Справа № 445/544/26
провадження № 2/445/1080/26
01 квітня 2026 року
Золочівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Бакаїм М.В.
секретаря судового засідання Назар С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золочеві Львівської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») подав до суду позов ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов мотивує тим, що 30.04.2025 ОСОБА_1 уклала з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» (далі ТОВ «ФК «Незалежні фінанси») кредитний договір № 1773217. Кредитні кошти надаються ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту. Підписанням кредитного договору відповідачка підтвердила, що ознайомилася з наявними схемами кредитування, отримала проєкт цього кредитного договору разом з додатками, ознайомилася з усіма його умовами. 27.08.2025 між ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 27082025, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 27082025 від 27.08.2025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 17 880,00 грн. з яких: 7 000 грн. сума заборгованості за основним зобов'язанням, 5 880 грн заборгованість по комісії за обслуговування кредиту, 5 000 грн заборгованість за неустойкою. З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 27.08.2025 позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 1773217 від 30.04.2025 в розмірі 17 880,00 грн. з яких: 7 000 грн. сума заборгованості за основним зобов'язанням, 5 880 грн заборгованість по комісії за обслуговування кредиту, 5 000 грн заборгованість за неустойкою, у зв'язку з чим позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою суду від 05.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, відповідачу надано строк для подання відзиву та заперечень.
У позовній заяві представник позивача просив розгляд справи проводити у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує, проти заочного рішення не заперечує.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, просив здійснювати розгляд справи за його відсутності, зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася, 01.04.2026 року подала заяву у якій зазначила прохання про розгляд справи у її відсутність та визнання позовних вимог.
Відповідно до реч. 2 ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Як передбачено ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, доходить наступного висновку.
Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Судом встановлено, що 30.04.2025 ОСОБА_2 уклала з «ФК «Незалежні фінанси» договір про споживчий кредит №1773217, згідно з умовами якого отримала кредит у розмірі 7000 грн строком на 360 днів, тобто до 25.04.2026. Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти № НОМЕР_1 .
У паспорті споживчого кредиту визначено основні умови кредитування , інформація щодо орієнтовної реальної процентної ставки, порядок повернення кредиту та інше.
З заявки на отримання кредиту №1773217 від 30.04.2025 вбачається, що така містить загальну інформацію про кредит, персональні дані позичальника, також вказано номер банківської картки № НОМЕР_1 .
Відповідно до платіжного доручення №42678691 від 30.04.2025, ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» здійснило переказ грошових коштів ОСОБА_1 на карту № НОМЕР_1 у сумі 6 000 грн, призначення платежу: кошти згідно договору №1773217.
Відповідно до договору факторингу №27082025 від 27.08.2025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» за плату, а ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав до третіх осіб боржників включаючи суму основного зобов'язання, плату за позикою, процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить ТОВ «ФК «Незалежні фінанси».
Відповідно до акту прийому передачі реєстру боржників за договором факторингу № 27082025 від 27.08.2025, ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» передав, а фактор ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняв реєстр боржників та права вимоги боргу від позичальників.
Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 27082025 від 27.08.2025 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набула права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №1773217 від 30.04.2025 у розмірі 17 880,00 грн. з яких: 7 000 грн. сума заборгованості за основним зобов'язанням, 5 880 грн заборгованість по комісії за обслуговування кредиту, 5 000 грн заборгованість за неустойкою.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредитору надані грошові кошти.
Відповідно до ч.1,3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з нормами ст.1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Судом встановлено сторонами не спростовано, що 30.04.2025 відповідач уклала з ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» договір про споживчий кредит № 1773217, згідно з умовами якого отримала кредит у розмірі 7 000 грн строком на 360 днів.
Надаючи оцінку аргументам позивача, суд зауважує, що відповідачка, підписавши договір про надання кредиту шляхом ведення одноразового ідентифікатора відповідно до положень Закону України "Про електронну комерцію" погодилася з умовами договору.
Однак, відповідачка належним чином взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконувала.
