адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
про відмову у відкритті провадження у справі
31.03.2026 р. Справа № 917/327/26
Суддя господарського суду Полтавської області Білоусов С. М., при секретарі судового засідання Мацко О.В., розглянувши матеріали
за заявою ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
ОСОБА_2 звернулася до господарського суду Полтавської області в інтересах ОСОБА_1 з заявою від 26.02.2026 року (вх. № 342/26 від 05.03.2026 року) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2026 року справі присвоєно єдиний унікальний номер 917/327/26 та визначено головуючим суддю Білоусова С.М.
Суд, ухвалою від 10.03.2026 року, заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність залишив без руху, встановив заявнику для усунення недоліків 3-денний строк шляхом подання до господарського суду Полтавської області:
- договору про надання правової допомоги з адвокатом та інші докази (довіреність) на підтвердження повноважень адвоката Суховерської О.В. на звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 ;
- декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2022-2025 роки, привівши їх у відповідність до наказу Міністерства юстиції України від 21.08.2019 року №2627/5;
- доказів звернення заявника до відповідних офіційних джерел щодо отримання інформації про членів сім'ї, яка необхідна була для заповнення декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність;
- доказів наявності майна достатнього для покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність;
- обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо.
- докази, які підтверджують припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців, як цього вимагає п. 2 ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства, з доданням належного розрахунку такої заборгованості та строків припинення погашення;
- докази в підтвердження існування інших обставин, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).
Від представника заявника - адвоката Суховерської О.В. 13.03.2026 року через систему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків з додатковими доказами.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 18.03.2026 року заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. прийнято до розгляду у підготовчому засіданні суду на 31.03.2026 року на 11:00.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, дослідивши додані до заяви матеріали та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Кодекс України з процедур банкрутства встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
За приписами частини першої статті 8 Кодексу України з процедур банкрутства, справи про банкрутство розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника.
Відповідно до абзацу тринадцятого частини першої статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, під неплатоспроможністю слід розуміти неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.
Грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви (абзац п'ятий частини першої статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства).
До складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції (частина третя статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства).
Право боржника звернутися із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не стоїть у залежності від наявності у сукупності всіх підстав, передбачених частиною другою статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Способи та засоби доведення підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність визначені законодавцем шляхом наведення у частині третій статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства переліку документів, що мають додаватись до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та підтверджувати її зміст.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи за результатами проведення підготовчого засідання, дослідивши матеріали відповідної заяви фізичної особи, суд повинен, серед іншого, визначитися з питанням наявності грошових вимог до боржника та розміру таких вимог за станом на час подання заяви до суду, несплати боржником на користь кредиторів належних ним коштів. Поряд з цим, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи суд зобов'язаний дослідити не тільки надану заявником інформацію про кредитні договори, за якими у заявника, як стверджується за його заявою, наявні грошові зобов'язання (зокрема, прострочені) за кредитами (позиками) тощо, але й дослідити та встановити безпосередні докази укладання таких договорів, наявності та розміру заборгованості за такими договорами. Необхідність аналізу таких договорів пов'язана з визначеною Кодексом України з процедур банкрутства метою проведення підготовчого засідання.
Кодекс України з процедур банкрутства визначає обов'язок боржника у своїй заяві про відкриття справи навести всі обставини неплатоспроможності та документально їх підтвердити.
Звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність, фізична особа - боржник повинна розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог статей 76-77 Господарського процесуального кодексу України, що також передбачено п. 3, 14 ч. 3 ст. 116 КУзПБ.
ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Полтавської області з заявою у якій просить:
- відкрити провадження у справі про його неплатоспроможність;
- ввести процедуру реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 ;
- ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника ОСОБА_1 ;
- призначити керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Каратун Євгена Євгеновича.
ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (відповідно до витягу з реєстру Великосорочинської територіальної громади № 2026/001882327 від 05.02.2026 року). Як декларує заявник, станом на дату звернення до суду проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Подану суду заяву ОСОБА_1 вмотивовує тим, що в період з 2023 по 2025 роки перебував у кредитних відносинах з фінансовими установами та банками, проте, через втрату роботи, стабільного джерела доходу, необхідністю забезпечення базовими потребами, втратив можливість виконувати свої зобов'язання за кредитами і станом на дату звернення до суду існує загроза його неплатоспроможності.
При цьому, заявник працює на посаді тракториста-машиніста СВК «Перемога» та отримує заробітну плату в середньому 25 000,00 грн. на місяць.
У своїй заяві та доданих до неї документах боржник зазначає, що має прострочені зобов'язання в загальному розмірі 157 421,57 грн., що включає в себе: 113 900,20 грн. борг за основним зобов'язанням, 43 521,37 грн. - сума неустойки (штраф, пеня), перед наступними кредиторами: ТОВ "Александрит", ТОВ "ФК "ЄАПБ", ТОВ "ФК "Кредит-капітал", ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР", ТОВ "ІННОВА-НОВА", ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", АТ "ПУМБ", ТОВ "ФК "ТЕХНОФІНАНС".
Щодо свого матеріального становища, боржник посилається на відсутність рухомого та нерухомого майна, яке може бути реалізоване для задоволення вимог кредиторів.
Заявником надано суду декларації про майновий стан боржника за період 2023, 2024 2025 роки та станом на 01.01.2026 року і проект плану реструктуризації боргів.
Відповідно до декларацій про майновий стан боржника, сім'я ОСОБА_1 складається з:
- матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
- батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Як зазначає заявник ОСОБА_1 , станом на 05.02.2026 року є особою, стосовно якої відомості про притягнення кримінальної відповідальності, наявність незнятої чи непогашеної судимості та розшук - відсутні. Наведене підтверджується Витягом з інформаційно-аналітичної системи "Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості".
Наведені обставини, на думку ОСОБА_1 є підставою для відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність.
Дослідивши матеріали справи, суд звертає увагу, що процедура неплатоспроможності фізичних осіб була введена законодавцем як інструмент виходу правовим способом зі скрутного фінансового становища для приватних осіб, а саме задля звільнення від боргів та відновлення платоспроможності.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та списку боржників та кредиторів посилається на наявність заборгованості перед 8 кредиторами в розмірі 157 421,57 грн. Як доказ зазначеного надає суду Кредитний звіт станом на 19.02.2026 року складений Українським бюро кредитних історій та копії кредитних договорів та договорів факторингу.
Оцінивши наданий боржником кредитний звіт суд зазначає, що його недостатньо для підтвердження вказаних обставин, оскільки такий звіт хоч і є належним доказом наявності кредитних відносин боржника з кредиторами, однак може містити неповну чи недостовірну інформацію про розмір заборгованості боржника, в тому числі за основним зобов'язанням; не містить відомостей про дату припинення виконання боржником зобов'язань перед кредиторами. Подання боржником при зверненні до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність лише кредитного звіту, однак без додавання інших документів (які стали підставою виникнення грошового зобов'язання у розумінні статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства) для належного підтвердження розміру заборгованості цього боржника (в тому числі за основним зобов'язанням), підстав виникнення зобов'язань та строків їх виконання, є недостатнім для доведення відповідних обставин та, як наслідок, встановлення судом наявності підстав для відкриття провадження у такій справі. Подібний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 16.11.2022 року у cправі № 917/1604/21, від 13.05.2024 року у справі №922/5486/23.
Водночас, суд зазначає, що наданий боржником звіт кредитної історії засвідчений електронним підписом директора з маркетингу Малою Оленою Сергіївною. Натомість згідно даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником вказаної юридичної особи є Пшеничний Б.О. Проте, доказів повноважень Малої О.С. на підписання вказаного звіту суду не надано.
