Номер провадження: 22-ц/813/2512/26
Справа № 947/12988/25
Головуючий у першій інстанції Калініченко Л. В.
Доповідач Сегеда С. М.
24.03.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Громіка Р.Д.,
Комлевої О.С.,
за участю секретаря Козлової В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у відсутність учасників справи, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 15.10.2025 року, ухваленого під головуванням судді Калініченко Л.В., у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
09.04.2025 року Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК» (далі - АТ «АКЦЕНТ-БАНК») звернулось з позовом до суду до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №АВН0СТ155101704882410402 від 10.01.2024 року у розмірі 120 706,02 грн.
Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернулася до АТ «АКЦЕНТ-БАНК» для отримання банківських послуг та підписала Анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, після чого 10.01.2024 року між сторонами було укладено кредитний договір №АВН0СТ155101704882410402, відповідно до умов якого позичальник отримала кредитні кошти у розмірі 70 000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 75% річних.
Внаслідок невиконання умов договору, у відповідачки станом на 09.04.2025 року виникла заборгованість у розмірі 120 706,02 грн., з яких: 69 593,70 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 51 112,32 грн. - заборгованість за відсотками.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив задовольнити його вимоги.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 15.10.2025 року позов АТ «АКЦЕНТ-БАНК» було задоволено.
Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь АТ «АКЦЕНТ-БАНК» заборгованість за кредитним договором №АВН0СТ155101704882410402 від 10.01.2024 року станом на 09.04.2025 року у загальному розмірі 120 706,02 грн., з яких: 69 593,70 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 51 112,32 грн. - заборгованість за відсотками, а також судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. (а.с.40-43).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про зміну оскаржуваного рішення та ухвалення судового рішення, яким зменшити розмір відсотків за користування кредитними коштами, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.47).
У відзиві на апеляційну скаргу АТ «АКЦЕНТ-БАНК» просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість (а.с.56-58).
Вирішуючи питання про слухання справи у відкритому судовому засіданні, у відсутність учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи були належним чином повідомлені про час і місце судового засідання (а.с.78-79).
Апеляційним судом також було враховано, що у відзиві на апеляційну скаргу, позивач просив розглянути справу за відсутності представника АТ «АКЦЕНТ-БАНК» (а.с.58-зворот).
Колегія суддів також зазначає, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції.
Також слід зазначити, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.
На підставі викладеного, а також враховуючи, що в своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, колегія суддів вирішила слухати справу на підставі наявних доказів.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до положень ст.ст. 610, 611, 625 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник не звільняється від відповідальності у разі неможливості виконання ним грошових зобов'язань.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ч.1 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що 10.01.2024 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «АКЦЕНТ-БАНК» для отримання банківських послуг та підписала Анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с.9).
10.01.2024 року ОСОБА_1 звернулася до позивача із заявою про надання послуги «Швидка готівка» №АВН0СТ155101704882410402, відповідно до умов якої позичальник отримала кредитні кошти у розмірі 70 000,00 грн., строком на 60 місяців, зі сплатою відсотків за користування ними у розмірі 75% річних (а.с.10).
До позовної заяви АТ «АКЦЕНТ-БАНК» також надало паспорт споживчого кредиту, який зазначає умови кредитування, у тому числі, сплату відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 75% річних (а.с.9-зворот-10).
Підписанням заяви ОСОБА_1 підтвердила та погодилася, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Паспортом споживчого кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту становлять договір.
Згідно розрахунку, наданого позивачем, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором внаслідок невиконання умов договору станом на 09.04.2025 року становить 120 706,02 грн., з яких: 69 593,70 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 51 112,32 грн. - заборгованість за відсотками, який ОСОБА_1 не спростований (а.с.11-зворот).
Разом з тим, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що розмір відсотків у сумі 51 112,32 грн. є таким, що суперечить принципам справедливості та співмірності.
Проте, як зазначалось вище, ОСОБА_1 підписала договір та погодилася з його умовами, у тому числі, і з розміром відсотків.
Крім того, кредитний договір та розрахунок заборгованості ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не спростованні та є чинними.
Також, станом на даний час заборгованість за договором позичальником не сплачена.
Таким чином, зазначені посилання апелянта є безпідставними та необґрунтованими.
Зважаючи на те, що матеріали справи містять належні та допустимі докази на підтвердження позовних вимог, а також враховуючи існуючу заборгованість за кредитним договором, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необхідність задоволення позову.
Що стосується посилання заявника апеляційної скарги на те, що судом першої інстанції не було враховано тяжкого матеріального, медичного та емоційного стану позичальника, то колегія суддів вважає за необхідне вказати, що за правилами ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Таким чином, тяжкий матеріальний, медичний та емоційний стан позичальника не може бути підставою для зменшення розміру заборгованості за договором та звільнення відповідача від сплати кредитної заборгованості і процентів за користування грошовими коштами.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 також посилається на те, що справу було розглянуто за її відсутності та тим самим було порушено її право на справедливий суд.
З цього приводу колегія суддів зазначає неступне.
Відповідно до ч.ч. 5,6 ст. 128 ЦПК України, судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Про час та місце слухання справи у суді першої інстанції ОСОБА_1 була повідомлена 18.08.2025 року шляхом надіслання судової повістки в її електронний кабінет, що підтверджується відповідною довідкою (а.с.38).
Із заявою про відкладення слухання справи ОСОБА_1 до суду першої інстанції не зверталася.
Таким чином, зазначені посилання в апеляційній скарзі також є безпідставними та не знайшли свого підтвердження.
Крім того, колегія суддів зазначає, що за змістом ст.ст. 2, 5 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або порушених, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Спосіб захисту має бути ефективним.
Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надала суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Крім того, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Колегія суддів також зазначає, що ЄСПЛ вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, оскільки рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 01.04.2026 року.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда
Р.Д. Громік
О.С. Комлева