Відповідно до договору факторингу №27082025 від 27.08.2025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» за плату, а ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав до третіх осіб боржників включаючи суму основного зобов'язання, плату за позикою, процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить ТОВ «ФК «Незалежні фінанси».
Таким, чином до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором №1773217 від 30.04.2025.
Надаючи оцінку сумі заборгованості, суд зазначає, що в загальну суму заборгованості позивачем включено неустойку у розмірі 5 000 грн.
У пункті 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Позивачем не враховано вищевказаних перехідних положень ЦК України та здійснено розрахунок неустойки у розмірі 5 000 грн за період з 30.04.2025 (під час дії в Україні воєнного стану), а тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Обґрунтовуючи вимоги про стягнення заборгованості, представник позивача також просив стягнути заборгованість за комісією за обслуговування кредиту у розмірі 5 880 грн.
Згідно з положеннями договору про споживчий кредит №1773217 від 30.04.2025, комісія з обслуговування кредиту включає цілодобове надання позичальнику актуальної облікової інформації шляхом розміщення її в особистому кабінеті позичальника, зокрема, про розмір нарахованої та сплаченої заборгованості за цим договором, її складові, розрахунок поточного платежу, розрахунок суми для повного погашення заборгованості, графік платежів, негайне оновлення інформації при настанні змін, цілодобове забезпечення можливості через особистий кабінет здійснювати миттєвий безкоштовний для позичальника переказ з автоматичним додаванням всіх необхідних реквізитів для погашення заборгованості за цим договором, надсилання позичальнику текстових повідомлень з нагадуванням про дати платежів, повідомлення, консультування та надання інформації з питань пов'язаних з обслуговуванням кредиту та сплачується позичальником за кожний визначений графіком платежів розрахунковий період (крім останнього).
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, однак, вказаний Закон розмежовує платність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
На виконання вимог п.4 ч.1 ст.1 та ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність постанова правління Національного банку України від 10.05.2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до п.5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (п.8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 вказано, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому, до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч.ч.1 та 2 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх із споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».
Таким чином, включення банком до суми заборгованості за договором складової заборгованості за комісією є необґрунтованими з вищевказаних підстав, оскільки встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи - споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах.
З урахуванням наведеного, встановлені положеннями кредитного договору №1773217 від 30.04.2025 року про щомісячну плату за обслуговування кредиту, є нікчемними в силу закону, відтак позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Надати оцінку аргументам відповідача суд позбавлений можливості, оскільки такі ним не наведені.
Враховуючи наявні докази у матеріалах справи у своїй сукупності та зважаючи на те, що майнове право позивача порушене відповідачем, а відтак підлягає захисту, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, стягнувши з відповідачки на користь позивача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість у сумі 7 000,00 грн.
Розподіл між сторонами судових витрат.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому враховано, що заявлений розмір позовних вимог становить 17 880,00 грн, сума задоволених позовних вимог 7 000,00 грн, що становить 39,15 % від заявленого розміру позовних вимог. Оскільки позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 662,40 грн, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1 042,33 грн. понесених судових витрат.
Керуючись ст. 141, 246, 259, 264, 265 ЦПК України, суд, -
Позов ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (код ЄДРПОУ 35625014, Місцезнаходження юридичної особи : Україна, 07400, Київська обл., Броварський р-н, місто Бровари, вул. Лісова, будинок 2, реквізити IBAN № НОМЕР_3 у АТ «ТАСкомбанк») суму заборгованості за Кредитним договором № 1773217 в розмірі 7 000,00 грн.
У решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (код ЄДРПОУ 35625014, Місцезнаходження юридичної особи : Україна, 07400, Київська обл., Броварський р-н, місто Бровари, вул. Лісова, будинок 2, реквізити IBAN № НОМЕР_3 у АТ «ТАСкомбанк») судовий збір у розмірі 1 042,33 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Повне судове рішення складено 01.04.2026 року.
Суддя М.В. Бакаїм