Рішення від 23.03.2026 по справі 927/593/25

РІШЕННЯ

Іменем України

23 березня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/593/25

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, за участю секретаря судового засідання Авраменко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали позовної заяви

за позовом заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури (16600, м. Ніжин Чернігівської області, вул. Овдіївська, 2; код 02910114) в інтересах держави в особі Макіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області (код 04415531) 17152, с. Макіївка Ніжинського району Чернігівської області, вул. Центральна, 27

до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» (код 41823846) 14013, м. Чернігів, проспект Перемоги, 126-б

про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 47 254 грн 00 коп.

за участі представників учасників справи:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Якимчук Ю.В. - адвокат (дов. від 10.12.2025)

В судовому засіданні прийняла участь прокурор Чернігівської обласної прокуратури Сидоренко Ю.К.

ВСТАНОВИВ:

10 червня 2025 року через систему “Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява від 09.06.2025 заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Макіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 47 254,00 грн, в якій прокурор просить:

визнати недійсною додаткову угоду №1 від 26.08.2021 про внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №23071ВЦ від 18.02.2021, укладену між Макіївською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю “Енера Чернігів»;

визнати недійсною додаткову угоду №2 від 28.08.2021 про внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №23071ВЦ від 18.02.2021, укладену між Макіївською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю “Енера Чернігів»;

визнати недійсною додаткову угоду №5 від 07.10.2021 про внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №23071ВЦ від 18.02.2021, укладену між Макіївською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю “Енера Чернігів»;

визнати недійсною додаткову угоду №6 від 07.10.2021 про внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №23071ВЦ від 18.02.2021, укладену між Макіївською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю “Енера Чернігів»;

визнати недійсною додаткову угоду №7 від 29.10.2021 про внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №23071ВЦ від 18.02.2021, укладену між Макіївською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю “Енера Чернігів»;

визнати недійсною додаткову угоду №8 від 02.11.2021 про внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №23071ВЦ від 18.02.2021, укладену між Макіївською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю “Енера Чернігів»;

визнати недійсною додаткову угоду №9 від 19.11.2021 про внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №23071ВЦ від 18.02.2021, укладену між Макіївською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю “Енера Чернігів»;

визнати недійсною додаткову угоду №10 від 03.12.2021 про внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №23071ВЦ від 18.02.2021, укладену між Макіївською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю “Енера Чернігів»;

стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Енера Чернігів» на користь Макіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області 47254,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням законодавства в сфері публічних закупівель при укладенні та виконанні зобов'язань за додатковими угодами: №1 від 26.08.2021, №2 від 28.08.2021, №5 від 07.10.2021, №6 від 07.10.2021, №7 від 29.10.2021, №8 від 02.11.2021, №9 від 19.11.2021, №10 від 03.12.2021, що призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів (безпідставної зміни істотних умов договору: зростання ціни товару, як наслідок, зменшення його обсягу закупівлі), що не відповідає положенням Закону України “Про публічні закупівлі» та законодавчо визначеним принципам закупівель - максимальної економії та ефективності.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду даної справи визначено суддю Демидову М.О.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 11.06.2025 постановлено: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №927/593/24; здійснювати розгляд справи №927/593/25 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 08 липня 2025 року; встановити відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України. У разі подання відзиву на позов його копія разом з копіями доданих до нього доказів мають бути надіслані учасникам справи, а докази надсилання додані до матеріалів справи разом із відзивом; запропонувати прокурору та позивачу у строк до п'яти днів з дня отримання відзиву подати до суду відповідь на відзив, надіславши одночасно копію даної відповіді на відзив учасникам справи, а докази надсилання надати суду; повідомити сторін, що у разі надходження до суду відзиву відповідачу на позовну заяву прокурор та позивач мають право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення на відповідь прокурора та позивача у строк до п'яти днів з дня отримання відповідних документів (прокурором та позивачем відзиву на позовну заяву; відповідачем - відповіді на відзив).

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 18.06.2025 постановлено зупинити провадження у справі №927/593/25 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24.

На підставі розпорядження від 12.01.2026 №02-01/39/26 керівника апарату Господарського суду Чернігівської області “Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи №927/593/25» був призначений повторний автоматичний розподіл справи №927/593/25, внаслідок якого для її розгляду визначено суддю А.С.Сидоренка.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 09.02.2026 постановлено:

поновити провадження у справі;

підготовче засідання призначити на 10 березня 2026 р.;

повідомити Ніжинську окружну прокуратуру та позивача про призначення судового засідання, а також про те, що у разі їх неявки в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ними про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від них надійде заява про розгляд справи за їх відсутності і їх нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору;

повідомити відповідача про призначення судового засідання, а також про те, що його неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду позовної заяви.

Позивач належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення даного підготовчого засідання, однак процесуальним правом на участь у ньому не скористався.

16.02.2026 через систему “Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшов відзив від 16.02.2026 № 16-02/593 на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що позовні вимоги товариством не визнаються з огляду на їх безпідставність та недоведеність. Також відповідач ставить під сумнів наявність підстав для звернення прокурора до суду з даним позовом.

20.02.2026 через систему “Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшла відповідь від 20.02.2026 на відзив, зі змісту якої вбачається, що прокурор не погоджується з доводами відповідача.

25.02.2026 через систему “Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшло заперечення від 25.02.2026 №25-02/593, яким відповідач підтримав свою думку щодо спірних правовідносин, викладену у відзиві на позов.

Звертаючись з даним позовом, прокурор, серед іншого, просив витребувати від Макіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області копії платіжних доручень: №№ 1616,1617, 1618, 1619, 1620, 1621, 1622 від 13.09.2021; №№ 1910, 1911, 1912, 1913 від 22.10.2021; №№ 2095, 2096, 2097, 2098, 2099, 2100, 2101 від 15.11.2021; № № 2315, 2316, 2317, 2318 від 09.12.2021 про оплату Макіївською сільською радою поставленої упродовж серпня-листопада 2021 року електричної енергії за Договором № 23071ВЦ від 18.02.2021.

