Провадження № 22-ц/803/1995/26 Справа № 192/2299/25 Суддя у 1-й інстанції - Стрельников О. О. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
01 квітня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Красвітної Т.П., Халаджи О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників, цивільну справу №192/2299/25 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - Громницької Марини Сергіївни на ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2025 року про повернення позовної заяви, постановлену у складі судді Стрельникова О.О.,-
Позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся до Солонянського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2025 року позовну заяву АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишено без руху, як подану без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України. Позивачу надано десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків.
Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2025 року позовну заяву АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - визнано не поданою та повернуто позивачеві, на підставі ч.3 ст.185 ЦПК України.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду, представник АТ КБ «Приватбанк» - Громницька М.С. подала апеляційну скаргу, в якій вважає, що ухвала суду постановлена з неправильним застосуванням норм процесуального права, висновки в ухвалі суду не відповідають обставинам справи.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, постановляючи ухвалу про повернення позову, суд першої інстанції помилково виходив із того, що вимоги ухвали суду від 23 вересня 2025 року про залишення позовної заяви без руху не виконано, зазначивши, що позовна заява в новій редакції позивача не є таким усуненням, оскільки однією з підстав залишення позовної заяви без руху було не виконання ч. 1 ст. 177 ЦПК України, а саме позивачем не додано до позовної заяви доказів надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів. Надані позивачем опис вкладення та список «dn131000bvv1_55/29.09» від 28 вересня 2025 року прийняти до уваги не можна, оскільки відправлення за даними описом вкладення та списком датовано до підписання і подання позовної заяви в новій редакції, яка сформована в системі «Електронний суд» 30 вересня 2025 року, що виключає направлення її копії відповідачу 28 вересня 2025 року, таким чином вказані недоліки позивачем не усунено.
Так, 28 вересня 2025 року АТ КБ «Приватбанк» було відправлено відповідачеві позовну заяву в новій редакції, про що є відповідна відмітка в поштовому описі вкладенні, а отже висновки суду першої інстанції є хибними та не відповідають дійсності.
При цьому, по іншому ухвалу суду про залишення позовної заяви без руху АТ КБ «Приватбанк» виконати не зміг би, якщо б не здійснив попередньо відправку уточненої позовної заяви відповідачу, а лише потім направив всі докази до суду першої інстанції.
У разі якщо б банком було подано лише уточнену позовну заяву без доказів її надсилання Відповідачу, суд першої інстанції також би повернув позов через неповне усунення недоліків.
Суд помилково вважав, що уточнений позов не міг бути попередньо написаний - до його відправки через підсистему «Електронний суд» та в подальшому завантажений і направлений до суду
Позивачем при зверненні до суду були дотримані вимоги ст.ст. 43 та 177 ЦПК України, надані докази надсилання листом з описом вкладення відповідачеві по справі копії позовної заяви з доданими до неї документами, а також докази надсилання листом з описом вкладення позовної заяви в новій редакції, що не було взято судом до уваги та в результаті чого позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу. За таких обставин, суд першої інстанції, з підстав наведених вище дійшов передчасного висновку про те, що позовна заява АТ КБ «Приватбанк» у новій редакції не відповідає вимогам статей 175, 177 ЦПК України та, постановляючи ухвалу про визнання позовної заяви неподаною і повернення її позивачу, припустився надмірного формалізму.
У зв'язку із чим просила суд ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2025 року про повернення позовної заяви скасувати і передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до положень частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові).
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам закону.
Повертаючи позовну заяву АТ КБ «Приватбанк», суд першої інстанції в оскарженій ухвалі від 22 жовтня 2025 року зазначив, що позивач у встановлений судом строк вимоги ухвали суду від 23 вересня 2025 року про залишення апеляційної скарги без руху не виконав, суд прийшов до висновку про необхідність визнання позовної заяви неподаною та її повернення позивачу.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи;
10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Згідно з ч. 1ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
У справі встановлено, ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2025 року позовну заяву АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишено без руху, як подану без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України. Позивачу надано десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків.
Суд вказав, що подана позивачем позовна заява не містить відомостей про відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти відповідача. Не містить позовна заява і відомостей, що такі відомості позивачу невідомі.
Також позивачем, в порушення п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, не викладено повністю обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. Так позивачем в позовній заяві зазначено, що згідно договору АТ КБ «Приватбанк» зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 5000069562 грн. 24 коп., на підтвердження чого надає до позовної заяви кредитний договір, згідно якого позивач надав відповідачу грошові кошти в розмірі 500000 грн. на цільові потреби та 56250 грн. 00 коп. на сплату страхових платежів, таким чином в позовній заяві та доданих до неї документах маються суперечності.
Крім того, позивачем в позовній заяві зазначено, що у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за кредитним договором позивач вимушений був звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, в той час, будь якого обґрунтування щодо часу коли позивач звертався до суду, яким судом, коли та яке саме рішення прийнято щодо порушення відповідачем зобов'язань за кредитним договором, позивачем не зазначено, як і не надано докази на підтвердження вказаних обставин.
Також вказуючи в позові, що 3 % річних нараховано від простроченої суми заборгованості, позивач не зазначає в позові яка саме сума заборгованості у відповідача перед позивачем на яку нараховувались вказані відсотки.
Позивачем не додано до позовної заяви доказів надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів, а наданий позивачем опис вкладення від 28 серпня 2025 року прийняти до уваги не можна, оскільки відправлення за даним описом датовано до підписання і подання позовної заяви, яка сформована в системі «Електронний суд» 29 серпня 2025 року, що виключає направлення її копії відповідачу 28 серпня 2025 року.
30 вересня 2025 року на адресу суду за допомогою електронного кабінету надійшла позовна заява в новій редакції позивача.
28 вересня 2025 року АТ КБ «Приватбанк» було відправлено відповідачеві позовну заяву в новій редакції, про що є відповідна відмітка в поштовому описі вкладенні.
Згідно норм законодавства України кожна особа наділена правом на звернення до суду за захистом своїх прав та свобод, а на суд в свою чергу покладено обов'язок повного та всебічного розгляду спорів, які виникли, що можливо лише під час розгляду справи по суті.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Водночас не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року).
ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
Внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. russia, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Rada Cavanilles v. Spain», § 49, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1998 року).
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Слід зазначити, суд першої інстанції на вказане належної уваги не звернув, не перевірив належним чином доводи позивача та у порушення норм процесуального права, дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви позивачу на підставі п.3 ст.185 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду.
Відповідно до ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2025 року про повернення позовної заяви скасуванню, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - Громницької Марини Сергіївни - задовольнити.
Ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2025 року про повернення позовної заяви у справі №192/2299/25 - скасувати.
Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 01 квітня 2026 року.
Судді: