23 березня 2026 року Справа № 915/700/23
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Давченко Т.М.,
за участю секретаря судового засідання: Дюльгер І.М.,
від позивача - представник позивача не з'явився,
від відповідача - представник в судове засідання не з'явився,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу № 915/700/23
за позовом Надбузького професійного аграрного ліцею,
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Салоха-П»,
про стягнення грошових коштів у загальній сумі 611 236,64 грн та розірвання договору
встановив:
Надбузьким професійним аграрним ліцеєм (далі ? Ліцей) пред?явлено позов до відповідача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “Салоха-П» грошових коштів у загальній сумі 611236,64 грн, із яких: 544760,64 грн ? основний борг; 66476 грн ? штраф, з посиланням на неналежне виконання ТОВ “Салоха-П» зобов?язань за укладеним з позивачем договором від 10.09.2021 № 20210910, а саме зобов?язань щодо сплати Ліцею щорічного доходу за 2022 рік, внаслідок чого утворилася заборгованість у спірній сумі, на яку позивачем нараховано штраф у порядку п. 6.5 договору. Позивач також просить про стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування судових витрат.
Ухвалою суду від 15.05.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
22.05.2023 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позову з відповідними додатками.
За такими вимогами ухвалою суду від 22.05.2023 відкрито провадження в даній справі, визнано її малозначною та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами.
09.06.2023 до суду від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, в якій позивач заявляє додаткову вимогу про розірвання договору № 20210910 від 10.09.2021, укладеного між Надбузьким професійним ліцеєм та ТОВ “Салоха-П» у зв'язку з порушенням відповідачем у справі строків сплати ліцею суми річного доходу згідно п.п.4.1-4.5 договору.
Ухвалою суду від 21.08.2023 зупинено провадження в даній справі до набрання законної сили рішенням суду у справі Господарського суду Миколаївської області № 915/1049/23.
Ухвалою суду від 29.09.2025 поновлено провадження у справі № 915/700/23; постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 13.10.2025, занесеною до протоколу судового засідання, судове засідання у справі відкладено на 08.12.2025 о 12:45 год.; зобов'язано позивача завчасно до судового засідання надати суду письмові пояснення щодо заявлених позовних вимог з урахуванням висновків суду у справі № 915/1049/23.
08.12.2025 до суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату з огляду на неможливість представника позивача прибути у призначений день та час у судове засідання по даній справі.
Ухвалою суду від 08.12.2025, занесеною до протоколу судового засідання, повідомлено учасників справи про відкладення підготовчого засідання за клопотанням представника позивача на 10.02.2026 о 12:30 год.
10.02.2026 до суду від представника відповідача надійшла заява про проведення засідання за відсутності представника відповідача, в якій просить в задоволенні позовних вимог до ТОВ “Салоха-П» відмовити в повному обсязі, враховуючи рішення Господарського суду Миколаївської області у справі №915/1049/23 та положення ст. 216 Цивільного кодексу України.
10.02.2026 судове засідання у справі Господарського суду Миколаївської області № 915/700/23, призначене на 10 лютого 2026 року о 12:30 год., в режимі відеоконференції не відбулося, оскільки у період з 12:00 - 12:35 не вдалось встановити стабільне з'єднання з сервером ВКЗ.
Ухвалою суду від 10.02.2026 повідомлено учасників у справі про те, що наступне судове засідання відбудеться 23 березня 2026 року о 14:00.
У судове засідання 23.03.2026 представники сторін не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом направлення ухвали суду від 10.02.2026 та всіх попередніх ухвал суду до електронного кабінету сторін через підсистему Електронний суд.
У судовому засіданні 23.03.2026 суд повідомив про винесення та підписання вступної та резолютивної частини рішення без проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.
