02 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/16616/21
судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Власова Ю. Л.
до постанови Верховного Суду від 17.03.2026 у справі № 910/16616/21, ухваленої за результатами розгляду касаційної скарги Антимонопольного комітету України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2025.
Короткий виклад історії цієї справи та пов'язаних із нею судових справ
1. Службою автомобільних доріг у Вінницькій області Державного агентства автомобільних доріг України (далі - Замовник) проводились відкриті торги на закупівлю - "Експлуатаційне утримання та поточний ремонт автомобільних доріг загального користування державного значення у Вінницькій області " (далі - Торги).
2. Замовником були отримані тендерні пропозиції від Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Австрійське підприємство "Інтервіас Україна" (далі - ТОВ "СУАП "Інтервіас Україна", позивач, Учасник 1), Дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - ДП "Вінницький облавтодор", Учасник 2) і Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхбуд" (далі - ТОВ "Шляхбуд", Учасник 3).
3. За результатами Торгів переможцем визначено ТОВ "СУАП Інтервіас Україна", з яким Замовник 25.06.2019 уклав відповідний договір № 94/19 на загальну суму 47 750 000, 00 грн з ПДВ.
4. 13.11.2019 Антимонопольний комітет України (далі - АМК, відповідач) розпочав розгляд справи №143-26.13/129-19 за ознаками вчинення ТОВ "СУАП "Інтервіас Україна", ДП "Вінницький облавтодор" і ТОВ "Шляхбуд" порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210-III) у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів Торгів.
5. За результатами розгляду цієї справи АМК 12.08.2021 було прийнято Рішення №467-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" (далі - Рішення №467-р), яким визнано, що ТОВ "СУАП "Інтервіас Україна", ДП "Вінницький облавтодор" і ТОВ "Шляхбуд" вчинили порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону №2210-III у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів Торгів (пункт 1 резолютивної частини Рішення №467-р), на всіх Учасників Торгів накладено штрафи (пункти 2-4 резолютивної частини Рішення №467-р).
6. Рішення №467-р ґрунтується на: 1) використанні ТОВ "СУАП "Інтервіас Україна" для здійснення господарської діяльності приміщень, які належать іншим Учасникам; 2) сприянні Учасниками один одному у можливості здійснювати господарську діяльність; 3) наявності спільних інтересів та сталих господарських відносин; 4) сприянні ДП "Вінницький облавтодор" у прийнятті ТОВ "СУАП "Інтервіас Україна" участі в Торгах; 5) взаємодії (телефонні розмови) уповноважених представників Учасників; 6) синхронності створення та завантаження електронних файлів, їх спільних характеристиках.
7. ТОВ "СУАП "Інтервіас Україна" звернулося до суду з позовом про визнання недійсним та скасування Рішення №467-р у частині, що стосується позивача. За позовом ТОВ "СУАП "Інтервіас Україна" відкрито провадження у цій справі №910/16616/21.
8. ДП "Вінницький облавтодор" звернулося до суду з позовом про визнання недійсним та скасування Рішення №467-р у частині, що стосується Облавтодору (справа №910/16662/21).
9. ТОВ "Шляхбуд" також звернулося до суду з позовом про визнання недійсним в частині, що його стосується, та скасування Рішення №467-р (справа №910/16639/21).
10. ТОВ "СУАП "Інтервіас Україна", ДП "Вінницький облавтодор" і ТОВ "Шляхбуд" у своїх позовах стверджували про те, що Рішення №467-р прийнято за неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, при недоведенні обставин, які мають значення для справи і які Комітет визнав встановленими, за невідповідності висновків, викладених у Рішенні, обставинам справи, а також при порушенні та неправильному застосуванні норм матеріального і процесуального права, а отже є незаконним, необґрунтованим та підлягає скасуванню з огляду на наявність підстав, визначених статтею 59 Закону № 2210-III.
Справа №910/16662/21
11. У справі №910/16662/21 постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2022, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 09.02.2023, позов ДП "Вінницький облавтодор" задоволено, Рішення №467-р визнано недійсним в частині, що стосується вчинення ДП "Вінницький облавтодор" порушення, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону № 2210-III, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів Торгів (пункт 1 резолютивної частини Рішення №467-р), та накладення штрафу на ДП "Вінницький облавтодор" (пункт 3 резолютивної частини Рішення №467-р).
12. Задовольняючи позов про визнання частково недійсним Рішення №467-р, суд апеляційної інстанції у справі №910/16662/21 виходив такого:
- факт надання ДП "Вінницький облавтодор" в оренду Учаснику 1 (ТОВ "СУАП "Інтервіас Україна") виробничих приміщень у 2018 році жодним чином не може свідчити про обмін інформацією між вказаними особами під час підготовки та участі у Торгах у 2019 році або намір спотворити ці Торги з огляду на те, що: надання приміщень в оренду є окремим видом господарської діяльності ДП "Вінницький облавтодор"; у період з 01.01.2018 по 31.12.2018 у ДП "Вінницький облавтодор" були чинні 46 договорів оренди, укладених з іншими суб'єктами господарювання; договір оренди укладений з Учасником 1 задовго до оголошення про проведення Торгів; ДП "Вінницький облавтодор" та Учасник 1 знаходилися за різними юридичними та фактичними адресами; оренда виробничих приміщень не створює умови для обміну інформацією про Торги між працівниками ДП "Вінницький облавтодор" та Учасника 1; АМК доводить взаємозв'язок ДП "Вінницький облавтодор" з Учасником 1 виключно укладанням Договору оренди, який був укладений задовго до проведення Торгів;
- АМК не довів обставин того, яким чином наявність укладеного договору оренди машин і механізмів між ДП "Вінницький облавтодор" та Учасником 3 (ТОВ "Шляхбуд") у 2017 році свідчить про спільне здійснення діяльності ДП "Вінницький облавтодор" з Учасниками Торгів у 2019 році, а також про доступ до інформації про господарську діяльність один одного, сприяння в обміні інформацією між ними (ДП "Вінницький облавтодор" з іншими Учасниками Торгів), у тому числі, під час підготовки до участі у Торгах та участі у Торгах;
- перебування у господарських відносинах у 2017 році не суперечить приписам чинного законодавства України та не є свідченням узгодженості дій між зазначеними особами під час підготовки до участі у Торгах та участі у Торгах;
- факт укладення договорів оренди із суб'єктами господарювання, які також брали участь в закупівлі, не доводить узгодженості поведінки ДП "Вінницький облавтодор" з іншими Учасниками під час Торгів;
- надання відгуку є звичайною господарською практикою та підтверджує лише факт якісного виконання договору;
- факт наявності телефонних розмов уповноважених представників учасників мав місце у зв'язку з підготовкою та відправленням ряду документів за раніше укладеними правочинами;
- зазначені однакові параметри файлів мають місце лише у деяких файлах. Висновки щодо подібних характеристик не повинні застосовуватися щодо всіх файлів тендерної пропозиції Учасників Торгів;
- вимога до завантаження електронних файлів у форматі PDF при участі у Торгах визначена Замовником закупівлі у Тендерній документації, відтак Учасники Торгів не могли використовувати інші формати;
- АМК не дослідив причину створення більшості файлів в один день, а саме 24.05.2019. Така дата є кінцевим терміном подання конкурсних пропозицій, що пояснює завантаженість частини файлів в один день;
- певна схожість в технічних характеристиках конкурсних пропозицій щодо ДП "Вінницький облавтодор" з Учасниками Торгів 1, 3 за Рішенням №467-р, за відсутності беззаперечних доказів узгодження Учасниками своєї поведінки та змісту поданих ними пропозицій в процесі Торгів з метою обмеження чи усунення конкуренції між ними, не свідчить про наявність попередньої змови та спрямованість цих дій на усунення або недопущення конкуренції , спотворення результатів Торгів.
