02-77/23 від 28.11.2023 до позивача перейшло право грошової вимоги саме до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №3620040 від 21.04.2023.
Позивачем долучено до матеріалів позовної заяви копію платіжної інструкції №9386 від 29.11.2023 на підтвердження оплати на рахунок ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» ціни договору (розміру фінансування) за Договором факторингу № 01.02-77/23 від 28.11.2023.
Водночас позивачем до матеріалів справи подано Додаток №1 до Договору факторингу №01.02-77/23 від 28.11.2032 Реєстр боржників №1, у якому під №5129 зазначено, що за кредитним договором №3620040 від 21.04.2023 боржником є ОСОБА_1 із загальною сумою заборгованості 20878 грн, що складається з 14300 грн . - основного боргу за кредитом та 6 578 грн. - нарахованих процентів.
Разом із тим, суд встановив, що надана копія Реєстру боржників № 1 не містить у своєму переліку інформації щодо боржника ОСОБА_1 , що суперечить доводам позивача.
Крім того, зазначений Реєстр не відповідає формі, передбаченій Додатком № 1 до Договору факторингу № 01.02-77/23 від 28.11.2032, та складений позивачем одноосібно, без належного підтвердження його погодження іншою стороною договору. У зв'язку з цим суд критично оцінює вказаний документ та доходить висновку, що він не є належним і допустимим доказом переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача.
Окремо суд звертає увагу на невідповідність дат у наданих документах.
Так, у Реєстрі боржників №1 зазначено, що він складений до Договору факторингу №01.02-77/23 від 28.11.2032 року, тобто на дату, яка ще не настала. Вказана обставина свідчить про наявність істотних недоліків у поданих доказах та ставить під сумнів їх достовірність.
Таким чином, позивач не довів належними та допустимими доказами факт переходу до нього права вимоги за спірним зобов'язанням, що є підставою для критичної оцінки заявлених вимог.
Отже, позивачем не доведено належними, достовірними та допустимими доказами обставини того, що ним набуто право вимоги до відповідача на умовах, визначених Договором факторингу №01.02-77/23 від 28.11.2023, а відтак - що його майнове право порушено і підлягає судовому захисту.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, як це закріплено правилами ч. 4 ст. 12 ЦПК України.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, як це закріплено положеннями ч. 7 ст. 81 ЦПК України.
Відповідно до статті 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
У своїй позовній заяві ТОВ «Свеа Фінанс» просило розглянути справу за відсутності його представника, клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів заявлено не було.
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням ним процесуальних дій.
Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа 755/18920/18.
З огляду на наведене вище, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Інші доводи сторін, наведені ними у справі, не спростовують встановлені судом та наведені вище обставини щодо недоведеності позивачем переходу до нього права вимоги до відповідача згідно Договору факторингу №01.02-77/23 від 28.11.2023.
За приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі, то понесені позивачем судові витрати на підставі ст. 141 ЦПК України покладаються на позивача.
Керуючись статтями 12, 13, 76-79, 81, 89, 95, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 277-279, 280, 281, 352, 354 ЦПК України, -
ухвалив:
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №3620040 від 21.04.2023 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається через Пустомитівський районний суд Львівської області або безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 6.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .
Суддя: Д. А. Кукса