Справа №463/2380/26
Провадження №1-кс/463/3475/26
02 квітня 2026 року слідчий суддя - ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 розглянувши клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) ТУ ДБР розташованого у м. Львові ОСОБА_6 , яке погоджене з прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного Регіону ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Річки Львівської обл., зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, раніше не судимого,
Слідчий Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) ТУ ДБР розташованого у м. Львові ОСОБА_7 як сторона кримінального провадження, звернувся з клопотанням до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова, яке погоджене з прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного Регіону ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 .
Клопотання мотивує тим, що група осіб з числа невстановлених цивільних осіб та військовослужбовців військових частин дислокованих на території Львівської області в т.ч. курсант навчального взводу навчальної батареї навчального дивізіону реактивної артилерії військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_8 , не пізніше січня 2026 року, з метою незаконного збагачення, нехтуючи тим, що відповідно до ст. 65 Конституції України передбачено обов'язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності й територіальної цілісності України, в умовах воєнного стану, розподіливши між собою ролі та функції, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, організували функціонування незаконного багатоетапного механізму дезертирства військовослужбовцями з військових частин, зокрема НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), після чого шляхом надання порад, вказівок, інструктажів та заздалегідь підготовлених засобів (автомобілів, тощо) реалізовували такий механізм, за що мали намір одержати від особи, яка незаконно ухилялася від проходження військової служби, неправомірну вигоду у розмірі 15000 доларів США, яку мали намір розподілити між всіма учасниками групи, що у сукупності порушує функції збройних формувань України, не сприяє зміцненню дисципліни, фактично утворює деструктивні прояви у інших осіб, стимулює останніх вчиняти аналогічні дії, не виконувати накази командирів та не проходити військову службу без поважних на те причин, що у подальшому і слугує причинно-наслідковим зв'язком настанню негативних наслідків для держави України під час відсічі збройної агресії рф, а отже такі дії є найбільш небезпечними посяганнями на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність держави, її конституційний лад.
Зокрема, у січні 2026 року у солдата ОСОБА_8 , котрий переслідував корисливий мотив отримання 15000 доларів США та був обізнаний з бажанням курсанта навчального взводу навчальної батареї навчального дивізіону артилерійської розвідки військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_9 залишити військову частину з метою проходження військово - лікарської комісії, виник злочинний умисел на організацію самовільного залишення останнім військової частини з метою ухилитися від військової служби.
Разом з тим, у точно невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше березня 2026 року ОСОБА_8 , розуміючи, що самостійно виконати свій злочинний план, що полягав у забезпеченні непомітного залишення ОСОБА_9 військової частини НОМЕР_1 та подальшому конспіративному переміщенні його за межі Львівської області, він не в змозі, ним ( ОСОБА_8 ) залучено мешканців Львівської області в якості пособників ОСОБА_10 та ОСОБА_4 , котрі за його вказівкою мали прибути до території військової частини НОМЕР_1 та забезпечити безперешкодне та конспіративне залишення її території ОСОБА_9 .
В подальшому, 11.03.2026 солдат ОСОБА_8 під час телефонного спілкування з солдатом ОСОБА_9 уточнив у останнього можливість забезпечення самовільного залишення ним території військової частини та надання за це винагороди в розмірі 15000 доларів США.
Згодом, близько 7 год. 13.03.2026 ОСОБА_10 та ОСОБА_4 , будучи пособниками вчинення злочину, використовуючи методи конспірації у вигляді переодягання в камуфльовану форму Збройних Сил України, діючи згідно заздалегідь розробленого злочинного плану, незаконно проникли на автомобілі марки mitsubishi моделі outlander на територію військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) де відшукали солдата ОСОБА_9 , помістили його у вказаний автомобіль та шляхом фізичного пригинання останнього до підлоги, приховано вивезли за територію військової частини та переміщали в проміжок часу з 7 год. до 12 год. по території Львівської області.
В подальшому, близько 12 год. 13.03.2026, переслідуючи мотив незаконного збагачення, на одній з автодоріг Яворівського району Львівської області до перебуваючих в салоні автомобіля марки mitsubishi моделі outlander ОСОБА_10 та ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , котрий був позбавлений можливості вільно рухатися та повідомити про своє місцезнаходження, доєднався ОСОБА_8 .
Разом з тим, солдат ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_4 не змогли отримати озвучену суму винагороди в розмірі 15 000 доларів США за організацію та пособництво у дезертирстві після чого залишили ОСОБА_9 на території селища Немирів Яворівського району Львівської області.
