18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
10 березня 2026 року Справа № 925/1200/25
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,
секретар судового засідання - Ібрагімова Є.Р.,
за участі представників сторін:
від позивача - представник не з'явився,
від відповідача - представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Клаустен Ектів»,
м. Дніпро
до товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський
м'ясокомбінат», м. Черкаси
про стягнення 1 831 129 грн. 00 коп.,
До Господарського суду Черкаської області з позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Клаустен Ектів» до товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський м'ясокомбінат» про стягнення 1 831 129 грн. 00 коп. заборгованості, а саме: 1 619 839 грн. 16 коп. - суми основного боргу, 75 539 грн. 96 коп. - пені, 7 310 грн. 32 коп. - 3% річних та 128 439 грн. 56 коп. - штрафу, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 10 жовтня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11 год. 00 хв. 04 листопада 2025 року.
Ухвалою я від 04 листопада 2025 року, суд відклав розгляд справи в підготовчому засіданні до 14 год. 00 хв. 26 листопада 2026 року.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 26 листопада 2025 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті було призначено на 12 год. 00 хв. на 16 грудня 2025 року.
У зв'язку з припиненням повноважень судді Кучеренко О.І., справу №925/1200/25 передано на повторний автоматизований розподіл справ.
Відповідно до ст.ст. 6, 32 ГПК України вищезазначену справу 01 січня 2026 року передано на розгляд судді Васяновичу А.В.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 06 січня 2026 року справу №925/1200/25 прийнято судом до свого провадження та призначено розгляд справи по суті на 10 год. 30 хв. 03 лютого 2026 року.
Однак, судове засідання призначене на 10 год. 30 хв. 03 лютого 2026 року не відбулося, у зв'язку з перебуванням головуючого судді по даній справі з 28 січня 2026 року на лікарняному.
Ухвалою суду від 16 лютого 2026 року, суд призначив розгляд справи по суті на 10 год. 30 хв. 27 лютого 2026 року.
Відповідач у судове засідання не з'явився, надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи.
Суд задовольнив клопотання відповідача та відклав розгляд справи по суті на 12 год. 30 хв. 10 березня 2026 року.
Сторони в судове засідання не з'явилися.
Від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі представника позивача.
Представник позивача в минулому судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.
Відповідач звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи.
З урахуванням положень п.2 ч.3 ст.202 ГПК України суд вирішив клопотання відповідача залишити без задоволення.
У відзиві на позов відповідач вказував, що до позовної заяви позивачем не надано документів на підтвердження права підпису видаткових накладних іншою особою, відмінною від директора товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський м'ясокомбінат» Іванченка Олексія Леонідовича.
Документи, на які позивач посилається як на підтвердження факту відвантаження та реалізації товару, а саме видаткові накладні, не підписані уповноваженою на те особою.
Окрім того, позивачем до позовної заяви додано копії товарно-транспортних накладних з підписами, нібито проставленими від імені вантажоотримувача - товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський м'ясокомбінат». Водночас ці підписи не належать уповноваженій особі - директору підприємства Іванченку Олексію Леонідовичу, а отже, не можуть вважатися підтвердженням отримання вантажу.
В наданих позивачем ТТН відсутній підпис водія (експедитора), що суперечить вимогам Правил.
Виходячи з вищенаведеного позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо здійснення постачання товарів.
Водночас, відповідач вказував, що ним сплачено грошові кошти позивачу в сумі 1 000 000,00 грн відповідно до платіжної інструкції № 7685 від 01 жовтня 2025 року.
Виходячи з вищевикладеного товариство з обмеженою відповідальністю «Черкаський м'ясокомбінат» просило суд відмовити у задоволенні позову ТОВ «Клаустен Ектів» у повному обсязі.
У відповіді на відзив позивач вказував, що відповідно до п. 1.2 договору поставки отримувачами товару за договором є військові частини, військові навчальні заклади, установи, організації Збройних Сил України, інші військові формування, об'єднані центри забезпечення Міністерства оборони України, до яких здійснюється постачання товару для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни.
Тобто, відповідно до замовлення відповідача, позивач здійснював поставку товару до місця вказаного відповідачем, де здійснювалась передача товару та супровідних документів, які підписувались отримувачами, що передбачено договором поставки №15.
