Справа № 740/788/26
Провадження № 2-а/740/14/26
іменем України
02 квітня 2026 року м.Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
судді Олійника В.П., при секретарі судового засідання Пучка М.С.,
розглянувши у судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови в справі про притягнення до адміністративної відповідальності,
встановив:
17 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови №1463 від 11 листопада 2025 року про його притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді 17000 грн штрафу. Позов обґрунтований тим, що 04 лютого 2026 року позивач ознайомився у Ніжинському ВДВС з матеріалами виконавчого провадження про стягнення з нього штрафу в розмірі 34000 грн. Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП за те, що він, як військовозобов'язаний, порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме порушив правила військового обліку військовозобовязаних, не виконав вимоги щодо проходження військової лікарської комісії, чим порушив ч.3 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Вважає, що постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки його незаконно було притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки повістки про виклик він не отримував. Позивач мав відстрочку від призову під час мобілізації, у зв'язку з тим, що зайнятий постійним доглядом за своєю матір'ю, яка є інвалідом 2-ї групи. Після з'ясування, що йому не надана автоматично відстрочка, позивач 05 листопада 2025 року, зібравши пакет документів, звернувся до ЦНАП виконкому Ніжинської міської ради та до Ніжинського ТЦК за роз'ясненням стосовно ненадання відстрочки, де йому було повідомлено про те, що він не з'явився по повістці з метою уточнення даних, а саме проходження військово-лікарської комісії та було складено протокол за ч.3 ст.210 КУпАП, зауваження позивача про те, що він повістку не отримував та не повинен проходити ВЛК, працівники ТЦК не реагували. 01 грудня 2025 року позивач пройшов військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується записом в електронному військово-обліковому документі, тому поведінка відповідача є сумнівною, постанова №1463 протиправною, яка підлягає скасуванню, а справа про притягнення до адміністративної відповідальності закриттю. Просить позов задовольнити, поновити строки звернення до суду, оскільки про наявність оскаржуваної постанови дізнався під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.
Ухвалою суду від 18 лютого 2026 року поновлено позивачу строк на звернення до суду з позовом, позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, про що заперечення сторін під час судового розгляду відсутні.
У відзиві на позовну заяву від 26 лютого 2026 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на необгрунтованість позовних вимог. Зокрема, у відзиві зазначено, що позивач є військовозобов'язаним громадянином України та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 . Засобами ЄДРПВР (АІТС «Оберіг») на ім'я позивача 07 жовтня 2025 року була згенерована повістка №5073607, відповідно до якої позивач зобов'язаний був прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 о 09 год 17 жовтня 2025 року для уточнення даних, а саме для проходження медичного обстеження позаштатною військово лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказану повістку доставлено до задекларованого місця проживання позивача мобільною групою оповіщення відповідача. Відповідно до попереднього висновку позаштатної ВЛК позивач свого часу був визнаний непридатним до військової служби у мирний час, обмежено придатним у воєнний час. Позивач не виконав обов'язку щодо своєчасного уточнення облікових даних та не виконав вимог щодо проходження військово-лікарської комісії. Відповідно до вимог Закону України №4235-IX від 12 лютого 2025 року «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 12 лютого 2025 року № 4235-IX, що набрав законної сили 15 лютого 2025 року, до 05 червня 2025 року всі військовозобов'язані громадяни України, котрим свого часу позаштатними військово-лікарськими комісіями був встановлений статус придатності до військової служби «непридатний до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час» (за винятком осіб з інвалідністю та молодших 25 років), зобов'язані були пройти повторне медичне обстеження відповідними військово-лікарськими комісіями для визначення фактичного ступеня придатності до військової служби. Позивач, маючи статус придатності до військової служби «непридатний до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час», який фактично втратив чинність, до 05 червня 2025 року встановленим порядком повторне медичне обстеження позаштатною військово-лікарською комісією не пройшов; за направленням на таке медичне обстеження до відповідача не звернувся; самостійно, через електронний застосунок «Резерв+», таке направлення не згенерував. 03 листопада 2025 року відомості про ОСОБА_1 , як про порушника правил військового обліку, відповідачем були направлені каналами електронного зв'язку до ВП Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області, для застосування до нього заходів адміністративного затримання та доставлення до ТЦК та СП з метою притягнення до адміністративної відповідальності за допущений ним факт порушення правил військового обліку. 