В обґрунтування заявленого клопотання прокурор посилався на неможливість надати зазначені копії платіжних доручень про оплату Макіївською сільською радою Ніжинського району поставленої Товариством з обмеженою відповідальністю “Енера Чернігів» упродовж серпня-листопада 2021 року електричної енергії на підставі Актів прийняття-передавання товарної продукції-активної електричної енергії №23071ВЦ/130335/1 від 10.09.2021, №23071ВЦ/145268/1 від 18.10.2021, №23071ВЦ/160722/1 від 10.11.2021, №23071ВЦ/173498/1 від 09.11.2021. Листом від 13.12.2023 № 52-75-9194вих-23 прокуратура просила відповідача надати, зокрема, копії платіжних доручень, які підтверджують оплату поставленої електричної енергії за Договором № 23071ВЦ від 18.02.2021, натомість, Макіївською сільською радою до відповіді № 368 від 09.04.2025 замість копій платіжних доручень надано до окружної прокуратури відомості про проведені транзакції щодо здійснених оплат, які містяться у відкритому доступі на Єдиному веб-порталі використання публічних коштів https://spending.gov.ua. За доводами прокурора, витребувані документи є підтвердженням позовних вимог у межах даної справи, зокрема, в частині здійснення розрахунків між Макіївською сільською радою Ніжинського району та Товариством з обмеженою “Енера Чернігів» за Договором № 23071ВЦ від 18.02.2021.

Вищезгаданою ухвалою від 11.06.2025 суд постановив відкласти розгляд клопотання прокурора про витребування доказів та розглянути його у підготовчому засіданні.

09.03.2026 через систему “Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшло клопотання від 09.03.2026 №52-72-1522ВИХ-26 прокурора про залишення без розгляду клопотання про витребування доказів. Звертаючись з даним клопотанням прокурор вказує, що на даний час необхідність у витребуванні відповідних доказів відпала.

Так, у матеріалах судової справи №927/593/25 наявні документи, які містять відомості Єдиного веб-порталу використання публічних коштів https://spending.gov.ua про проведені транзакції щодо перерахування коштів за відповідним Договором, у яких дублюються всі дані, що зазначені у витребуваних платіжних дорученнях.

Окрім того, прокурор вказує, що відповідачем у відзиві на позовну заяву та запереченні не оспорюється факт отримання коштів за Договором №23071ВЦ від 18.02.2021; як наслідок - відпала необхідність в розгляді клопотання Ніжинської окружної прокуратури про витребування від Макіївської сільської ради Ніжинського району копій платіжних доручень про оплату Макіївською сільською радою поставленої упродовж серпня-листопада 2021 року електричної енергії за Договором №23071ВЦ від 18.02.2021.

Враховуючи подання прокурором клопотання від 09.03.2026 №52-72-1522ВИХ-26 до початку розгляду клопотання про витребування доказів по суті, суд вважає за можливе залишити його без розгляду.

В підготовчому засіданні 10.03.2026, дослідивши зміст позовної заяви та доданих до неї документів, суд підтвердив наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 10.03.2026 постановлено:

закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 23 березня 2026 р. о 11:00;

викликати для участі в судовому засіданні заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури та представника Макіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області в якості позивача;

викликати для участі в судовому засіданні представника Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» в якості відповідача.

20.03.2026 до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява позивача №11-20/927/593/25-329 від 13.03.2026 про розгляд справи без участі представника позивача та визнання позову.

В судовому засіданні 23.03.2026, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було підписано скорочене рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників учасників справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Макіївською сільською радою Ніжинського району Чернігівської області на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель https://prozorro.gov.ua 08.02.2021 розміщено оголошення про проведення переговорної процедури закупівлі за кодом ДК 021:2015:09310000-5: Електрична енергія (UА-2021-02-08-002847-b) про закупівлю електричної енергії сільською радою, у тому числі для потреб підпорядкованих закладів освіти (Макіївського НВК, Пустотинського НВК, Степовохутірської ЗОШ, Рівчак-Степанівського НВК та Коломійцевської ЗОШ), в кількості 134 615 кВт*год. очікуваною вартістю 343 268,25 грн із строком поставки електричної енергії до 31.12.2021.

Переможцем торгів визначено ТОВ «Енера Чернігів», із яким Макіївською сільською радою укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу № 23071ВЦ від 18.02.2021 (далі - Договір від 18.02.2021), відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі». На момент підписання Договору сторони погодили всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов'язань за Договором, відповідно до вимог ч. 3 ст. 180 ГК України та Закону України «Про публічні закупівлі».

Згідно п. 2.1. Договору від 18.02.2021, постачальник (ТОВ «Енера Чернігів») продає електричну енергію Споживачу (Макіївській сільській раді) для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії.

Згідно п. 2.2 Договору очікуваний обсяг постачання електричної енергії становить 134 615 кВт*год.

Відповідно до п. 5.1. Договору від 18.02.2021 загальна вартість договору становить 343 268,25 грн з ПДВ.

Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору.

Відповідно до п. 1 Комерційної пропозиції, яка є додатком 2 до Договору від 18.02.2021 ціна (тариф) електричної енергії складає 2,55 грн з ПДВ за 1 кВт/год.

Згідно із пп.2 п. 6.1. Договору від 18.02.2021, споживач має право отримувати електричну енергію на умовах, зазначених у цьому Договорі.

Пунктом 13.4 Договору від 18.02.2021 передбачено, що істотні умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків передбачених ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Згідно п. 14.2 Договору Постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов Договору Споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право Споживача розірвати Договір. Постачальник зобов'язаний повідомити Споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації Постачальнику, якщо Споживач не приймає нові умови.

ТОВ «Енера Чернігів», підписавши Договір від 18.02.2021, засвідчило можливість та згоду виконати домовленість, тобто добровільно взяло на себе зобов'язання поставити Макіївській сільській раді електричну енергію обсягом 134 615 кВт*год. загальною вартістю 343 268,25 грн, за ціною 2,55 грн з ПДВ за 1 кВт*год.

Разом з тим, за ініціативи ТОВ «Енера Чернігів» укладено ряд додаткових угод, якими збільшено ціну за одиницю товару, визначену Договором від 18.02.2021, а саме: Додатковою угодою № 1 від 26.08.2021 збільшено ціну за 1 кВт*год. на 8,61% до 2,739186 грн з ПДВ; Додатковою угодою № 2 від 28.08.2021 збільшено ціну за 1 кВт*год на 9,99% до 2,977594 грн. з ПДВ; Додатковою угодою № 5 від 07.10.2021 збільшено ціну за 1 кВт*год. на 8,53% до 3,201495 грн. з ПДВ; Додатковою угодою № 6 від 07.10.2021 збільшено ціну за 1 кВт*год на 9,37% до 3,468426 грн. з ПДВ; Додатковою угодою № 7 від 29.10.2021 збільшено ціну за 1 кВт*год на 9,38% до 3,7600679 грн. з ПДВ; Додатковою угодою № 8 від 02.11.2021 збільшено ціну за 1 кВт*год. на 9,63% до 4,088525 грн. з ПДВ; Додатковою угодою № 9 від 19.11.2021 збільшено ціну за 1 кВт*год. на 9,70% до 4,450897 грн. з ПДВ; Додатковою угодою № 10 від 03.12.2021 збільшено ціну за 1 кВт*год. на 2,54% до4,55499 грн. з ПДВ.

