8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"01" квітня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2523/22 (922/352/26)
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Міньковського С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом ОСОБА_1
до Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод"
про стягнення коштів в межах справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод"
без виклику учасників справи
Фізична особа ОСОБА_1 в особі його представника адвоката Биченко А.О. звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" про стягнення заборгованості по заробітній платі, у тому числі компенсація за невикористані відпустки у розмірі 97762,84 грн, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 24129,01 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 14.01.2026 року по день постановлення рішення з вирахування з цієї суми податків та обов'язкових платежів при її виплаті, моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн, судові витрати, та допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач працював у відповідача і був звільнений за власним бажанням 14.01.2026 на підставі ст. 38 КЗпП України. При звільнені позивача відповідачем не був проведений остаточний розрахунок, а також не повідомлені про нараховані суми, які належать виплаті при звільненні, тому просить суд витребувати у відповідача розрахунок заборгованості із заробітної плати ОСОБА_1 та довідку на ім'я позивача про його роботу на ПАТ "Харківський підшипниковий завод" із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати згідно штатного розпису.
В провадженні Господарського суду Харківської області у складі судді Міньковського С.В. перебуває справа про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод".
Відповідно до ч. 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.02.2026 позовна заява в межах справи про банкрутство (вхідний номер 352/26 від 03.02.2026) передана на розгляд судді Міньковському С.В.
Ухвалою суду від 09.02.2026 позовну заяву залишено без руху.
11.02.2026 через підсистему Електронний суд від представника позивача адвоката Биченко А.О. надійшло клопотання на виконання вимог ухвали суду від 09.02.2026, відповідно до якого вбачається, що представник позивача зменшує розмір позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме виключає дану вимогу з прохальної частини позовної заяви, проте залишає вимоги про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати (у тому числі компенсація за невикористані відпустки) у розмірі 97762,84 грн, без вирахування з цієї суми податків та обов'язкових платежів при її виплаті, компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у сумі 24129,01 грн, з вирахування з цієї суми податків та обов'язкових платежів при її виплаті та моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн, та просить суд допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Як вбачається зі змісту поданого позивачем клопотання, останній виключає вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
За таких обставин, суд приймає до розгляду клопотання представника позивача про зменшення позовних вимог та здійснює подальший розгляд справи з урахуванням зменшених позовних вимог.
Ухвалою від 16.02.2026 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду; відкрив провадження у справі №922/2523/22 (922/352/26); ухвалив розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи; встановив відповідачу згідно зі ст.ст. 250, 251 ГПК України строк 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з доказами їхнього надсилання (надання) позивачу.
Цією ж ухвалою суд встановив позивачу згідно зі ст. 251 ГПК України строк 5 календарних днів з дня отримання відзиву для подання до суду відповіді на відзив з доказами її надсилання (надання) відповідачу та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому частково визнає позов в розмірі 55260,88 грн, щодо компенсації втрати частини заробітку, відповідач визнає дані вимоги частково у розмірі 12416,78 грн, щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн, відповідач проти даних вимог заперечує в повному обсязі, оскільки позивачем не надано жодного доказу наявності моральних страждань, на підставі яких підтверджується факт настання моральної шкоди (доказів свідків, актів медичного обстеження, тощо).
Представник позивача адвокат Биченко А.О. надав клопотання, в якому просить долучити до матеріалів справи № 922/2523/22 (922/352/26) докази понесення витрат на професійну правничу допомогу та розподілити судові витрати, стягнувши їх з Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" на користь ОСОБА_1 .
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ВИСНОВОК СУДУ.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 29.09.2012 р. працював на ПрАТ "Харківський підшипниковий завод" та 14.01.2026 р. його було звільнено за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію на підставі ст. 38 КЗпП України, що підтверджується даними трудової книжки.
Позивач зазначає, що з розрахункового листа на ім'я позивача за вересень 2023 року вбачається, що заборгованість відповідача ПАТ "Харківський підшипниковий завод" перед позивачем по заробітній платі станом на 01.09.2023 року складає 63581,34 грн вказана заборгованість на день звільнення погашено не було. Окрім цього на момент звільнення 14.01.2026 року позивачу також не було виплачено компенсації за невикористані відпустки за період з 2022 по 2025 роки загальна сума якої складає 34181,60 грн. Таким чином на думку позивача, загальна сума заборгованості з якої вже утримані військовий збір та ПДФО складає станом на момент звернення до суду - 97762,84 грн. Крім того, позивачем нараховано компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у сумі 24129,01 грн. та моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн.
Проте, згідно довідки відповідача №18/02/26-4 від 18.02.2026 р. вбачається, що станом на день звільнення ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі складала 55260,68 грн, у тому числі компенсація невикористаної відпустки у розмірі - 33937,68 грн, яка станом на 18.02.2026 виплачена не була.
Згідно ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.
Так, згідно статті 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами у сфері державного і договірного регулювання оплати праці, визначено Законом України "Про оплату праці".
Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.
За приписами ч.1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Як встановлено судом, відповідач при звільненні ОСОБА_1 не здійснив виплату всіх сум, що належать йому від підприємства.
