Справа № 450/329/26 Провадження № 1-кс/450/235/26
"20" березня 2026 р. слідчий суддя Пустомитівського районного суду Львівської області ОСОБА_1 при секретарі судових засідань ОСОБА_2 , за участі: власника майна ОСОБА_3 , представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , дізнавача СД ВП №3 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_5 , прокурора Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити Львівської області клопотання представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026142430000013 від 23.01.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 350 КК України, -
18.03.2026 року адвокат ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням, в якому просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 26.01.2026 року у справі № 450/329/26 (провадження № 1-кс/450/73/26), на автомобіль марки «BMW», модель «320D», державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , рік випуску 2020, колір сірий; зобов?язати орган досудового розслідування повернути зазначений транспортний засіб законному власнику - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) у належному стані.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 23.01.2026 до ЄРДР внесено відомості за № 12026142430000013 за ознаками ч.1 ст.350 КК України, у межах якого під час огляду місця події в с. Солонка було вилучено автомобіль та уламки страйкбольного пристрою, при цьому транспортний засіб постановою дізнавача визнано речовим доказом, а ухвалою слідчого судді від 26.01.2026 на нього накладено арешт з метою збереження речового доказу. Заявник зазначає, що власником автомобіля є ОСОБА_3 , яка не є підозрюваною чи обвинуваченою у кримінальному провадженні, не була повідомлена про судове засідання щодо арешту майна та не мала можливості реалізувати свої процесуальні права, у зв'язку з чим вважає арешт таким, що накладений необґрунтовано. Також у клопотанні наголошується, що протягом понад 53 діб досудове розслідування фактично не здійснювало жодних слідчих або процесуальних дій із транспортним засобом, експертизи не призначались, а доказове значення автомобіля відсутнє, оскільки предметом доказування у провадженні є страйкбольний пристрій та обставини його застосування, а не сам транспортний засіб. Окремо заявник вказує, що автомобіль не був знаряддям кримінального правопорушення, не містить слідів злочину та не підлягає спеціальній конфіскації, а тому відсутні правові підстави для подальшого утримання його під арештом, тим більше у добросовісного власника, який не має жодного процесуального статусу у справі. Крім того, зазначається, що подальше тримання автомобіля під арештом є непропорційним втручанням у право власності, створює для власника надмірний тягар, не забезпечує реальної потреби кримінального провадження та суперечить принципу розумності й практиці ЄСПЛ щодо захисту права мирного володіння майном. У зв'язку з цим заявник вважає, що потреба у подальшому застосуванні арешту відпала, оскільки всі необхідні слідчі дії вже проведені під час огляду місця події, а збереження автомобіля під арештом не має процесуального обґрунтування і підлягає скасуванню на підставі ст.174 КПК України. Просить клопотання задоволити.
Адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні вказав, що доводи клопотання є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами кримінального провадження. Він зазначив, що автомобіль був формально визнаний речовим доказом без належного встановлення його фактичного зв'язку з подією кримінального правопорушення, а досудовим розслідуванням не наведено жодних конкретних обставин, які б свідчили про необхідність подальшого тримання транспортного засобу під арештом. Захисник підкреслив, що органом досудового розслідування протягом тривалого часу не здійснювались жодні слідчі (розшукові) дії із автомобілем, експертизи не призначались, а сам транспортний засіб фактично не використовується у доказуванні, що свідчить про відсутність процесуальної необхідності у застосуванні такого заходу забезпечення. Крім того, адвокат звернув увагу суду на те, що власниця автомобіля не є учасником кримінального провадження та не пов'язана з інкримінованим правопорушенням, у зв'язку з чим подальше обмеження її права власності є непропорційним. У зв'язку з наведеним, адвокат просив клопотання задовольнити та скасувати арешт на автомобіль.
Власник майна ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримала позицію свого представника, просила клопотання задоволити, арешт на зазначений автомобіль - скасувати.
Дізнавач у судовому засіданні щодо клопотання заперечив, вказавши, що транспортний засіб визнано речовим доказом, оскільки він містить відомості, які мають значення для встановлення обставин події. Також зазначив, що на даний час досудове розслідування триває, у зв'язку з чим існує необхідність у збереженні транспортного засобу в незмінному стані для подальшого проведення судових експертиз та інших процесуальних дій, результати яких можуть мати доказове значення у кримінальному провадженні. У зв'язку з цим дізнавач просив відмовити у задоволенні клопотання про скасування арешту майна, вважаючи, що підстави для подальшого застосування арешту не відпали.
Прокурор у судовому засіданні заперечила проти його задоволення, зазначивши, що на даний час досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, автомобіль має значення для встановлення всіх обставин події та у подальшому може бути предметом проведення необхідних судових експертиз, у зв'язку з чим існує потреба у збереженні його у незмінному стані, просила відмовити у задоволенні клопотання.
З'ясувавши думку учасників справи, висловлену у судовому засіданні, дослідивши матеріали клопотання та надані докази, слідчий суддя дійшов висновку, що дане клопотання необхідно задоволити частково, з таких підстав.
Відповідно до приписів статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Частиною другою вказаної статті передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема збереження речових доказів.
Згідно ч. 2 ст. 100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98цього Кодексу.
Статтею 98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.
Щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст.ст.276-279 КПК України, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК України) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.
