31 березня 2026 року Справа № 915/754/21(915/2063/25)
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами справу
за позовом Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ЄДРПОУ 24584661) в особі Філії “Відокремлений підрозділ “Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (55001, Миколаївська область, м. Південноукраїнськ, ЄДРПОУ 20915546)
до відповідача: Комунального підприємства “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» Південноукраїнської міської ради (55001, Миколаївська область, м.Южноукраїнськ, вул. Європейська, буд. 8; ЄДРПОУ 31948866)
про: стягнення заборгованості за договором поставки,
Позивачем через підсистему “Електронний суд» подано до Господарського суду Миколаївської області позовну заяву від 05.12.2025 про стягнення з Комунального підприємства “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» Південноукраїнської міської ради заборгованості за Договором №276 від 29.11.2018 купівлі-продажу теплової енергії (код 09320000-8-пара, гаряча вода та пов'язана продукція) в сумі 6528782,97 грн за березень-травень 2025 року.
Позовні вимоги обгрунтовано посиланням на норми ст. 526, 530, 546, 601, 610, 611, 612, 625, 626 Цивільного кодексу України, умови Договору №276 від 29.11.2018 купівлі-продажу теплової енергії та мотивовано тим, що відповідачем не виконано зобов'язання за договором щодо оплати наданих послуг з березня 2025 року по травень 2025 року.
Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду 05.12.2025 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/2063/25 та на підставі ст. 7 КУзПБ, п. 3.3.1 Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду Миколаївської області визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.
Ухвалою від 10.12.2025 суд постановив: прийняти позовну заяву до розгляду в межах справи №915/754/21 про банкрутство Комунального підприємства “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» Південноукраїнської міської ради (ідентифікаційний код 31948866), відкрити провадження у справі та присвоїти їй номер 915/754/21(915/1719/25); здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами. Судом також встановлено сторонам процесуальні строки для подання суду заяв по суті справи.
15.12.2025 позивачем подано до господарського суду через систему “Електронний суд» заяву про зменшення розміру позовних вимог.
Позивач просить суд:
1. Прийняти дану заяву до розгляду.
2. Стягнути з Комунального підприємства “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» Південноукраїнської міської ради (55001, Миколаївська обл., м. Південноукраїнськ, вул. Європейська, 8, код ЄДРПОУ 31948866) на користь Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі Філії “Відокремлений підрозділ “Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (55001, Миколаївська область, м. Південноукраїнськ, р/р НОМЕР_1 у філії Миколаївського облуправління АТ “Ощадбанк», ЄДРПОУ 20915546) заборгованість в сумі 6078782,97 грн та судові витрати в розмірі 72945,39 грн.
3. Вирішити питання про повернення позивачу надміру сплаченого судового збору в розмірі 5 400,01 грн.
Заяву обґрунтовано тим, що 10.12.2025 відповідачем частково погашено заборгованість за березень 2025 року в розмірі 450000,00 грн, про що свідчать службова записка № 0042-2025/1706 від 11.12.2025 та виписка по банківському рахунку за 10.12.2025. Таким чином, розмір основного боргу відповідача за березень 2025 року становить: 1729416,14 грн - 450000,00 грн = 1279416,14 грн. Відповідно, сума основного боргу відповідача перед позивачем за період з березня 2025 року по травень 2025 року становить: 6 528 782,97 грн - 450 000,00 грн = 6 078 782,97 грн.
Відповідно до ст. 46 ГПК України, позивач в праві збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання, або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Миколаївської області від 17.12.2025 №78 призначено повторний автоматизований розподіл судових справ, які перебувають у провадженні судді Ржепецького В.О. Підставою призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ є відрахування зі штату Господарського суду Миколаївської області головуючого у справі судді Ржепецького В.О.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 17.12.2025 головуючим у справі №915/754/21 про банкрутство Комунального підприємства “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» Південноукраїнської міської ради (ідентифікаційний код 31948866) визначено суддю Адаховську В.С.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.12.2025 справу №915/754/21(915/2063/25) за позовом Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» про стягнення з Комунального підприємства “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» Південноукраїнської міської ради заборгованості передано судді Адаховській В.С.
