Справа № 147/1411/24
Провадження № 1-кп/147/34/26
01 квітня 2026 року с-ще Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області у складі колегії суддів:
головуючого судді суддівОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
із участю секретаря ОСОБА_4
прокурораОСОБА_5
обвинуваченого захисника ОСОБА_6 ОСОБА_7
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі Тростянецького районного суду Вінницької області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12024020120000156 від 12 серпня 2024 року про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 152 КК України,
в провадженні Тростянецького районного суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР №12024020120000156 від 12 серпня 2024 року про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України.
Прокурор ОСОБА_5 подав клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів без визначення розміру застави. Вказує, що під час досудового розслідування кримінального провадження зібрано достатньо доказів, що дають підстави обвинувачувати ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України. Зокрема, його вина у вчиненні зґвалтування неповнолітньої особи повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами. Поряд з цим сторона обвинувачення вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою, оскільки установлені раніше ризики, передбачені п. 1, п. 2, п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати. ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, за вчинення якого передбачене покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років. На даний час існує високий ступінь ризику того, що ОСОБА_6 під страхом ймовірної кримінальної відповідальності переховуватиметься від суду, оскільки санкція інкримінованої йому статті вчиненого злочину є такою, що спроможна в значній мірі обмежити його права й свободи, в тому числі право на свободу пересування. Також зазначає, що ОСОБА_6 може незаконно впливати на неповнолітню потерпілу та неповнолітніх свідків чи інших учасників провадження з метою зміни їхніх показів або відмови від дачі показів, для уникнення кримінальної відповідальності, так як обвинувачений проживає на території населеного пункту, де також проживають потерпіла та свідки, тому ОСОБА_6 , може незаконно впливати на неповнолітню потерпілу у кримінальному провадженні та на свідків даного правопорушення, серед яких наявні неповнолітні свідки, з метою зміни їхніх показів або відмови від дачі показів для уникнення кримінальної відповідальності.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частина 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Крім цього, судовий розгляд не розпочатий, свідки не допитані судом, тому вважаю, що продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 може запобігти незаконному впливу останнім на неповнолітню потерпілу та неповнолітніх свідків чи інших учасників досудового розслідування
Також існує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинення обвинуваченим іншого кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_6 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисного корисливого злочину, зокрема: 29.01.2024 засуджений Тульчинським районним судом Вінницької області за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки.
З урахуванням того, що ОСОБА_6 з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків, може вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про неможливість запобігти вказаним ризикам та застосування більш м'яких запобіжних заходів, тому прокурор вважає необхідним продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Захисник обвинуваченого подав клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт в нічну пору доби, який ОСОБА_6 зможе відбувати за адресою: АДРЕСА_1 .
В судовому засіданні прокурор оголосив зміст клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, підтримав його та просив його задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечили проти задоволення клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_7 вказав, що ризики вказані прокурором в клопотанні необгрунтовані, докази щодо можливості впливу на свідків та потерпілу відсутні, докази судом досліджені та свідки допитані. Оголосив зміст поданого клопотання про зміну запобіжного заходу. В обгрунтування поданого клопотання вказав, що ОСОБА_6 має постійне місце проживання, його батько ОСОБА_8 , який звільнився з військової служби за станом здоров'я, надає дозвіл на його проживання в селі Клебань в своєму будинку, тому останній буде позбавлений можливості впливати на потерпілу. Крім того ОСОБА_8 забов'язався забезпечувати явку ОСОБА_6 на вимогу суду. Також вказав, що оскільки в кримінальному провадженні заявлений цивільний позов, то обвинувачений, у разі зміни запобіжного заходу, матиме можливість працевлаштуватися та за рахунок цього утримувати неповнолітніх дітей, відшкодувати потерпілій матеріальну шкоду. Стверджував, що перебування ОСОБА_6 на військовій службі не є перешкодою для явки останнього за викликом до суду та для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді нічного домашнього арешту. Тому з огляду на те, що обвинувачений раніше не судимий, має намір проживати в іншому населеному пункті ніж потерпіла, докази щодо можливості впливу на свідків та потерпілу відсутні, просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора та застосувати до обвинуваченого більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Обвинувачений підтримав клопотання та позицію захисника, просив застосувати до нього більш м'який вид запобіжного заходу, зокрема, домашній арешт за місцем його проживання, а у разі відмови, визначити розмір застави. Вказав, що є військовослужбовцем в званні солдат, до обрання запобіжного заходу проживав в с .Савинці. ОСОБА_8 є його біологічним батьком, а в свідоцтві про його народження батьком значиться його вітчим.
Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши подані письмові клопотання, дійшов наступних висновків.
У межах даного кримінального провадження ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.152 КК України, тобто вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування), з кваліфікуючою ознакою - згвалтування неповнолітньої особи.