Крім цього, відповідно до п. 1.4 договору поставки цей договір виконується в рамках виконання державного контракту про закупівлю, відповідно до:
Порядку використання державним підприємством Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» коштів, передбачених у державному бюджеті для оборонних закупівель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2023 року № 1142 (зі змінами);
Порядку застосування Каталогу продуктів харчування, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2020 року № 140 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 17 квітня 2024 року № 242), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 травня 2020 року за № 444/34727;
Інструкції з організації харчування особового складу Збройних Сил України із застосуванням Каталогу продуктів харчування під час закупівлі послуг щодо забезпечення харчуванням, затвердженої наказом Міністерства оборони України 24 грудня 2020 року № 490, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2020 р. за № 1307/35590;
Постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 року № 1026 «Деякі питання організації харчування особового складу Збройних Сил України»;
Наказу Міністерства оборони України від 15 листопада 2019 року № 591 «Про затвердження Каталогу продуктів харчування» (зі змінами);
Наказу Міністерства оборони України від 02 грудня 2023 року № 716/нм «Про уповноваження державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» на виконання функції служби державного замовника у сфері оборони» (зі змінами);
Особливостей забезпечення продовольством військових частин Збройних Сил України державним підприємством Міністерства оборони України «Державний оператор тилу», затверджених наказом Міністерства оборони України від 03 травня 2024 № 285/нм.
Також, протягом дії договору відповідачем жодного разу не заявлено вимогу, щодо непоставки товару, поставки товару з порушенням термінів або інших причин, які б свідчили про невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідачем всупереч своїм доводам, щодо підписання видаткових та товарно-транспортних накладних неуповноваженою на це особою зі сторони відповідача, надається інформація щодо оплати заборгованості за поставлений товар у розмірі 1 000 000,00 грн. (платіжна інструкція №7685 від 01 жовтня 2025 року), розуміючи, що позивачем 30 вересня 2025 року було подано позовну заяву про стягнення заборгованості, копію якої разом з додатками було отримано відповідачем.
Відповідачем порушено строк для подачі відзиву, що встановлений ухвалою Господарського суду Черкаської області від 10 жовтня 2025 року.
У зв'язку з чим позивач вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими.
05 березня 2026 року від позивача до суду надійшла заява про залишення позову в частині вимог про стягнення 1 619 839 грн. 16 коп. суми основного боргу без розгляду.
В обґрунтування своєї заяви позивач вказав, що відповідач сплатив суму боргу в розмірі 1 619 839 грн. 16 коп. після звернення позивача до суду.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
З урахуванням ч.3 ст. 201 ГПК України розгляд справи по суті розпочався 27 лютого 2026 року.
Отже, суд вирішив залишити без розгляду заяву позивача на підставі ч.2 ст.118 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи з наступного:
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач в обґрунтування своїх вимог зазначав, що на підставі договору поставки №15 поставив відповідачу товар на умовах визначених цим договором, проте зобов'язання щодо оплати придбаного товару відповідач виконав частково.
Зокрема, станом на 29 вересня 2025 року оплату товару за видатковими накладними №1917 від 19 червня 2025 року, №1937 від 20 червня 2025 року, №1980 від 25 червня 2025 року, №2159 від 11 липня 2025 року, №2579 від 19 серпня 2025 року та №2589 від 20 серпня 2025 року не здійснено.
Відповідач частково оплатив товар, що був поставлений за видатковою накладною №1917 від 19 червня 2025 року у розмірі 277 552 грн. 00 коп.
Прострочення оплати триває понад 30 календарних днів.
Заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 1 619 839 грн. 16 коп.
Судом встановлено, що 28 січня 2025 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Клаустен Ектів» (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Черкаський м'ясокомбінат» (покупець) було укладено договір поставки №15.
Договір було укладено сторонами в редакції з урахуванням протоколу погодження розбіжностей.
