18 березня 2026 року
м. Київ
Справа № 369/4002/21
Провадження № 61-4031св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Ситнік О. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника Приватного підприємства «Сігма» - адвоката Руденка Олександра Анатолійовича на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 березня 2024 року в складі судді Фінагеєвої І. О. та постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2025 року в складі колегії суддів Поліщук Н. В., Верланова С. М., Соколової В. В.
у справі за позовом Приватного підприємства «Сігма» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Профкапітал» про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння та
Короткий зміст позовної заяви
У березні 2021 року Приватне підприємство «Сігма» (далі - ПП «Сігма») звернулося до суду з позовом, у якому просило витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профкапітал» (далі - ТОВ «ФК «Профкапітал»): адміністративний корпус (літ. «А») загальною площею 850,9 кв. м та виробничий корпус (літ. «Б») загальною площею 2 806,0 кв. м, що розташовані за адресою: вул. Промислова, 9-м. Вишневе, Києво-Святошинський р-н, Київська обл.
Вказувало, що підприємство на підставі договору купівлі-продажу від 19 січня 2009 року, укладеного між Закритим акціонерним товариством «Київський м'ясопереробний завод» (далі - ЗАТ «Київський м'ясопереробний завод») і ПП «Сігма», є власником нежитлових будівель, а саме: адміністративного корпусу під літерою «А» загальною площею 850,9 кв. м та виробничого корпусу під літерою «Б» загальною площею 2 806,0 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .
21 грудня 2017 року відбувся аукціон з продажу майна підприємства-банкрута - ЗАТ «Київський м'ясопереробний завод».
Аукціон визнано таким, що відбувся.
Об'єктом продажу був цілісний майновий комплекс ЗАТ «Київський м'ясопереробний завод» за адресою: АДРЕСА_1., який включає майно, що обліковується на балансі ЗАТ «Київський м'ясопереробний завод» (об'єкти нерухомості, земельні ділянки, рухоме майно, автомобілі - згідно з переліком, наведеним у оголошенні про проведення аукціону).
Ціна продажу становила 642 950,78 грн без податку на додану вартість.
Переможцем аукціону (покупцем) став ОСОБА_1 .
До складу цілісного майнового комплексу ЗАТ «Київський м'ясопереробний завод», який було реалізовано на торгах, також увійшло майно, що належить ПП «Сігма».
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (інформаційна довідка від 08 лютого 2021 року № 243505647) право власності на нерухоме майно, зокрема, і те, власником якого є підприємство, зареєстровано за ТОВ «ФК «Профкапітал» і ОСОБА_1 .
Спірне нерухоме майно вибуло із його володіння на підставі ухвали Господарського суду Київської області від 08 липня 2015 року, яка в подальшому була скасована постановою Верховного Суду від 05 липня 2018 року.
Відтак майно вибуло поза волею власника, що відповідно до статті 388 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України є підставою для його витребування з незаконного володіння відповідачів.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 липня 2021 року позов ПП «Сігма» задоволено. Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 і ТОВ «ФК «Профкапітал» на користь ПП «Сігма» нерухоме майно: адміністративний корпус (літ. «А») загальною площею 850,9 кв. м та виробничий корпус (літ. «Б») загальною площею 2 806,0 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнено з ОСОБА_1 , ТОВ «ФК «Профкапітал» на користь ПП «Сігма» пропорційно судовий збір в розмірі 2 270,00 грн.
15 червня 2022 року постановою Київського апеляційного суду Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 липня 2021 року залишено без змін.
Суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що законним власником спірного нерухомого майна є ПП «Сігма», майно вибуло поза волею позивача, а належних та достовірних доказів щодо знищення належних позивачу будівель до суду не надано. За таких обставин право позивача підлягає захисту у спосіб витребування спірного нерухомого майна з незаконного володіння відповідачів.
20 вересня 2023 року постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 липня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 червня 2022 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Верховний Суд керувався тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що положення частини другої статті 349 ЦК України виключено з набранням чинності Законом України від 18 жовтня 2018 року № 2597-VІІІ, тобто з 21 жовтня 2019 року факт знищення майна не пов'язується з реєстрацією за заявою власника у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомостей про припинення права власності у зв'язку із знищенням майна. З урахуванням наведеного суди належним чином не перевірили та не спростували доводів ОСОБА_1 про знищення спірного нерухомого майна.
