Номер провадження: 33/813/209/26
Номер справи місцевого суду: 501/3579/25
Головуючий у першій інстанції Тордія Е.Н.
Доповідач Артеменко І. А.
30.03.2026 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду - Артеменко І.А.,
за участю: секретаря судового засідання - Подуст Т.П.,
захисника особи, яка притягається до відповідальності, - Клострейх О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Клострейх Олени Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 на постанову Чорноморського міського суду Одеської області від 28 листопада 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,
Короткий зміст протоколу про адміністративне правопорушення
02.08.2025 відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 409758 за ч.1 ст.130 КУпАП.
За вказаним протоколом 02.08.2025 о 02:20 год. ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Audi A6», державний номер НОМЕР_1 , по вул. Перемоги, буд. 18, в м. Чорноморську, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, нечітка мова), від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п 2.5 ПДР України.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення
Постановою Чорноморського міського суду Одеської області від 28.11.2025 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, стягнуто судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн.
Короткий зміст доводів апеляційної скарги
В апеляційній скарзі захисник Клострейх О.В. в інтересах ОСОБА_1 просила скасувати постанову Чорноморського міського суду Одеської області від 27.11.2025 та закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
В обґрунтування скарги захисник послалась на те, що:
-судом неповно з'ясовано обставини справи, оскільки весь розгляд справи звівся до винесення суддею постанови у відсутності особи, яка притягається до відповідальності, нехтуючи її процесуальними правами, а захиснику було відмовлено у всіх клопотаннях, чим порушено право на захист;
-з доданого до матеріалів справи відеозапису вбачаються ознаки його коригування, відеозаписи сильно розгалужені та не являють собою безперервний відеозапис, а події на ньому взагалі є нарізками. Відеозаписами не зафіксовано момент зупинки та першочергове спілкування поліцейських з ОСОБА_1 . Відеозапис починається з 2:34 год, в той час як в протоколі зазначений час керування транспортним засобом 2:20 год;
- спілкування відбулось з одним екіпажом поліції, а протокол складав зовсім інший екіпаж, який не зупиняв транспортний засіб і не був обізнаний про ситуацію;
- суд не врахував статус ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем, тому його огляд на стан сп'яніння проведений з істотними порушенням вимог ст.266-1 КУпАП та Порядку №32;
- працівниками поліції порушений порядок огляду водія на стан сп'яніння, оскільки була пропозиція пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці або в лікарні, тобто не було спочатку запропоновано пройти огляд на місці, отримання відмови, потім не було запропоновано поїхати в лікарню та не було отримано чіткої відмови від проходження огляду саме в лікарні.
В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник Клострейх О.В. в інтересах ОСОБА_1 , підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції, заслухавши захисника особи, яка притягається до відповідальності, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін, з огляду на таке.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
За ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги (ч.7 ст.294 КУпАП).
Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за кваліфікуючими ознаками: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, повністю доведена та підтверджується такими доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 409758, за яким 02.08.2025 о 02:20 год. ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Audi A6», державний номер НОМЕР_1 , по вул. Перемоги, буд. 18, в м. Чорноморську, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, нечітка мова) від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. Вказаний протокол підписано поліцейським Федоренко С.П. та особою, яка притягається до відповідальності, - ОСОБА_1 із зазначення в графі пояснень: «Не згоден»;
- відеозаписами нагрудних камер поліцейських, який розпочинається з моменту прибуття патрульних поліцейських на місце зупинки іншими поліцейськими транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . Представившись, працівник поліції запитав у водія: «Що у Вас сталося?», на що останній відповів: «Та нічого не сталося, трохи їхав випивший», на що поліцейський зазначив, що вбачає наявність у водія такої ознаки алкогольного сп'яніння як різких запах алкоголю від водія. На питання поліцейського звідки та куди водій направлявся, останній повідомив, що їхав з моря, де, відпочиваючи, вживав алкогольні напої, до орендованого житла, яке не може знайти. На питання поліцейського ОСОБА_1 підтвердив, що він їхав з моря та під час комендантської години був зупинений нарядом поліції, який виявивши у нього ознаки алкогольного сп'яніння, викликав патрульну поліцію. На питання поліцейського щодо вживання алкогольних напоїв ОСОБА_1 спочатку зазначив, що випив трошки горілку, а згодом заперечив це та зазначив про вживання ним 4 пляшок пива. На неодноразові пропозиції поліцейського пройти на місці зупинки чи в медичному закладі огляд на стан алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 відмовився, посилаючись на вживання ним алкогольних напоїв. Поліцейський повідомив про наслідки відмови від проходження огляду. За вказаними обставинами було складено адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 . Відеозаписами також зафіксовано, що ОСОБА_1 повідомив поліцейським, що він є військовим, а наразі перебуває у відпустці, у зв'язку з отриманим пораненням;
-рапортом старшого інспектора ЧЧ Відділу поліції №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області від 02.08.2025, за яким 02.08.2025 отримано заяву та зареєстровано в ЄО за №17320 від 02.08.2025 як порушення правил дорожнього руху, в результаті опрацювання вказаної інформації встановлено, що 02.08.2025 о 04:40 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 02.08.2025 о 02:40 за адресою: Одеський район, м.Чорноморськ, вул.Перемоги, буд.18, під час патрулювання в комендантську годину було зупинено авто Ауді А6, днз НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_1 , під час розмови з яким було виявлено запах алкоголю з ротової порожнини (заявник працівник поліції Долженко, Терен12). Результат відпрацювання - складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП;
-рапортом поліцейського А.Долженко від 02.08.2025, яким повідомлено, що, знаходячись в наряді «Терен-12», при патрулюванні м.Чорноморськ, близько 02:30 год. по вул.Перемоги в комендантську годину проїхав невідомий підозрілий транспортний засіб - Ауді А6, д.н. НОМЕР_1 . Зупинивши вказаний транспортний засіб за адресою вул.Пермоги,18, під час перевірки документів виявилось, що водій авто має явні ознаки алкогольного сп'яніння, при розмові з водієм він підтвердив факт вживання алкогольних напоїв. На місце події було викликано ГРНП для подальших дій та складання матеріалів. Даним громадянином виявився ОСОБА_1 вказане було зафіксовано на бодікамеру SIN P.22А4801 та БІН Терен-12;
- направленням на огляд водія транспортного засобу від 02.08.2025, яким зафіксовано факт відмови водія від проходження огляду;
- інформацією про отримання посвідчення водія та відсутність повторності вчинення адмінправопорушення, якими підтверджено наявність статусу водія у розумінні ПДР та відповідну кваліфікацію за ст.130 КУпАП.
Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції з огляду на таке.
Учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух (абз.2,4 ч.5 ст.14 Закону України "Про дорожній рух"). Одним із таких органів державного контролю є Національна поліція (ст.52 цього Закону). За положеннями ч.2 ст.14 Закону України "Про дорожній рух" до учасників дорожнього руху належать, зокрема, водії.
За змістом абзаців 3 та 5 ч.2 ст.16 вказаного Закону водій зобов'язаний: виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункт 2.5 ПДР).
Проте, вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було. Вказані обставини повністю підтверджуються матеріалами справи.
Слід зазначити, що ОСОБА_1 , будучи водієм та маючи відповідне посвідчення водія, обізнаний з Правилами дорожнього руху України, зокрема п.2.5. При цьому, презюмоване знання закону є принципом права, згідно з яким закон поширюється на кожного, навіть якщо особа і не знає про нього. Незнання вимог діючого законодавства не є підставою для звільнення особи від передбаченої законом відповідальності та закриття провадження у справі, що кореспондується з положеннями ст.68 Конституції України.