Пунктом 1.1. вищевказаного договору сторони передбачили, що постачальник зобов'язується поставити покупцю продукти найменування, перелік, характеристики, осяг, ціна, яких визначені в специфікації (додаток №1), а покупець - прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 1.2. договору отримувачами товару за договором є військові частини, військові навчальні заклади, установи, організації Збройних Сил України, інші військові формування, об'єднані центри забезпечення Міністерства оборони України, до яких здійснюється постачання товару для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Специфікацією від 28 січня 2025 року сторони погодили обсяг закупівлі товару (а.с.20).
Також п. 2 специфікації визначено, що відповідно до п. 1.1. договору та для цілей Закону України «Про оборонні закупівлі» товар за цим договором відноситься до ДК 021:2015:15890000-3: Продукти харчування та сушені продукти різні - продукти харчування (комплект продуктів харчування за каталогом продуктів) для особового складу (годування штатних тварин) військових частин (установ) та військових навчальних закладів Збройних Сил України в стаціонарних та польових умовах на 2025 рік.
Відповідно до п. 5.5. договору постачальник не менше ніж за 24 (двадцять чотири) години до дати запланованої поставки товару зобов'язаний надати покупцю засобами електронної пошти видаткову накладну із обов'язково зазначеною інформацією, за формою, визначеною в додатку №2.1 до договору. Під час формування видаткової накладної. Але не пізніше фактичної дати постачання постачальник зобов'язаний зазначити у видатковій накладній номер протоколу лабораторних випробувань на кожну партію товару (консерви м'ясні, консерви м'ясо-рослинні, консерви рибні), виданий Установою безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини, що підпорядковані Управлінню безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Міністерства оборони України. Постачальник зобов'язаний надати покупцю видаткову накладну із обов'язково зазначеною інформацією, за формою, визначеною в додатку №2.1 до договору не пізніше фактичної дати постачання товару.
Відповідно до умов п.1.4 договору поставки цей договір виконується в рамках виконання державного контракту про закупівлю, відповідно до:
Порядку використання державним підприємством Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» коштів, передбачених у державному бюджеті для оборонних закупівель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2023 року № 1142 (зі змінами);
Порядку застосування Каталогу продуктів харчування, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2020 року № 140 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 17 квітня 2024 року № 242), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 травня 2020 року за № 444/34727;
Інструкції з організації харчування особового складу Збройних Сил України із застосуванням Каталогу продуктів харчування під час закупівлі послуг щодо забезпечення харчуванням, затвердженої наказом Міністерства оборони України 24 грудня 2020 року № 490, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2020 р. за № 1307/35590;
Постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 року № 1026 «Деякі питання організації харчування особового складу Збройних Сил України»;
Наказу Міністерства оборони України від 15 листопада 2019 року № 591 «Про затвердження Каталогу продуктів харчування» (зі змінами);
Наказу Міністерства оборони України від 02 грудня 2023 року № 716/нм «Про уповноваження державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» на виконання функції служби державного замовника у сфері оборони» (зі змінами);
Особливостей забезпечення продовольством військових частин Збройних Сил України державним підприємством Міністерства оборони України «Державний оператор тилу», затверджених наказом Міністерства оборони України від 03 травня 2024 № 285/нм.
п.2.1. договору визначено, що загальна ціна договору становить суму всіх видаткових накладних.
п. 2.3 договору загальна ціна товару та/або ціна за одиницю товару за цим договором може переглядатись сторонами шляхом укладання додаткової угоди до цього договору у випадках та у порядку, що передбачені законодавством та даним договором;
3.1 договору розрахунки за цим договором між постачальником і покупцем здійснюються у строк 30 календарних днів з моменту отримання товару покупцем, підписання видаткових накладних та виставлення постачальником рахунку - фактури.
3.3 договору покупець має право на відстрочку платежу без застосування до нього будь - яких штрафних санкцій, у разі затримки та /або відсутності оплати за поставлений товар від ДП МОУ «ДОТ», до отримання такої оплати лише за умови письмового погодження з постачальником.
4.1 договору постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару за цим договором у строк та у кількості та в розрізі асортименту відповідно до специфікації, що визначені покупцем у замовленні на поставку.
4.2 договору заявка на поставку товару у частині даних, які не поширюються спеціальні грифи інформації, направляються покупцем на електронну адресу постачальника: rip-center@sl.ck.ua.
