Справа № 463/4417/16-ц
Провадження № 6/463/40/26
02 квітня 2026 року Личаківський районний суд м.Львова в складі:
головуючого-судді - Грицка Р.Р.,
з участю секретаря судового засідання - Шпуляра І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», заінтересовані особи Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_1 , Личаківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про заміну сторони у виконавчому провадженні, шляхом заміни стягувача його правонаступником та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження,
заявник Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду із заявою про заміну вибулого стягувача АТ КБ «ПриватБанк» на його правонаступника ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у виконавчому провадженні № 71157625, відкритого на підставі виконавчого листа № 463/4417/16-ц, виданого Личаківським районним судом м.Львова у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 01.06.2006 року та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження № 71157625 від 20.10.2025 року для здійснення заміни стягувача у виконавчому провадженні та перерахування коштів отриманих щодо погашення заборгованості за кредитним договором.
Заяву обґрунтовує тим, що 28.11.2016 року Личаківський районний суд м.Львова ухвалив рішення у справі № 463/4417/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № б/н від 01.06.2006 року у розмірі 13832,15 гривень та 1378,0 гривень судового збору. На виконання вказано рішення судом 26.09.2019 року видано виконавчий лист, який в подальшому пред'явлено до виконання у Личаківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) та який перебував на виконанні в межах виконавчого провадження № 71157625, яке в свою чергу було закрито у зв'язку із виконанням рішення суду. 28.03.2024 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір відступлення права вимоги № ПК-280324, відповідно до якого АТ КБ «ПриватБанк» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги заборгованості за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором № б/н від 01.06.2006 року. У відповідності з цим договором до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшли всі вимоги за кредитним договором, а також всі інші пов'язані з ним права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, в тому числі звернення стягнення. Таким чином, відбулась заміна кредитора у зобов'язанні та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» є новим кредитором у фінансових правовідносинах з боржником, а також новим стягувачем у виконавчому провадженні.
Стверджує, що первинний кредитор АТ КБ «ПриватББанк» повернув на депозитний рахунок виконавчого органу кошти, що були стягнуті після відступлення права вимоги ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» та підлягають терміновому поверненню правонаступнику. 19.02.2026 року представником ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» направлено запит до виконавчої служби, де було поставлено питання про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, винесення постанови про відновлення виконавчого провадження, подання державним виконавцем Відділу в Личаківський районний суд м.Львова заяву про заміну стягувача у виконавчому провадженні. На поштову адресу ТОВ ФК «Кредит-Капітал» надійшла відповідь Відділу щодо відсутності правових підстави для скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, оскільки дані дії призведуть до суттєвого порушення прав Боржника, шляхом безпідставного внесення інформації про нього в Єдиний реєстр боржників. Виходячи з наведеного, зазначає, що на депозитному рахунку Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) станом на 17.03.2026 року перебуває сума коштів, яка згідно Договору факторингу № ПК-280324 належить ТОВ «ФК «Кредит-Капітал». Отже, станом на сьогоднішній день рішення суду не виконано, заборгованість перед стягувачем не погашено (не перераховані кошти на рахунок нового кредитора згідно з Договором факторингу). Фактично існують обставини, які унеможливлюють отримання коштів, які стягнуті з боржника на користь первісного стягувача, новим кредитором та повного виконання судового рішення. Як наслідок відсутність коштів, що були стягнені на стадії примусового виконання рішення суду є підставою для неподання даних до Українського бюро кредитних історій щодо відсутності заборгованості за Кредитним договором та ненадання Довідки про відсутність боргу ОСОБА_1 , що також порушує його права.
Обґрунтовуючи вимоги про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та відновлення виконавчого провадження, заявник посилається на те, що 28.03.2024 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, укладено Договір факторингу № ПК-280324. На час укладення договору факторингу заявнику не було відомо про наявність відкритого виконавчого провадження щодо стягнення заборгованості з боржника, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» не зверталося до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні. Отже, як наслідок вчинення дій державного виконавця про закінчення виконавчого провадження № 71157625 позбавляє можливості Товариство на отримання грошових коштів. Комплекс даних обставин спричиняє порушення прав ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», а саме права на отримання коштів за кредитним договором № SAMDN44000007547620. Враховуючи вищевикладене, вважає, що існують підстави для скасування постанови про закінчення виконавчого провадження з метою заміни стягувача у виконавчому провадженні та перерахування коштів стягнутих з боржника щодо погашення заборгованості за кредитним договором № SAMDN44000007547620 на рахунок нового стягувача відповідно до Договору факторингу № ПК-280324. У зв'язку з наведеним, просить заяву задовольнити, замінити стягувача у виконавчому провадженні та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження № 71157625 для здійснення заміни стягувача у виконавчому провадженні.