Так, у серпні 2021 року ТОВ “Енера Чернігів» звернулось до Макіївської сільської ради з листом, яким повідомило, що 30.07.2021 вступила в дію нова постанова НКРЕКП №1227 “Про внесення змін до постанови НЕРЕКП від 08.04.2020 №766, згідно якої були підвищені ціни на електричну енергію, що 01.08.2021 відбулось різке підвищення законодавчо встановленого рівня ціни на електричну енергію, що діють в торговій зоні “ОЕС України», коливання ціни підтверджено експертним висновком Харківської ТПП №1842/21 від 10.08.2021. Враховуючи зазначене, споживачу направлено додаткову угоду щодо збільшення ціни електричної енергії до Договору, разом з експертним висновком Харківської ТПП.

Експертним висновком Харківської торгово-промислової палати №1842-21 від 10.08.2021 установлено, що середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України за 1 мВт/год у липні 2021 року становила 1444,05грн; станом на 05.08.2021 - 1988,79грн; відсоток коливання +37,72%.

26.08.2021, між ТОВ “Енера Чернігів» та Макіївською сільською радою укладено додаткову угоду №1 про внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №23071ВЦ від 18.02.2021, що поширює свою дію на відносини сторін з 01.08.2021, за умовами якої, відповідно до п.2 частини 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі», сторони домовились збільшити ціну на 1 кВт/год на 8,61% і викласти в новій редакції:

пункт 1 Додатку №2 “Комерційна пропозиція» до Договору про постачання електричної енергії споживачу №23071ВЦ від 18.02.2021: Ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи) - 2,739186 грн за 1 кВт/год з урахуванням ПДВ;

п.2.2. Договору: обсяги - 125317,613 кВт/год.

У серпні 2021 року ТОВ “Енера Чернігів» звернулось до Макіївської сільської ради з листом, яким повідомило, що відповідно до постанови НКРЕКП №1227 “Про внесення змін до постанови НЕРЕКП від 08.04.2020 №766, відбулось різке підвищення законодавчо встановленого рівня ціни на електричну енергію, що діють в торговій зоні “ОЕС України», коливання ціни підтверджено експертним висновком Харківської ТПП. Враховуючи зазначене, споживачу направлено додаткову угоду щодо збільшення ціни електричної енергії до Договору, разом з експертним висновком Харківської ТПП.

Експертним висновком Харківської торгово-промислової палати №1934/21 від 18.08.2021 установлено, що середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України за 1 мВт/год станом на 05.08.2021 становить 1988,79грн; станом на 09.08.2021 - 2240,53грн; відсоток зміни ціни +12,65%.

28.08.2021, між ТОВ “Енера Чернігів» та Макіївською сільською радою укладено додаткову угоду №2 про внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №23071ВЦ від 18.02.2021, що поширює свою дію на відносини сторін з 02.08.2021, за умовами якої, відповідно до п.2 частини 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі», сторони домовились збільшити ціну на 1 кВт/год на 9,99% і викласти в новій редакції:

пункт 1 Додатку №2 “Комерційна пропозиція» до Договору про постачання електричної енергії споживачу №23071ВЦ від 18.02.2021: Ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи) - 2,977594 грн за 1 кВт/год з урахуванням ПДВ;

п.2.2. Договору: обсяги - 115283,766 кВт/год.

У вересні 2021 року ТОВ “Енера Чернігів» звернулось до Макіївської сільської ради з листом, яким повідомило, що 30.07.2021 вступила в дію нова постанова НКРЕКП №1227 “Про внесення змін до постанови НЕРЕКП від 08.04.2020 №766, згідно якої були підвищені ціни на електричну енергію, що 01.08.2021 відбулось різке підвищення законодавчо встановленого рівня ціни на електричну енергію, що діють в торговій зоні “ОЕС України», коливання ціни підтверджено експертним висновком Харківської ТПП. Враховуючи зазначене, споживачу направлено додаткову угоду щодо збільшення ціни електричної енергії до Договору, разом з експертним висновком Харківської ТПП.

За ціновою довідкою Харківської ТПП №2277-4/21 від 21.09.2021 середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України за 1 МВт/год станом на 06.09.2021 становила 2261,59грн; станом на 14.09.2021 - 2596,47грн; відсоток зміни ціни +14,81%.

07.10.2021, між ТОВ “Енера Чернігів» та Макіївською сільською радою укладено додаткову угоду №5 про внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №23071ВЦ від 18.02.2021, що поширює свою дію на відносини сторін з 01.09.2021, за умовами якої, відповідно до п.2 частини 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі», сторони домовились збільшити ціну на 1 кВт/год на 8,53% і викласти в новій редакції:

пункт 1 Додатку №2 “Комерційна пропозиція» до Договору про постачання електричної енергії споживачу №23071ВЦ від 18.02.2021: Ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи) - 3,201495 грн за 1 кВт/год з урахуванням ПДВ;

п.2.2. Договору: обсяги - 107221,24 кВт/год.

У жовтні 2021 року ТОВ “Енера Чернігів» звернулось до Макіївської сільської ради з листом, яким повідомило, що відповідно до постанови НКРЕКП від 30.07.2021 №1227 “Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 08.04.2020 №766» відбулось різке підвищення законодавчо встановленого рівня ціни на електричну енергію, що діють в торговій зоні “ОЕС України», зокрема, для годин мінімального навантаження - з 1243,71грн до 2000грн за 1МВт/год (зростання ціни 60,81%); для годин максимального навантаження - з 2655,99грн до 4000грн за 1МВт/год (зростання ціни 50,60%); коливання ціни підтверджено експертним висновком Харківської ТПП. Враховуючи зазначене, споживачу направлено додаткову угоду щодо збільшення ціни електричної енергії до Договору, разом з експертним висновком Харківської ТПП.

Згідно цінової довідки Харківської ТПП №2277-3/21 від 21.09.2021 середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України за 1 МВт/год станом на 12.09.2021 становила 1889,08грн; станом на 17.09.2021 - 2374,09грн; відсоток зміни ціни +25,67%.

07.10.2021, між ТОВ “Енера Чернігів» та Макіївською сільською радою укладено додаткову угоду №6 про внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №23071ВЦ від 18.02.2021, що поширює свою дію на відносини сторін з 02.09.2021, за умовами якої, відповідно до п.2 частини 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі», сторони домовились збільшити ціну на 1 кВт/год на 9,37% і викласти в новій редакції:

пункт 1 Додатку №2 “Комерційна пропозиція» до Договору про постачання електричної енергії споживачу №23071ВЦ від 18.02.2021: Ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи) - 3,468426 грн за 1 кВт/год з урахуванням ПДВ;

п.2.2. Договору: обсяги - 98969,46 кВт/год.

