Справа № 462/2883/26
02 квітня 2026 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Іванюк І.Д., вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Буженко Ю.С., заінтересована особа - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про встановлення факту, що має юридичне значення,
встановив:
Заявники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах яких діє адвокат Буженко Ю.С. 02.04.2026 року звернулися до Залізничного районного суду м. Львова із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини.
Вивчивши матеріали даної заяви, суддя дійшов наступного висновку.
Згідно із частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Тлумачення частини першої статті 293 ЦПК України свідчить, що суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з метою підтвердження наявності або відсутності таких фактів.
Частиною 1 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України за № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що суд вправі розглядати справи про встановлення факту, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки. Тобто, від встановлення такого факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян та встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: -факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; -встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішення спору про право.
Тобто визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Аналогічні за змістом висновки щодо встановлення факту викладені в постановах Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18-ц (провадження № 61-39374св18), від 15 квітня 2020 року у справі № 302/991/19 (провадження № 61-1128св20), від 27 серпня 2020 року у справі № 201/1935/20 (провадження № 61-8149св20), від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19 (провадження № 61-872св21), від 28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19 (провадження № 61-13709св20) , від 22.06.2022 року у справі № 205/6338/21 (провадження№ 61-19306св21) та від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23).
При аналізі змісту заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , заінтересована особа - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини, вбачається, що такий факт необхідний для прийняття спадщини.
З рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 23.08.2019 року у справі № 450/2363/19 вбачається, що у липні 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до Оброшинської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_1 , про визнання права власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 Свій позов вони мотивували тим, що є спадкоємцями першої черги, як діти спадкодавця, а також його дружина ОСОБА_1 спадщину не прийняла. У свою чергу рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 серпня 2019 року позов ОСОБА_2 , ОСОБА_4 задоволено. ОСОБА_1 подала суду письмову заяву про розгляд справи без її участі, при вирішення спору проти задоволення позову не заперечила.
Окрім того, ухвалою Львівського апеляційного суду від 31 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі у справі № 450/2363/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 серпня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_4 до Оброшинської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, третя особа без самостійних вимог ОСОБА_1 , про визнання права власності в порядку спадкування за законом з тих підстав, що остання є донькою спадкодавця, однак не брала участі у справі.
За наведеного, наявність відповідної справи у провадженні суду та вказаного рішення суду свідчить про наявність у даних правовідносинах спору про право, а тому в даному випадку така заява не підлягає розгляду в окремому провадженні.
Водночас, суд роз'яснює заявникам їх право на звернення до суду про захист прав, які вони вважають не визнаними чи оспореними із належним дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства та у порядку, який визначено ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 260-261, 315, 353, 354 ЦПК України, суд, -
постановив:
Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Буженко Ю.С., заінтересована особа - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про встановлення факту, що має юридичне значення.
Роз'яснити заявникам їх право на звернення до суду з вказаними вимогами у позовному порядку.
Ухвала, як така, що постановлена поза межами судового засідання, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя І.Д. Іванюк