Справа № 144/137/26
Провадження № 2/144/313/26
"01" квітня 2026 р. с-ще Теплик
Теплицький районний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Бондарук О.П.,
з участю секретаря судового засідання Сторожук О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Теплик в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Теплицької селищної ради про визнання права власності на частки житлового будинку з господарськими будівлями в порядку спадкування за заповітом,
06 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просить визнати за нею, як спадкоємцем за заповітом, право власності на частки житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 , після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Свої позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Розкошівка Гайсинського району Вінницької області померла її сестра ОСОБА_2 , після смерті якої залишилось спадкове майно. За життя ОСОБА_2 належним чином не оформила своє право приватної власності на житловий будинок з господарськими будівлями. У зв'язку з необхідністю отримання Свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, позивач звернулася до нотаріуса та подала документи на оформлення спадщини. Однак нотаріусом позивачу було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину, оскільки спадкоємцем не представлено правовстановлюючих документів на спадкове майно, та в разі відсутності вказаних документів позивачу було рекомендовано звернутись до суду.
Ухвалою судді Теплицького районного суду Вінницької області від 18 лютого 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Ухвалою Теплицького районного суду Вінницької області від 12 березня 2026 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.
Позивач у судове засідання не з'явилася, подала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, заявлені позовні вимоги підтримує повністю та просить суд їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, однак подав до суду письмову заяву про розгляд справи без його участі, проти задоволення позову не заперечує.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла сестра позивача ОСОБА_2 , що підтверджується повторно виданим свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 29.10.2019 року (а.с. 9).
Після смерті спадкодавця відкрилася спадщина, яка складається з частки житлового будинку з господарськими будівлями, розташованими по АДРЕСА_1 , на які відсутні правовстановлюючі документи.
Як вбачається з виписки з погосподарської книги, виданої Теплицькою селищною радою Гайсинського району Вінницької області за № 13 від 14.01.2026 року, згідно погосподарської книги № 8 с. Розкошівка, особовий рахунок НОМЕР_2 , станом на 15.04.1991 року житловий будинок по АДРЕСА_1 відносився до суспільної групи колгоспників, склад двору: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 21).
Згідно повідомлення Теплицької селищної ради від 23.02.2026 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рішенням Теплицького районного суду від 06.12.2023 року, визнано недієздатною та призначено опікуном над недієздатною її тітку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 29).
Приписами ст.ст.120, 123 ЦК Української РСР (в ред. від 18 липня 1963 року), чинного на час існування колгоспних дворів, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності. Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні, розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.
Із врахуванням викладеного ОСОБА_2 станом на 15 квітня 1991 року не втратила права на даний будинок.
24 травня 2017 року ОСОБА_2 вчинила заповіт на корись сестри ОСОБА_1 , у якому заповіла останній житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 та земельну ділянку (пай) площею 2,8079 га серії 1і1-ВН №008725 (а.с. 10).
ОСОБА_1 своєчасно звернулася до державного нотаріуса Теплицької державної нотаріальної контори за прийняттям спадщини, спадкова справа №293/2019.
Після виготовлення технічної документації на будинок по АДРЕСА_1 позивач звернулася до державного нотаріуса Теплицької державної нотаріальної контори з проханням видати свідоцтво про право на спадщину на частки на належний ОСОБА_2 будинок. Однак постановою нотаріуса за № 24/02-14 від 23.01.2026 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на частки житлового будинку з господарськими будівлями, розташованими по АДРЕСА_1 , що залишились після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки документи, що підтверджують право власності на вказане спадкове майно, відсутні та рекомендовано звернутись до суду (а.с. 19).
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. У той же час через відсутність необхідних правовстановлюючих документів на спадкове майно позивач позбавлений можливості оформити прийняття спадщини у регламентованому порядку.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Саме з вказаних підстав позивач змушений звернутися до суду з цією позовною заявою.
Основним юридичним документом про право власності ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями є запис у погосподарській книзі № 8, згідно якого будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 . Особовий рахунок НОМЕР_2 .
Державна реєстрація об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, була введена Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року, і стосувалась реєстрації будинків та домоволодінь виключно у містах і селищах міського типу. Такою реєстрацією займались відповідні БТІ при виконавчих комітетах міських або селищних рад.
Таким чином, на час життя померлої ОСОБА_2 і виникнення права власності на житловий будинок з господарськими будівлями діяли норми, які не пов'язували набуття права власності на нерухоме майно в сільській місцевості з державною реєстрацією цих прав у відповідних БТІ. Їх право власності на житловий будинок підтверджується записом в погосподарській книзі.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
У відповідності до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за законом або заповітом.
Згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.
Згідно ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Таким чином, аналізуючи зібрані по справі і досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню, оскільки позивач дійсно є спадкоємцем за заповітом, спадщину прийняла своєчасно, а визнання відповідачем позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому необхідно визнати за нею право власності на зазначене спадкове майно, в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Керуючись ст.ст.10, 12, 13, 43, 49, 200, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Теплицької селищної ради про визнання права власності на 1/2 частки житлового будинку з господарськими будівлями в порядку спадкування за заповітом задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , як спадкоємцем за заповітом, право власності на спадкове майно, а саме: 1/2 частки житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідач Теплицька селищна рада Гайсинського району Вінницької області, адреса: вул. Незалежності, 25 смт. Теплик Гайсинського району Вінницької області, ЄДРПОУ 04326193.
Повний текст рішення виготовлено 01.04.2026 року.
Суддя