13. Суд апеляційної інстанції у постанові від 14.11.2022 у справі №910/16662/21 дійшов висновку, що обставини, які на думку АМК свідчать про узгодженість дій, в сукупності та взаємозв'язку характерні й господарській діяльності в цілому. ДП "Вінницький облавтодор" здійснював підприємницьку діяльність у сфері будівництва та ремонту доріг задовго до оголошення досліджуваної процедури закупівлі, а відповідачем не доведено, що обставини, які існували й до початку вчинення ймовірного порушення законодавства, зазнали змін під час Торгів. Більше того, відповідач у Рішенні №467-р не з'ясував наявність спільних економічних інтересів ДП "Вінницький облавтодор" з іншими Учасниками Торгів при участі в Торгах та не дослідив можливості впливу ДП "Вінницький облавтодор", як Учасника Торгів відносно інших Учасників, на господарську діяльність один одного, механізмів та способів такого впливу.
14. Верховний Суд у постанові від 09.02.2023 у справі № 910/16662/21 погодився з наведеними висновками Північного апеляційного господарського суду. Зазначив, що судом апеляційної інстанції надано оцінку всім встановленим обставинам справи відповідно до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у сукупності з іншими доказами та поясненнями сторін та здійснено аналіз поведінки саме ДП "Вінницький облавтодор", як Учасника Торгів, у контексті синхронності його дій з іншими Учасниками Торгів, встановлено відсутність обставин, які б переконливо свідчили про обмін ДП "Вінницький облавтодор" з ТОВ "СУАП "Інтервіас Україна" та ТОВ "Шляхбуд" під час підготовки до участі у Торгах та участі у Торгах будь-якою іншою інформацією, крім інформації, що стосується питання ведення господарської діяльності. Тобто, фактично суд апеляційної інстанції встановив обставини, що у Рішенні №467-р не наведено достатніх фактичних обставин, які у своїй сукупності дають підстави дійти висновку про доведення АМК об'єктивної сторони порушення з боку ДП "Вінницький облавтодор" як Учасника Торгів відносно інших Учасників. Водночас, наведені АМК у Рішенні №467-р обставини у своїй сукупності не доводять факту, що саме ДП "Вінницький облавтодор", діючи свідомо та недобросовісно у вигляді вчинення дій, шляхом погодженості своєї поведінки між Учасниками Торгів за взаємоузгодженим між ними планом, бажав спотворити результати Торгів та сприяв настанню такого наслідку.
Справа №910/16639/21
15. У справі № 910/16639/21 рішенням Господарського суду міста Києва від 27.03.2024, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 та постановою Верховного Суду від 21.11.2024, позов ТОВ "Шляхбуд" задоволено, визнано недійсним та скасовано пункт 1 резолютивної частини Рішення №467-р в частині, що стосується вчинення ТОВ "Шляхбуд" антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів Торгів, визнано недійсним та скасовано пункт 4 резолютивної частини Рішення №467-р, згідно з яким на ТОВ "Шляхбуд" накладено штраф.
16. Господарський суд міста Києва у рішенні від 27.03.2024 у справі №910/16639/21 виходив з того, що ТОВ "Шляхбуд" підтвердив, а відповідач не спростував, що ТОВ "Шляхбуд" та ТОВ "СУАП "Інтервіас Україна" мають свої відокремлені офіси та приміщення, а надання в оренду складського приміщення не є підтвердженням узгодженості дій, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Факт надання ТОВ "Шляхбуд" в оренду ТОВ "СУАП "Інтервіас Україна" виробничих приміщень у 2018 році не може свідчити про обмін інформацією між вказаними особами під час підготовки та участі у Торгах у 2019 році або про намір спотворити ці Торги з огляду на те, що договір оренди було укладено задовго до оголошення про їх проведення. ТОВ "Шляхбуд" та ТОВ "СУАП "Інтервіас Україна" знаходилися за різними юридичними та фактичними адресами, а оренда виробничих приміщень не створює умови для обміну інформацією про Торги між працівниками ТОВ "Шляхбуд" та ТОВ "СУАП "Інтервіас Україна". АМК доводить взаємозв'язок ТОВ "Шляхбуд" з ТОВ "СУАП "Інтервіас Україна" виключно фактом укладеного задовго до проведення Торгів договору оренди. Відповідач не вказує, яким чином наявність укладеного договору оренди машин і механізмів між ТОВ "Шляхбуд" та ДП "Вінницький облавтодор" у 2017 році свідчить про спільне здійснення діяльності ТОВ "Шляхбуд" з Учасниками Торгів у 2019 році, а також про доступ до інформації про господарську діяльність один одного, сприяння в обміні інформацією між ТОВ "Шляхбуд" та іншими Учасниками Торгів, також і під час підготовки до участі у Торгах та участі у Торгах.