Ухвалою слідчого судді Тростянецького районного суду Вінницької області від 13.08.2024 до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів в межах строку досудового розслідування, а саме з моменту затримання 12 серпня 2024 року до 11 жовтня 2024 року, який було продовжено до 12.10.2024 ухвалою слідчого судді Тростянецького районного суду Вінницької області від 07.10.2024 без визначення розміру застави. 07.11.2024 в підготовчому судовому засідання запобіжний захід обвинуваченому у виді тримання під вартою без визначення розміру застави було судом продовжено до 05 січня 2025 року, який пізніше неодноразово продовжувався, останній раз ухвалою суду від 03.02.2026 строком до 03.04.2026.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення Кодексом передбачено види заходів забезпечення кримінального провадження, до яких належать запобіжні заходи, включаючи домашній арешт та тримання під вартою (статті 131,176,181,183 КПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою ст.177 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Положення ст. 199 КПК України передбачають, що при розгляді доцільності продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, ураховуються обставини, які свідчать про те, що ризики не зменшились або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою та обставини, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
У рішенні Європейський суд з прав людини у справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 зазначено, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року № 33977/96 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 Європейський суд з прав людини вказав, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на неповнолітніх потерпілу та свідків чи інших учасників кримінального провадження.
Будь-яких даних про відсутність ризиків для застосування обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, судом не встановлено.
Суд не вправі на даному етапі судового розгляду оцінювати покази свідків, які не допитані в судовому засіданні, без оцінки доказів в сукупності. На даному етапі суд тільки встановлює наявність чи відсутність ризиків передбачених ст.177 КПК України для вирішення підставності продовження чи не продовження обвинуваченому запобіжного заходу
Суд враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом. ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачене покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років. Водночас суд зазначає, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки така обставина свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності його поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від суду.
Також, надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд враховує, що кримінальне провадження перебуває на початку стадії судового розгляду, неповнолітня потерпіла, свідки, в тому числі неповнолітні свідки, не допитані, письмові докази не досліджені, а тому існує певна ймовірність того, що обвинувачений може незаконно впливати на них з метою уникнення покарання.
Щодо можливості вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, суд зазначає, що відповідно до вироку Тульчинського районного суду Вінницької області від 29.01.2024 ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, звільнено від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки. Відповідно до норм п.1 ст 89 КК України обвинувачений вважається таким, що не має судимості.
Враховуючи вищевказане, суд дійшов до висновку про продовження щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки і надалі існує обґрунтована підозра у вчиненні обвинуваченим інкримінованого кримінального правопорушення, об'єкт посягань кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , обставини та характер вчинення останнього, вид і тяжкість санкції за інкриміновані діяння, вік обвинуваченого, а також вік потерпілої та свідків, перебування справи на початку судового розгляду, тобто коли свідки, в тому числі неповнолітні свідки, неповнолітня потерпіла та обвинувачений не допитані, письмові докази не досліджені - у сукупності дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу, свідків у даному кримінальному провадженні чи інших учасників. Зазначені ризики є суттєвими і таким ризикам неможливо запобігти в умовах застосування до ОСОБА_6 будь-якого іншого запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі ОСОБА_6 та тяжкості пред'явленого йому обвинувачення, зможе забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків, його вік і стан здоров'я дозволяє застосування до нього запобіжного заходу, пов'язаного з позбавленням волі, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження.
Щодо зміни запобіжного заходу на домашній арешт, то суд вважає, що застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого, а також запобігти існуючим ризикам, оскільки кримінальне провадження перебуває на стадії, де потерпіла та свідки не допитані. Обвинувачений є військовослужбовцем, що ускладнить виконання встановленого обов'язку по з'явленню на виклик до суду, враховуючи статус військовослужбовця в званні солдат в особливий період - воєнного стану. Вказана обставина також виключає працевлаштування обвинуваченого під час застосування домашнього арешту в нічну пору доби, на що покликається сторона захисту.
Крім того, до застосування запобіжного заходу, обвинувачений проживав в с. Савинці, а за вказаним місцем застосування домашнього арешту - не зареєстрований. Надана довідка Тульчинської міської ради №216, про те, що ОСОБА_6 проживає без реєстрації за вказаною в довідці адресою, не містить дати видачі. Твердження сторони захисту про родинні відносини між ОСОБА_8 та обвинуваченим не підтверджені належними доказами. Тому суд критично оцінює докази надані стороною захисту на підтвердження можливості застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 . Тому в клопотанні захисника та обвинуваченого слід відмовити також із цих підстави.
Окрім цього, з огляду на конкретні обставини справи, а також з врахуванням вчинення особливо тяжкого злочину, вчиненого із застосуванням насильства, суд, з урахуванням норм п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України вважає за необхідне не визначати розмір застави у кримінальному провадженні.
Керуючись ст. 177, 183, 199, 327, 331, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави на строк 60 (шістдесят) днів, з 01 квітня 2026 року до 30 травня 2026 року включно.
У задоволенні клопотання захисника та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу та визначення розміру застави відмовити.
Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження.
Копію ухвали для відома та виконання направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)».
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 02.04.2026 о 8.20 год..
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3