Заява надійшла до суду 17.03.2026 року.
Представник заявника ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. При цьому, подала суду заяву про розгляд справи без її участі.
Інші учасники процесу в судове засідання не з'явилися, належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, не повідомили суд про причини неявки, а тому, судовий розгляд проведено без їхньої участі, оскільки їхня неявка не є перешкодою для вирішення заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні.
У відповідності до положень ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки учасники процесу в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу 02.04.2026 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали заяви, суд приходить до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів заяви, журналу обліку справ переданих до архіву суду № 2, рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 28.11.2016 року, позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 01.06.2006 року у розмірі 13832,15 гривень та 1378,0 гривень судового збору. Вказане рішення суду набрало законної сили.
26 вересня 2019 року Личаківським районним судом м.Львова за заявою стягувача видано виконавчий лист № 463/4417/16-ц.
Вказаний виконавчий лист перебував на примусовому виконанні у Личаківському відділі державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) ВП № 71157625, яке згідно постанови державного виконавця від 20.10.2025 року, було закінчено на підставі пункту 9 частини 1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
28 березня 2024 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу № ПК-280324 від 28.03.2024 року. За умовами Договору відступлення права вимоги, відбулося відступлення права вимоги за рядом кредитних договорів, в тому числі і відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № б/н від 01.06.2006 року, укладеним з боржником ОСОБА_1 , що підтверджується актом приймання-передачі реєстру боргових зобов'язань від 28.03.2024 року та витягом з реєстру боргових зобов'язань.
У матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про визнання договору факторингу недійсним, або заперечення учасниками справи факту правомірності укладення цього договору.
19 лютого 2026 року заявник звернувся до виконавчої служби із заявою про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження № 71157625, винесення постанови про відновлення виконавчого провадження та звернення до Личаківського районного суду м.Львова із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні.
Листом-відповіддю № 12560 від 02.03.2026 року Личаківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, повідомило заявника, що правові підстави для скасування постанови про закінчення виконавчого провадження відсутні, оскільки дані дії призведуть до суттєвого порушення прав боржника, шляхом безпідставного внесення інформації про нього в Єдиний реєстр боржників.
Відповідно до приписів статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є юридичні факти.
Згідно з ч.1 ст.510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Частиною 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Частинами 1 та 2 статті 442 ЦПК України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Виходячи зі змісту ст.ст.512, 514 ЦК України, ст.442 ЦПК України, ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
Під правонаступництвом у виконавчому провадженні розуміють заміну однієї із сторін (стягувача або боржника) з переходом прав його попередника до іншої особи, що раніше не брала участі у виконавчому провадженні. Правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження, а саме з моменту відкриття виконавчого провадження та до його закінчення.
Частиною 1 статті 447 ЦПК України визначено, що судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
У ч.1 ст.447-1 ЦПК України наголошується, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги (договір цесії) є правонаступництвом і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження. Заміна сторони виконавчого провадження внаслідок відступлення права вимоги до боржників можлива як під час виконання судового рішення, так і поза межами виконавчого провадження.
Як уже зазначалось вище, згідно ч.1 ст.510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор, дана норма кореспондується у ч.1 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Частина 1 статті 514 ЦК України наголошує на тому, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив (ст.55 ЦПК України).
Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України. Це перехід процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв'язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов'язків до іншої особи - правонаступника.
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора в зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Натомість, як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі ст.55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі ч.5 ст.442 ЦПК України. Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства (правова позиція Великої Палати Верховного суду викладена 08.02.2022 року у справі № 2-7763/10 провадження № 14-197цс21).
Відповідно до правових висновків викладених Великою Палатою Верховного Суду, у постановах: від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14, провадження № 12-39гс20; від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10, провадження № 14-197цс21, про те, що заявник, якщо виконавче провадження закінчене, разом із заявою про правонаступництво має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі.
Частина 1 статті 263 ЦПК України вказує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Так, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження»).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).
У постанові від 18 січня 2022 року у справі № 34/425, провадження № 12-69гс21, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 15 вересня 2021 року у справі № 727/9430/13-ц, провадження № 61-10801св21, щодо порядку здійснення заміни сторони виконавчого провадження правонаступником, згідно з яким за відсутності відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є можливою.