Суди також не звернули уваги, що у разі належності ТОВ «ФК «Профкапітал» (юридичній особі) частки у праві спільної часткової власності на спірне нерухоме майно вирішення вимог за позовом ПП «Сігма» (юридичної особи) про витребування такої частки належить до юрисдикції господарських судів.
05 березня 2024 року рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області в задоволенні позову відмовлено.
05 лютого 2025 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ПП «Сігма» залишено без задоволення. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 березня 2024 року залишено без змін.
Суди першої та апеляційної інстанцій керувалися відсутністю підстав для задоволення позовних вимог ПП «Сігма», з огляду на доведеність знищення об'єкта віндикаційного позову та відсутність вимоги про відшкодування збитків.
Щодо юрисдикції спору в частині позовних вимог до ТОВ «ФК «Профкапітал» апеляційний суд вказав, що підстави позову до обох відповідачів (фізичної особи та юридичної особи) є одні й ті ж самі, нерухоме майно, що просить витребувати позивач, входить до цілісного майнового комплексу, отже, ураховуючи наведені висновки Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2024 року в справі № 757/68189/21-ц(про те, що під час визначення предметної юрисдикції справ суд повинен виходити як із суб'єктного складу такого спору, так і з суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі), апеляційний суд не знайшов підстав для закриття провадження у справі в частині вимог до юридичної особи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
28 березня 2025 року представник ПП «Сігма» - адвокат Руденко О. А. через систему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 березня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2025 року, в якій просить їх скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду:
- від 17 січня 2019 року в справі № 708/254/18, від 20 липня 2021 року в справі № 904/4389/19, про те, що документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, довідки органів внутрішніх справ України, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна тощо;
- від 10 січня 2024 року в справі № 520/5968/17, про те, що висновок судової земельно-технічної експертизи не є належним та допустимим доказом факту знищення нерухомого майна, оскільки не містить відомостей про обставини знищення майна (час, спосіб тощо). Зазначений висновок містить відомості лише про відсутність окремих будівель та споруд на час проведення експертом натурального огляду земельних ділянок;
- від 14 вересня 2019 року в справі № 369/3481/19, про те, що умовами для припинення права власності на знищене нерухоме майно згідно вимог статті 349 ЦК Украйни є наявність встановленого факту знищення майна, а також відповідної заяви власника майна про внесення змін до державного реєстру;
- від 09 червня 2022 року в справі № 759/18854/20, про те, що державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об'єкт чи об'єкт незавершеного будівництва у зв'язку з його знищенням проводиться за наявності відомостей про факт знищення, отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (пункт 75 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127).
Заявник у касаційній скарзі посилається на те, що відповідачі не надали належних доказів наявності відомостей про факт знищення спірних будівель, зокрема в Єдиній Державній електронній системі у сфері будівництва, що передбачено пунктом 75 Порядку № 1127, що має наслідком припинення права власності на нього.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Долич О. В. зазначив, що відповідач на підтвердження фактичної відсутності нерухомого майна надав докази, водночас позивач жодних доказів, що засвідчують наявність в натурі нерухомого майна, не надав.
Звертає увагу, що позивач хоч і вказує своє місцезнаходження за адресою: м. Вишневе, вул. Промислова, 9, проте фактично там не перебуває, оскільки на земельній ділянці, на якій раніше було розташоване ЗАТ «Київський м'ясопереробний завод», відсутні будь-які споруди і відповідно фізично ПП «Сігма» не перебуває за адресою реєстрації.
Станом на 2007 рік адміністративний корпус (літ. «А») та виробничий корпус (літ. «Б») входили до складу ЗАТ «Київський м'ясопереробний завод» і були обтяжені на підставі договору іпотеки від 30 березня 2007 року № 1-721, укладеного між іпотекодержателем ВАТ КБ «Хрещатик» та ЗАТ «Київський м'ясопереробний завод».
На підставі договору іпотеки від 25 травня 2007 року № 441, укладеного між ВАТ КБ «Хрещатик» та ЗАТ «Київський м'ясопереробний завод», було обтяжено земельну ділянку площею 102 000,00 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .
Оскільки договір купівлі-продажу нежилих будівель від 19 січня 2009 року не містить згоди іпотекодержателя ВАТ «КБ «Хрещатик» на його укладення іпотекодавцем - ЗАТ «Київський м'ясопереробний завод», відтак цей договір є нікчемним.
