30 березня 2026 року
м. Київ
Справа № 589/1051/26
Провадження № 51-1104 впс 26
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
за участю прокурора (відеоконференція) ОСОБА_5 ,
обвинуваченого (відеоконференція) ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання Сумського апеляційного суду про направлення кримінального провадження (справа № 589/1051/26) за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст.111, ч. 2 ст. 332, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 332 КК України, з одного суду до іншого у межах юрисдикції різних апеляційних судів,
встановив:
До Верховного Суду у порядку ст. 34 КПК України надійшло вказане подання Сумського апеляційного суду.
Подання мотивовано тим, що згідно з обвинувальним актом місце вчинення більш тяжкого кримінального правопорушення у провадженні не охоплюється юрисдикцією Шосткинського міськрайонного суду Сумської області.
Зазначається, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, а саме у державній зраді, тобто в умисному вчиненні громадянином України діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, а саме: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчиненому в умовах воєнного стану.
Вказані дії ОСОБА_6 вчинялися на території Сумської, Львівської, Запорізької, Харківської областей та у м. Києві, а останній епізод державної зради зафіксовано у зоні діяльності вежі стільникового зв'язку у м. Харків (вул. Клочківська, 236), у зв'язку з чим вказане кримінальне провадження повинно розглядатися Шевченківським районним судом м. Харкова як таким, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке кримінальне правопорушення.
Заслухавши доповідача, думки прокурора, обвинуваченого, захисника, які заперечували проти задоволення подання; дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи, викладені у поданні, колегія суддів дійшла висновку, що воно не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд,
у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення.
У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 34 КПК України кримінальне провадження може бути передано на розгляд до іншого суду, якщо до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил територіальної підсудності.
Частиною 3 ст. 34 КПК України визначено, що питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, а також про направлення провадження з одного суду апеляційної інстанції до іншого, вирішується колегією суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду за поданням суду апеляційної інстанції або за клопотанням сторін чи потерпілого.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» на території України введено воєнний стан, строк дії якого в подальшому було продовжено.
25 серпня 2022 року набрав чинності Закон України від 27 липня 2022 року № 2462-IX «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення окремих положень досудового розслідування в умовах воєнного стану», відповідно до якого, зокрема, внесено зміни до ч. 9 ст. 615 КПК України та визначено, що під час дії воєнного стану обвинувальні акти, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності скеровуються та розглядаються судами, у межах територіальної юрисдикції яких вчинено кримінальне правопорушення, а в разі неможливості з об'єктивних причин здійснювати відповідним судом правосуддя - судом, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, що закінчив досудове розслідування, або іншим судом, визначеним у порядку, передбаченому законодавством.
Підставою кримінальної відповідальності відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Положення норм КПК України, якими врегульовано правила визначення територіальної підсудності кримінального провадження, застосовуються у взаємозв'язку з приписами статті 6 КК України.
За принципами дії закону України про кримінальну відповідальність в просторі, визначеними у змісті ст. 6 КК України, кримінальне правопорушення визнається вчиненим на території України, якщо його було почато, продовжено, закінчено або припинено на території України.
Колегія суддів щодо вирішення питання про визначення територіальної підсудності вказаного провадження виходить із того, що місце вчинення кримінального правопорушення в контексті ч. 9 ст. 615 КПК України у сукупності з положеннями ч. 1 ст. 32 цього Кодексу розглядається лише як ознака, що дозволяє визначити підсудність кримінального провадження з урахуванням адміністративно-територіального поділу, на підставі якого побудована судова система України в цілому, якщо його встановлено з деталізацією, достатньою для визначення меж юрисдикції суду першої інстанції.
Місце і час вчинення кримінального правопорушення є ознаками об'єктивної сторони, які позначають, де і коли кримінальне правопорушення вчинено, тобто певна територія, де воно було розпочато, продовжено, закінчено або припинено.
Кожне з цих місць є рівноправним у вирішенні питання про можливість розгляду кримінального провадження за правилами територіальної підсудності у певному суді.
Як убачається з обвинувального акта, ОСОБА_6 обвинувачується, крім інших, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, яке є найбільш тяжким з інкримінованих.
Водночас зазначені в обвинувальному акті дії, що становлять об'єктивну сторону цього кримінального правопорушення, за своїм характером охоплюють декілька епізодів реалізації злочинного умислу та вчинялися на території різних адміністративно-територіальних одиниць, зокрема Сумської, Львівської, Запорізької, Харківської областей та м. Києва.
За таких обставин місце вчинення указаного вище інкримінованого кримінального правопорушення не обмежується однією конкретною територією, а пов'язується з кількома місцями здійснення дій, спрямованих на досягнення злочинного результату, кожне з яких у розумінні ст. 32 КПК України може враховуватися при визначенні територіальної підсудності.
Посилання у поданні на те, що останній за часом епізод державної зради зафіксовано на території м. Харкова саме по собі не є безумовною підставою для визначення підсудності за відповідним судом, оскільки така ознака має значення у випадку, коли різні кримінальні правопорушення є однаковими за тяжкістю, тоді як у цьому провадженні йдеться про один більш тяжкий злочин, який реалізувався шляхом вчинення ряду взаємопов'язаних дій у різних місцях.
Разом з тим, в обвинувальному акті зазначено що ОСОБА_6 , крім іншого з метою переміщення решти двох контейнерів на територію РФ за вказівкою представника РФ ОСОБА_8 виконував певні дії на території м. Середина-Буда Шосткинського району Сумської області.
Отже, з обвинувального акту вбачається, що інкриміновані ОСОБА_6 окремі дії, які становлять об'єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, вчинялися, зокрема, і на території яка відноситься до територіальної підсудності Середино-Будського районного суду Сумської області.
Відповідно до рішення ВРП № 974/0/15-23 від 12 жовтня 2023 року Середино-Будський районний суду Сумської області припинив здійснення правосуддя, а територіальну підсудність справ, що належали до його юрисдикції, визначено за Шосткинським міськрайонним судом Сумської області.
З огляду на це з урахуванням зазначених вище положень ч. 9 ст. 615 КПК України визначення підсудності за цим судом відповідає вимогам кримінального процесуального закону.
За таких обставин підстав для направлення цього кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів колегія суддів Верховного Суду не вбачає.
Тому, керуючись положеннями статей 32, 34 КПК України, Суд
постановив:
Подання Сумського апеляційного суду про направлення кримінального провадження (справа № 589/1051/26) за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 332, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 332 КК України, з одного суду до іншого у межах юрисдикції різних апеляційних судів залишити без задоволення.
Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3