Ухвалою від 07.01.2026 справу №915/754/21 про банкрутство Комунального підприємства “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» Південноукраїнської міської ради прийнято до свого провадження суддею Адаховською В.С.
Ухвалою суду від 08.01.2026 справу №915/754/21(915/2063/25) прийнято до свого провадження суддею Адаховською В.С. для розгляду в межах справи №915/754/21 про банкрутство Комунального підприємства “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» Південноукраїнської міської ради (ідентифікаційний код 31948866). Судом постановлено розгляд справи почати спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами, встановлено сторонам процесуальні строки для подання суду заяв по суті справи.
Ухвалу суду від 08.01.2026 відповідачу доставлено до зареєстрованого електронного кабінету 08.01.2026, про що свідчить відповідна довідка Господарського суду Миколаївської області від 12.01.2026.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, не скористався.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
На адресу суду від учасників справи не надходило належно оформленого клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, з повідомленням сторін, відповідно до ст. 252 ГПК України.
Згідно з ч. 1, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Разом з цим, на підставі Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 “Про введення воєнного стану в Україні» та подальших Указів Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», починаючи з 24.02.2022, на території України діє режим воєнного стану.
За змістом статей 10, 12-2 Закону України “Про правовий режим воєнного стану» правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
При цьому у Рекомендаціях, прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України “Про правовий режим воєнного стану».
Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
При цьому, суди повинні забезпечувати безпеку учасників судового провадження, запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист та визначених законом процесуальних прав в умовах воєнного стану, коли реалізація учасниками справи своїх прав і обов'язків є суттєво ускладненою. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.
Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі “Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії».
За приписами статті 8 Конституції України та статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку “розумності строку» розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд щодо тлумачення положення “розумний строк» в рішенні у справі “Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Окрім того, Європейський суд з прав людини в рішенні у справі “Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» зазначив, що [..] очевидно, для кожної справи буде свій прийнятний строк, і встановлення кількісного обмеження, чинного для будь-якої ситуації, було б штучним. Суд неодноразово визнавав, що неможливо тлумачити поняття розумного строку як фіксовану кількість днів, тижнів тощо (рішення у справі “Штеґмюллер проти Авторії»).
У справі “Bellet v. France» Суд зазначив, що “стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що “при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом» (див. рішення у справі “Walchli v. France», заява №35787/03, п. 29, 26 липня 2007 року; “ТОВ “Фріда» проти України», заява №24003/07, п. 33, 08 грудня 2016 року).
Здійснюючи тлумачення положень Конвенції, ЄСПЛ у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28 травня 1985 року у справі “Ашингдейн проти Великої Британії»).
При цьому суд зауважує, що в м. Миколаєві періодично оголошуються повітряні тривоги, під час яких судді та працівники апарату суду мають перебувати в укриттях з метою уникнення загрози життю та здоров'ю.
На підставі вищевикладеного, враховуючи наявність загрози у зв'язку зі збройною агресією збоку РФ, територіальне розташування міста Миколаєва відносно зони бойових дій, постійні повітряні тривоги, які впливають на виготовлення процесуальних документів, з метою всебічного, повного, об'єктивного розгляду справи, задля забезпечення сторонам конституційного права на судовий захист, приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, задля ефективної реалізації сторонами своїх процесуальних прав, їх належного та безпечного доступу до правосуддя, судом здійснено розгляд справи у розумний строк.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
29 листопада 2018 року між Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу “Южно-Українська АЕС» (далі - теплогенеруюча організація, позивач) та Комунальним підприємством “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» (далі - споживач, відповідач) був укладений договір № 276 купівлі-продажу теплової енергії (код 09320000-8) - пара, гаряча вода та пов'язана продукція) (далі - Договір).
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 10.06.2019 у справі №915/22/19 договір від 29.11.2018 № 276 купівлі-продажу теплової енергії (код 09320000-8 - пара, гаряча вода та пов'язана продукція) визнано укладеним між Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “ЕНЕРГОАТОМ» та Комунальним підприємством “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» у редакції Комунального підприємства “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» з урахуванням протоколу розбіжностей до договору від 29.11.2018 № 276 купівлі-продажу теплової енергії (код 09320000-8 - пара, гаряча вода та пов'язана продукція) в редакції Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “ЕНЕРГОАТОМ», за винятком пунктів 12.9, 12.10, 12.11.