4.3 договору протягом 24 (двадцяти чотирьох) годин після направлення заявки на поставку товару на електронну адресу постачальника, постачальник підтверджує покупцю факт отримання заявки. Підтвердження заявки на поставку товару надається тими ж засобами, якими така заявка була надіслана покупцем.
4.5 поставка товару здійснюється відповідно до умов Incoterms 2020.
4.6 поставка товару здійснюється постачальником на умовах DDP - визначені покупцем місця передачі товару (на території України у межах базової області - Кіровоградської, Черкаської), крім тимчасово окупованих територій, визначених наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року №309).
На підставі звернення покупця постачальник а своєю згодою має право постачати харчові продукти (в тому числі товар за категорією «Хліб та хлібобулочні вироби») в інші області України, що географічно сумужні з областями, зазначеними в абзаці 1 цього пункту договору (Миколаївської, Одеської, Вінницької, Київської, Полтавської, Дніпропетровської областей), визначені покупцем відповідно до заявок.
На підставі звернення покупця, але у будь-якому випадку - за погодженням сторін, товар може постачатися в інші області України, визначені покупцем відповідно до заявок на поставку товару.
4.8 право власності на товар переходить від постачальника до покупця після прийняття покупцем товару та підписання видаткових накладних.
Пунктом 7.11 договору сторони погодили відповідальність покупця. У разі прострочення оплати товару, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення. У разі прострочення оплати більш як на 30 календарних днів покупець поряд з пенею, 3% річних та інфляційних втрат зобов'язаний сплатити на користь постачальника штраф у розмірі 10% (десять відсотків) від неоплачених замовлень. При цьому згідно ст. 232 ГПК України нарахування вказаної пені та інших штрафних санкцій не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а здійснюється за весь період прострочення.
12.1 договір вважається укладеним і набирає чинності після його підписання сторонами та дії протягом строку, вказаного в специфікації (додаток №1).
12.3 договору усі зміни та доповнення до цього договору викладаються у письмовій формі і після їх підписання сторонами стають невід'ємними частинами цього договору.
На виконання умов договору позивач за період з 19 червня 2025 року по 20 серпня 2025 року поставив відповідачу товар на суму 1 897 391 грн. 16 коп., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, а саме: №1917 від 19 червня 2025 року, №1937 від 20 червня 2025 року, №1980 від 25 червня 2025 року, №2159 від 11 липня 2025 року, №2579 від 19 серпня 2025 року та №2589 від 20 серпня 2025 року.
Водночас, за поставлений товар за вказаними накладними, станом на 29 вересня 2025 року, відповідач розрахувався частково на суму 277 552 грн.00 коп.
Решта поставка товару по договору не є спірною.
У зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення 1 619 839 грн. 16 коп. суми основного боргу.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вже зазначалося вище, відповідно до п.3.1 договору, з урахуванням протоколу погодження розбіжностей, розрахунки за цим договором між постачальником і покупцем здійснюються у строк 30 календарних днів з моменту отримання товару покупцем, підписання видаткових накладних та виставлення постачальником рахунку - фактури.
Отже, строк оплати товару на момент звернення позивача до суду настав.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
З приводу доводів відповідача суд зазначає, що принцип, відомий як «venire contra factum proprium (не можна діяти всупереч своїм власним діям), є доктриною заборони суперечливої поведінки, що базується на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium».
Відповідно до висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації їхніх прав і передбаченого договором та/або законом виконання їхніх обов'язків.
Введення у цивільне законодавство принципу добросовісності є заходом, спрямованим на зміцнення моральних засад цивільно-правового регулювання.
Саме з позиції моральності необхідно оцінювати поведінку суб'єкта права як добросовісної або недобросовісної.
Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, та, що не відповідає попереднім заявам або поведінці однієї сторони, за умови, що інша розумно на них покладається (постанова Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 914/1954/20).
Сама собою суперечлива поведінка не заборонена. Заборона суперечливої поведінки не покликана покарати особу, яка діє суперечливо. Право блокується через очевидну несправедливість, що в конкретних ситуаціях може виникати в результаті суперечливої поведінки (рішення від 17 січня 2013 року у справі «Карабет та інші проти України» (KARABET AND OTHERS v. UKRAINE), заяви № № 38906/07 і 52025/07, пункт 276).