Звертав увагу, що 06 листопада 2025 року рішенням Господарського суду Київської області в справі № 911/1845/23 відмовлено в задоволенні позову ПП «Сігма» до ТОВ «ПНК Пром Груп», третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки з кадастровим номером 3222410600:01:001:0022 площею 1,2928 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; скасування державної реєстрації права власності.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
19 січня 2009 року між ЗАТ «Київський м'ясопереробний завод» і ПП «Сігма» укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель (адміністративний корпус) під літерою «А» загальною площею 850,9 кв. м та (виробничий корпус) під літерою «Б» загальною площею 2 806,0 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Договір купівлі-продажу від 19 січня 2009 року посвідчено державним нотаріусом Першої Київської обласної нотаріальної контори Дудкіною Н. В. за реєстровим номером 1-8 та зареєстровано в Державному реєстрі правочинів за номером 3307780.
09 лютого 2010 року ухвалою Господарського суду м. Києва порушено провадження в справі № Б11/013-10 про банкрутство ЗАТ «Київський м'ясопереробний завод».
08 липня 2015 року ухвалою Господарського суду Київської області в справі № Б11/013-10, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18 квітня 2018 року, заяву Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу від 19 січня 2009 року та повернуто сторони в первинний стан, який існував до укладення договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 19 січня 2009 року.
21 грудня 2017 року відбувся аукціон з продажу майна підприємства-банкрута - ЗАТ «Київський м'ясопереробний завод». Аукціон було визнано таким, що відбувся. Об'єктом продажу є цілісний майновий комплекс ЗАТ «Київський м'ясопереробний завод» за адресою: АДРЕСА_1 , що включає майно, яке знаходиться на балансі ЗАТ «Київський м'ясопереробний завод» (об'єкти нерухомості, земельні ділянки, рухоме майно, автомобілі - згідно з переліком, наведеним у оголошенні про проведення аукціону). Ціна продажу становила 642 950,78 грн без ПДВ. Переможцем аукціону (покупцем) став ОСОБА_1
05 липня 2018 року постановою Верховного Суду касаційну скаргу ПП «Сігма» задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 квітня 2018 року та ухвалу Господарського суду Київської області від 08 липня 2015 року в справі № Б11/013-10 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області.
11 грудня 2018 року ухвалою Господарського суду Київської області в справі № Б11/013-10, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25 вересня 2019 року, у задоволенні заяви Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 02 червня 2015 року № 1152/9/10-13-10-09 до ЗАТ «Київський м'ясопереробний завод» і ПП «Сігма» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 19 січня 2009 року відмовлено.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 08 лютого 2021 року № 243505647 право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1000210532224, до складу якого входить спірне майно, а саме: адміністративний корпус (літ. «А») загальною площею 850,9 кв. м і виробничий корпус (літ. «Б») загальною площею 2 806,0 кв. м, зареєстровано за: ТОВ «ФК «Профкапітал» (підстава для державної реєстрації: договір купівлі-продажу нерухомого майна від 21 липня 2020 року № 931, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н. В.) та ОСОБА_1 (підстава для державної реєстрації: свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 23 грудня 2017 року № 5747, видане приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Леденьовим І. С.).
Позиція Верховного Суду
Касаційне провадження у справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзиву та виснував, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо позовних вимог до ТОВ «ФК Профкапітал»
Під час першого касаційного перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій в цій справі Верховний Суд в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 20 вересня 2023 року, скасувавши судові рішення та направивши справу на новий розгляд, звернув увагу судів на те, що у разі належності ТОВ «ФК «Профкапітал» (юридичній особі) частки у праві спільної часткової власності на спірне нерухоме майно, вирішення вимог за позовом ПП «Сігма» (юридичної особи) про витребування такої частки належить до юрисдикції господарських судів.
Розглядаючи позовні вимоги до ТОВ «ФК «Профкапітал», апеляційний суд виснував, позивач просив витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Профкапітал» нерухоме майно - адміністративний корпус (літ. «А») загальною площею 850,9 кв. м та виробничий корпус (літ. «Б») загальною площею 2 806,0 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, підстави позову до обох відповідачів (фізичної особи та юридичної особи) є одні й ті ж самі, нерухоме майно, що просить витребувати позивач, входить до цілісного майнового комплексу, отже, відсутні підстави для закриття провадження в справі в частині вимог до юридичної особи.