Оскільки перебування у господарських відносинах не суперечить приписам чинного законодавства України та не є свідченням узгодженості дій між зазначеними особами під час підготовки до участі у Торгах та участі у Торгах, суд першої інстанції дійшов висновку, що факт укладення договорів оренди із суб'єктами господарювання, які також брали участь в Торгах, не доводить узгодженості поведінки ТОВ "Шляхбуд" з іншими Учасниками під час проведення Торгів. Крім того, встановивши, що факт наявності телефонних розмов уповноважених представників Учасників Торгів мав місце у зв'язку з підготовкою та відправленням ряду документів за раніше укладеними правочинами, суд дійшов висновку про скасування спірного Рішення №467-р в частині, що стосується ТОВ "Шляхбуд".
17. З такими висновками погодився суд апеляційної інстанції у постанові від 12.08.2024 у справі № 910/16639/21. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд врахував правові висновки Верховного Суду у постанові від 09.02.2023 у справі № 910/16662/21. Вказав, що місцевий господарський суд надав оцінку всім встановленим обставинам справи відповідно до вимог статті 86 ГПК України у сукупності з іншими доказами та поясненнями сторін та здійснивши аналіз поведінки саме ТОВ "Шляхбуд", як учасника Торгів, у контексті синхронності його дій з іншими Учасниками Торгів. Обставини, які на думку АМК свідчать про узгодженість дій, в сукупності та взаємозв'язку є такими, що характерні господарській діяльності в цілому. Оскільки ТОВ "Шляхбуд" здійснював підприємницьку діяльність у сфері будівництва та ремонту доріг задовго до оголошення Торгів, апеляційний суд дійшов висновку, що АМК не довів, що обставини, які існували й до початку вчинення ймовірного порушення антимонопольного законодавства, зазнали змін під час Торгів, не з'ясував наявність спільних економічних інтересів Учасників під час участі в Торгах та не дослідив можливості впливу Учасників на господарську діяльність один одного, механізмів та способів такого впливу. Вказав, що обставини, які на думку Комітету свідчать про узгодженість дій, в сукупності та взаємозв'язку є такими, що характерні й господарській діяльності в цілому, а поведінка ТОВ "Шляхбуд" як Учасника Торгів у контексті синхронності його дій з іншими Учасниками Торгів під час підготовки до участі у Торгах та участі у Торгах не свідчить про обмін під час Торгів будь-якою іншою інформацією, крім інформації, що стосується питання ведення господарської діяльності.
18. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій у межах справи №910/16639/21 дійшли висновку про те, що у Рішенні №467-р не наведено достатніх фактичних обставин, які у своїй сукупності дають підстави дійти висновку щодо доведення АМК об'єктивної сторони порушення з боку ТОВ "Шляхбуд" як учасника Торгів стосовно інших учасників. Наведені у Рішенні №467-р обставини в своїй сукупності не доводять, що саме ТОВ "Шляхбуд", діючи свідомо та недобросовісно у вигляді вчинення дій, шляхом погодженості своєї поведінки між Учасниками Торгів за взаємоузгодженим між ними планом, бажав спотворити результати Торгів та сприяв настанню такого наслідку.
19. Верховний Суд у постанові від 21.11.2024 у справі № 910/16639/21 зазначив, що суди попередніх інстанцій досліджували питання наявності / відсутності узгоджених антиконкурентних дій Учасників Торгів, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з'ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв'язок у відповідності до приписів статті 86 ГПК України. Суд врахував надані ТОВ "Шляхбуд" докази на спростування доводів АМК та надав їм оцінку, а саме, що стосується: взаємопов'язаності між ТОВ "СУАП "Інтервіас Україна", ТОВ "Шляхбуд" та ДП "Вінницький облавтодор"; наявності між ними господарських відносин за їх основним видом діяльності; наявності укладеного між ними договору оренди, підписаного задовго до проведення Торгів; місцезнаходження Учасників Торгів; використання під час здійснення господарської діяльності ТОВ "Шляхбуд" машин та механізмів, які воно орендує у ДП "Вінницький облавтодор", та використання ТОВ "СУАП "Інтервіас Україна" машин та механізмів, які використовує ТОВ "Шляхбуд" (надання в оренду власних машин та механізмів іншим суб'єктам господарювання, що є окремим видом господарської діяльності); спільного здійснення господарської діяльності та наявності фінансових відносин між Учасниками Торгів; наявності спільних економічних інтересів Учасників Торгів. Суди встановили, що обставини, які на думку АМК свідчать про узгодженість дій, в сукупності та взаємозв'язку є такими, що характерні й господарській діяльності в цілому, а тому відсутні обставини, які переконливо б свідчили про обмін ТОВ "Шляхбуд", ТОВ "СУАП "Інтервіас Україна" та ДП "Вінницький облавтодор" будь-якою інформацією під час підготовки до участі у Торгах, крім інформації, що стосується ведення господарської діяльності. У касаційній скарзі АМК жодним чином не спростовує встановлені у справі обставини.
Ця справа № 910/16616/21
Перший розгляд
20. У цій справі № 910/16616/21 рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2022, позов задоволено, визнано недійсним та скасовано пункт 1 резолютивної частини Рішення №467-р в частині, що стосується вчинення ТОВ "СУАП "Інтервіас Україна" антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів Торгів, визнано недійсним та скасовано пункт 2 резолютивної частини Рішення №467-р, згідно з яким на ТОВ "СУАП "Інтервіас Україна" накладено штраф.
21. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.02.2023 вказані судові рішення скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суд міста Києва (далі - другий розгляд).