Експертним висновком Харківської ТПП №2631/21 від 21.10.2021 середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України за 1 МВт/год за 14.09.2021 становила 2596,47грн; за 19.10.2021 - 2840,05грн; відсоток зміни ціни +9,38%.

29.10.2021, між ТОВ “Енера Чернігів» та Макіївською сільською радою укладено додаткову угоду №7 про внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №23071ВЦ від 18.02.2021, що поширює свою дію на відносини сторін з 01.10.2021, за умовами якої, відповідно до п.2 частини 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі», сторони домовились збільшити ціну на 1 кВт/год на 9,38% і викласти в новій редакції:

пункт 1 Додатку №2 “Комерційна пропозиція» до Договору про постачання електричної енергії споживачу №23071ВЦ від 18.02.2021: Ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи) - 3,760679 грн за 1 кВт/год з урахуванням ПДВ;

п.2.2. Договору: обсяги - 91278,26 кВт/год.

У листопаді 2021 року ТОВ “Енера Чернігів» звернулось до Макіївської сільської ради з листом, яким повідомило, що відповідно до постанови НКРЕКП від 30.07.2021 №1227 “Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 08.04.2020 №766» відбулось різке підвищення законодавчо встановленого рівня ціни на електричну енергію, що діють в торговій зоні “ОЕС України», зокрема, для годин мінімального навантаження - з 1243,71грн до 2000грн за 1МВт/год (зростання ціни 60,81%); для годин максимального навантаження - з 2655,99грн до 4000грн за 1МВт/год (зростання ціни 50,60%); коливання ціни підтверджено експертним висновком Харківської ТПП. Враховуючи зазначене, споживачу направлено додаткову угоду щодо збільшення ціни електричної енергії до Договору, разом з експертним висновком Харківської ТПП.

Експертним висновком Харківської торгово-промислової палати №2710/21 від 29.10.2021 установлено, що середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України за 1 мВт/год за 03.10.2021 становить 2535,12 грн, 28.10.2021 - 3113,44грн, відсоток зміни ціни +22,81%; за 19.10.2021 - 2840,05 грн, за 28.10.2021 - 3113,44 грн, відсоток зміни ціни +9,63%.

02.11.2021, між ТОВ “Енера Чернігів» та Макіївською сільською радою укладено додаткову угоду №8 про внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №23071ВЦ від 18.02.2021, що поширює свою дію на відносини сторін з 02.10.2021, за умовами якої, відповідно до п.2 частини 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі», сторони домовились збільшити ціну на 1 кВт/год на 9,62% і викласти в новій редакції:

пункт 1 Додатку №2 “Комерційна пропозиція» до Договору про постачання електричної енергії споживачу №23071ВЦ від 18.02.2021: Ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи) - 4,088525 грн за 1 кВт/год з урахуванням ПДВ;

п.2.2. Договору: обсяги - 83958,95 кВт/год.

Експертним висновком Харківської торгово-промислової палати №2849/21 від 10.11.2021 установлено, що середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України за 1 мВт/год за 28.10.2021 становить 3113,44грн, за 06.11.2021 - 3415,42 грн, відсоток зміни ціни +9,70%.

19.11.2021, між ТОВ “Енера Чернігів» та Макіївською сільською радою укладено додаткову угоду №9 про внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №23071ВЦ від 18.02.2021, що поширює свою дію на відносини сторін з 01.11.2021, за умовами якої, відповідно до п.2 частини 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі», сторони домовились збільшити ціну на 1 кВт/год на 9,70% і викласти в новій редакції:

пункт 1 Додатку №2 “Комерційна пропозиція» до Договору про постачання електричної енергії споживачу №23071ВЦ від 18.02.2021: Ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи) - 4,450897 грн за 1 кВт/год з урахуванням ПДВ;

п.2.2. Договору: обсяги - 77123,39 кВт/год.

Експертним висновком Харківської торгово-промислової палати №2985/21 від 25.11.2021 установлено, що середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України за 1 мВт/год за першу декаду жовтня 2021 року становить 2568,15грн, за 1 декаду листопада 2021 року - 3374,95 грн, відсоток зміни ціни +31,42%; за 7 листопада 2021 року становить 3013,92грн, за 9 листопада 2021 року - 3502,09 грн, відсоток зміни ціни +16,20%.

03.12.2021, між ТОВ “Енера Чернігів» та Макіївською сільською радою укладено додаткову угоду №10 про внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №23071ВЦ від 18.02.2021, що поширює свою дію на відносини сторін з 021.11.2021, за умовами якої, відповідно до п.2 частини 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі», сторони домовились збільшити ціну на 1 кВт/год на 2,54% і викласти в новій редакції:

пункт 1 Додатку №2 “Комерційна пропозиція» до Договору про постачання електричної енергії споживачу №23071ВЦ від 18.02.2021: Ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи) - 4,55499 грн за 1 кВт/год з урахуванням ПДВ;

п.2.2. Договору: обсяги - 75360 кВт/год.

Таким чином, внаслідок укладення за ініціативи ТОВ «Енера Чернігів» додаткових угод до Договору від 18.02.2021 первісна ціна за 1 кВт/год. зросла з 2,55 грн. до 4,55499, тобто на +78,4 %.

На виконання умов Договору від 18.02.2021 ТОВ «Енера Чернігів» упродовж лютого- липня 2021 року постачання електроенергії здійснювалось за первісною ціною 2,55 грн. за кВт*год. (з ПДВ). Упродовж серпня-листопада 2021 року постачання електроенергії Відповідач здійснював за цінами, встановленими Додатковими угодами № 1-2, 5-10 до Договору від 18.02.2021.

Між Макіївською сільською радою Ніжинського району та ТОВ «Енера Чернігів» упродовж серпня-грудня 2021 року підписано наступні акти прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії:

Згідно Акту № 23071ВЦ/130335/1 від 10.09.2021 Відповідачем у серпні 2021 року поставлено електричну енергію в обсязі 15810 кВт*год, за яку Макіївською сільською радою Ніжинського району згідно платіжних доручень №№ 1616, 1617, 1618, 1619, 1620, 1621, 1622 від 13.09.2021 сплачено кошти у загальній сумі 47 075,76 грн.