10.09.2021 між Надбузьким професійним аграрним ліцеєм, з одного боку, та ТОВ “Салоха-П», з другого боку, укладено договір № 20210910, предметом якого є партнерство та співпраця між сторонами в напрямках, що визначаються Статутами сторін, умовами цього договору та додатковими угодами, зокрема, але не обмежуючись, наступним:
- проходження практики студентами Ліцею та організація співробітників на учбовій та технічній базі ТОВ “Салоха-П»;
- працевлаштування у ТОВ “Салоха-П» студентів Ліцею;
- надання ТОВ “Салоха-П» стипендій перспективним студентам Ліцею;
- надання Ліцеєм приміщень для організації спільно з ТОВ “Салоха-П» навчального комплексу, проведення навчальних заходів, прес-конференцій, презентацій;
- розробка студентами проектів, пропозицій, ноу-хау, спрямованих на покращення діяльності сторін;
- шляхом об'єднання своїх зусиль та майна, що належить сторонам на відповідних правових засадах, спільно діяти для досягнення спільних господарських цілей, як-то: вирощування, переробка та реалізація насіння всіх категорій; вирощування та реалізація товарної сільськогосподарської продукції, впровадження сучасних технологій вирощування, підвищення ефективності використання майна; освоєння нової та модернізованої сільськогосподарської техніки.
З цією метою Ліцей бере на себе зобов'язання надати для спільного обробку земельну ділянку площею 207,7377 га, розташовану в межах території с. Весняне, яка знаходиться в постійному користуванні відповідно до державного акту серії ЯЯ№080035, а ТОВ “Салоха-П» бере на себе зобов'язання власними силами та коштами провести необхідний комплекс заходів по забезпеченню повного сільськогосподарського циклу вирощування сільськогосподарської продукції. При цьому передання (відчуження) права володіння та користування земельної ділянки не відбувається (п. 1.1. договору).
Відповідно до п. 4.6. договору ТОВ “Салоха-П» зобов'язана після підписання договору та Акту обміру земельної ділянки, зокрема приступити до господарської діяльності 15.09.2021 року по цивільному призначенню використання зазначеної земельної ділянки.
Ведення спільних справи щодо спільного обробітку земельної ділянки доручається ТОВ “Салоха-П», яке виконує всі необхідні юридичні дії і акти для досягнення поставленої за договором цілі. При цьому внесок Ліцею - професійні знання, навички та вміння студентів/викладачів Ліцею, вартість права користування земельною ділянкою загальною площею 207,7377 га, згідно до Акту обміру земельної ділянки, який є невід'ємною частиною цього договору. Внесок ТОВ “Салоха-П» - грошові кошти, вартість пально-мастильних матеріалів, вартість послуг з обробки ґрунтів, сівби, посадки, вартість внесених добрив та засобів захисту рослин, та вартість всіх необхідних дій щодо вирощування сільськогосподарських культур, а також професійні знання, навички та вміння, ділова репутація та ділові зв'язки, інше, що встановлюють сторони по закінченню сільськогосподарського року (п. 5.3. договору).
За узгодженням сторін здійснюється розподіл прибутку шляхом перерахування Ліцею до 25 грудня кожного року річної суми прибутку із розрахунку 3200 грн за 1 га, тобто 664760,64 грн, у тому числі ПДВ 20% 110793,44, незалежно від результатів сумісної діяльності (п. 5.6. договору).
Відповідно до п.7.1. договору цей договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення його печатками обох сторін, і набирає чинності з 15.09.2021.
Договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 14.09.2025 (п. 7.2 договору).
Згідно п. 7.3. договору закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.
Договір підписано та скріплено печатками сторін.
За твердженнями позивача, відповідачем здійснено часткове погашення річного прибутку на рахунок позивача у загальній сумі 120000 грн., згідно виписок по рахунку за період з 30.01.2023 по 30.01.2023, з 24.02.2023 по 24.02.2023, з 12.04.2023 по 12.04.2023.
Матеріали справи містять претензію, яка 07.04.2023 направлена позивачем на адресу відповідача, в якій позивач просив відповідача виконати умови договору належним чином та у найкоротші строки - протягом 7-ми календарних днів, оплатити заборгованість, яка існує за договором.
За твердженнями позивача, свої зобов'язання за договором Ліцей у 2022 році виконав, але зі сторони ТОВ “Салоха-П» умови договору порушуються, оскільки до грудня 2022 року ТОВ “Салоха-П» не здійснило сплату щорічного доходу. Як вказує позивач, заборгованість відповідача зі сплати щорічного доходу за договором № 20210910 від 10.09.2021 за період спільної діяльності між сторонами у 2022 році становить 544760,64 грн. У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач змушений був звернутися до суду з даним позовом про стягнення з відповідача наявної заборгованості, штрафу та розірвання договору від 10.09.2021 № 20210910.