22. Передаючи справу на другий розгляд, Верховний Суд зазначив, що: 1) судами не враховано те, що сама по собі відповідність дій суб'єктів господарювання цивільному, господарському законодавству не може автоматично свідчити про дотримання ними норм та вимог антимонопольного законодавства; 2) судами не досліджені та не перевірені покладені в основу Рішення АМК висновки в аспекті того, чи є у даному випадку встановлені обставини пов'язаності суб'єктів господарювання та чи виключає така сукупність у взаємозв'язку вірогідність, що виключає саме у контексті позивача, які брали участь у Торгах і наявність між ними господарських відносин та інші встановлені у Рішенні АМК обставини в сукупності та взаємозв'язку підтвердженням тієї обставини, яка надавала їм можливість обмінюватися інформацією та координувати свою діяльність під час підготовки і участі у Торгах, та чи така сукупність виключає вірогідність.
Другий розгляд
23. За результатами другого розгляду у цій справі № 910/16616/21 рішенням Господарського суду міста Києва від 17.04.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2023, позов задоволено, визнано недійсним та скасовано пункт 1 резолютивної частини Рішення №467-р в частині, що стосується вчинення ТОВ "СУАП "Інтервіас Україна" антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів Торгів, визнано недійсним та скасовано пункт 2 резолютивної частини Рішення №467-р, згідно з яким на ТОВ "СУАП "Інтервіас Україна" накладено штраф.
24. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.12.2023 вказані судові рішення скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суд міста Києва (далі - третій розгляд).
25. Передаючи справу на третій розгляд, Верховний Суд зазначив, що зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що судами попередніх інстанцій здійснено оцінку кожного доказу окремо, втім, не проведено належної оцінки всіх встановлених обставин справи у їх сукупності та взаємозв'язку, не досліджено та не перевірено покладені в основу Рішення АМК висновки в аспекті того, чи є у даному випадку встановлені обставини пов'язаності суб'єктів господарювання та чи виключає така сукупність (обставин) у взаємозв'язку з вірогідністю саме у контексті позивача та осіб, які брали участь у Торгах, наявність між ними господарських відносин та інші встановлені у Рішенні АМК обставини підтвердженням тієї обставини, яка надавала б їм можливість обмінюватися інформацією та координувати свою діяльність під час підготовки та участі у Торгах.
Третій розгляд
26. За результатами третього розгляду рішенням Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 у справі № 910/16616/21 відмовлено у задоволенні позову ТОВ "СУАП "Інтервіас Україна" до АМК про визнання недійсним і скасування Рішення №467-р в частині, що стосується позивача. Суд першої інстанції вважав, що встановлені Комітетом факти у своїй сукупності не можуть бути результатом випадкового збігу обставин чи наслідком дії об'єктивних чинників, а свідчать про узгодження (координацію) Учасниками Торгів своєї поведінки під час підготовки до участі та участі в Торгах, зокрема, шляхом обміну між ними інформацією.
27. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2025 у справі № 910/16616/21 рішення суду першої інстанції скасовано. Визнано недійсними пункти 1 та 2 резолютивної частини Рішення №467-р.
28. Суд апеляційної інстанції у цій справі № 910/16616/21 встановив, що ТОВ "СУАП "Інтервіас Україна" використовувало приміщення за адресою: вул. Я. Шепеля, 29 у м. Вінниці в період з 01.01.2018 по 20.10.2019 на підставі договору оренди від 02.01.2018 №02/01-18, укладеного з ТОВ "Шляхбуд", та приміщення за адресою: Сосонське шосе, 22, смт Літин, яке взято в оренду у ДП "Вінницький облавтодор" на підставі договору оренди від 29.05.2018 №ОР 61/05-18. Однак сам факт оренди відповідних складських приміщень не може свідчити про беззаперечений обмін інформацією між Учасниками Торгів під час підготовки та участі, чи про намір спотворити результат процедури закупівлі. Матеріалами справи підтверджується, що офісне приміщення позивача з січня 2018 по лютий 2019 знаходилося по вул. Зодчих, 36, м. Вінниця на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 17.01.2018 №17/01, за яким орендодавцем є ФОП Драп Володимир Миколайович. З лютого 2019 до теперішнього часу фактичним місцезнаходженням позивача є: вул. Соборна, 20, м. Вінниця, що підтверджується наявністю договору оренди приміщень від 28.02.2019 №28/02/19 та документами про його сплату. Отже, з наведених обставин вбачається, що до дати оголошення підготовки та проведення Торгів фактичне місцезнаходження позивача (офісне приміщення) не мало жодного зв'язку з іншими Учасниками, а Комітетом не доведено, що до вказаних у пункті 19 оскаржуваного Рішення №467-р приміщень мали доступ сторонні особи чи працівники інших Учасників Торгів, а отже відповідачем не доведено вплив такої обставини, як місцезнаходження позивача, на спотворення результатів Торгів.
Апеляційний суд зазначив, що факт укладення договорів оренди із суб'єктами господарювання, які також приймали участь у закупівлі, не доводить узгодженості поведінки позивача з іншими Учасниками під час Торгів. Розміщення суб'єктів господарювання за однією адресою не свідчить про їх спільну господарську діяльність та про узгодженість дій у проведенні Торгів. Матеріалами справи також підтверджується, що між позивачем та ТОВ "Шляхбуд" було укладено договір про надання послуг механізмів та транспорту від 15.12.2017 №15/12-17. Однак, на час проведення Торгів позивачем було укладено інший договір оренди транспорту з суб'єктом господарювання ТОВ "Шлях-Буд-Монтаж", який не брав участі в закупівлі. Саме цей договір було надано у складі тендерної пропозиції. Таким чином, укладення договору оренди транспорту за два роки до оголошення процедури закупівлі не може свідчити про доступ до інформації про господарську діяльність Учасників Торгів, а також про сприяння в обміні інформацією, у тому числі, під час підготовки до участі в Торгах. Натомість, вказані дії позивача могли бути зумовленими його власними економічними інтересами. Суд апеляційної інстанції зауважив, що ведення господарської діяльності Учасниками Торгів в умовах ринкової економіки не є беззаперечним доказом сприяння, на наявність якого посилається відповідач у спірному Рішенні №467-р.