Підставами для скасування заходу забезпечення кримінального провадження є такі обставини, що не перевірено та не встановлено наявності належних підстав для арешту майна; відсутні достатні докази, що вказують на вчинення особою чи особами, на майно яких слідчий просить накласти арешт, кримінального правопорушення; не встановлено розмір шкоди та питання щодо наявності цивільного позову, та співрозмірності обмеження права власності; невідповідність клопотання слідчого вимогам ст. 171 КПК України; розгляд клопотання слідчого про арешт майна за відсутності власника майна; накладення арешту на майно особи, яка не є підозрюваним у кримінальному провадженні.
Згідно абз. 3 п. 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 КПК України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.
Слідчим суддею встановлено, що 23.01.2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026142430000013 внесені відповідні відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 350 КК України..
Згідно наявної в матеріалах клопотання копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , вбачається, що автомобіль марки «BMW» моделі «320D» д.н.з. НОМЕР_4 , з номером кузова НОМЕР_2 , сірого кольору, належить ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Ухвалою слідчого судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 26.01.2026 року, справа № 450/329/26, провадження № 1-кс/450/73/26, накладено арешт на автомобіль марки «BMW» моделі «320D» д.н.з. НОМЕР_4 , з номером кузова НОМЕР_2 , сірого кольору, один пластиковий уламок темно-зеленого кольору з надписом "ПРО - 5", п?ять пластикових уламків темно-зеленого кольору з чорними полосами різного розміру, три пластикових уламки темно-зеленого кольору різного розміру, один предмет схожий на чеку, з метою недопущення знищення або пошкодження власником чи іншими особами вказаного транспортного засобу та уламків вилучених під час огляду місця події, тобто забезпечення збереження речового доказу та для проведення в подальшому експертиз з метою встановлення всіх обставин події.
Аналізуючи вказану ухвалу слідчого судді, встановлено також те, що постановою про визнання речовим доказом та визначення місця зберігання речового доказу від 23.01.2026 року постановлено автомобіль марки «BMW» моделі «320D» д.н.з. НОМЕР_4 , з номером кузова НОМЕР_2 , сірого кольору, один пластиковий уламок темно-зеленого кольору з надписом "ПРО - 5", п?ять пластикових уламків темно-зеленого кольору з чорними полосами різного розміру, три пластикових уламки темно-зеленого кольору різного розміру, один предмет схожий на чеку визнати речовими доказами у у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026142430000013 від 23.01.2026 року.
Оцінюючи зазначену дізнавачем та прокурором у поданому клопотанні позицію щодо заперечення проти скасування арешту майна, слідчий суддя вважає таку формальною та не підтвердженою жодними доказами, оскільки дізнавачем матеріалів кримінального провадження не представлено. Суд вважає, що дізнавачем та прокурором не обґрунтовано та належним чином доказово не підтверджено необхідності подальшого збереження вказаного виду забезпечення кримінального провадження арешту майна. Не зазначено про те, що в ході огляду вказаного автомобіля виявлено сліди чи інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та проведення відповідних експертиз, що має значення для досудового розслідування, як і не зазначено взагалі інформації про те, чи такий оглянуто взагалі. При зверненні до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на майно дізнавач зазначав про те, що під час здійснення досудового розслідування наявна потреба в проведенні ряду необхідних судових експертиз, однак станом на момент вирішення питання про скасування арешту майна дізнавач вказаних обставин не підтвердив.
При цьому, суд враховує тривалість досудового розслідування кримінального провадження в межах якого накладено арешт на майно, а також тривалість самого арешту, яка становить більше 2 місяців, то вважає обґрунтованими в цій частині відповідні покликання представника заявника, оскільки такі представником органу досудового розслідування не спростовані.
Вирішуючи питання щодо скасування арешту майна, слідчий суддя також враховує сталу прецедентну судову практику ЄСПЛ щодо «відповідності втручання в право володіння майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції», згідно якої підлягають оцінці три головні критерії, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
При цьому, втручання є виправданим, у випадку, якщо воно здійснено з метою задоволення «суспільного інтересу» та за наявності об'єктивної необхідності в цьому у формі публічного, загального інтересу, який включає інтерес держави, громади, а також здійснено з дотриманням принципу «пропорційності» - «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання, який передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.
На думку слідчого судді таке втручання у право власності заявника було необхідне, до поки в подальшому застосуванні цього заходу не відпала потреба. Враховуючи конкретні обставини справи, скасування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження (арешту майна), жодним чином не зашкодить виконанню завдань кримінального провадження.
Враховуючи вищенаведене, приходжу до висновку, що клопотання про скасування арешту з майна є підставним та підлягає до задоволення, однак часткового.
Задовольняючи клопотання частково, суд вважає за необхідне зазначити про те, що обов'язок повернути власнику майно безпосередньо виникає у результаті скасування арешту майна, і тому не повинен окремо визначатись слідчим суддею.
А тому у вимозі про зобов'язання повернути майно, з якого скасовано арешт слідчий суддя відмовляє.
Керуючись ст.ст. 170-174, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
клопотання представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026142430000013 від 23.01.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 350 КК України, - задоволити частково.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 26.01.2026 року у справі № 450/329/26 (провадження № 1-кс/450/73/26), на автомобіль марки «BMW», модель «320D», державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , рік випуску 2020, колір сірий.
В іншій частині клопотання - відмовити.
Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддяОСОБА_1