Сутність зловживання правом полягає у недобросовісному вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб'єктивного цивільного права, зокрема всупереч меті останнього.
Заборона зловживання правом по суті випливає з властивості рівнозваженості, закладеної у принципі юридичної рівності учасників цивільних правовідносин (постанова Верховного Суду від 04 вересня 2020 року у справі № 311/2145/19).
Відповідач у відзиві на позов заперечував факт поставки йому товару по договору.
Проте, судом враховано, що після звернення позивача до суду з даним позовом відповідач повністю сплатив суму основного боргу в розмірі 1 619 839 грн. 16 коп., що підтверджується платіжними інструкціями №7685 від 01 жовтня 2025 року на суму 1 000 000 грн. 00 коп., №8393 від 04 листопада 2025 року на суму 50 000 грн. 00 коп. та №8920 від 27 листопада 2025 року на суму 569 839 грн. 16 коп.
Отже, суд вважає, що в даному випадку поведінка відповідача є суперечливою.
Водночас, суд дійшов висновку, що в цій частині позову відсутній предмет спору.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Згідно ч. 4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі, крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом.
Тобто, повернення судового збору без відповідного клопотання сторони не допускається.
Таким чином провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 1 619 839 грн. 16 коп. боргу підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.
Щодо решти вимог судом враховано наступне:
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 7 310 грн. 32 коп., нарахованих за період з 22 липня 2025 року по 29 вересня 2025 року, з урахуванням поставленого товару та простроченої оплати (розрахунок а.с. 9).
Відповідно до п.5 ст.254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Перевіривши нарахування 3% річних, з урахуванням початку строку прострочення оплати поставленого товару та умов договору судом встановлено, що розмір річних у відповідному періоді становить 7 189 грн. 59 коп.
Отже, вимога про стягнення 120 грн. 73 коп. 3% річних задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Відповідно до п.7.1. договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань. Що виникають з цього договору, сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України. Загальна відповідальність кожної сторони за цим договором буде обмежуватись прямими документально підтвердженими витратами (збитками). Сторони не несуть відповідальність за упущену вигоду, моральну шкоду, шкоду репутації, втрату бізнес - можливостей, тощо.
Пунктом 7.11 договору з урахуванням протоколу погодження розбіжностей сторони погодили відповідальність покупця. У разі прострочення оплати товару, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення. У разі прострочення оплати більш як на 30 календарних днів покупець поряд з пенею, 3% річних та інфляційних втрат зобов'язаний сплатити на користь постачальника штраф у розмірі 10% (десять відсотків) від неоплачених замовлень. При цьому згідно ст. 232 ГПК України нарахування вказаної пені та інших штрафних санкцій не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а здійснюється за весь період прострочення.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 75 539 грн. 96 коп. - пені, нарахованої за період з 22 липня 2025 року по 29 вересня 2025 року, з урахуванням поставленого товару та простроченої оплати, а також 10% штрафу в розмірі 128 439 грн. 56 коп.
Перевіривши нарахування неустойки судом встановлено, що розмір пені становить 74 292 грн. 33 коп., а розмір штрафу є вірним.
Клопотань про зменшення судом розміру неустойки від відповідача не до суду надходило.
З урахуванням вищенаведеного з відповідача підлягає до стягнення 74 292 грн. 33 коп. пені та 128 439 грн. 56 коп. штрафу, а в решті вимог про стягнення неустойки в позові суд відмовляє.
Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 1 619 839 грн. 16 коп. боргу - закрити.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський м'ясокомбінат», вул. Панченка Олексія, 15, кв. 512, м. Черкаси, ідентифікаційний код 44785285 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Клаустен Ектів», вул. Чикаленка Євгена, 2, оф. 28, м. Дніпро, ідентифікаційний код 45297010 - 74 292 грн. 33 коп. пені, 128 439 грн. 56 коп. - штрафу, 7 189 грн. 59 коп. 3% річних, та 2 398 грн. 18 коп. судового збору.
4. В решті вимог - в позові відмовити.
Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.
Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.
Повне рішення складено 31 березня 2026 року.
Суддя А.В.Васянович