Також апеляційний суд зауважив, що відповідач наголошує, що між Учасниками існували/існують сталі господарські відносини, які свідчать про спільне здійснення господарської діяльності, що підтверджується інформацією про господарську діяльність протягом 2018-2019 років. Проте, відповідач фактично ототожнює поняття про господарську діяльність та спільне здійснення господарської діяльності; натомість, наявність між Учасниками закупівлі укладених правочинів не свідчить про їх спільну діяльність. Змагальність учасників процедур закупівлі, з огляду на приписи Закону №2210-III, передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з учасників та їх обов'язок готувати свої пропозиції конкурсних торгів окремо, без обміну інформацією. У свою чергу, господарські відносини, які існували між позивачем та іншими Учасниками Торгів, були належним чином оформлені шляхом укладення відповідних договорів, якими визначені права та обов'язки кожної зі сторін, наслідки невиконання умов договору, його розірвання. Більше того, відповідач у спірному Рішенні №467-р не з'ясував наявність спільних економічних інтересів Учасників при участі в Торгах та не дослідив можливості впливу Учасників на господарську діяльність один одного, механізмів та способів такого впливу.
Виходячи з наведеного, апеляційний господарський суд виснував про те, що відповідач зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, не довів обставини, які мають значення для справи і які визнано встановленими, що є підставою для визнання недійсним Рішення № 467-р в частині, що стосується ТОВ "СУАП "Інтервіас Україна".
29. Крім зазначеного, апеляційний господарський суд під час розгляду цієї справи №910/16616/21 в порядку частини четвертої статті 75 ГПК України врахував обставини, встановлені судовими рішеннями в господарських справах №910/16662/21 та №910/16639/21, які набрали законної сили, за результатами розгляду яких: визнано недійсними пункти 1, 3 резолютивної частини Рішення №467-р в частині щодо вчинення порушення ДП "Вінницький облавтодор" (справа №910/16662/21); визнано недійсними та скасовано пункти 1, 4 резолютивної частини Рішення №467-р в частині, що стосується ТОВ "Шляхбуд" (справа №910/16639/21).
30. При цьому, апеляційний суд у цій справі №910/16616/21 послався на такі висновки з судових рішень у справах №910/16662/21 та №910/16639/21:
"Обґрунтовуючи вказані судові рішення, суди виходили з того, що обставини, які, на думку Комітету, свідчать про узгодженість дій, в сукупності та взаємозв?язку характерні господарській діяльності в цілому, оскільки позивачі здійснювали підприємницьку діяльність у сфері будівництва та ремонту доріг задовго до оголошення досліджуваної процедури закупівлі, а відповідач не довів, що обставини, які існували до початку вчинення ймовірного порушення законодавства, зазнали змін під час торгів. Суди вказували, що АМК у Рішенні №467-р не з?ясував наявності спільних економічних інтересів позивача з іншими учасниками торгів при участі в торгах та не дослідив можливості впливу позивача як учасника торгів на інших учасників, на господарську діяльність один одного, механізмів та способів такого впливу";
"За висновками судів, позивач підтвердив, а відповідач не спростував, що ТОВ "Шляхбуд" та ТОВ "СУАП "Інтервіас Україна" мають свої відокремлені офіси та приміщення, а надання в оренду складського приміщення не є підтвердженням узгодженості дій, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. З урахуванням наведеного, суди виснували, що факт надання в оренду ТОВ "СУАП "Інтервіас Україна" виробничих приміщень у 2018 році не може свідчити про обмін інформацією між вказаними особами під час підготовки та участі у торгах у 2019 році або про намір спотворити ці торги з огляду на те, що договір оренди було укладено з ТОВ "СУАП "Інтервіас Україна" задовго до оголошення про проведення торгів. Оскільки ТОВ "Шляхбуд" та ТОВ "СУАП "Інтервіас Україна" знаходилися за різними юридичними та фактичними адресами, а оренда виробничих приміщень не створює умови для обміну інформацією про торги між працівниками ТОВ "Шляхбуд" та ТОВ "СУАП "Інтервіас Україна". Суди дійшли висновку, що АМК доводить взаємозв?язок позивача з ТОВ "СУАП "Інтервіас Україна" виключно фактом укладеного задовго до проведення торгів договору оренди. Відповідач не вказує яким чином наявність укладеного договору оренди машин і механізмів між позивачем та ДП "Вінницький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" у 2017 році свідчить про спільне здійснення діяльності позивача з учасниками торгів у 2019 році, а також про доступ до інформації про господарську діяльність один одного, сприяння в обміні інформацією між ТОВ "Шляхбуд" та іншими учасниками торгів, також і під час підготовки до участі у торгах та безпосередньо участі. Оскільки перебування у господарських відносинах не суперечить приписам чинного законодавства України та не є свідченням узгодженості дій між зазначеними особами під час підготовки до участі у торгах та участі у торгах, суди дійшли висновку, що факт укладення договорів оренди із суб?єктами господарювання, які також брали участь в торгах, не доводить узгодженості поведінки позивача з іншими учасниками під час проведення торгів".
31. Верховний Суд постановою від 17.03.2026 у справі № 910/16616/21 касаційну скаргу АМК задовольнив частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2025 у справі № 910/16616/21 скасував, справу передав на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду (далі - четвертий розгляд).
32. Мотивуючи зазначене судове рішення, Верховний Суд зазначив, що зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що у новому розгляді справи судом апеляційної інстанції повторно здійснено оцінку кожного доказу окремо, втім, не проведено належної оцінки всіх встановлених обставин справи у їх сукупності та взаємозв'язку, відповідно знайшли своє підтвердження доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції приписів статті 316 ГПК України в аспекті невиконання обов'язкових вказівок, які містилися у постанові Верховного Суду від 05.12.2023 зі справи, згідно з якою судові рішення попередніх інстанцій були скасовані, а справа № 910/16616/21 направлялася на новий розгляд до суду першої інстанції. Зазначене також свідчить про порушення судом апеляційної інстанції статті 86 ГПК України, що мало наслідком незастосування висновків Верховного Суду, на які посилається скаржник у своїй касаційній скарзі щодо застосування статті 86 ГПК України.
33. Також Верховний Суд погодився з доводами АМК щодо порушення судом апеляційної інстанції статті 75 ГПК України, оскільки суд у розгляді справи (№910/16616/21) врахував обставини в порядку частини четвертої статті 75 ГПК України, встановлені судовими рішеннями у справах №910/16662/21, №910/16639/21, в яких не досліджувались обставини, які стосуються позивача у справі, що розглядається, і такі висновки не мають преюдиційного значення.