Відповідно до ч. 4 статті 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовна вимога стосовно стягнення заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі, яка підтверджена документально у розмірі 55260,68 грн, у тому числі компенсація невикористаної відпустки - 33937,68 грн.
Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача компенсацію втрати частини заробітку у розмірі 24129,01 грн, суд зазначає наступне.
Відповідач надав контррозрахунок, відповідно до якого заборгованість з компенсації втрати частини заробітку визнав частково у розмірі 12416,78 грн.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ст. 34 Закону України "Про оплату праці" компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Розрахунок компенсації частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати провадиться відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 року "Порядок проведення компенсації громадянам частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати" (надалі по тексту "Порядок").
Згідно п. 2 Порядку компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплат проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001 року.
Пунктом 3 Порядку визначено, що заробітна плата підлягає компенсації.
Згідно п. 4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці за який виплачується дохід по розрахунку не включаються. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Відповідно до викладених вище положень закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Законом України від 03.11.2022 № 2710-IX "Про Державний бюджет України на 2023 рік" зупинено на 2023 рік дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (пункт 3 Прикінцевих положень цього Закону).
Тобто у 2023 році не проводиться нарахування сум індексації, які визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (зі змінами), тому позивач безпідставно включив до розрахунку індексацію за 2023 рік.
За повідомленням Державної служби статистики України на його офіційному сайті загальний індекс споживчих цін (індекс інфляції) в Україні у 2021 році складав 110,0 %, у 2022 році - 126,6%, у 2024 році- 112,0%, у 2025 році - 108,0 %, у січні 2026 року - 100,7%.
За підрахунком суду (за допомогою програмного забезпечення Ліга:Закон) у період 01.11.2021 - 31.12.2022 (426 днів) сукупний індекс інфляції = 1.28381767, інфляційне збільшення: 55 260,68 x 1.28381767 - 55 260,68 = 15 683,96 грн.
У період з 01.01.2024 - 01.01.2026 (732 дня) сукупний індекс інфляції = 1.20893346, інфляційне збільшення: 55 260,68 x 1.20893346 - 55 260,68 = 11 545,80 грн, всього інфляційне збільшення: 15683,96 + 11545,80 = 27229,76 грн.
Суд керується приписами ч. 2 ст. 237 ГПК України якою унормовано, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Відтак, до стягнення підлягає компенсація втрати частини доходів у заявленій позивачем сумі, а саме 24129,01 грн.
Позивач, також просить суд стягнути з відповідача на його користь 5000,00 грн за надання правової допомоги.
З матеріалів справи вбачається, що в якості доказів понесення витрат на оплату професійної правничої допомоги позивачем надано до суду:
- договір б/н від 06.11.2025 р. про надання правової допомоги (далі - Договір), укладений між адвокатом Биченко Антоном Олександровичем, що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №000917 від 02.05.2018 року та є самозайнятою особою (далі - Адвокат) та Ходосовим Миколою Семеновичем.
- додаткова угода №1 до Договору про надання правової допомоги б/н від 06.11.2025 р.;
- акт №1 від 03.02.2026 р. приймання передачі послуг наданих відповідно до Договору про надання правової допомоги б/н від 06.11.2025 р.;
- ордер на надання правничої правової допомоги Ходосову М.С.;
- квитанція серії АБ №03/02/26 від 03.02.2026 на суму 5000,00 грн.
Згідно умов укладеного Договору Адвокат зобов'язується надати Клієнту юридичні послуги, правову допомогу у справах всіх категорій та за дорученням Клієнта усюди здійснювати його представництво. Клієнт зобов'язується оплатити Адвокату зазначені послуги в порядку та на умовах, визначених Договором.
Відповідно до п.3.1. Договору за надання правової допомоги Клієнт протягом терміну і на умовах, визначених Додатковою Угодою до цього Договору, сплачує Адвокату гонорар. Адвокат не є платником податку на додану вартість.
20.01.2026 сторони склали Додаткову угоду №1 до Договору про надання правової допомоги б/н від 20.01.2026 р. відповідно до п.1 якої, сторони за цією Додатковою угодою до Договору про надання правової допомоги домовились, що вартість послуг (гонорар) Адвоката за годину роботи за Договором про надання правової допомоги б/н від 20.01.2026 становить 2000,00 грн.
Відповідно до п.5 Додаткової угоди №1 до Договору про надання правової допомоги б/н від 20.01.2026 р. дана Додаткова угода є невід'ємною частиною основного Договору про надання правової допомоги б/н від 20.01.2026 р.