Отже, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 408 КК України, а саме в пособництві у дезертирстві, тобто самовільному залишення військової частини, з метою ухилитися від військової служби військовослужбовцем, вчиненому в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, пояснив, що на його думку, необхідність взяття під варту підозрюваного є обґрунтованою, оскільки ОСОБА_4 перебуваючи на волі,може продовжувати свою злочинну діяльність, перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, чинити тиск на свідків, переховуватись від органів досудового розслідування та суду, може вчинити інші кримінальні правопорушення, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачено покарання у вигляді позбавленні волі на строк до 12 років, а тому в органу досудового розслідування є об'єктивні підстави вважати, що застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 такого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою забезпечить йому належну процесуальну поведінку та дозволить виконати завдання і досягти мети кримінального провадження, для забезпечення виконання з ним процесуальних рішень, що унеможливлює запобігання вищевказаним ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечив проти задоволення вказаного клопотання. Просив зменшити розмір застави до мінімального.
Захисник заперечив проти задоволення такого клопотання, оскільки вважає таке необгрунтованим та просив зменшити розмір застави до мінімальної межі,який був би помірний для його підзахисного.
Заслухавши пояснення прокурора, підозрюваного, та захисника, оглянувши і перевіривши надані матеріали клопотання, приходжу до наступного.
До Єдиного реєстру досудового розслідування внесені дані за вказаним вище злочином з правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 408 КК України, та за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.426-1 КК України та розпочато кримінальне провадження№62025140120000824
30 березня 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 408 КК України.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 408 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами, зокрема: повідомленням про вчинення кримінального правопорушення 1 ОВ ТУ ДБР у м. Львові25.06.2025 та 24.02.2026; матеріалами виконання доручень слідчого від 30.01.2026;заявою ОСОБА_9 про вчинення злочину від 30.01.2026;матеріалами виконання доручень слідчого від 24.02.2026;матеріалами виконання доручень слідчого від 11.03.2026;протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 13.03.2026;протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 13.03.2026;протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 13.03.2026;протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 13.03.2026;протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.03.2026;протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.03.2026;протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.03.2026;протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_8 від 13.03.2026; ;іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
В ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_4 підозрюється у вчинені злочину, який передбачає покарання до 12 років позбавлення волі. Вік та стан підозрюваного ОСОБА_4 дозволяє застосування до нього запобіжного заходу, пов'язаного з обмеженням волі та свободи пересування, враховуючи міру покарання, яка загрожує підозрюваному в майбутньому він може переховуватись від органів досудового слідства та суду. Також підозрюваний може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, та вчинити новий злочин.
Слід також взяти до уваги і рішення ЄСПЛ справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування»; п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення ч.1 ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Як бачимо, одною з підстав правомірного обмеження права на свободу й особисту недоторканність у кримінальному провадженні є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово тлумачив термін «обґрунтована підозра» і робив висновки про наявність чи відсутність такої у конкретних справах. Так, у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», ЄСПЛ вказує: Суд повторює, що термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчините правопорушення (див. рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom) від З0 серпня 1990 року, п.32, Series A, № 182). Мета затримання для допиту полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання (див. рішення у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства" (Murray v. the United Kingdom) від 28 жовтня 1994 року, п.55, Series A, № 300-A). Однак, вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою.
Окрім цього, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
При розгляді даного клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя вважає, що прокурор на даному етапі слідства довів обґрунтованість підозри, висунутої підозрюваному.
Враховуючи наведене, з метою унеможливити переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду та з метою запобігти вчиненню інших кримінальних правопорушень, а також можливості незаконно впливати на свідків даного кримінального провадження, прихожу до переконання, що до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід тримання під вартою.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
З огляду на особу підозрюваного, тяжкість інкримінованого злочину, майновий стан підозрюваного та його стан здоров'я, а також членів його сім'ї, слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави,а саме - 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 832000 гривень.
Керуючись вимогами статей 177, 178, 182, 183, 186, 194, 196, 197, 395 КПК України, -
клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) ТУ ДБР розташованого у м. Львові ОСОБА_6 , яке погоджене з прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного Регіону ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задоволити частково.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою в Львівській установі виконання покарань (№ 19) Управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області.
Строк дії ухвали становить шістдесят днів з моменту затримання особи о 09-50 годині 02 квітня 2026 року до 09-50 години 31 травня 2026 року включно.
Визначити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заставу в розмірі 250 прожиткових мінімуму для працездатних осіб в сумі 832 000 (вісімсот тридцять дві тисячі ) гривень .
У випадку внесення вказаного розміру застави, на відповідний рахунок, ОСОБА_4 , звільняється з-під варти в порядку визначеному ч. 4 ст. 202 КПК України.
У випадку звільнення з-під варти на підозрюваного ОСОБА_4 покладаються такі обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду за викликом;
-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-утримуватися від спілкування з свідками в даному кримінальному провадженні в т.ч. ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , підозрюваним ОСОБА_8 та ОСОБА_10 та іншими підозрюваними в даному кримінальному провадженні;
-не відвідувати військову частина НОМЕР_1 ;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
-носити електронний засіб контролю.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Копію ухвали вручити підозрюваному, захиснику,прокурору та направити у Львівську установу виконання покарань № 19 УДПтСУ у Львівській області.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1