При цьому, належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.06.2022 року у справі № 917/1384/20).
В свою чергу, п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 04 липня 2018 року № 75 встановлює, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Відтак, доказами, які підтверджують факт надання кредитних коштів, наявність заборгованості, її розмір та строк прострочки по платежам, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 30.01.2018 року у справі №161/16891/15-ц та від 25.05.2021 року у справі №554/4300/16-ц).
Розрахунок заборгованості складений в односторонньому порядку сам по собі не є первинним документом в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", адже не відповідає вимогам встановленим наведеною нормою для первинних документів. Тому за відсутності первинних документів не може вважатися доказом, який підтверджує суму видачі банком кредиту позичальнику, суми траншів кредиту, дату коли саме та яка сума кредитних коштів була повернута позичальником банку за відображеним у ньому періодом і як наслідок загальну суму боргу тощо (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.06.2022 року у справі № 917/1384/20).
З огляду на підстави, на які ОСОБА_1 посилається в заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, він зобов'язаний надати суду докази припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців, зокрема:
- докази на підтвердження факту отримання та строків платежу по кожному кредитору (договори; виписки по рахунку, тощо);
- докази припинення погашення кредитів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців (довідка фінансової установи про заборгованість; розрахунок фінансової установи про заборгованість (у усіма складовими), тощо).
Суд, ухвалою від 10.03.2026 року запропонував боржнику, зокрема, надати докази, які підтверджують припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців, як цього вимагає п. 2 ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства, з доданням належного розрахунку такої заборгованості та строків припинення погашення.
На виконання вимог суду, представник заявника - ОСОБА_2 надала заяву від 13.03.2026 року (вх. № 3376) у якій знову ж таки, посилається на кредитний звіт та долучає банківські виписки про рух коштів по всіх наявних відкритих рахунках боржника.
Дослідивши вказані докази, суд зазначає, що з наданих боржником виписок з руху коштів неможливо здійснити ідентифікацію платежу, дані про здійснені операції. В даному випадку виписки з руху коштів по картці не підтверджують операцій по кредитним договорам з фінансовими установами, оскільки не містить реквізитів контрагентів та призначення платежу. З деяких операцій з карткового рахунку боржника взагалі неможливо ідентифікувати проведену ним платіжну операцію, наприклад: переказ між своїми рахунками, списання коштів Money Transferoriginatir KHO00001 ACCOUNT…, перекази, Україна термінал I02604Z2 тощо.
Наданий звіт "Українського бюро кредитних історій" та виписки по рахункам (рух коштів по картці) боржника можуть бути доказами у справі про наявність дійсного основного зобов'язання боржника перед фінансовими установами, суми заборгованості та строку прострочки по платежам за основним зобов'язанням, тільки у сукупності з іншими доказами, зокрема, первинними документами.
Слід зазначити, що боржником надано лише копії договорів та розрахунки заборгованості, здійснені самими фінансовими установами без жодного первинного фінансового документу, який би міг підтвердити, що ОСОБА_1 вказані кошти були отримані.
Отже, подані заявником документи є недостатніми для належного підтвердження розміру заборгованості (в тому числі за основним зобов'язанням), підстав виникнення зобов'язань і строків їх виконання, та, як наслідок, встановлення судом наявності підстав для відкриття провадження у такій справі. Подібна позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 16.11.2022 року у справі № 917/1604/21.
З зазначеного вбачається, що ОСОБА_1 наведено підстави, передбачені ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства, для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, та самостійно визначено суми грошових вимог за правочинами, тобто не підтверджено належними доказами підстави звернення із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність.
Основною підставою, яка зумовила припинення будь-яких платежів за зобов'язаннями перед кредиторами, заявник вказує на втрату роботи (стабільного джерела доходу), необхідністю забезпечення своїх базових потреб, суттєве зростання рівня інфляції, повномаштабне вторгнення росії на територію України.