Колегія суддів Верховного Суду з таким висновком погодитися не може.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України).
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Із матеріалів справи вбачається, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного Реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна про спірне нерухоме майно - адміністративний корпус (літ. «А») загальною площею 850,9 кв. м та виробничий корпус (літ. «Б») загальною площею 2 806,0 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 перебуває в спільній частковій власності «ТОВ «ФК «Профкапітал» та ОСОБА_1 , тобто кожен з відповідачів володіє визначеною часткою в спірному майні (т. 1, а. с. 36-41).
З огляду на те, що спір у справі, що переглядається, в частині позовних вимог, заявлених юридичною особою ПП «Сігма» до юридичної особи «ТОВ «ФК «Профкапітал» про витребування нерухомого майна, виходячи із суб'єктного складу сторін належить до господарської юрисдикції, це виключає його розгляд у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи наведене, оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій в частині вимог до ТОВ «ФК Профкапітал» підлягають скасуванню, а провадження в справі в цій частині - закриттю. Розгляду в поряду цивільного судочинства підлягали лише позовні вимоги до ОСОБА_1 .
Такі висновки узгоджуються зі сталою практикою Верховного Суду, сформульованою, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 травня 2025 року в справі № 199/9897/22.
Верховний Суд роз'яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи в частині вимог до ТОВ «ФК Профкапітал» до відповідного суду господарської юрисдикції.
Щодо позовних вимог до ОСОБА_1 .
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з частинами першою та другою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 349 ЦК України право власності на майно припиняється в разі його знищення.
Тлумачення змісту статті 349 ЦК України свідчить, що умовою припинення права власності згідно з цією статтею, є наявність встановленого факту знищення майна, під яким слід розуміти такий вплив на нього, в результаті якого об'єкт права власності припиняє своє існування (див. постанову Верховного Суду від 22 травня 2025 року в справі № 204/13573/23).
Наявність права, за захистом якого звертається позивач в суд, має встановлюватися судом на час пред'явлення позову та розгляду справи. У зв'язку з цим суди повинні застосовувати приписи статті 349 ЦК України, керуючись обставинами, які підлягають встановленню, щодо фактичного існування (можливого знищення) спірних приміщень на час пред'явлення позову та прийняття рішення у справі, а не на час оформлення (реєстрації) права власності позивачем.
Така позиція відповідатиме судовій практиці Верховного Суду щодо захисту права власності на об'єкт нерухомості у разі його знищення (постанови Верховного Суду від 18 листопада 2020 року в справі № 04/5026/803/2012, від 25 березня 2021 року в справі № 588/249/20, від 20 липня 2021 року в справі № 904/4389/19, від 23 грудня 2021 року в справі № 5015/45/11 (№ 914/1919/20)), а також постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2023 року, ухваленій в цій справі.
Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (частина 1 статті 330 ЦК України).
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
У постанові від 18 вересня 2024 року в справі № 751/1620/23 Верховний Суд виснував, що обов'язок доведення незаконності володіння покладається на позивача, як і обов'язок доведення, що майно фактично є в наявності.
Об'єктом віндикаційного позову є індивідуально-визначене майно, що зберіглося в натурі, тобто те саме майно, яке попередньо вибуло з володіння власника. Якщо майно належить до категорії родових речей, то для віндикації воно повинно бути належним чином індивідуалізоване, оскільки до родових речей застосування віндикації є неможливим, як і неможливим таке судове рішення виконати у подальшому.
Якщо індивідуально-визначене (індивідуалізоване) майно не існує, то позивач має право лише на відшкодування завданої шкоди.
Отже, з урахуванням положень статті 387 ЦК України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача, при цьому власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.