Згідно Акту № 23071ВЦ/145268/1 від 18.10.2021, Відповідачем у вересні 2021 року поставлено електричну енергію в обсязі 11 350 кВт*год, за яку Макіївською сільською радою згідно платіжних доручень №№ 1910, 1911, 1912, 1913, від 22.10.2021 сплачено кошти у загальній сумі 39366,64 грн.

Згідно Акту № 23071ВЦ/160722/1 від 10.11.2021, Відповідачем у жовтні 2021 року поставлено електричну енергію в обсязі 16 783 кВт*год, за яку Позивачем згідно платіжних доручень №№ 2095, 2096, 2097, 2098, 2099, 2100, 2101 від 15.11.2021 сплачено кошти у загальній сумі 68617,72 грн.

Згідно Акту № 23071ВЦ/173498/1 від 09.11.2021, Відповідачем у листопаді 2021 року поставлено електричну енергію в обсязі 2118 кВт*год, за яку Позивачем, згідно платіжних доручень № № 2315, 2316, 2317, 2318 від 09.12.2021 сплачено кошти у сумі 9649,43 грн.

Як вказує прокурор у позовній заяві за Договором № 23071ВЦ від 18.02.2021 за ціною встановленою оскаржуваними додатковими угодами Відповідачем поставлено упродовж серпня-листопада 2021 року 46 061 кВт*год, а отже, вартість поставленої електроенергії за первісною ціною встановленою в основному договорі (2,55 грн) становить 117 455,55грн. Проте, Макіївська сільська рада Ніжинського району за вказаний обсяг спожитої електричної енергії сплатила ТОВ «Енера Чернігів» - 164 709,55 грн. Враховуючи викладене, грошові кошти в сумі 47 254,00 грн (164 709,55 грн - 117 455,55 грн) є такими, що були безпідставно одержані Відповідачем, внаслідок укладення з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» Додаткових угод №№ 1-2, 5-10 до Договору № 23071ВЦ від 18.02.2021, у зв'язку із чим підстава їх набуття відпала, а тому у разі визнання судом недійсними вказаних додаткових угод ТОВ «Енера Чернігів» зобов'язане повернути до місцевого бюджету Макіївської сільської ради Ніжинського району безпідставно отримані кошти, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Статтею 1 Закону України “Про прокуратуру» встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку передбаченому цим Законом здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до частин 3, 4 статті 53 ГПК України в визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою в справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення в справі “Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі “Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):

“Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або в випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора в цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує - наскільки участь прокурора в розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) “Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу в питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п.3 частини 1 статті 1311 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді в виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п.3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Положення п.3 частини 1 статті 1311 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття “інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України в справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття “інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба в здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п.3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності в статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що “інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття “інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого в статті 1311 Конституції України та статті 23 Закону України “Про прокуратуру».

Таким чином, “інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко невизначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація “інтересів держави», особливо в сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 26.07.2018 у справі №926/1111/15, від 08.02.2019 у справі №915/20/18).

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише в двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

За частинами 4 та 7 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина 4 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва. Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

У даній справі прокурор звертається до господарського суду в інтересах Макіївської сільської ради.

Згідно відомостей ЄДРПОУ організаційна-правова форма Макіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області - орган місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 7 Конституції України, в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Положення ч. ч. 1 та 2 ст. 2 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» визначають, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. (ч. ч. 1 та 3 ст. 16 цього Закону).

Згідно із ч. 1 ст. 17 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 18-1 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Згідно із ч. 4 ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності (ч. 5 ст. 60 цього Закону).

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» районні та обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, контролюють їх виконання.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території.

Згідно із ст. 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

На території Макіївської ОТГ таким органом місцевого самоврядування є Макіївська сільська рада.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 7 БК України має бути дотримано принцип ефективності та результативності при складанні та виконанні бюджетів де усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання послуг, гарантованих державою, при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 БК України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів (отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України, рішенні про місцевий бюджет) та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Згідно з частиною 5 статті 22 БК України головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет).

Порушення економічних (майнових) інтересів держави, пов'язаних із раціональним та ефективним використанням бюджетних коштів та бездіяльність позивача - Макіївської сільської ради, полягає у наступному.

Так, Макіївська сільська рада як орган місцевого самоврядування, який у розумінні ст. 22 БК України є розпорядником бюджетних коштів (за рахунок яких здійснювалася закупівля робіт за договором), уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків бюджету, та зобов'язана ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та публічних закупівель.

Порушення норм законодавства у сфері публічних закупівель у зв'язку з укладенням всупереч вимог закону додаткових угод призвело до безпідставної зміни істотних умов договору після його укладення за відсутності документального підтвердження об'єктивних обставин та безпідставних витрат бюджетних коштів.

Наведене вказує на порушення економічних (майнових) інтересів держави у бюджетній сфері та у сфері публічних закупівель, в тому числі і дій уповноваженого (компетентного) органу - Макіївської сільської ради (як органу місцевого самоврядування), до функцій якої належить захист інтересів у цій сфері.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яку викладено у постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців відповідної області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органом місцевого самоврядування незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади області.

Порушення норм законодавства у сфері публічних закупівель у зв'язку з укладенням з порушенням вимог закону додаткових угод, призвело до безпідставної зміни істотних умов договору після його укладення та збільшення ціни за одиницю товару, покладення на бюджетну установу економічно невигідних зобов'язань щодо необґрунтованого витрачання бюджетних коштів.

Виконання зобов'язань за додатковими угодами до договору, укладеними з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України «Про публічні закупівлі» та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в ст. 3 даного Закону.

Наведене вказує на порушення економічних (майнових) інтересів держави у бюджетній сфері та у сфері публічних закупівель.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України з позовом про визнання правочину недійсним може звернутися одна із сторін або інша заінтересована особа, яка заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом.

Відповідно до п. 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», прокурор, звертаючись до суду із заявою про визнання правочину недійсним, виступає позивачем або зазначає у ній позивачем державний чи інший орган або установу, організацію, уповноважені здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах, наприклад, управляти майном, що є предметом цього правочину. Також згідно положення вказаної Постанови позивачами у таких справах можуть бути учасники правочину, а також підприємство, установа організація, права та охоронювані законом інтереси якої порушує цей правочин.

З урахуванням викладеного позивачем у справах про визнання правочину недійсним та стягнення коштів, зокрема з підстав його укладення за відсутності документального підтвердження об'єктивних обставин, що спричинили продовження строку виконання робіт може бути суб'єкт, який проводив закупівлю, здійснив оплату за нього, реальний і законний інтерес якого порушено внаслідок укладення цих угод.

Тобто, Макіївська сільська рада є належним позивачем у даних спірних правовідносинах.

