ЄУН: 336/2493/26
Провадження №: 3/336/1420/2026
іменем України
02 квітня 2026 року м. Запоріжжя
Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Петренко Людмила Василівна, розглянувши справу про адміністративні правопорушення, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, місце проживання: АДРЕСА_1 , -
за ст.124 КУпАП, -
встановив:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №609285 від 08 березня 2026 року, складеного інспектором ВП №2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ДПП лейтенантом поліції Бубновим Б.А., про те, що 05 листопада 2025 року о 17 год. 30 хв. в Запорізькій області смт.Комишуваха вул.Б.Хмельницького, 32, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Suzuki grant Vitara державний номерний знак НОМЕР_1 на чорному фоні, під час виїзду на перехрестя, не надав перевагу в русі велосипедисту ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі та скоїв з ним зіткнення, чим порушив вимоги п. 16.11 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.
Вивчивши матеріали справи, приходжу до висновку про повернення справи про адміністративне правопорушення з наступних підстав.
Згідно зі ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 278 КпАП України, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Згідно статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
17 липня 1997 року Верховна Рада України ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, законом України N 475/97-ВР. 11 вересня 1997 року Конвенція набула чинності для України, після чого в України виникло міжнародно-правове зобов'язання забезпечити додержання конвенційних гарантій, зокрема і тих, які передбачені статтею 6 Конвенції, на національному рівні. Держава також визнала для себе обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року N 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Згідно зі ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
У відповідності до п.2 ч.1 ст.278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема, вирішує питання, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Вивчивши матеріали справи, суддя дійшла висновку про те, що її розгляд не є можливим внаслідок такого.
Так, ч.1 ст.251 КУпАП врегульовано, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками тощо.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Суддею встановлено, що відповідно до матеріалів, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення, слідчим відділом ТУ ДБР у м.Мелітополь здійснювався розгляд матеріалів за фактом дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася на території Запорізької області Запорізьуого району 05 листопада 2025 року.
Згідно з диспозицією ст.124 КУпАП обов'язковою ознакою даного адміністративного правопорушення є наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями особи у виді порушення правил дорожнього руху та наслідками у вигляді пошкодження транспортних засобів або іншого майна.
Дорожня обстановка - це сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів та їх стан), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом.
Дорожньо-транспортна пригода - це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, керуюся основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст.129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст.62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ст.256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, в тому числі: прізвища, адреси свідків і потерпілих. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
Вказане положення закону закріплене у ч.2 Розділу ІІ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», згідно якого за наявності свідків і потерпілих протокол про адміністративне правопорушення підписується також цими особами.
Суддя зауважує, що в протоколі про адміністративне правопорушення відсутні будь які відомості про потерпілу особу, а саме ОСОБА_2 .
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається завдання тілесних ушкоджень потерпілому, за що передбачена кримінальна відповідальність, проте матеріали справи не містять постанови про закриття провадження в цій частині.
Так, ч.1 ст.286 КК України передбачено кримінальну відповідальність, зокрема, за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Встановлення відсутності в діянні складу кримінального правопорушення є наслідком закриття кримінального провадження, відповідно до п.2 ч.1 ст.284 КПК України, що оформлюється постановою про закриття кримінального провадження, відповідно до ч. 4 ст.284 КПК України.
Разом з тим, адміністративний матеріал не містить даних про наявність кримінального провадження за фактом спричинених потерпілому тілесних ушкоджень та постанови про закриття кримінального провадження, у разі складання протоколу про адміністративне правопорушення за результатами перевірки фактів про вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, справа про адміністративне правопорушення не може бути прийнята до провадження і підлягає поверненню для належного оформлення, так як протокол про вчинення адміністративного правопорушення складений з порушенням вимог ст.256 КУпАП, та складений передчасно, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про потерпілого, вручення потерпілій стороні копії постанови про закриття кримінального провадження, та набрання такої постанови законної сили, оскільки остання може бути оскаржена протягом 10 діб з дня отримання її копії.
Враховуючи зазначені обставини, суд дійшов висновку, що матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП необхідно повернути органу, який складав протоколи про адміністративне правопорушення, для доопрацювання.
Керуючись ст.ст. 256, 268, 278, 283 КУпАП, суддя, -
постановив:
Повернути матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, до відділу поліції №2 Запорізького районного управління поліції Головного управління поліції в Запорізькій області для доопрацювання та приведення протоколу про адміністративне правопорушення із іншими матеріалами справи у відповідність до вимог чинного законодавства.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя: