Номер провадження: 11-кп/813/1656/26
Справа № 521/1424/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
30.03.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисників: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з адвокатом ОСОБА_7 з використанням ВКЗ виділені матеріали кримінального провадження №12022160000000581 від 22.08.2022 року за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_8 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 17.02.2026 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Солтанівка, Любашівського району, Одеської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
та
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Чорноморська, Одеської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,
обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.255, ч.4 ст.28 ч.1 ст.255-2 КК України,
встановив:
На розгляді Приморського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження №12022160000000581 від 22.08.2022 року за обвинуваченням: ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.255, ч.4 ст.28 ч.4 ст.189, ч.3 ст.27, ч.4 ст.28, ч.1 ст.255-2 КК України; ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.255, ч.4 ст.28 ч.1 ст.255-2 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.255, ч.4 ст.28 ч.1 ст.255-2 КК України; ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.255, ч.4 ст.28 ч.4 ст.189, ч.4 ст.28 ч.1 ст.255-2 КК України; ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.255-2 КК України; ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.203-2 КК України.
Оскарженою ухвалою місцевого суду задоволено клопотання прокурора ОСОБА_15 та обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , продовжений строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» до 17.04.2026 року включно, без визначення розміру застави.
Мотивуючи прийняте рішення суд послався на продовження існування ризиків, які були підставою для застосування відносно обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме, що обвинувачені можуть переховуватись від суду, здійснювати вплив на свідків, продовжувати вчиняти нові злочини.
Не погоджуючись із ухвалою суду, захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 та захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , подали апеляційні скарги.
Захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_9 запобіжний захід із визначенням застави в межах встановлених п.3 ч.5 ст.182 КПК України. Захисник посилається на те, що заявлені стороною обвинувачення ризики зі спливом часу значно зменшились.
Захисник ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу в частині продовження строку тримання під вартою ОСОБА_10 та застосувати до нього запобіжний захід у виді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_3 , з забороною залишати житло з 23 год до 06 год ранку наступної доби.
Вимоги апеляційної скарги захисник мотивує тим, що суд формально перелічив ризики та не навів жодних обґрунтувань щодо їх існування. Крім того, захисник звертає увагу, що його підзахисний раніше не судимий, має постійне місце проживання, проживає разом з родиною, що підтверджує наявність у нього міцних соціальних зв'язків.
Заслухавши суддю-доповідача; пояснення захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , які підтримали апеляційні скарги; думку прокурора, який заперечував проти їх задоволення; дослідивши виділені матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Частина 1 ст.404 КПК України (далі - КПК) передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За змістом ч.1 ст.331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону, з огляду на таке.
На теперішній час у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12022160000000581 від 22.08.2022 року, судом першої інстанції не вчинені всі необхідні дії, що передбачені процедурою судового розгляду для повного, об'єктивного та всебічного дослідження всіх обставин справи, оскільки судовий розгляд у кримінальному провадженні не завершений.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
ОСОБА_9 та ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні, в тому числі, особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.5 ст.255 КК України, відповідальність за який передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від 12 до 15 років з конфіскацією майна.
Беручи до уваги тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим, беззаперечно продовжує існувати ризик того, що вони можуть переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Європейський суд з прав людини вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших релевативних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою («W v.Switzerland», Заява № 14379/88, 26 січня 1993 року).
Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Becciev v.Moldova» (Бекчиєв проти Молдови), пункт 58).
Аналізуючи характер та обставини злочинів, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , апеляційний суд вважає, що у випадку застосування до обвинувачених запобіжного заходу не пов'язаного з позбавлення волі, останні матимуть можливість незаконно впливати на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні, з метою схилити їх до зміни своїх первинних показань, що в свою чергу буде перешкоджати кримінальному провадженню.
Апеляційний суд звертає увагу, що згідно з ст.23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, а показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
Беручи до уваги той факт, що судовий розгляд кримінального провадження триває ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, не можна визнавати недоведеним.
Апеляційний суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачені обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватимуть відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вони мають реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинувачених кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Доводи захисників про те, що обвинувачені тривалий час перебувають під вартою, з урахуванням тяжкості інкримінованих їм злочинів, не дають достатніх підстав вважати, що заявлені стороною обвинуваченні ризики на даний час істотно зменшились.
Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності апеляційний суд дійшов висновку про те, що на даному етапі судового розгляду лише винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , дозволить під час судового розгляду контролювати їх місце перебування та запобігти ризикам, передбаченим п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які на теперішній час продовжують існувати.
За таких обставин, доводи викладені в апеляційних скаргах щодо значного зменшення існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, є непереконливими, адже при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу надається оцінка сукупності всіх обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій, а не факту конкретного їх вчинення.
Враховуючи викладене, доводи захисників про наявність підстав для застосування до обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 більш м'якого запобіжного заходу є необґрунтованими, а суд першої інстанції правильно встановив обставини, передбачені ч.3 ст.199 КПК України, що в свою чергу свідчить про законність ухвали місцевого суду.
Матеріали справи не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинувачених під вартою.
Приймаючи до уваги фактичні обставини кримінального провадження, виходячи із конкретних обставини інкримінованих обвинуваченими діянь, апеляційний суд погоджується з висновком суду, який на підставі п.4 ч.4 ст.183 КПК України не визначив обвинуваченим альтернативний запобіжний захід у виді застави.
На теперішній час обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК, які є перешкодою для продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до обвинуваченим, як судом першої інстанції, так і колегією суддів апеляційного суду, не встановлено.
Одночасно, апеляційний суд звертає увагу, що доцільність необхідності подальшого утримання обвинуваченого під вартою буде перевірена через нетривалий час в порядку ст.331 КПК.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого, які б були підставою для скасування оскарженої ухвали та зміни запобіжного заходу на більш м'який.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування ухвали суду першої інстанції.
Пунктом 1 ч.3 ст.407 КПК України встановлено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 197, 199, 376, 404, 405, 407, 419, 422-1, 532 КПК, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_8 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 - залишити без задоволення.
Ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 17.02.2026 року, якою в кримінальному провадженні №12022160000000581 від 22.08.2022 року обвинуваченим ОСОБА_10 та ОСОБА_9 продовжений строк тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» до 17.04.2026 року включно, без визначення розміру застави - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4