02 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 922/1809/24
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Жукова С.В.
розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління Державної податкової служби у Харківській області
на ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.11.2025 (в частині відхилення грошових вимог ГУ ДПС у Харківській області до боржника в розмірі 285 896,32 грн)
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.01.2026
у справі № 922/1809/24
за заявою Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»
про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Прикарпаттянафтотрейд»,-
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.11.2025 у справі №922/1809/24 задоволено заяву Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (вх. №8783 від 08.04.2025) частково, визнано грошові вимоги Головного управління Державної податкової служби у Харківській області до ТОВ «Торговий дім «Прикарпаттянафтотрейд» в розмірі 2935,80 грн пені (6 черга) та в розмірі 6056,00 грн судового збору (1 черга), відхилено грошові вимоги Головного управління Державної податкової служби у Харківській області до ТОВ «Торговий дім «Прикарпаттянафтотрейд» в розмірі 285896,32 грн пені, зобов'язано ліквідатора внести відомості щодо визнаних вимог Головного управління Державної податкової служби у Харківській області до реєстру вимог кредиторів.
Головне управління Державної податкової служби у Харківській області звернулося з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.11.2025 у справі №922/1809/24 в частині відхилення частини кредиторської заборгованості ГУ ДПС у розмірі 285896,32 гривень; прийняти нове рішення, яким визнати усі кредиторські вимоги Головного управління ДПС у Харківській у загальній сумі 288832,12 гривень (пеня).
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.01.2026 апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.11.2025 у справі №922/1809/24 залишено без змін.
20.02.2026 до Верховного Суду від Головного управління Державної податкової служби у Харківській області надійшла касаційна скарга, у якій скаржник просить Суд скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.11.2025 (в частині відхилення грошових вимог ГУ ДПС у Харківській області до боржника в розмірі 285 896,32 грн) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.01.2026 у справі №922/1809/24 та направити справу до Господарського суду Харківської області.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №922/1809/24 визначено колегію суддів у складі: Пєскова В.Г. - головуючого, Картере В.І., Жукова С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2026.
11.03.2026 суддя Верховного Суду Пєсков В.Г. подав заяву про самовідвід від розгляду справи №922/1809/24 на підставі пункту 2 частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Верховного Суду від 11.03.2026 заяву судді Пєскова В. Г. про самовідвід у справі № 922/1809/24 задоволено. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.01.2026 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.11.2025 у справі №922/1809/24 передано для повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Розпорядженням В.о. заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 18.03.2026 №32.2-01/178, у зв'язку з ухвалою про самовідвід судді Пєскова В.Г. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №922/1809/24.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи №922/1809/24 між суддями від 18.03.2026 справу передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Жуков С.В.- головуючий, Картере В.І., Огороднік К.М.
За результатами розгляду матеріалів цієї скарги Касаційний господарський суд дійшов висновку про залишення її без руху, з огляду на таке.
Частинами 1, 2 статті 288 Господарського процесуального кодексу України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Згідно зі статтею 284 Господарського процесуального кодексу України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова суду апеляційної інстанції ухвалена 27.01.2026, повний текст постанови складено 30.01.2026, отже останнім днем касаційного оскарження вказаної постанови було 19.02.2026. Проте, касаційна скарга подана скаржником 20.02.2026, тобто після закінчення строку на касаційне оскарження.
Скаржником у касаційній скарзі зазначено, що повний текст постанови Східного апеляційного господарського суду (складений 30.01.2026), був отриманий ГУ ДПС у Харківській області лише 02.02.2026, що підтверджується копією першої сторінки постанови з вхідним реєстраційним номером ГУ ДПС у Харківській області від 02.02.2026 № 6695/5 (копія додається). Зважаючи на наведене, касаційна скарга подана в межах 20 календарних днів від дати отримання контролюючим органом повного тексту постанови Східного апеляційного господарського суду від 27.01.2026.
Водночас, ГУ ДПС у Харківській області у касаційній скарзі не порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження вказаних судових рішень.
Відповідно до частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ГУ ДПС у Харківській області на ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.11.2025 (в частині відхилення грошових вимог ГУ ДПС у Харківській області до боржника в розмірі 285 896,32 грн) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.01.2026 у справі №922/1809/24 без руху на підставі частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України з наданням заявнику строку для порушення питання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Крім того, статтею 290 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту касаційної скарги.