Ніжинською окружною прокуратурою у листі від 27.03.2025 № 52-77- 2004вих25 повідомлено Макіївську сільську раду Ніжинського району про виявлені порушення при укладенні додаткових угод № 1, 2, 5-10 до Договору від 18.02.2021 про постачання електричної енергії та з'ясовано питання щодо вжиття сільської радою заходів, у тому числі в судовому порядку, для усунення виявлених порушень.

Згідно відповіді Макіївської сільської ради від 09.04.2025 № 386 заходи щодо визнання недійсними додаткових угод до Договору від 18.02.2021 та повернення коштів сільською радою не вживались у зв'язку з відсутністю в апараті сільської ради юридичної служби.

Вказане свідчить, що Макіївська сільська рада, будучи повідомленою про допущені порушення при укладенні оскаржуваних додаткових угод, належних заходів для захисту інтересів держави та для усунення порушень Закону України «Про публічні закупівлі», не вживає.

Незважаючи на виявлені порушення, органом, уповноваженим на здійснення відповідних функцій держави у даних спірних правовідносинах в особі Макіївської сільської ради, до цього часу не вжито належних заходів до їх усунення, у т.ч. шляхом звернення до суду із позовною заявою.

Крім того, при визначенні позивача необхідно також ураховувати і правовий висновок, викладений об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19. Зокрема, об'єднана палата зауважила, що закон не зобов'язує прокурора подавати позов в особі всіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них. Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 912/9/20, від 19.08.2020 у справі №923/449/18.

За таких обставин, вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду із вказаним позовом у даній справі, з огляду на незаконне використання бюджетних коштів шляхом укладення оспорюваних додаткових угод, на підставі яких сплачено кошти у надмірній сумі, і невжиттям уповноваженими органами у спірних правовідносинах, заходів щодо усунення таких порушень.

У порядку частини 4 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор, попередньо, до звернення до суду, повідомив позивача про намір подати позов в інтересах держави в особі Макіївської сільської ради до ТОВ “Енера Чернігів» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно отриманих коштів.

За таких обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення прокурором факту бездіяльності Макіївської сільської ради, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави.

Також судом враховано, що можливість використання відповідачем безпідставно набутого майна, яким виступають у даному випадку грошові кошти, становить суспільний інтерес. Разом з тим, потенційно факт перерахування відповідачу зайвих бюджетних коштів порушує вимоги чинного законодавства, принципи максимальної економії та ефективності, а тому призводить до протиправного витрачання публічних коштів, унеможливлює їх раціональне та ефективне використання, що підриває фінансово-економічні основи держави. З наведеного слідує, що при вирішенні даного спору наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Згідно з п.1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, установлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише в випадках і на умовах, установлених договором або законом.

За приписами статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначено Законом України “Про публічні закупівлі».

Цей Закон передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 1 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі»).

Згідно з пунктами 6, 11, 22 статті 1 Закону України “Про публічні закупівлі»:

- договір про закупівлю це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару;

- замовники це суб'єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону;

- предмет закупівлі це товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі).

За приписами частини 4 статті 41 вказаного Закону України “Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (в тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника в разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до п.2 частини 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі» (в редакції чинній на момент укладення Договору) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується в випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

В абзаці 2 частини 3 статті 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, Закон України “Про публічні закупівлі» встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно в випадках, визначених частиною 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі», зокрема, за п.2 - у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни електричної енергії на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки п.2 частини 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі» урегульовано саме зміну істотних умов договору в разі виникнення такого явища, як коливання ціни на ринку.

Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише в випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди (або отримання пропозиції про її укладення).

Судом установлено, що позивач та відповідач уклали договір про постачання електричної енергії споживачу №23071ВЦ від 18.02.2021, за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України “Про публічні закупівлі». На момент підписання Договору сторонами погоджені всі його істотні умови - предмет, ціна, строк виконання зобов'язань за Договором, що узгоджувалося з положеннями частини 3 статті 180 ГК України та Законом України “Про публічні закупівлі».

Згідно п. 2.2, 5.1 договору та додатку №2 договору (Комерційна пропозиція) загальний обсяг електричної енергії складає 134615 кВт/год, за ціною 2,55 грн. за 1 кВт/год з ПДВ, загальною вартістю 343268,25 грн з ПДВ.

Додатковими угодами №1,2,5-10 у проміжку серпень-грудень 2021 вісім разів було змінено істотні умови Договору, зокрема, за підсумком: збільшено ціну за одиницю товару з 2,55 грн до 4,55499 грн за 1кВт/год та зменшено кількість товару. Фактично ціна за 1кВт/год (одиницю товару) збільшилася на 78,4%, а кількість електричної енергії, яка підлягала поставці, було зменшено порівняно з погодженою під час закупівлі.

Необхідність укладення оспорюваних додаткових угод №1,2,5-10 до Договору обґрунтовано відповідачем коливанням ціни електричної енергії на ринку, на підтвердження якого (коливання) ним надано експертні висновки Харківської торгово-промислової палати.

Тобто оспорювані додаткові угоди були укладені на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі».

Законом України “Про публічні закупівлі» не передбачено ані переліку органів, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, ані форму/вигляд інформації щодо такого коливання. Внесення змін до договору про закупівлю можливе лише у випадку коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

Зокрема, у документі, який видає компетентний орган, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціна на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто, наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Однак постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (Постанова ОП КГС ВС у справі №927/491/19 від 18.06.2021).

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни природного газу на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі» урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища, як коливання ціни на ринку.

Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди (або отримання пропозиції про її укладення).

Так, з наданих експертних висновків Харківської торгово-промислової палати вбачається, що у них зазначені середньозважені ціни на РДН в ОЕС України за певні несистематизовані періоди.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 Закону України “Про ринок електричної енергії» в Україні функціонує єдиний ринок “на добу наперед» (РДН) та внутрішньодобовий ринок (ВДР). Купівля-продаж електричної енергії на ринку “на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку здійснюється за правилами ринку “на добу наперед» та внутрішньодобового ринку.

Особливості проведення торгів, оприлюднення результатів, розрахунків та вказаних ринків визначаються Правилами ринку “на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 308, відповідно до яких:

- розрахунковий період - мінімальний відрізок часу, щодо якого визначаються ціна та обсяги купівлі-продажу електричної енергії на РДН/ВДР (60 хвилин);

- торги на РДН - процес визначення обсягів та ціни на електричну енергію для розрахункових періодів доби постачання відповідно до цих Правил та одномоментний процес купівлі та продажу електричної енергії на РДН;

- торги на ВДР - процес визначення обсягів та цін на електричну енергію для розрахункових періодів доби постачання після завершення торгів на РДН та впродовж доби постачання відповідно до цих Правил та одномоментний процес купівлі та продажу електричної енергії на ВДР.