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначала, що заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому, на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.
Разом із цим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10, провадження № 14-197цс21, уточнила висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13, щодо можливості заміни сторони виконавчого провадження, якщо таке закінчено.
Зокрема, у пунктах 80, 81, 84, 86, 90, 92, 94 та 97 указаної постанови Велика Палата Верховного Суду вказала, що на стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку норми статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з нормами статті 55 ЦПК України.
Натомість, як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п'ятої статті 442 ЦПК України. Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.
Вчинення процесуальних дій безпосередньо в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, спрямованих на виконання судового рішення, можливе лише за умови відкритого виконавчого провадження.
Наслідком закінчення виконавчого провадження є те, що виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» (абзац другий частини першої статті 40 цього Закону), зокрема, у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу буде визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку (частина перша статті 41 Закону України «Про виконавче провадження»).
Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється саме для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених ч.1 ст.2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.
Ураховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництва, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі.
Тобто, у випадку закінчення виконавчого провадження заявник, що звертається із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, повинен поставити перед судом питання щодо відновлення виконавчого провадження (оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження). За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні й підстави для процесуального правонаступництва.
Отже, не можна замінити сторону виконавчого провадження, яке було закінчене, якщо не існує підстав для відновлення виконавчого провадження, з приводу чого особа має звернутися до суду, надавши переконливі аргументи щодо такого відновлення.
Для вирішення питання щодо заміни сторони у виконавчому провадженні вирішальним є встановлення наявності відкритого виконавчого провадження, в якому ставиться таке питання.
Судом встановлено, що виконавче провадження № 71157625 з виконання судового рішення від 28.11.2016 року у справі № 463/4417/16-ц було закінчено 20.10.2025 року на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Пров виконавче провадження».
Разом з тим, відповідно до ч.5 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Оскільки виконавче провадження закінчено 20.10.2025 року і заявник не вчиняв дій, спрямованих на відновлення виконавчого провадження, заміни стягувача у виконавчому провадженні в цьому випадку не відповідатиме завданням цивільного судочинства.
За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.
Стадія виконавчого провадження, як завершальна стадія судового процесу починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред'явлення документа до виконання, оскільки у разі пропуску такого строку виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби/приватним виконавцем без прийняття до виконання. Отже, за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред'явлення виконавчого документа до виконання (див: постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: від 25 червня 2019 року у справі № 910/10031/13 та від 11 березня 2021 року у справі № 910/2954/17).
Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Але разом з тим ця особа до відкриття виконавчого провадження, як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача, як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, і він не був поновлений судом. Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07 травня 2025 року у справі № 755/19644/17, провадження № 61-2630св25.
Як вказувалося вище, виконавче провадження № 71157625 було закінчено на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», тобто у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Тобто, на час звернення заявника до суду рішення суду за яким видався виконавчий документ в примусовому порядку виконано в повному обсязі, і тому відсутні підстави для скасування винесеної державним виконавцем постанови та заміни сторони у виконавчому провадженні.
Положеннями ст.1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Частинами 1 та 2 ст.517 ЦК України обумовлено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
На підтвердження зазначених у ст.ст.517, 1082 ЦК України правових основ (здійснення дій) жодних доказів заявником суду не надано, тобто орган з примусового виконання рішення суду, як і сам боржник правомірно здійснили дії пов'язанні з перерахуванням коштів на рахунок первісного кредитора, це обумовлено тим, що заявник звернувся 19.02.2026 року до управління виконавчої служби вже після повного виконання рішення суду.
Суд звертає увагу на те, що первісний кредитор після отримання коштів в результаті виконання судового рішення ухваленого на його користь повинен був діяти добросовісно та перерахувати отримані кошти на користь фактора.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, про відмову у задоволенні поданої заяви про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.
Керуючись ст.ст.260, 353, 442 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -
у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», заінтересовані особи Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_1 , Личаківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про заміну сторони у виконавчому провадженні, шляхом заміни стягувача його правонаступником та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її оголошення до Львівського апеляційного суду.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Заявник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», місцезнаходження: 79029, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького,1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236.
Стягувач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул.Грушевського,1Д, код ЄДРПОУ 14360570.
Боржник: ОСОБА_1 , (рік народження - інформація відсутня), місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Заінтересована особа: Личаківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, місцезнаходження: 79019, м.Львів, пр-т.В.Чорновола, 39, код ЄДРПОУ 35009358.
Суддя Грицко Р.Р.