05 листопада 2025 року позивач самостійно звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де щодо нього в присутності свідків був складений протокол №1463 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП. Другий примірник протоколу під особистий підпис вручений позивачу, також останнього у встановленому порядку було повідомлено про дату, місце і час розгляду адміністративної справи. 11 листопада 2025 року ОСОБА_1 не прибув у визначений час для розгляду адміністративної справи, про причини неявки відповідача не повідомив. Тому було винесено постанову №1463 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 17000 грн і яка набрала законної сили 05 січня 2026 року. 01 грудня 2025 року ОСОБА_1 пройшов військово-лікарську комісію. Згідно з відомостями ЄДРПВР (АІТС «Оберіг») позивач не є порушником правил військового обліку; використовує право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
У відповіді на відзив віл 05 березня 2026 року позивач зазначив, що доводи відповідача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Твердження відповідача про його неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 для оновлення військово - облікових даних та невиконання його обов'язку щодо проходження військово-лікарської комісії не відповідають фактичним обставинам справи. Жодної повістки чи іншого належного повідомлення про необхідність з'явитися до територіального центру комплектування позивач не отримував. Відповідачем не надано жодних доказів підтвердження отримання повістки. Крім цього, позивач, не був особою визнаною обмежено придатним до військової служби до набрання чинності цим Законом, і відповідно обов'язок проходити медичний огляд на нього не поширювався, а навпаки мав право про надання йому відстрочки без направлення для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. Незважаючи на те, що позивач мав право на відстрочку без проходження ВЛК, але пройшов медичний огляд 01 грудня 2025 року. Відповідач не надав ніяких доказів того, що позивач за медичним висновком позаштатної ВЛК раніше було визнано обмежено придатним до військової служби у воєнний час, а згідно облікової картки позивач 01 грудня 2025 року ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 визнаний придатним до служби у вч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах), медпідрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, ОЗ, охорони. Інші відомості у обліковій картці позивача про проходження медичних оглядів, відсутні. Тому позов підлягає задоволенню.
Відповідно ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Позивачем по справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання в АДРЕСА_1 , який перебуває з 06 березня 2000 року на обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі абз. 2 п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (як військовозобов'язана особа, звільнена з військової служби в запас та не зарахована до військового оперативного резерву). Позивач до 07 серпня 2025 року мав відстрочку від призову під час мобілізації у зв'язку з доглядом за тяжкохворим членом сім'ї - своєю матір'ю.
Відповідно до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, засобами ЄДРПВР (АІТС «Оберіг») на ім'я позивача 07 жовтня 2025 року була згенерована повістка №5073607, відповідно до якої позивач зобов'язаний був прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 в 09-00 год 17 жовтня 2025 року для уточнення даних. Вказану повістку доставлено до задекларованого місця проживання позивача мобільною групою оповіщення відповідача. Для підтвердження направлення вказаної повістки представник відповідача долучив до відзиву на позовну заяву копіюповістки №5073607.
03 листопада 2025 року відомості про ОСОБА_1 , як про порушника правил військового обліку, відповідачем були направлені каналами електронного зв'язку до ВП Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області, для застосування до нього заходів адміністративного затримання та доставлення до ТЦК та СП з метою притягнення до адміністративної відповідальності за допущений ним факт порушення правил військового обліку.
05 листопада 2025 року позивач самостійно звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де щодо нього в присутності свідків був складений протокол №1463 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП, також останнього у встановленому порядку було повідомлено про дату, місце і час розгляду адміністративної справи на 11 листопада 2025 року.
11 листопада 2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 винесено постанову №1463 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення вимог ч.3 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"-за порушення правил військового обліку військовозобов"язаним-не виконав вимоги щодо проходження військово лікарської комісії, з накладенням стягнення у виді 17000 грн штрафу.
Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ч.ч.1, 2 ст.7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Приписами ст.65 Конституції України та ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією рф проти України постановлено з 24 лютого 2024 року ввести в Україні воєнний стан. У подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та такий воєнний стан діє і до теперішнього часу.
Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані, зокрема, з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Частиною 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено обов'язки громадян під час мобілізації, зокрема: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Положеннями ч.3 ст.210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, в особливий період.
Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст.ст.210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) згідно з ст.235 КУпАП розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП, є бланкетною нормою, а тому серед ознак, які мають бути відображені при викладенні суті цього правопорушення, обов'язковим є наведення конкретного нормативно-правового акту, яким встановлюються відповідні правила, за порушення яких особа притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову у справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об'єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі № 513/899/16-а.
Згідно з оскаржуваною постановою військовозобов'язаний громадянин ОСОБА_1 порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме: порушив правила військового обліку військовозобов'язаних, не виконав вимоги щодо проходження військово лікарської комісії, чим порушив ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Стаття 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - «Обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації» містить у собі шість частин, які в свою чергу включають абзаци, пункти.
Серед ознак, які мають бути відображені при викладенні суті правопорушення, обов'язковим є наведення конкретного нормативно-правового акту і його чітко визначеного положення (статті, частини, пункту тощо), яким встановлюються відповідні правила та яких особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не дотрималася, порушивши тим самим законодавчі приписи.
Проте оскаржувана постанова не містить вказівку на конкретні абзаци, пункти частини статті, яку порушив позивач.
У відзиві відповідачем зазначено, що позивач, маючи статус придатності до військової служби «непридатний до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час», який фактично втратив чинність, до 05 червня 2025 року, встановленим порядком, повторне медичне обстеження позаштатною військово-лікарською комісією, не пройшов; за направленням на таке медичне обстеження до відповідача не звернувся; самостійно, через електронний застосунок «Резерв+», таке направлення не згенерував, що і стало підставою для притягнення його до відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП згідно з постановою від 11 листопада 2025 року.
Суд зауважує, що зазначений обов'язок не передбачений ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а міститься у пункті 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-IX від 21 березня 2024 року. Згідно зазначеної норми громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Тобто обов'язок самостійного звернення до ТЦК та СП чи через електронний кабінет призовника для отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду законодавством передбачено лише для громадяни України віком від 25 до 60 років, які раніше були визнані обмежено придатними до військової служби.
У наданих сторонами доказах, які містяться у матеріалах справи, зокрема в копії облікової картки зазначено, що ОСОБА_1 01 грудня 2025 року згідно висновку ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 визнаний придатним до служби у вч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах), медпідрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, ОЗ, охорони, інші відомості у обліковій картці позивача про проходження медичних оглядів, відсутні. Також згідно інформації з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, відсутні відомості про те, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 раніше мав статус придатності до військової служби «непридатний до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час», а тому така обставина, попри посилання на неї відповідачем не доведена.
Щодо інших військовозобов'язаних громадян України абз.3 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено обов'язок проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Відповідно до наданої у додатках до відзиву повістки №5073607, зазначено, що позивачу необхідно прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 о 09-00 год 17 жовтня 2025 року для уточнення даних.
Згідно з положеннями абз.8 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Доказів того, що позивачу вручались будь-які повідомлення про необхідність явки до ТЦК та СП матеріали справи не містять.
Однак ні протокол про адміністративне правопорушення, ні оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, не містять жодних відомостей про те, що позивач не з'явився за повісткою до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у зазначені у ній місце та строк.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати-чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, за відсутності доказів на підтвердження викладених у ній обставин, не може свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
У рішенні від 22.12.2010 № 23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (пункт 4.1).
За принципом презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких умов вчинення позивачем правопорушення залишається недоведеним.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не підтверджено правомірність прийнятої ним постанови щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності на підставі ч.3 ст.210 КУпАП, а обставини у відзиві не відповідають фактичним обставинам справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі-закриттю.
Відповідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких обставин на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665,60 грн, сплачений при зверненні до суду із позовною заявою.
Керуючись ст.ст. 5, 6, 9, 72-78, 139, 241 - 248, 250, 268, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ухвалив:
Позов задовольнити.
Скасувати постанову №1463 від 11 листопада 2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн та провадження у справі закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 витрати, понесені на сплату судового збору у розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять) 60 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя В.Олійник.