Так, предметом позову у цій справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором №20210910 від 10.09.2021 у розмірі 544760,64 грн. за період спільної діяльності між сторонами у 2022 році, штрафу у розмірі 66476,00 грн за порушення строку розрахунку з позивачем, а також розірвання укладеного між сторонами договору з підстав істотного порушення його умов відповідачем.
Як встановлено, керівник Миколаївської окружної прокуратури звертався до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до Надбузького професійного аграрного ліцею та Товариства з обмеженою відповідальністю “Салоха-П», в якій просив суд: визнати недійсним договір від 10.09.2021 № 20210910 про партнерство та співпрацю, укладений між Надбузьким професійним аграрним ліцеєм та ТОВ “Салоха-П»; зобов'язати “Салоха-П» повернути земельну ділянку площею 207,7377 га, що використовується на підставі договору від 10.09.2021 № 20210910 постійному землекористувачу - Надбузькому професійному аграрному ліцею.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 28.03.2024 у справі №915/1049/23, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.09.2024, позовні вимоги керівника Миколаївської окружної прокуратури задоволено в повному обсязі. Визнано недійсним договір від 10.09.2021 № 20210910 про партнерство та співпрацю, укладений між Надбузьким професійним аграрним ліцеєм (код ЄДРПОУ 02546140) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Салоха-П» (код ЄДРПОУ 39483940). Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю “Салоха-П» (код ЄДРПОУ 39483940, 57116, Миколаївська область, Миколаївський р-н, Степанівська ТГ, с. Михайлівка, вул. Польова, 4А) повернути земельну ділянку площею 207,7377 га, що використовується на підставі договору від 10.09.2021 № 20210910 постійному землекористувачу - Надбузькому професійному аграрному ліцею (код ЄДРПОУ 02546140, 57130, Миколаївська область, Миколаївський р-н, с. Надбузьке, вул. Павла Глазового, 18), підтвердивши вказане відповідним актом прийому-передачі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Салоха-П» (код ЄДРПОУ 39483940, 57116, Миколаївська область, Миколаївський р-н, Степанівська ТГ, с. Михайлівка, вул. Польова, 4А) на користь Миколаївської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910048, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28, ДКСУ м. Києва, р/р UA 748201720343150001000000340) 2684,00 грн. витрат зі сплати судового збору. Стягнуто з Надбузького професійного аграрного ліцею (код ЄДРПОУ 02546140, 57130, Миколаївська область, Миколаївський р-н, с. Надбузьке, вул. Павла Глазового, 18) на користь Миколаївської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910048, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28, ДКСУ м. Києва, р/р UA 748201720343150001000000340) 2684,00 грн. витрат зі сплати судового збору. Рішення набрало законної сили 17.09.2024.
Так, аналізуючи положення договору від 10.09.2021, судом у справі №915/1049/23 було встановлено відсутність спільних дій по обробітку земельних ділянок та установлено, що договір не містить ознак, передбачених для договору про спільну діяльність, оскільки ні за структурою, ні за змістом не відповідає положенням Глави 77 ЦК України. Натомість аналіз оспорюваного правочину, в даному випадку, свідчить про те, що він містить всі ознаки договору оренди.
За висновками судів, укладений між відповідачами договір за своєю правовою природою та юридичними ознаками є договором оренди землі, а не договором про спільну діяльність, оскільки в даному випадку весь цикл вирощування сільськогосподарських культур здійснюється відповідачем- 2 одноособово. Натомість відповідач - 1 лише надає земельну ділянку і не приймає участі в її обробітку та реалізації продукції, а визначення в пункті 3.1. розміру винагороди, яка сплачується Стороною - 2 на користь Сторони - 1 є нічим іншим як орендною платою, розмір якої розраховано без дотримання вимог Закону.