17.03.2026 сторони склали акт №1 приймання-передачі послуг наданих відповідно д Договору про надання правової допомоги б/н від 20.01.2026 р. про те, що за Договором про надання правової допомоги б/н від 20.01.2026 р. надано правову допомогу Клієнту, а саме: надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з питань стягнення заборгованості із заробітної плати - 0 годин 30 хв; підбір нормативної бази (Цивільного кодексу, КЗпП України, Закону України "Про оплату праці", Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати") та вивчення судової практики в Єдиному державному реєстрі судових рішень України, що стосується стягнення заборгованості із заробітної плати та проведення розрахунку компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати - 1 година 00 хв; складання та направлення адвокатського запиту до ПАТ "Харківський підшипниковий завод" з метою отримання розрахунку заборгованості із заробітної плати, складання позовної заяви про стягнення із ПАТ "Харківський підшипниковий завод" заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини доходів та подання її до Господарського суду Харківської області - 1 година 00 хв. Таким чином, вартість правової допомоги становить 5000 грн 00 коп., а саме: 2000 грн * 2.5 години = 5000,00 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд зазначає наступне.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно із статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:
- договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині другій статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");
- за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;
- як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
Суд зазначає, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах: фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у пунктах 130-131 постанови від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
Адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";
Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, узгоджується з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Аналогічні висновки містяться в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.03.2026 у справі №916/1838/25.
Судом встановлено, що у даному випадку адвокатський гонорар адвоката Биченко А.О. визначений сторонами у формі погодинної оплати.
Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява № 19336/04).
Суд встановив, що позивачем додано акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 03.02.2026 з викладенням детального опису виконаних адвокатом робіт/наданих послуг у цій справі, в яких окремо зазначено кожну послугу, надану адвокатом, та кількість витраченого часу.
За змістом частини 4 статті 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Враховуючи викладене, надавши оцінку усім доданим до заяви доказам з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін), врахувавши критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначені ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи, ціною позову та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд дійшов висновку про те, що надані адвокатом послуги цілком відповідають критеріям дійсності, необхідності, розумності їх розміру та є такими, що підтверджуються матеріалами справи у сумі 5000,00 грн, які, відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти на відповідача.
ЩОДО ПОЗОВНОЇ ВИМОГИ позивача про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1-3 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
За змістом частини четвертої статті 23 ЦК України при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
З огляду на те, що "розумність" і "справедливість" є оціночними поняттями, суди, насамперед першої та апеляційної інстанцій, які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широкий діапазон розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Обов'язковими підставами відшкодування моральної шкоди є наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Позивач зазначає, що внаслідок несвоєчасної виплати відповідачем позивачу заробітної плати, йому була спричинена моральна шкода. Через відсутність належних до виплати коштів позивач вимушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Позивач фактично був позбавлений засобів до існування у зв'язку з затримкою виплати зароблених коштів, що є особливо травматичним для чоловіка, якому необхідно утримувати сім'ю.
Крім того, як вказує представник позивача, позивач постійно зазнавав емоційного стресу, в зв'язку з неможливістю ведення звиклого для нього життя та вимушений був докладати зусиль для відновлення свого порушеного права та отримання належних йому сум заробітної плати. Оскільки роботодавець відмовляє до теперішнього часу виконати свої зобов'язання по виплаті заборгованості, ситуація, що виникла між ним та роботодавцем негативно відображається на його психічному та емоційному стані, він стає знервованим та дратівливим, втратив сон та знаходиться у стані нервового стресу, оскільки не може отримати чесно зароблені кошти.
У той же час, позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами, що саме трудові відносини які склалися між позивачем та відповідачем, негативно відображаються на психічному та емоційному стані позивача, матеріали справи не містять висновку лікарів про погіршення стану здоров'я позивача, і що саме через дії відповідача, позивач став знервованим та дратівливим, втратив сон та знаходиться у стані нервового стресу.
Враховуючи те, що вимоги позову в цій частині не обґрунтовані належним чином та не доведені жодними доказами, суд дійшов висновку в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 10000,00 грн моральної шкоди відмовити.
Також, позивач у позовній заяві просив суд допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.
Дана вимога не підлягає задоволенню, оскільки нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено положення щодо допуску рішення до негайного виконання.
Відповідно до п.3 ч.4 ст.129 ГПК України, у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, згідно з п. 1 ч. 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Відповідно до ч. 2 статті 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору за вимоги про стягнення заробітної плати (враховуючи часткове задоволення позовних вимог в цій частині) та компенсації втрати частини доходів, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід бюджету судовий збір у розмірі 2662,40 грн. (з урахуванням того, що позовну заяву подано через підсистему Електронний суд).
Керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 13, 14, 74-78, 86, 129, 232, 233, 238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" (61089, м. Харків, пр. Індустріальний, 3, код ЄДРПОУ 05808853) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 55260,68 грн (у тому числі 33937,68 грн - компенсація невикористаної відпустки), без вирахування з цієї суми податків та обов'язкових платежів при її виплаті за період з жовтня 2021 р. по грудень 2021 р., червень 2022 р., січень 2026 р., компенсацію втрати частини заробітку в сумі 24129,01 грн, з вирахування з цієї суми податків та обов'язкових платежів при її виплаті, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн. Всього: 84389,69 грн.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" (61089, м. Харків, пр. Індустріальний, 3, код ЄДРПОУ 05808853) в дохід державного бюджету України (одержувач коштів: Головне управління казначейства у м. Києві, код ЄДРПОУ 37993783, рахунок UA908999980313111256000026001, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106) 2662,40 грн судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
В решті позовних вимог відмовити.
4. Рішення направити позивачу, відповідачу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 ГПК України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.
Повне рішення складено "01" квітня 2026 р.
СуддяС.В. Міньковський