У цій частині Верховний Суд зауважив, що відповідальність за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства має індивідуальний характер. Відповідно, рішення органу АМК, у тому числі, й те, яке стосується притягнення особи до відповідальності за вчинення антиконкурентних узгоджених дій з іншими особами (особою), зацікавлена особа має право оскаржити лише стосовно себе. Вимога про визнання недійсним рішення органу АМК розглядається судом лише в тих частинах, які стосуються позивача (позивачів) у справі. При цьому встановлені у такій справі обставини не набувають преюдиціального значення у розумінні приписів частини четвертої статті 75 ГПК України для іншої особи (осіб) - відповідача (відповідачів) в антимонопольній справі і ця (особа) має право на оскарження у встановленому законом порядку рішення органу АМК у частинах, які стосуються безпосередньо її.
Суд у вирішенні поставлених скаржником питань врахував, що судовими рішеннями у справах на які посилається скаржник, висновки судів про наявність підстав для задоволення вимог ґрунтуються на недоведеності АМК у Рішенні обставин, зокрема, про те, що саме позивачі, діючи недобросовісно, шляхом погодження своєї поведінки з іншими Учасниками Торгів, бажали спотворити результати Торгів та сприяли настанню такого наслідку. Тобто висновки судів не ґрунтуються на тому, що АМК у розгляді антимонопольної справи неправильно кваліфікував інкриміноване суб'єктам господарювання порушення законодавства про захист економічної конкуренції (антиконкурентні узгоджені дії під час Торгів).
Кожна зі справ за участю органів АМК є індивідуальною, з притаманною лише конкретній справі специфікою та особливостями. Доведення відсутності порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій ґрунтується на дослідженні судами індивідуальних доказів, що надані позивачем за своїм власним уявленням, крізь призму положень статті 59 Закону № 2210. Ураховуючи наведене, Верховний Суд вказав, що питання про наявність / відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами, виходячи саме з усієї сукупності обставин і доказів, з'ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв'язок, у відповідності до приписів статті 86 ГПК України - які мають спростувати докази та факти, які покладені в основу оскаржуваного Рішення АМК саме щодо конкретного суб'єкта господарювання, а не шляхом переоцінки висновків АМК.
34. Виходячи із зазначеного, Верховний Суд виснував про те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права (зокрема, статей 75, 86, 236, 237, 269 та 316 ГПК України), що мало своїм наслідком неповне з'ясування обставин цієї справи без врахування вказівок Верховного Суду, у зв'язку із чим постанова Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2025 підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Мотиви незгоди з постановою Верховного Суду від 17.03.2026 у справі №910/16616/21
35. Відповідно до частини третьої статті 34 ГПК України суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку.
36. Я не погоджуюся з думкою більшості суддів із колегії щодо необхідності часткового задоволення касаційної скарги, скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2025 у справі № 910/16616/21 та направлення цієї справи на четвертий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Стосовно порушення статей 86, 316 ГПК України
37. На моє переконання, суд апеляційної інстанції під час третього розгляду цієї справи №910/16616/21 у повній мірі виконав вказівки Верховного Суду, які містилися у постанові Верховного Суду від 05.12.2023, здійснив належну оцінку встановлених обставин справи у їх сукупності та взаємозв'язку, у відповідності до вимог статті 86 ГПК України. Апеляційним судом здійснено аналіз поведінки саме позивача як Учасника Торгів у контексті синхронності його дій з іншими Учасниками Торгів та за результатами аналізу зроблено мотивовані висновки про те, що обставини, які на думку АМК свідчать про узгодженість дій, у сукупності та взаємозв'язку характерні й господарській діяльності в цілому.
38. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
39. Висновки суду апеляційної інстанції, здійснені у постанові від 29.05.2025 у справі № 910/16616/21 стосовно оцінки зібраних у справі доказів наведені вище, у пункті 28 цієї окремої думки, та відповідають вимогам статті 86 ГПК України.
Натомість зауваження Верховного Суду щодо невиконання апеляційним судом положень статті 86 ГПК України (наведене у пункті 32 цієї окремої думки), на мою думку, носить загальний характер та не містить конкретизації стосовно того, чому саме апеляційний господарський суд застосував статтю 86 ГПК України інакше, ніж це зробив Верховний Суд у справах №910/20567/20, №910/17126/19, №910/2988/18, №922/2513/18, №914/1696/18 (на які посилався АМК). Беручи до уваги, що справа уже тричі розглядалася судами всіх трьох інстанцій, таке зауваження Верховного Суду скоріше містить вказівку на необхідність здійснення переоцінки доказів, ніж на їх більш повне та системне дослідження.
Стосовно порушення статті 75 ГПК України
40. Я погоджуюся з висновком Верховного Суду про те, що у цій справі апеляційний суд неправильно застосував норми статті 75 ГПК України, оскільки послався на встановлені обставини, які в дійсності є висновками судів, які були зроблені у справах №910/16662/21, №910/16639/21.
41. Разом із тим, я вважаю, що апеляційний суд правомірно врахував висновки та рішення судів у справах №910/16662/21, №910/16639/21.
42. Відповідно до статті 5 Закону №2210-III узгодженими діями є укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання. Особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками узгоджених дій.
43. У статті 6 Закону №2210-III зазначено, що антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.
44. З наведених норм вбачається, що узгодженими діями є погоджена поведінка суб'єктів господарювання, яка призводить або може призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Особливість узгоджених дій полягає в тому, що вони можуть вчинятись лише двома або більшою кількістю суб'єктів господарювання. Один суб'єкт господарювання не може вчиняти узгоджені дії, оскільки обов'язково повинен бути другий суб'єкт, з яким він узгоджує свою поведінку. Отже, порушення у вигляді узгоджених антиконкурентних дії не може бути вчинене одним суб'єктом господарювання.
45. Як зазначалося вище, у Рішенні №467-р визнано, що антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів Торгів, вчинено трьома суб'єктами господарювання: ТОВ "СУАП "Інтервіас Україна", ДП "Вінницький облавтодор" і ТОВ "Шляхбуд".