За змістом ч.6 ст.266 КУпАП направлення особи для огляду на стан сп'яніння і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан сп'яніння, оформлення результатів такого огляду, регулюються Інструкцією № 1452/735 та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 з подальшими змінами (далі - Порядок № 1103). Приписи Інструкції № 1452/735 та Порядку № 1103 застосовуються у системному зв'язку як між собою, так і з приписами інших нормативних актів.
Згідно зі ст.266 КУпАП, п.2 розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Пунктом 3 розділу І Інструкції визначено ознаки алкогольного сп'яніння. При цьому, за положеннями Інструкції визначення ознак щодо можливості знаходження водія у стані сп'яніння відноситься до виключної компетенції поліцейських.
Пунктом 6 Порядку №1103 передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
За приписами п. 8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду
За диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП відмова водія від проходження огляду на стан сп'яніння утворює самостійний склад адміністративного правопорушення.
Під відмовою від проходження огляду на стан сп'яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів, відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі. Відмова від проходження огляду на стан сп'яніння є правопорушенням з формальним складом, тобто є закінченим саме з моменту висловлення особою відмови від проходження відповідного огляду. Мотиви відмови водія від виконання вимоги поліцейських у відповідності до пункту 2.5 ПДР України правового значення не мають. Наслідком такої відмови є складення відносно водія протоколу про адміністративну відповідальність, передбачену ч.1 ст.130 КУпАП.
В сенсі положень ч.2 ст.266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У виконання вищевказаних вимог КУпАП до матеріалів справи додані відеозаписи з нагрудної камери поліцейського щодо обставин складання адміністративного протоколу відносно ОСОБА_1 .
Долучені до матеріалів справи відеозаписи відображають події, по факту яких 02.08.2025 складено адмінматеріали відносно ОСОБА_1 . Зокрема, відеозаписами зафіксовано факт виявлення у водія ознак алкогольного сп'яніння, пропозиція пройти у встановленому порядку огляд на стан сп'яніння, відмова від проходження огляду. Факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 на відеозапис визнавав та пояснював звідки та куди він їхав, визнавши факт вживання алкогольних напоїв, у зв'язку з чим і відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння.
Апеляційний суд вважає, що відеозаписи, залучені поліцейськими як безумовний доказ у справі, відповідають вимогам Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018.
Так, у даному випадку, до матеріалів адміністративного провадження приєднано запис, який стосується безпосередньо факту відмови ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження огляду на стан сп'яніння. Об'єму наявних відеозаписів достатньо для перевірки встановлених судом обставин відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку. Зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об'єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. При цьому, апеляційним судом враховано, що досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення та має безсторонній характер.
Під час дослідження наявного в матеріалах справи відеозапису суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відеозапис міститься на оптичному диску на одному файлі, на якому послідовно зображені події, які хронологічно продовжують одна одну. При цьому вказаний файл містить безперервну фіксацію самого правопорушення (відмова водія від проходження у встановленому порядку огляду). Сумнівів щодо достовірності та допустимості відеозапис не викликає, оскільки на ньому відображено подію, що зафіксовано у протоколі про адміністративне правопорушення. Будь-яких фактичних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів достовірність вищевказаного відеозапису апелянтом не надано. Не встановлено таких обставин і під час апеляційного розгляду справи. З урахуванням наведеного, не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги, що наявний в матеріалах справи відеозапис має ознаки коригування, сильно розгалужені та не являють собою безперервний відеозапис, а події на ньому є нарізками.
Оскільки оглянутий відеозапис узгоджується з іншими даними, що містяться в матеріалах справи, апеляційний суд приймає його як належний доказ у справі, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення клопотання захисника про визнання відеозаписів неналежними та недопустимим доказами.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності фіксації керування ОСОБА_1 в день події транспортним засобом та моменту зупинки не спростовують правильність висновків місцевого суду, оскільки ОСОБА_1 не заперечував вказані факти, що підтверджується оглянутими судом апеляційної інстанції відеозаписами, наявними в матеріалах справи. При цьому, судом враховано, що інших осіб поруч з ОСОБА_1 та його транспортним засобом, окрім поліцейських, не було, і сам ОСОБА_1 не зазначав, що хтось інший керував його транспортним засобом.
