Справа № 729/1793/25
2-ві/729/1/26
02 квітня 2026 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого судді Бойко В.І.,
секретаря судового засідання Шлапак Н.А.,
розглянувши заяву відповідача ОСОБА_1 про відвід головуючої судді Кузюри В.О. в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок та визнання права власності на нерухоме майно, -
До Бобровицького районного суду Чернігівської області надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок та визнання права власності на нерухоме майно.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею у справі визначено суддю Бобровицького районного суду Чернігівської області Кузюру В.О.
26.03.2026 від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Кузюрі В.О. на підставі ч. 1 п. 5 ст. 36 ЦПК України, який мотивований наявністю обставин, що викликають сумніви у неупередженості та об'єктивності судді.
Ухвалою суду від 01.04.2026 заяву про відвід судді Кузюрі В.О. визнано необґрунтованою та передано справу для вирішення питання про відвід у порядку ст. 33 ЦПК України.
Розглянувши вказану заяву відповідача про відвід судді, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.
Відповідно до ст. 40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.
За змістом положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Підстави для відводу судді визначені ст.ст. 36, 37 ЦПК України.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
За умовами ч. 3 ч. 4 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов'язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості або об'єктивності судді.
У ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» (№ 33949/02, § 49-52, від 09 листопада 2006 року) зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність зазначених суб'єктивних або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення певним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Водночас, як зазначено в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, об'єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона знаходить прояв не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.
Сприйняття об'єктивності визначається за допомогою критерію «розумного спостерігача». У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ'єктивним (з різних причин), - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі, як зацікавленість у розгляді конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.
Тому коли сторони стверджують про те, що судді є недостатньо об'єктивними, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже «правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене». Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.
Суд, дослідивши заяву про відвід та матеріали справи, вважає, що жодних обґрунтованих доводів, підтверджених належними та допустимими доказами, про наявність підстав, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, для відводу судді Кузюрі В.О. від розгляду вказаної цивільної справи, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді відповідачем не наведено.
Доводи заяви відповідача свідчать про незгоду з процесуальними діями судді Кузюри В.О., що відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України не може бути підставою для відводу.Інших обставин, які б викликали сумнів в об'єктивності та неупередженості судді не виявлено.
З огляду на викладене, заява відповідача про відвід судді є необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 36, 39, 40 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючої судді Кузюри В.О. в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок та визнання права власності на нерухоме майно - відмовити.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає й набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя В.І. Бойко