46. Кожен із вказаних суб'єктів господарювання оскаржив відповідні висновки АМК в судовому порядку. Судовими рішеннями у справах №910/16662/21 та №910/16639/21, які набрали законної сили, визнано, що АМК у Рішенні №467-р не навів достатніх фактичних обставин для висновку про те, що ДП "Вінницький облавтодор" та ТОВ "Шляхбуд" вчинили порушення відносно інших Учасників, що ДП "Вінницький облавтодор" та ТОВ "Шляхбуд", діючи свідомо та недобросовісно у вигляді вчинення дій, шляхом погодженості своєї поведінки між Учасниками Торгів за взаємоузгодженим між ними планом, бажали спотворити результати Торгів та сприяли настанню такого наслідку. Суди також виснували, що обставини, які на думку АМК свідчать про узгодженість дій, в сукупності та взаємозв'язку є такими, що характерні й господарській діяльності в цілому, а тому відсутні обставини, які переконливо б свідчили про обмін ТОВ "Шляхбуд", ТОВ "СУАП "Інтервіас Україна" та ДП "Вінницький облавтодор" будь-якою інформацією під час підготовки до участі у Торгах, крім інформації, що стосується ведення господарської діяльності.
47. Враховуючи наведені висновки, суди у справах №910/16662/21 та №910/16639/21 визнали недійсним та скасували пункт 1 резолютивної частини Рішення №467-р в частині, що стосується вчинення ДП "Вінницький облавтодор" та ТОВ "Шляхбуд" антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів Торгів, визнали недійсними та скасували пункти 2 та 4 резолютивної частини Рішення №467-р, згідно з якими на ДП "Вінницький облавтодор" та ТОВ "Шляхбуд" накладено штрафи.
48. На час третього розгляду судами цієї справи 910/16616/21 з урахуванням рішень судів у справах №910/16662/21 та №910/16639/21 пункт 1 Рішення АМК №467-р мав такий вигляд: 1. Визнати, що ТОВ "СУАП "Інтервіас Україна" вчинило порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону №2210-III у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів Торгів.
49. Очевидно, що ТОВ "СУАП "Інтервіас Україна" не могло вчиняти одноосібно зазначені антиконкурентні узгоджені дії, відповідно висновки судів у справах №910/16662/21 та №910/16639/21 про те, що АМК не довело вчинення антиконкурентних узгоджених дій ДП "Вінницький облавтодор" та ТОВ "Шляхбуд" між собою та з ТОВ "СУАП "Інтервіас Україна" логічно свідчать про те, що АМК не довело вчинення антиконкурентних узгоджених дій ТОВ "СУАП "Інтервіас Україна" з ДП "Вінницький облавтодор" та ТОВ "Шляхбуд".
50. Тому суди у цій справі № 910/16616/21 не могли не враховувати висновки судів у справах №910/16662/21 та №910/16639/21, оскільки якщо б вони виснували про доведення АМК вчинення ТОВ "СУАП "Інтервіас Україна" антиконкурентних узгоджених дій, то їм довелось би визнати, що такі узгоджені дії вчинялись разом з ДП "Вінницький облавтодор" та ТОВ "Шляхбуд", що прямо суперечило б висновкам судів, зробленим у справах №910/16662/21 та №910/16639/21.
Адже логічно та юридично неспроможним є умовивід про те, що докази, зібрані АМК, можуть доводити, що один із учасників антиконкурентних узгоджених дій вчиняв такі узгоджені дії з іншими учасниками, та при цьому одночасно не доводити вчинення таких самих узгоджених дій іншими учасниками з цим учасником.
51. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) неодноразово наголошував, що принцип правової визначеності, як складова верховенства права в державі, також полягає в тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву.
52. Так, у рішенні від 22 листопада 2010 року у справі "Ющенко та інші проти України" ЄСПЛ зазначив таке. Право на справедливий судовий розгляд, яке передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та розтлумачене в контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності, містить вимогу непіддання сумніву рішення суду, коли він остаточно вирішив питання (див. рішення у справі "Брумареску проти Румунії" [GC], N 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII). Суд зазначає, що 18 лютого 1999 року під час розгляду цивільної справи суд встановив, що перший заявник забрав фотокопіювальний пристрій та що немає доказів на підтвердження твердження Л. про те, що перший заявник забрав папір і туби з порошком. Зокрема, свідок Б. не зміг уточнити, скільки пачок паперу і туб з порошком забрав перший заявник, а свідок К. взагалі не бачив цього. Отже, суд, забезпечуючи дискусію (a forum) для вирішення спору між двома особами, відхилив як необґрунтовані позовні вимоги Л. стосовно паперу і туб. У рішенні від 12 січня 2004 року, винесеному у кримінальній справі при вирішенні питання про винуватість заявника у заволодінні майном Л. шляхом обману, суд посилався на численні очні ставки між першим заявником, Л. та свідками і визнав, що заявник забрав фотокопіювальний пристрій, папір і туби з порошком. Розглянувши поданий у кримінальній справі цивільний позов, суд постановив відшкодувати Л. вартість незаконно привласнених речей. Суд зазначає, що за результатами першого провадження національний суд відхилив позовні вимоги Л. до першого заявника про повернення паперу і туб з порошком, хоча згодом визнав, що перший заявник та його син забрали ці речі. Суд визнає, що в ході провадження у кримінальній справі заявника вирішувалися питання кримінального законодавства, які відокремлені від тих, що вже були вирішені в ході провадження у цивільній справі. Хоча може видатися, що в обох провадженнях суди розглядали ту саму фактичну ситуацію і дійшли різних висновків, Суд зазначає, що в цивільній справі суд не встановлював, що перший заявник не забирав папір і туби з порошком. Однак цивільний аспект кримінальної справи стосувався того самого питання, що й цивільне провадження, що відбулося раніше, а саме питання цивільно-правової відповідальності за заволодіння фотокопіювальним пристроєм і пов'язаних з ним матеріалів, а також їхньої вартості. За відсутності будь-яких ознак того, що в цивільному провадженні мали місце якісь вади, Суд вважає, що нове вирішення тих самих питань звело нанівець закінчене раніше провадження, а це несумісно з принципом юридичної визначеності. Отже, мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (пункти 60-65 зазначеного рішення).