Відповідно до частин 5 та 6 статті 67 Закону України “Про ринок електричної енергії» ціна купівлі-продажу електричної енергії на ринку “на добу наперед» визначається для кожного розрахункового періоду оператором ринку за принципом граничного ціноутворення на основі балансу сукупного попиту на електричну енергію та її сукупної пропозиції, а на внутрішньодобовому ринку - за принципом ціноутворення “по заявленій (пропонованій) ціні» відповідно до правил ринку “на добу наперед» та внутрішньодобового ринку. Ціни на ринку “на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку є вільними (ринковими) цінами.

За результатами торгів відповідно до правил ринку “на добу наперед» та внутрішньодобового ринку оприлюднюються ціна та обсяги купівлі-продажу електричної енергії для кожного розрахункового періоду та інші показники.

Експертні висновки Харківської торгово-промислової палати №1842/21 від 10.08.2021, №1934-21 від 18.08.2021, №2631/21 від 21.10.2021, №2710/21 від 29.10.2021, №2849/21 від 10.11.2021, №2985/21 від 25.11.2021 та цінові довідки Харківської торгово-промислової палати №2277-4/21 від 21.09.2021, №2277-3/21 від 21.09.2021 містять лише інформацію щодо середньозваженої ціни на РДН в ОЕС України за різні періоди часу, що є відмінними за тривалістю.

Визначаючи наявність коливання ціни на електричну енергію, відповідач використовував лише дані щодо середньозваженої ціни, а отже порівняння таких цін є некоректним, а відтак не може підтвердити реальне коливання ціни на електричну енергію.

З огляду на вимоги п.2 частини 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі» передбачає дотримання пропорційності збільшення ціни за одиницю товару до коливання ціни на ринку.

Пропорційність означає рівність, співрозмірність двох відношень до порівняння.

За висновком суду, ціну електроенергії на ринку необхідно порівнювати за співмірні проміжки часу, наприклад, місяць з місяцем, декаду з декадою, а не на вибіркові дати в різних розрахункових періодах, при цьому, таке порівняння має бути проведено починаючи з моменту укладення Договору, що відображатиме реальну тенденцію коливання ціни на ринку.

Однак в Експертних висновках Харківської торгово-промислової палати №1842/21 від 10.08.2021, №1934-21 від 18.08.2021, №2631/21 від 21.10.2021, №2710/21 від 29.10.2021, №2849/21 від 10.11.2021, №2985/21 від 25.11.2021 та цінових довідках Харківської торгово-промислової палати №2277-4/21 від 21.09.2021, №2277-3/21 від 21.09.2021 відсоток коливання визначений шляхом порівняння середньозваженої ціни електроенергії на РДН в ОЕС не тільки не за календарний місяць, а й не за співмірні проміжки часу (місяць з декадою, місяць з ціною на певну дату тощо), що не відповідає принципу пропорційності.

За висновком суду, застосування нових цін електричної енергії з дат, указаних в оспорюваних додаткових угодах, є неправомірним.

За наведених обставин, суд вважає, що вказані документи не є належними доказами, які підтверджують наявність коливання ціни електроенергії в порівняні з моментом укладення Договору та моментом звернення постачальника з пропозиціями внести зміни до Договору в частині зміни (збільшення) ціни на одиницю товару, а отже не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору відповідно до Закону України “Про публічні закупівлі».

Крім того, у період дії договору відбувалось і зменшення середньозваженої ціни електричної енергії, проте відповідач додаткових угод щодо такої зміни ціни (у бік зменшення) з позивачем не укладав, хоча така можливість передбачена у п. 6 ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі», що свідчить про недобросовісність його поведінки.

Отже, відповідач у період зниження середньозваженої ціни отримував більше доходів з продажу електроенергії позивачу, оскільки договірна ціна не зменшувалась. Небажання відповідача зменшувати ціну, у разі її падіння, і одразу збільшення ціни при підвищенні середньозваженої вартості електроенергії свідчить про використання відповідних коливань виключно на свою користь, що не відповідає принципу справедливості.

Крім того, виключно коливання цін на ринку електроенергії не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару, оскільки при зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №903/366/22.

Проте таких доказів відповідачем надано не було та відповідних обставин судом не встановлено.

Натомість позивач та відповідач послідовно збільшували вартість електроенергії, за відсутності доказів, що її вартісні показники упродовж дії Договору зростали в такій прогресії, що виконання його умов стало вочевидь невигідним (збитковим) для відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку, що додаткові угоди №1,2,5-10 укладені за відсутності належного підтвердження факту коливання ціни на електроенергію за певні періоди дії Договору, починаючи з моменту його укладення.

Щодо застосування пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі» Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22 зазначила, що норми пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII не дозволяють збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 підтвердила висновок про застосування норми права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону № 922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Метою Закону України “Про публічні закупівлі» є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища в сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції в цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до статті 5 Закону України “Про публічні закупівлі» закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об'єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

Перемога в тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом укладення “каскадних» додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця. Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону України “Про публічні закупівлі».

Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (стаття 13 ЦК України).

Будь-який суб'єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Таким чином, беручи участь у процедурі публічних закупівель, Товариство самостійно визначаючи ціну на предмет закупівлі, з урахуванням власного економічного обґрунтування рентабельності підприємства і можливості виконати взяті зобов'язання упродовж дії договору, чітко усвідомлювало свою можливість поставки товару за заявленими цінами протягом дії договору, адже вчиненню таких дій повинні передувати організаційні дії щодо закупки товару до сезонного здорожчання та його зберігання. Саме по собі коливання цін на ринку - природна обставина ринкових відносин, яка повинна братися до уваги при укладенні договорів з урахуванням підприємницького ризику. Саме лише коливання цін не є безумовною підставою внесення змін до договору.

В силу особливостей функціонування ринків РДН та ВДР ціна купівлі-продажу електричної енергії є динамічною, тобто коливання ціни відбуваються постійно в залежності від попиту та пропозиції, часу доби та сезону, інших чинників, що не міг не знати та не враховувати відповідач, здійснюючи свою діяльність з купівлі електроенергії на майданчиках РДН та ВДР, та формуючи тендерну пропозицію щодо спірної закупівлі.

Також матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що відповідач у спірному періоді дійсно був змушений придбавати електричну енергію для її подальшої реалізації кінцевому споживачу (позивачу) за цінами, вказаними в відповідних експертних висновках та цінових довідках.

Покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки.

Міська рада мала беззаперечне право на отримання електроенергії по ціні, визначеній в укладеному сторонами Договорі, однак, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо необґрунтованих пропозицій відповідача про збільшення ціни, підписала спірні додаткові угоди, як наслідок, ціна 1кВт/год електричної енергії значно збільшилась.

Укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар, за відсутності для цього визначених Законом України “Про публічні закупівлі» підстав, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача проти позову з посиланням на те, що на момент укладання між сторонами договору, спірних угод та виконання умов договору постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 та від 21.11.2025 у справі №920/19/24 не діяли, а тому не можуть застосовуватися до спірних правовідносин між сторонами, оскільки така думка є хибною. Велика Палата лише дала тлумачення норми права, викладеної у пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, а не прийняла новий Закон, а тому посилання відповідача 2 на те, що нормативно правові акти не мають зворотною сили є в даному випадку безпідставними.

Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Суд, установивши наявність фактичних обставин, з якими Закон пов'язує визнання додаткових угод №1,2,5-10 до Договору №23071ВЦ від 18.02.2021 недійсними на момент їх укладення, дійшов висновку, шо оскаржувані додаткові угоди суперечать п.2 частини 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі», принципам максимальної економії, ефективності та пропорційності закупівель, установлених статтею 5 цього Закону, відтак це свідчить про наявність підстав для визнання їх недійсними відповідно до статей 203, 215 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Недійсність спірних додаткових угод означає, що зобов'язання сторін регулюються виключно Договором, тобто і поставка електроенергії, і її оплата мають здійснюватися сторонами відповідно до умов саме первісної редакції Договору.

Відповідно до умов Договору №23071ВЦ від 18.02.2021 відповідач повинен був поставляти позивачу електричну енергію за ціною 2,55 грн за 1 кВт/год.

Як установлено судом, відповідач, у період серпня-листопада 2021 року поставив позивачу електричну енергію у кількості 46061кВт/год, за яку останній розрахувався в повному обсязі, сплативши відповідачу кошти в сумі 164 709,55грн.

Виходячи з первісної ціни у договорі за 1 кВт/год - 2,55 грн з ПДВ, без урахування додаткових угод, позивачу необхідно було сплатити за фактично поставлену електроенергію 117455,55 (46061 кВт/год х 2,55 грн).

Різниця між сумою коштів, які фактично перераховано позивачем протягом серпня - листопада 2021 року ТОВ “Енера Чернігів» за електроенергію по ціні, визначеної з урахуванням додаткових угод, та сумою за електроенергію по ціні відповідно до договору №23071ВЦ від 18.02.2021 без урахування додаткових угод, становить 47 254,00 грн з ПДВ (164709,55 грн - 117455,55 грн).

Таким чином, грошові кошти в сумі 47 254,00 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов'язаний повернути їх Макіївській сільській раді, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову прокурора в частині вимог про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів у сумі 47 254,00 грн.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.

За приписами частин 2 та 3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Обов'язок доказування і подання доказів установлено статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3 статті 74 ГПК України).

Відповідно до частини 4 статті 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на зміст статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтями 78, 79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.

За приписами частин 1 та 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Тобто, виходячи зі змісту статей 13, 74 ГПК України кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах “Трофимчук проти України», “Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За висновком суду, прокурором на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів, у розумінні статей 76-79 ГПК України, доведено наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, до яких, зокрема належить, судовий збір.

За частиною 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин з відповідача підлягає стягненню на користь Чернігівської обласної прокуратури 21 801,60 грн судового збору.

Керуючись ст. 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Макіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 47 254,00 грн задовольнити повністю.

Визнати недійсною додаткову угоду №1 від 26.08.2021 про внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №23071ВЦ від 18.02.2021, укладену між Макіївською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю “Енера Чернігів».

Визнати недійсною додаткову угоду №2 від 28.08.2021 про внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №23071ВЦ від 18.02.2021, укладену між Макіївською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю “Енера Чернігів».

Визнати недійсною додаткову угоду №5 від 07.10.2021 про внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №23071ВЦ від 18.02.2021, укладену між Макіївською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю “Енера Чернігів».

Визнати недійсною додаткову угоду №6 від 07.10.2021 про внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №23071ВЦ від 18.02.2021, укладену між Макіївською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю “Енера Чернігів».

Визнати недійсною додаткову угоду №7 від 29.10.2021 про внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №23071ВЦ від 18.02.2021, укладену між Макіївською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю “Енера Чернігів».

Визнати недійсною додаткову угоду №8 від 02.11.2021 про внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №23071ВЦ від 18.02.2021, укладену між Макіївською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю “Енера Чернігів».

Визнати недійсною додаткову угоду №9 від 19.11.2021 про внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №23071ВЦ від 18.02.2021, укладену між Макіївською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю “Енера Чернігів».

Визнати недійсною додаткову угоду №10 від 03.12.2021 про внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №23071ВЦ від 18.02.2021, укладену між Макіївською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю “Енера Чернігів».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» (пр-т. Перемоги, 126Б, м. Чернігів, 14013; код ЄДРПОУ 41823846) на користь Макіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області (код 04415531, 17152, с. Макіївка Ніжинського району Чернігівської області, вул. Центральна, 27) 47 254,00 грн безпідставно отриманих коштів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» (пр-т. Перемоги, 126Б, м. Чернігів, 14013; код ЄДРПОУ 41823846) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 02910114) 21 801,60 грн судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено та підписано 02.04.2026.

Суддя А.С. Сидоренко

Попередній документ

135349760

Наступний документ

135349762

Інформація про рішення:

№ рішення:	135349761
№ справи:	927/593/25
Дата рішення:	23.03.2026
Дата публікації:	03.04.2026
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Чернігівської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (24.04.2026)
Дата надходження:	10.06.2025
Предмет позову:	про визнання недійсним додаткових угоди та стягнення

Розклад засідань:

Минулі засідання (4)

08.07.2025 12:50	Господарський суд Чернігівської області
10.03.2026 10:00	Господарський суд Чернігівської області
23.03.2026 11:00	Господарський суд Чернігівської області
30.04.2026 10:00	Господарський суд Чернігівської області

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

суддя-доповідач:

ДЕМИДОВА М О

СИДОРЕНКО А С

відповідач (боржник):

ТОВ "Енера Чернігів"

заявник:

Ніжинська окружна прокуратура

ТОВ "Енера Чернігів"

позивач (заявник):

Ніжинська окружна прокуратура

позивач в особі:

Макіївська сільська рада

представник заявника:

Князєв Денис Володимирович