Проте, укладаючи кредитні договори та отримуючи грошові кошти, боржник повинен розуміти, що саме він несе повну відповідальність за їх повернення.
До того ж, посилання заявника на втрату роботи, не знайшло свого відображення, адже відповідно до долучених до матеріалів справи відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 05.02.2026 року та копії трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що останній за зазначений період перебував у трудових відносинах та мав постійний дохід.
Водночас при ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність простроченої заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов'язань найближчим часом (загроза неплатоспроможності) має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Такими доказами, серед іншого, можуть бути судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про фінансову операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, довідки) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.
Крім того, Верховний Суд у постанові № 917/1604/21 від 16.11.2022 року зазначив, що у справах про банкрутство (у т.ч. неплатоспроможність фізичних осіб) стадія відкриття провадження має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового. При цьому, внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ухвала про відкриття провадження у такій категорії справ поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб - конкурсних кредиторів.
Відповідно до долученого до матеріалів справи листа ТОВ "Споживчий центр" № 43875 від 03.12.2025 року "станом на 03.12.2025 року у Миргородському міськрайонному суді Полтавської області відкрито провадження у справі за позовною заявою вказаної фінансової установи до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором", проте, у матеріалах справи відсутня будь-яка інформація з даного приводу.
Таким чином, оскільки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність має відповідні вищезазначені правові наслідки, то на фізичну особу-боржника (як єдиного суб'єкта звернення із заявою про відкриття провадження у такій справі) покладається обов'язок підтверджувати обставини його неплатоспроможності чи її загрози доказами у відповідному обсязі, у тому числі первинними документами, задля забезпечення перевірки господарським судом підстав та моменту виникнення зазначених боржником грошових вимог кредиторів, встановлення їх характеру та розміру.
Такий правовий висновок вбачається обґрунтованим також з тих підстав, що лише фізична особа-боржник (яка є єдиним суб'єктом звернення із відповідною заявою) наділена правом на подання відповідних доказів у підтвердження обставин своєї неплатоспроможності чи її загрози. Тому відсутність на цій стадії інших учасників справи, які мають право подати свої доводи чи заперечення щодо таких обставин чи доказів, зумовлює необхідність добросовісного виконання боржником своїх процесуальних обов'язків щодо доказування наявності обставин для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Так, у заяві про усунення недоліків ОСОБА_1 , як на загрозу його неплатоспроможності, знову ж таки посилається на військову агресію, щомісячну девальвацію національної валюти, воєнну агрусію з боку російської федерації, збільшенням інфляції впродовж 2022-2025 років, втрату роботи.
При цьому, слід зазначити, що основна маса кредитних договорів була укладена ОСОБА_1 з фінансовими установами у січні 2025 року, після введення в Україні воєнного стану, а саме:
- 03.01.2025 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №03191-01/2025;
- 04.01.2025 року між ТОВ «ФК «Є ГРОШІ» та ОСОБА_1 укладено договір позики №3819610275-3912780;
- 04.01.2025 року між ТОВ «ФК «ТОП1» та ОСОБА_1 укладено договір позики №3819610275-297257;
- 04.01.2025 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір споживчого кредиту №100700050;
- 09.01.2025 року між ТОВ «АВЕНТУС Україна» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 8650515;
- 10.01.2025 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 22146-01/2025;
- 12.01.2025 року між ТОВ « 1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 8259225;
- 12.01.2025 року між ТОВ Оптимальні кредити» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № L350307628;
- 14.01.2025 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 9164548;
- 26.01.2025 року між ТОВ « 1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 73349339.
Наведені заявником обставини, що зумовили його неплатоспроможність, виникли значно раніше і є загальновідомими і кожен українець перебував/перебуває у даній ситуації.
Крім того, не може залишатися поза увагою суду, що кредитні договори ОСОБА_1 були украдені з мікрофінансовими установами і лише 1 з банками - АТ "ПУМБ", при цьому, матеріали справи не містять інформації про правовідносини з вказаним кредитором.