Окремо слід зазначити, що приписи ст.266 КУпАП вказують на обов'язковість застосування технічних засобів відеозапису процедури огляду водія на стан сп'яніння, а не обставин його перебування за кермом чи зупинки автомобіля. Тому доводи сторони захисту в цій частині не впливають на правильність висновку місцевого суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Отже, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом підтверджується сукупністю доказів, які наявні у матеріалах справи.
Враховуючи, що ОСОБА_1 неодноразово запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, його відмова від огляду на стан сп'яніння беззаперечно вказує на наявність в його діях складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
Посилання апелянта на ту обставину, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду саме в медзакладі спростовується наявними відеозаписами, оглянутими в суді апеляційної інстанції.
Доводи апеляційної скарги про те, що огляд ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем, проведено з порушенням вимог ст. 266-1 КУпАП є необґрунтованими, з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.15 КУпАП військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення, зокрема, правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Статтею 266-1 КУпАП передбачено, що військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Аналіз положень ст.266-1 КУпАП свідчить про те, що даною нормою не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом. Тобто, положення ст.266-1 КУпАП не стосуються спеціального суб'єкту - водія транспортного засобу, а лише військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б КУпАП.
Таким чином, для військовослужбовців, які керують транспортним засобом, застосовується порядок проходження огляду, передбачений ст.266 КУпАП, які проводять працівники Національної поліції.
Відповідно до п.3 Порядку направлення військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від №32 12.01.2024, огляду підлягають військовослужбовці/ військовозобов'язані, щодо яких є підстави вважати, що вони виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин (установ, закладів) у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння).
Відтак, обов'язковою умовою для проведення огляду військовослужбовця на стан алкогольного сп'яніння саме посадовою особою, уповноваженою на його проведення начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу) Збройних Сил, а не поліцейським, є виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або перебування на території військових частин (установ, закладів).
Згідно із ч.4 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; 5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Матеріали справи не містять та стороною захисту не надано суду доказів того, що під час зупинки транспортного засобу, ОСОБА_1 , як військовослужбовець, виконував обов'язки військової служби. Навпаки, як вбачається з оглянутих відеозаписів, ОСОБА_1 , що був зупинений поліцейськими в комендантську годину у АДРЕСА_1 (поза межами розташування військової частини), повідомив поліцейським, що він відпочиває, вживав алкогольні напої, перебуваючи у відпустці. Отже, у даному випадку він є особою, яка керувала цивільним транспортним засобом.
Сама ж по собі наявність у водія статусу військовослужбовця, за умови не виконання ним у цей час вказаних вище обов'язків, не є підставою для проведення його огляду спеціальними суб'єктами.
За таких обставин, виявивши у водія ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння, працівники поліції правомірно застосували до останнього загальний порядок проходження огляду на стан сп'яніння, передбачений ст.266 КУпАП. Тому апеляційний суд відхиляє аргументи сторони захисту щодо проведення огляду ОСОБА_1 з істотними порушенням вимог ст.266-1 КУпАП та Порядку №32.
Слід зазначити, що фабула, викладена в протоколі про адміністративне правопорушення, відповідає диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, та відображає всі істотні ознаки складу адміністративного правопорушення.
