Справа № 144/1924/25
Провадження № 2/144/209/26
"02" квітня 2026 р. с-ще Теплик
Теплицький районний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Бондарук О.П.,
з участю секретаря судового засідання Сторожук О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Теплик в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживачів,
Адвокат Панченко Дмитро Іванович звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про захист прав споживачів. В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що 08 вересня 2023 року, з метою ремонту власного автомобіля «Тойота Королла», реєстраційний номер НОМЕР_1 , Легойда заїхав на СТО в м. Гайсин до ФОП ОСОБА_2 . Оглянувши автомобіль, останній повідомив, що деякі роботи він зможе виконати самостійно, та для виконання додаткових робіт він залучить інших фахівців. Так як ОСОБА_1 проходить військову службу по мобілізації, йому терміново потрібен автомобіль, тому ОСОБА_2 запевнив позивача, що всі роботи будуть виконанні протягом 10 днів та для приведення автомобіля в належний стан потрібно 50000 грн. Погодившись на такі умови, ОСОБА_1 перевів ОСОБА_2 20000 грн, однак останній роботи не розпочав, пояснивши це тим, що потрібно ще 10000 грн на замовлення запчастин, які ОСОБА_1 наступного дня переказав на картковий рахунок ОСОБА_2 . 11.09.2023 року ОСОБА_1 приїхав на СТО, де ОСОБА_2 , запевнивши, що своєчасно приведе автомобіль в належний стан, попросив провести повний розрахунок, тому ОСОБА_1 передав останньому ще 20000 грн. Однак, свої зобов'язання по ремонту автомобіля ОСОБА_2 так і не виконав, з жовтня 2023 року по травень 2024 року ніяких дій по ремонту автомобіля вчинено не було, у добровільному порядку відповідач повернути грошові кошти відмовляється. Враховуючи вищезазначене позивач змушений звернутися з указаним позовом до суду та просить стягнути з відповідача 50000 грн - аванс та 1500 грн неустойки, також просить стягнути витрати на надання правової допомоги та оплату судового збору.
Ухвалою судді Теплицького районного суду Вінницької області від 29 грудня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Ухвалою Теплицького районного суду Вінницької області від 16 березня 2026 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, у поданій до суду письмовій заяві просив розгляд справи проводити за його відсутності, вказав, що позов підтримує та не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання та зареєстрованим місцем знаходження ФОП, однак такі повернулися до суду з відміткою про невручення, у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Тому судом здійснено оголошення про виклик ОСОБА_2 у судове засідання шляхом розміщення його на офіційному веб-сайті судової влади України.
Таким чином, відповідач є належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.
У відповідності до положень ст.ст. 223 ч. 4, 280-284 ЦПК України суд за згодою позивача вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів в порядку заочного розгляду.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 08 вересня 2023 року між позивачем та відповідачем було укладено усний договір, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався здійснити ремонт належного позивачу автомобіля «Тойота королла», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Як вбачається із копії розписки ОСОБА_2 від 18.10.2024 року, останній зобов'язався до 22.10.2024 року відремонтувати автомобіль «Тойота королла», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на що отримав аванс у розмірі 50000 грн, який був виплачений 18 вересня 2023 року (а.с. 17).
Згідно з листом №103673-2025 Гайсинського РУП ГУНП в Вінницькій області від 21.04.2025 року, було розглянуто звернення ОСОБА_3 від 18 лютого 2025 року про те, що ОСОБА_2 , зловживаючи довірою ОСОБА_1 , під приводом довгострокового ремонту автомобіля, заволодів грошовими коштами в сумі 50000 грн. Зроблено висновок, що вказана подія не містить відомостей, які вказують на вчинення кримінального правопорушення (а.с. 18-23).
Із копії відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, вид економічної діяльності - технічне обслуговування та ремонт автомобілів (а.с. 27).
Із платіжної інструкції Р24А1668455386D3058 від 08.09.2023 року вбачається, що ОСОБА_1 перерахував на рахунок ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 20000 гривень (а.с. 14).
Платіжною інструкцією Р24А1670688965D4977 від 09.09.2023 року підтверджується переказ Легойдою Віктором Васильовичем на рахунок ОСОБА_2 коштів в сумі 10000 гривень (а.с. 15).
Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК).
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Суд на підставі ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У відповідності до положень ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, ч. 1 і ч. 2 ст. 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Частиною 1 ст. 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Свобода договору закріплена у статті 627 ЦК України, виходячи зі змісту якої відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими, відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Згідно з вимогами ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Положення ст. 901 ЦК України передбачають, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Отже, правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, регулюються нормами, що регулюють правовідносини договору про надання послуг.
Згідно зі ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 907 ЦК України, договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до частини 1 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.
У визначений договором строк та по день розгляду справи відповідач свої зобов'язання за договором про надання послуг не виконав та кошти не повернув.
Відповідно до ч. 1 ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.
У разі припинення зобов'язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання, завдаток підлягає поверненню (ч. 3 ст. 571 ЦК України).
Відповідач в судове засідання не з'явився та відзиву на позовну заяву не подав. Разом із цим, суду надані належні та допустимі докази, які в своїй сукупності дають підстави вважати, що між позивачем та відповідачем дійсно виникло грошове зобов'язання.
Такими доказами є, зокрема, розписки ОСОБА_2 від 31.08.2024 року та від 18.10.2024 року, що свідчить про визнання ним боргу.
Сума авансу, передана ОСОБА_1 ОСОБА_2 , становить 50000 грн. Так як ОСОБА_2 ніякої послуги по ремонту автомобіля «Тойота Королла» не надав, то аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, постанова Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17).
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» також стягненню з відповідача підлягає неустойка в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення, що становить 1500 грн.
Положеннями ч. 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, у відповідності до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. Це правило також передбачене постановою Великої палати Верховного суду від 21 березня 2018 року по справі № 761/24881/16-ц.
Зважаючи на те, що ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, такий необхідно стягнути з ОСОБА_2 на користь держави.
Частиною 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Виходячи із наведеного, суд приходить до переконання, що вимоги представника позивача про стягнення з відповідача судових витрат на правову допомогу в сумі 4100 гривень підлягають до задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 81, 89, 141, 223, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживачів задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , 51500 грн (50000 грн - аванс, 1500 грн - неустойка) та витрати на правничу допомогу в сумі 4100 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) в дохід держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте Теплицьким районним судом Вінницької області за письмовою заявою, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення, а за заявою учасника справи, якому заочне рішення не було вручене у день його проголошення за його письмовою заявою.
Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня отримання копії рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Представник позивача - адвокат Панченко Дмитро Іванович, адреса: вул. Івана Богуна, 20 с-ще Теплик Гайсинськог орайону Вінницької області, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №4/20 від 15.04.2020 року.
Відповідач ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст рішення виготовлено 02.04.2026 року.
Суддя