У справі наявні докази на підтвердження факту знищення майна:
- експертна оцінка за результатами технічного стану нежитлових будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , складена експертом ОСОБА_2 22 липня 2020 року, згідно з якою встановлено, що життєвий ресурс споруджень на об'єкті було вичерпано, внаслідок чого стало неможливим або недоцільним їхнє відновлення. Рекомендовано повне розбирання (демонтаж) всіх споруд, будівель, мереж через неможливість відновлення окремих елементів, а нове будівництво рекомендовано здійснювати на фундаментах з посиленням основи (т. 1, а. с. 62-85). Відповідно до даних таблиці, наведеної у дослідницькій частині експертної оцінки, адміністративний корпус літ. «А» та виробничий корпус літ. «Б» є зруйнованими (т. 1, а. с. 67);
- довідка від 01 березня 2021 року № 1472, видана фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 , з якої убачається, що станом на 01 вересня 2021 року - на момент проведення технічної інвентаризації за адресою АДРЕСА_1 , знесені (демонтовані), зокрема, адміністративний корпус літерою «А» (загальна площа 850,9 кв. м) та виробничий корпус літерою «Б» (загальна площа 2 806,0 кв. м) (т. 1, а. с. 86);
- довідка від 11 січня 2023 року № 29-01/31, видана ТОВ «Київсервісплюс», про те, що згідно з проведеною інвентаризацією 11 січня 2023 року за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 3222410600:01:001:0022) вільна від забудов (т. 2, а. с. 130).
Наведеного позивач не спростував та не довів, що спірне нерухоме майно є в наявності та фактично перебуває у незаконному володінні ОСОБА_1 .
Оскільки позивач у цій справі заявив віндикаційний позов, отже, саме позивач має довести, що таке майно фактично є в наявності. Проте жодних доказів на підтвердження цієї обставини позивачем не надано та не спростовано доводи відповідачів про знищення такого майна.
Посилання в касаційній скарзі на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновків Верховного Суду в постановах від 17 січня 2019 року в справі № 708/254/18, від 20 липня 2021 року в справі № 904/4389/19, від 10 січня 2024 року в справі № 520/5968/17, від 14 вересня 2019 року в справі № 369/3481/19, від 09 червня 2022 року в справі № 759/18854/20, є безпідставними, з огляду на таке.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 жовтня 2021 року в справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) зазначила, що в кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід визначати з огляду на те, які правовідносини є спірними, порівнювати права та обов'язки сторін цих правовідносин відповідно до правового чи їх договірного регулювання (пункт 31) з урахуванням обставин кожної конкретної справи (пункт 32).
Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.
Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд нижчої інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
Зокрема, у постановах Верховного Суду від 17 січня 2019 року в справі № 708/254/18, від 10 січня 2024 року в справі № 520/5968/17, від 14 вересня 2019 року в справі № 369/3481/19, висновки суду ґрунтуються на попередній редакції статті 349 ЦК України, що не є застосовною до правовідносин сторін у цій справі.
У постанові від 20 липня 2021 року в справі № 904/4389/19 Верховний Суд вказав, що суди попередніх інстанцій виснували щодо моменту визнання майна знищеним на підставі нечинного положення частини другої статті 349 ЦК України, внаслідок чого судами не були належним чином проаналізовані долучені до матеріалів справи документи, які надавались прокурором на підтвердження факту знищення нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці.
У постанові Верховного Суду від 09 червня 2022 року в справі № 759/18854/20 установлено фізичну наявність майна, щодо якого заявлено позов про витребування із чужого незаконного володіння.
Отже, не можна вважати, що обставини справ, на які посилається заявник у касаційній скарзі, є подібними обставинам справи, що переглядається.
Наведені в касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлених обставин справи та зводяться виключно до переоцінки доказів, їх належності та допустимості.
Проте в силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Інші доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01, пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00, пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04, пункт 58), за якою принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що в рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належно зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення в справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), пункт 29).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з- неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
Частинами першою, другою статті 414 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.
Враховуючи наведене, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 березня 2024 року та постанова Київського апеляційного суду від 05 лютого 2025 року підлягають скасуванню в частині вирішення позовних вимог, заявлених до ТОВ «ФК Профкапітал», провадження в цій частині підлягає закриттю. У частині вимог, заявлених до ОСОБА_1 , зазначені судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 402, 409, 410, 414, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника Приватного підприємства «Сігма» - адвоката Руденка Олександра Анатолійовича задовольнити частково.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 березня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2025 року в частині позовних вимог Приватного підприємства «Сігма» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Профкапітал» про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення про закриття провадження в справі.
В іншій частині рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 березня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. М. Ситнік
Судді:В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
В. В. Сердюк
І. М. Фаловська