Проаналізувавши матеріали заяви та обставини, на які посилається ОСОБА_1 звертаючись до суду з заявою про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність, судом зроблено наступні висновки:
- будучи працездатною особою, заявником не зазначено можливих додаткових заходів для отримання більшого доходу, з метою забезпечення вимог кредиторів;
- з початку виникнення заборгованості не відстежується вчинення жодних дій з боку боржника для її погашення;
- відсутності у ОСОБА_1 дієвого прагнення до компромісу з кредиторами, наприклад: кредитор - ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» у відповіді в порядку Закону України «Про звернення громадян» за вих. № 192/2025-11-06/01-01 від 06.11.2025 року запропонував заявнику за умови оплати заборгованості за договором в сумі 9 000,00 грн. до 30.11.2025 року списати решту заборгованості по кредиту, проте, останній даною пропозицією не скористався.
Крім того, кредитор - ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» листом від 12.11.2025 року за вих. № 010194078/ФК/5657 повідомив ОСОБА_1 , що «на сьогодні діють лояльні умови погашення заборгованості, а саме: при умові виконання позичальником зобов'язань за договором № 8259225 від 12.01.2025 року у сумі 3 230,00 до 31.12.2025 року у ТОВ «ФК'ЄПАБ» будуть відсутні фінансові вимоги за даним кредитним договором». Однак, заявник вказаною пропозицією знову ж таки не скористався.
З викладеного вбачається, до ОСОБА_1 в заяві про його неплатоспроможність вводить суд в оману, посилаючись на те, що він намагався знайти компроміс з кредиторами та розстрочити існуючу заборгованість, адже останній пропозиціями кредиторів щодо застосування до нього лояльних умов - не скористався. Що ставить під сумнів добросовісність поведінки останнього.
В свою чергу, господарський суд не позбавлений можливості надавати оцінку поведінці боржника у разі розгляду судом заяви боржника про його неплатоспроможність у підготовчому засіданні: чи є вона відкритою, зрозумілою, своєчасною та добросовісною чи, навпаки, недобросовісною, такою, що містить ознаки ухилення від виконання зобов'язань, маючи на меті лише фактичне списання заборгованості перед кредиторами, що свідчить про зловживання правом боржника на доступ до суду зі зверненням із заявою про неплатоспроможність.
Щодо добросовісної поведінки боржника, у Постанові Верховного Суду від 26.05.2022 року по справі № 903/806/20 з цього приводу зазначено наступне:
"59. ... до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
60. Зокрема, задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов'язки:
- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо;
- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 -11 частини третьої статті 116 КУзПБ), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог;
- подати проект плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (частина четверта статті 116, частина сьома статті 126 КУзПБ);
- повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (стаття 125 КУЗПБ);
- погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (частина перша статі 128 КУзПБ).
62. …..законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
63. Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності".
З поданих заявником декларацій вбачається не відповідність їх формі затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 року № 2627/5, зокрема, п. 9 Приміток не передбачає поставлення відмітки "-", "Не відомо" чи то "Члени сім'ї не надали інформації".
У заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 зазначив, що перебуває у складних сімейних стосунках з членами сім'ї у зв'язку в декларації при зазначенні інформації про членів сім'ї був вимушений проставити відмітки «не відомо».
