Справа № 331/2787/26
Провадження № 1-кп/331/691/2026
іменем України
02.04.2026
Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Запоріжжі кримінальне провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025082020001005 від 14.11.2025року за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Архангельск, рф, українець, громадянин України, який має середню освіту, пенсіонер, який малолітніх та неповнолітніх дітей на утриманні не має, зареєстрований та фактично проживаючій за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до ст. 89 КК України раніше не судимий
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115, ч.1 ст.263 КК України,-
В провадженні Олександрівського районного суду м. Запоріжжя знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбачених ч. 1 ст. 115, ч.1 ст.263 КК України.
У судовому засіданні прокурором було заявлене клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В обґрунтування клопотання посилається на те, що відповідно до положення п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_4 може: переховуватись від суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення. Прокурором вказано, що будь-який більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти зазначеним у клопотанні ризикам.
Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов'язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно підозрюваного пов'язана з тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.
Стан здоров'я дозволяє ОСОБА_4 перебувати в місцях попереднього ув'язнення, обставини, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого у ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» відсутні.
Захисник - адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, зазначив, що ризики, на які йдеться посилання в клопотанні, прокурором не доведені, є постійне місце проживання у обвинуваченого. Прохав суд змінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника.
Заслухавши клопотання прокурора, з'ясувавши думку учасників судового процесу, суд дійшов наступного висновку.
Ухвалою Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 10.02.2026 року відносно обвинуваченого ОСОБА_4 продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, термін дії якого закінчується 10.04.2026 року.
Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Згідно з ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до положень ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, вказавши крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин кримінального правопорушення та обвинуваченої особи (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців тощо), її поведінки під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків тощо).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
У запереченні на клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, обвинувачений посилалася на те, що під час досудового розслідування не здобуті докази причетності його до обставин, викладених у обвинувальному акті. Однак, оцінка доказів проводиться судом у нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку, а не під час вирішення питання щодо запобіжного заходу
Так, суд, враховує дані про особу обвинуваченого, його вік, стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, наявність осіб на утриманні. ОСОБА_4 пенсіонер, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має. Також, суд враховує тяжкість інкримінованого ОСОБА_4 злочину, який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.
Вирішуючи питання щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд виходить із необхідності уникнення ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які встановлені під час обрання запобіжного заходу та про які зазначено стороною обвинувачення, із ступеня тяжкості злочину та особи обвинуваченого, а також приймає до уваги те, що підстави, за яких судом було обрано обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою, на теперішній час не відпали.
Наявність обґрунтованої підозри підтверджується фактом направлення обвинувального акту до суду, що може свідчити про те, що сторона обвинувачення зібрала достатньо доказів для того, щоб доводити винуватість особи перед безстороннім судом.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого ОСОБА_4 переховуватися від суду, суд приймає до уваги, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, який відносяться до особливо тяжких злочинів, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років, що дає суду підстави вважати, що залишаючись на волі, усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого злочину та невідворотність покарання за його вчинення в разі доведення вини, обвинувачений може переховуватись від суду з метою уникнення можливого покарання. Вказана позиція узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», згідно з яким суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Ризик протиправного впливу на свідків, суд вважає високим, оскільки розгляд даного провадження ще триває, а тому існує ризик можливого впливу на свідків з боку обвинуваченого, який може перешкодити кримінальному провадженню.
Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення суд оцінює як середній, оскільки для уникнення кримінальної відповідальності (враховуючи суворість санкції), обвинувачений може вчинити насильницькі дії, націлені на вплив свідків задля їх залякування, або неможливістю надання свідчень. Однак, суд також враховує, що обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягався, відсутні також дані щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Наявність декількох ризиків, які суд оцінює як високі, дають підстави для продовження найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Розглядаючи клопотання захисника про можливість застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, суд вважає, що такий запобіжний захід не зможе повною мірою запобігти встановленим ризикам, оскільки не виключатиме можливості ухилення від суду або органу досудового розслідування, протиправного впливу на свідків.
Під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків, не пов'язаного з триманням під вартою. Однак характер встановлених ризиків свідчить про неможливість зміни запобіжного заходу на менш суворий.
На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому та позбавляє його можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, запобіганню спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, і можливості вчинити інше кримінальне правопорушення, беручи до уваги відсутність тяжких хвороб, які б перешкоджали обвинуваченому знаходитись у місцях попереднього ув'язнення, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
При вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи вищенаведені підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, суд керуючись ч. 4 ст. 183 КПК України, не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні щодо ОСОБА_4 , який обвинувачується в особливо тяжкому злочині.
Керуючись ст. ст. 183, 199, 331, 372 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строком на 60 діб - по 31 травня 2026 року включно в Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор».
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити начальнику ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» за місцем утримання обвинуваченого.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, прокурором безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали оголошено 02.04.2026 року о 15-30 годині.
Суддя ОСОБА_1