Відповідно пункту 2 частини 4 статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Відповідно статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно пп. 10 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до господарського суду заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом судовий збір становить 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно пп. 9 п.2-1 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до господарського суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність) касаційної скарги на ухвали суду про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність); про результати розгляду грошових вимог кредиторів; рішення суду в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) судовий збір становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
Згідно Закону України "Про державний бюджет України" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2025 році складає 3028,00 грн.
Враховуючи викладене, за подання касаційної скарги Головного управління Державної податкової служби у Харківській області сума судового збору становить 12 112,00 грн (3028,00 грн х 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб х 200%).
Оскільки касаційна скарга подана в електронній формі - через підсистему "Електронний суд", розмір судового збору за подання касаційної скарги із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження його ставки становить 9689,60 грн (12 112,00 грн х 0,8).
Однак, згідно з платіжною інструкцією №940 від 19.02.2026 скаржником було сплачено 5324,80 грн судового збору за подання касаційної скарги, що на 4 364,80 грн менше від суми судового збору, що підлягає сплаті в цьому випадку.
Також відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, перед-бачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій ви-кладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).
У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Cкаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.
Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.
Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу приз-вело до прийняття незаконного судового рішення.
При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрун-тованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на від-повідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх ін-станцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (перед-бачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.
На виконання приписів пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України скаржник зазначає, що підставами подання касаційної скарги на постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.01.2026 та ухвали Господарського суду Харківської області від 17.11.2025, є неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права а саме статті 102, 129 Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи щодо визнання/невизнання пені. ГУ ДПС вважає оскаржувані судові рішення такими, що прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, що в свою чергу визначають останні такими, що підлягають скасуванню. Судом апеляційної інстанції не була надана належна оцінка обґрунтуванню апеляційної скарги та підставам для апеляційного оскарження. Скаржник вважає, що висновки Господарського суду Харківської області та Східного апеляційного господарського суду є абсолютно необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини. Головне управління ДПС у Харківській області не погоджується із рішенням суду, з огляду на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ухваленню рішень без урахування усталеної практики Верховного суду, а також не дослідження обставин, що мають значення для справи.
Водночас, у касаційній скарзі не зазначено конкретної підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга на ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.11.2025 (в частині відхилення грошових вимог ГУ ДПС у Харківській області до боржника в розмірі 285 896,32 грн) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.01.2026 у справі №922/1809/24 з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України підстави (підстав), а саме: не зазначено пункти частини 2 статті 287 ГПК України, на підставі яких подається касаційна скарга.
При цьому, в порушення вимог процесуального законодавства скаржник чітко не вказав норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, не навів сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.
Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, яких не виклав сам заявник. В іншому випадку вказане б призвело до порушення таких принципів цивільного процесу, як змагальності та диспозитивності.
Отже ГУ ДПС у Харківській області не дотрималося вимог пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України
Згідно з частиною 2 статті 292 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Відповідно частини 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Таким чином, Скаржникам необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме:
- порушити питання про поновлення строку на касаційне оскарження;
- надати суду оригінал документа про сплату судового збору на суму 4 364,80 грн;
- зазначити пункти частини 2 статті 287 ГПК України, на підставі яких подається касаційна скарга та обґрунтувати їх належним чином.
З огляду на викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, тому підлягає залишенню без руху на підставі частин 2, 3 статті 292 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 174, 234, 235, 288, 290, 291 292 Господарського процесуального кодексу України, статті 4 Закону України "Про судовий збір", Суд, -
1. Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.11.2025 (в частині відхилення грошових вимог ГУ ДПС у Харківській області до боржника в розмірі 285 896,32 грн) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.01.2026 у справі №922/1809/24 залишити без руху.
2. Надати Головному управлінню Державної податкової служби у Харківській області строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
3. Головному управлінню Державної податкової служби у Харківській області усунути недоліки, встановлені в цій ухвалі у такий спосіб:
- порушити питання про поновлення строку на касаційне оскарження;
- надати суду оригінал документа про сплату судового збору на суму 4 364,80 грн;
- зазначити пункти частини 2 статті 287 ГПК України, на підставі яких подається касаційна скарга та обґрунтувати їх належним чином.
4. Роз'яснити Головному управлінню Державної податкової служби у Харківській області, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, до касаційної скарги будуть застосовані наслідки, які передбачені положеннями ч.ч. 2, 3 ст. 292 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач С.В. Жуков