53. Рішення у справах №910/16662/21 та №910/16639/21 набрали законної сили та є обов'язковими для виконання. Суди не можуть здійснювати їх ревізію в межах цієї справи № 910/16616/21, оскільки це суперечитиме принципу правової визначеності. Схожі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 серпня 2022 року у справі № 910/10006/19 (пункти 45-47).
54. Також, схожа ситуація в аспекті застосування статті 75 ГПК України розглядалася Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 916/3146/17. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що судові рішення, якими вирішено спір між банком і позичальником (умовно - справа № 1), не встановлюють преюдиційних обставин у розумінні статті 75 ГПК України для справи, яка розглядалася - про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів шляхом скасування державної реєстрації припинення іпотеки (умовно - справа № 2). Проте важливо, що суди у справі № 1 встановили наявність невиконаного зобов'язання позичальника і стягнули існуючу заборгованість, потім суди у цій же справі встановили, що після ухвалення рішення про стягнення спірне зобов'язання припинилось, а тому відповідна заборгованість відсутня, отже стягненню не підлягає. Виходячи з цього, заявлені банком у межах справи № 2 вимоги про відновлення реєстрації іпотеки, яка забезпечувала основне зобов'язання, фактично є спробою ревізії судових рішень в іншій справі № 1 (пункт 7).
55. З огляду на вказане суди у межах цієї справи № 910/16616/21 не могли висновувати про доведення АМК обставин вчинення ДП "Вінницький облавтодор" та ТОВ "Шляхбуд" разом із ТОВ "СУАП "Інтервіас Україна" антиконкурентних узгоджених дій, спрямованих на спотворення результатів Торгів, для того щоб мотивувати обставини вчинення ТОВ "СУАП "Інтервіас Україна" таких антиконкурентних узгоджених дій.
Також суди у цій справі № 910/16616/21 не могли виснувати про доведення АМК вчинення ТОВ "СУАП "Інтервіас Україна" антиконкурентних узгоджених дій, спрямованих на спотворення результатів Торгів, безвідносно до інших Учасників, тому що вчинення таких узгоджених дій лише одним суб'єктом господарювання без участі інших є неможливим.
56. Враховуючи викладене вище, вважаю, що виходячи зі змісту Рішення №467-р (яким встановлено вчинення антиконкурентних узгоджених дій трьома особами: ТОВ "СУАП "Інтервіас Україна", ДП "Вінницький облавтодор" і ТОВ "Шляхбуд") та судових рішень у справах №910/16662/21 та №910/16639/21 (згідно з якими вчинення антиконкурентних узгоджених дій з боку ДП "Вінницький облавтодор" та ТОВ "Шляхбуд" АМК не доведено) суди не могли дійти висновку про доведення АМК обставин вчинення ТОВ "СУАП "Інтервіас Україна" антиконкурентних узгоджених дій, ані спільно з іншими учасниками (ДП "Вінницький облавтодор" і ТОВ "Шляхбуд"), ані безвідносно до інших учасників, тому апеляційний суд цілком правильно послався та врахував висновки та рішення судів у справах №910/16662/21 та №910/16639/21.
57. Отже, помилкове застосування апеляційним судом у цій справі №910/16616/21 норми статті 75 ГПК України не призвело до ухвалення незаконного рішення.
Стосовно направлення цієї справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції
58. За висновками колегії суддів, суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, що мало своїм наслідком невстановлення обставин, що є визначальними і ключовими у цій справі для вирішення цього спору, з огляду на предмет і підстави позову, на підставі доказів і доводів сторін, тому, беручи до уваги межі розгляду справи судом касаційної інстанції, які імперативно визначені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2025 підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
59. Не погоджуюся з думкою більшості суддів з колегії про те, що у цій справі були наявні визначені процесуальним законом підстави для направлення справи на четвертий новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
60. Так, відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
61. Зібрані у цій справі №910/16616/21 докази були досліджені та оцінені апеляційним судом у постанові від 29.05.2025, фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення цієї справи, також були встановлені. За результатами дослідження та оцінки доказів апеляційним судом за своїм внутрішнім переконанням зроблені правові висновки про недоведення АМК обставин вчинення ТОВ "СУАП "Інтервіас Україна" антиконкурентних узгоджених дій. Підстави для направлення на дослідження та оцінку зібраних у справі доказів судами в четвертий раз були відсутні.
62. Крім того, зі змісту постанови Верховного Суду від 17.03.2026 у цій справі №910/16616/21 вбачається, що основний акцент колегія суддів зробила саме на неправильному застосуванні судом апеляційної інстанції частини четвертої статті 75 ГПК України, тому що висновок про неповне дослідження доказів та встановлення обставин носить загальний характер та не конкретизований.
63. У цьому контексті слід зазначити, що відповідно до частини другої статті 311 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
64. Натомість у постанові від 29.05.2025 у цій справі №910/16616/21 апеляційний суд самостійно дослідив обставини справи № 910/16616/21 і зробив власні висновки за результатами дослідження та оцінки доказів, та лише після цього зробив посилання на судові рішення у справах №910/16662/21 та №910/16639/21 в порядку частини четвертої статті 75 ГПК України. Вказане посилання не вплинуло на його попередні висновки, тому помилкове застосування частини четвертої статті 75 ГПК України, в силу частини другої статті 311 ГПК України, не було підставою для скасування постанови апеляційного суду, оскільки таке порушення норми процесуального права не вплинуло на зміст постанови від 29.05.2025, а тому не призвело до ухвалення незаконного рішення.
65. Також слід звернути увагу, що ця справа №910/16616/21 розглядається судами з жовтня 2021 року, тобто вже протягом чотирьох з половиною років. Направлення Верховним Судом справи на четвертий новий розгляд ще збільшить строк її розгляду, що не відповідатиме змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Висновки
Виходячи з наведеного, вважаю, що були відсутні правові підстави для того, щоб скасовувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2025 у справі № 910/16616/21 та направляти цю справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд мав відмовити у задоволенні касаційної скарги АМК, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2025 у справі №910/16616/21 залишити без змін.
Суддя Ю. Л. Власов