Доводи апеляційної скарги щодо складання протоколу іншим екіпажом поліції, а не тим, що зупинив ОСОБА_1 , не спростовують правильності висновків місцевого суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого правопорушення, оскільки протокол про адміністративне правопорушення складено уповноваженою на те особою у відповідності до вимог чинного законодавства, складений адміністративний протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та є одним із доказів у розумінні ст.251 КУпАП, у зв'язку з чим апеляційний суд не вбачає в діях працівників поліції будь-яких порушень. При цьому працівник поліції перед складенням протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП впевнився у наявності в діях ОСОБА_1 ознак об'єктивної сторони правопорушення, а саме факту керування транспортним засобом ( ОСОБА_1 визнав факт керування), виявлення ознак алкогольного сп'яніння (що були наголошені ОСОБА_1 , який визнав факт вживання алкогольних напоїв), запропоновано пройти в установленому порядку огляд (на місці зупинки чи в медзакладі), фіксація факту відмови від проходження такого огляду (не вчиняв жодних дій, направлених на проходження огляду, а своє не бажання проходити огляд пояснював відсутністю сенсу, з огляду на вживання ним алкогольних напоїв).
Інших переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та були підставою для скасування або зміни оскаржуваної постанови суду, апелянтом не наведено і під час апеляційного розгляду не встановлено.
Судом враховано, що протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою у відповідності до вимог Інструкцій, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про національну поліцію», зауважень до нього подано не було.
Враховуючи викладене, підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, відсутні.
Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14.02.2008 у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06.12.1998, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 надав поліцейському чітку та зрозумілу відповідь щодо його відмови від проходження огляду, яку поза розумним сумнівом можна вважати саме відмовою від огляду в розумінні ч.1 ст.130 КУпАП.
Відтак, перевіркою матеріалів справи не встановлено порушень працівниками поліції Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, що могли стати підставою не виконувати ОСОБА_1 законних вимог поліції про проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Отже, оцінюючи сукупність наявних в справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що твердження апелянта з приводу відсутності в діях ОСОБА_1 ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді доказів у справі та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення від адміністративної відповідальності.
Судом враховано, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2007 у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, ОСОБА_1 , реалізуючи своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП, відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника, так і для інших учасників дорожнього руху.
Апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення клопотання захисника про призначення покарання з урахуванням принципу індивідуалізації. При цьому, апеляційним судом враховано, що законодавство про адміністративні правопорушення, на відміну від законодавства України про кримінальну відповідальність, не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м'якого, ніж передбачено законом. Дана категорія адміністративних правопорушень вчиняється водіями тільки навмисно, вчинене відносить до грубого порушення, а водій не може не розуміти загрози для оточуючих внаслідок власної поведінки. Керування транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням. Водій у стані сп'яніння є загрозою для життя та здоров'я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб, а безпідставне звільнення або часткове звільнення від відповідальності правопорушників має вкрай негативні наслідки.
Слід також звернути увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 65 Закону України «Про правотворчу діяльність» суд для подолання правової прогалини може застосовувати у випадках, передбачених законом:
1) аналогію закону - шляхом застосування до неврегульованих суспільних відносин положень закону, який регулює подібні суспільні відносини;
2) аналогію права - шляхом застосування до суспільних відносин, не врегульованих нормативно-правовими актами, загальних принципів права.
Аналогія закону або аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, притягнення особи до юридичної відповідальності (ч.4 ст.65 зазначеного Закону).
Враховуючи, що в даному випадку відсутні будь-які правові прогалини, які не врегульовані положеннями КУпАП, а санкція ч.1 ст.130 КУпАП є безальтернативною (передбачає для водіїв накладення штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік), підстав для застосування іншого виду стягнення, ніж передбаченого законом, не вбачається.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд, враховуючи положення статей 251, 252 КУпАП, дійшов висновку, що матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 містять достатньо фактичних даних, які свідчать про обґрунтованість висновку суду першої інстанції про доведеність вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та не спростовуються доводами апеляційної скарги. Застосований місцевим судом до ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення відповідає санкції ч.1 ст.130 КУпАП, є справедливим та достатнім для його виправлення і запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень.
За таких обставин, постанова суду є законною та обґрунтованою, у зв'язку з чим відсутні підстави для її скасування, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника Клострейх Олени Володимирівни - залишити без задоволення.
Постанову Чорноморського міського суду Одеської області від 28 листопада 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду І.А. Артеменко