У зв'язу з чим, суд, ухвалою від 10.03.2026 року, запропонував заявнику усунути недоліки заяви шляхом подання до господарського суду Полтавської області, зокрема:
- декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2022-2025 роки, привівши їх у відповідність до наказу Міністерства юстиції України від 21.08.2019 року №2627/5;
- доказів звернення заявника до відповідних офіційних джерел щодо отримання інформації про членів сім'ї, яка необхідна була для заповнення декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність;
На виконання вимог суду представник боржника - ОСОБА_2 у заяві від 13.03.2026 року (вх. № 3376) зазначила, що було здійснено відповідні запити до відкритих офіційних реєстрів, а саме до:
- Державного реєстру обтяжень рухомого майна (ДРОРМ);
- Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ДРРП);
- Державного реєстру цивільних повітряних суден України;
- Державної служби морського та внутрішнього водного транспорту та судноплавства України;
- ГСЦ МВС;
- Спеціальної інформаційної системи УКРНОІВІ (СІС);
Станом на день подання заяви про усунення недоліків, відповідь від ГСЦ МВС на подані запити надійшла щодо самого боржника - ОСОБА_1 та матері боржника - ОСОБА_3 . Разом з тим, відповідь від ГСЦ МВС щодо наявності транспортних засобів у батька боржника ОСОБА_4 - не надійшла, як і не надійшла відповідь від інших установ.
При цьому, суд знову ж таки, наголошує на тому, що саме на боржникові у справі про неплатоспроможність фізичної особи лежить обов'язок якнайповнішого розкриття суду та його кредиторам інформації про свій майновий стан та стан осіб, зазначений боржником у декларації (постанова Верховного Суду від 03.08.2023 року у справі № 926/2987-б/20).
Інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання його неплатоспроможним обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів.
Саме тому реалізація обов'язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи.
Подання декларації про майновий стан надає можливість не лише встановити перелік та вартість майна, стан доходів та витрат на відповідну дату, а й динаміки розміру активів за відповідний період (постанови Верховного Суду від 22.09.2021 року у справі № 910/6639/20, від 01.09.2021 у справі № 917/2088/19).
Попередня перевірка декларацій про майновий стан боржника є ключовою частиною процедур банкрутства, яка покладається не лише на арбітражного керуючого, а й на суд, що зобов'язаний на етапі відкриття провадження переконатися у відповідності таких декларацій формальним і змістовним вимогам Кодексу України з процедур банкрутства. Суд повинен забезпечити, щоб подані документи містили повну, достовірну інформацію, достатню для об'єктивної оцінки майнового стану боржника, яка дозволяє відкрити провадження у справі про неплатоспроможність та ефективно реалізувати мету процедур банкрутства - реструктуризацію зобов'язань та задоволення вимог кредиторів.
Викладене ставить під сумнів надання суду повної, достовірної та достатньої інформації для об'єктивної оцінки майнового стану ОСОБА_1 , оскільки декларації про майновий стан заявника не містять відомостей щодо майнового стану членів сім'ї заявника, не відповідають принципам повноти та достовірності.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що отримання кредитів та витрачання кредитних коштів на задоволення власних потреб, відсутність прагнення до компромісу з кредиторами, не спростовує презумпцію про те, що ОСОБА_1 не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності.
З огляду на положення ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства, за якими визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України, суд при здійсненні провадження у справах про неплатоспроможність зобов'язаний застосовувати положення Господарського процесуального кодексу України, якими визначений порядок подання доказів.
Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 - 4 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви.
Підготовче засідання проводиться у порядку, передбаченому цим Кодексом.
За наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність (ч. 3 ст. 119 КУзПБ).
Господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо, зокрема, відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у боржника - ОСОБА_1 відсутні підстави у розумінні ст. 115 КУзПБ для відкриття провадження у справи про його неплатоспроможність.
Беручи до уваги, що судом відмовлено у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 заява арбітражного керуючого Каратун Євгена Євгеновича про участь у справі про неплатоспроможність залишається судом без розгляду.
З урахуванням ч. 7 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства, відмова у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність за наявності підстав, встановлених цим Кодексом.
Керуючись ст. ст. 1, 113-119 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Відмовити у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
2. Заяву арбітражного керуючого Каратун Євгена Євгеновича про участь у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 залишити без розгляду.
3. Копію ухвали надіслати представнику заяника через систему "Електронний суд".
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її підписання.
Ухвалу складено та підписано 02.04.2026 року.
Суддя Білоусов С. М.