Таким чином, судами встановлено, що між сторонами існують фактичні відносини з передання в користування земельних ділянок, метою яких є отримання прибутку від врожаю, який там вирощується, а умови укладеного між відповідачами правочину свідчать про те, що останні фактично уклали договір оренди земельних ділянок державної та комунальної форми власності, а відтак, до оспорюваного правочину слід застосовувати норми законодавства, якими врегульовано питання укладення та виконання договору оренди землі (ЗК України, Закон України «Про оренду землі», ін.). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 07.11.2013 у справі № 926/123/13-г.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції про те, що укладений між сторонами договір не містить ознак, передбачених для договору про спільну діяльність, оскільки ні за структурою, ні за змістом не відповідає положенням Глави 77 ЦК України, а фактично він містить всі ознаки договору оренди, оскільки в даному випадку весь цикл вирощування сільськогосподарських культур здійснюється ТОВ “Салоха-П» одноособово, а Ліцей лише надає земельну ділянку і не приймає участі в її обробітку та реалізації продукції, а визначення в договорі фіксованого розміру винагороди, яка сплачується ТОВ “Салоха-П» на користь Ліцею є нічим іншим як орендною платою. Земельна ділянка є державною власністю і належить Ліцею лише на праві постійного користування, в той час як правовий статус постійних землекористувачів визначається статтями 92, 95, 96 Земельного кодексу України, якими не передбачено права постійного землекористувача передавати земельну ділянку у вторинне користування (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.06.2019 у справі № 910/22880/17). Ліцей, як постійний землекористувач, наділений правомочностями лише щодо володіння та користування земельною ділянкою, водночас правом розпоряджатися такою земельною ділянкою, у тому числі надавати її в користування третім особам, наділений орган, уповноважений державою на здійснення відповідних функцій. Державний акт на право постійного користування також не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки надавати третім особам земельну ділянку, тобто розпоряджатися нею, у тому числі шляхом надання в оренду, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення вказаних функцій.
Отже, суди дійшли висновку, що земельна ділянка, що є предметом оспорюваного правочину, взагалі не могла передаватися в користування іншим особам.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №915/166/17, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі №925/550/18, від 06.11.2019 у справі № 916/1424/18.
В силу приписів ч.1, 5 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Так, згідно з ч. 4, 7 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.
Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на обставини, які входили у предмет доказування у справі № 915/1049/23 та на коло учасників, суд доходить висновку, що встановлені судом обставини у межах справи № 915/700/23 мають преюдиційне значення для розгляду даної справи та не підлягають повторному доказуванню.
Зважаючи на те, що є рішення суду, яке набрало законної сили та є діючим, і в силу якого договір №20210910 від 10.09.2021 визнаний судом недійсним, фактично розірвання вказаного договору вже не є актуальним, адже недійсний договір вважається таким, що не створював прав та обов'язків з моменту його укладення (ст. 216 ЦК України). Отже, оскільки визнаний недійсним договір неможливо розірвати, з огляду на що позовні вимоги в частині розірвання договору від 10.09.2021 № 20210910 є такими, що не підлягають задоволенню.
З огляду на те, що недійсний договір вважається таким, що не створював прав та обов'язків з моменту його укладення, а тому суд вважає, що нарахування позивачем плати щорічного доходу за договором № 20210910 від 10.09.2021 у розмірі 544760,64 грн та штрафу у розмірі 66476,00 грн за порушення строку розрахунку з позивачем не є законними.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за договором №20210910 від 10.09.2021 у розмірі 544760,64 грн за період спільної діяльності між сторонами у 2022 році та штрафу у розмірі 66476,00 грн за порушення строку розрахунку з позивачем.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 13 ГПК).
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 ГПК).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 14 ГПК).
Учасники справи, зокрема зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази (п. 4 ч. 2 ст. 42 ГПК).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (1 та ч. 3 ст. 74 ГПК).
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ч. 4 ст. 74 ГПК).
У ст. 75 ГПК наведені підстави звільнення від доказування. До таких підстав, зокрема належать: визнання обставин учасниками справи; визнання судом обставин загальновідомими; встановлення обставин рішенням суду, що набрало законної сили, в господарській, цивільній або адміністративній справі, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи ( ч. 1 ст. 73 ГПК).
Ці дані, встановлюються письмовими, речовими, електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 ГПК).
Згідно зі ст.ст. 76,77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги Надбузького професійного аграрного ліцею необґрунтовані, не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.
У зв'язку з тим, що рішення відбулось не на користь позивача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, відносяться за його рахунок.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову Надбузького професійного аграрного ліцею відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення (ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження (ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено та підписано 02.04.2026.
Суддя Т.М. Давченко