Відповідно до предмету вказаного договору позивач, теплогенеруюча організація, бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію у гарячій воді (далі - теплова енергія) в потрібних обсягах для опалення, вентиляції та гарячого водопостачання об'єктів споживача, приєднаних до його теплових мереж, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) згідно структури споживачів та у терміни, передбачені цим договором (п.1.1. Договору).
За умовами наведеного Договору:
- розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до обсягів споживання теплової енергії кожною категорією споживачів комунального підприємства “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» (населення, бюджетні установи, релігійні організації, інші споживачі) та за тарифами, встановленими для Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» окремо для кожної категорії споживачів (п.3.1. Договору);
- розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до обсягів споживання теплової енергії кожною категорією споживачів Комунального підприємства “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» (населення, бюджетні установи, релігійні організації, інші споживачі) та за тарифами, встановленими для Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» окремо для кожної категорії споживачів (п. 3.1. Договору);
- остаточна ціна договору визначається виходячи з фактичного обсягу відпущеної теплової енергії у порядку, визначеному умовами договору і відповідно до вимог п. 7 частини 4 ст. 36 Закону України “Про публічні закупівлі». Ціна договору може змінюватися при зміні регульованих цін (тарифів) (п. 3.5.Договору);
- оплату за фактично спожиту теплову енергію споживач проводить щомісячно на підставі пред'явлених теплогенеруючою організацією рахунків на оплату протягом 30 календарних днів з дня отримання рахунку (п. 4.1. Договору);
- теплогенеруюча організація направляє споживачу рахунок цінним листом з повідомленням про вручення (п.4.2.Договору);
- розрахунковим періодом є календарний місяць (п.4.4.Договору);
- щомісячно, для фіксації показань приладів обліку, теплогенеруюча організація разом зі споживачем складають акт купівлі-продажу теплової енергії із зазначенням обсягів спожитої теплової енергії (п.6.3. Договору);
- споживач зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсязі і в терміни, передбачені договором (п.7.2.2. Договору);
- споживач зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію ( п. 7.2.8 Договору).
- у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього договору, сторона несе відповідальність, визначену чинним в Україні законодавством (п. 8.2 Договору).
Відповідно до п. 8.2.2 договору (в редакції протоколу розбіжностей), за порушення строків оплати теплової енергії споживач сплачує теплогенеруючій організації пеню у розмірі 0,1% від вартості спожитої теплової енергії, за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, а за прострочення понад 30 днів - додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
До договору сторонами складено та підписано Додаток № 1 “Температурний графік», Додаток № 2 від “Обсяги закупівлі теплової енергії» та Додаток № 3 “Акт розмежування балансової належності тепломережі та експлуатаційної відповідальності сторін».
Відповідно до п. 11.1. Договору, договір вступає в силу з дати підписання його обома сторонами, скріплення печатками та діє з 01.01.2019 по 31.12.2019 включно в частині постачання теплової енергії, а в частині розрахунків - до повного розрахунку. Договір вважається продовженим на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодна із сторін письмово не заявить про необхідність його перегляду.
Договір з додатками підписано та скріплено печатками сторін.
На виконання умов Договору позивач у період з березня 2025 року по травень 2025 року надав відповідачу послуги на загальну суму 10 796 630,76 грн та виставив рахунки на їх оплату за діючими на день оплати тарифами, а саме:
- березень 2025 року: 01.04.2025 позивачем та відповідачем був складений акт №АК.0.3104ц.1871 “Про обсяги теплової енергії, що надійшли в теплові мережі КП “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» Південноукраїнської міської ради від Філії “ВП “Південноукраїнська АЕС» у березні 2025 року», на підставі якого відповідачу було направлено листом від 07.04.2025 №23-0042.07/8960-вих рахунки №РС,25-464 від 31.03.2025, № РС,25-465 від 31.03.2025, № РС,25-466 від 31.03.2025 на суму 5997263,92 грн для оплати наданих послуг з теплопостачання в березні 2025 року.
Рахунки відповідачем було отримано 10.04.2025, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.
Строк на оплату наданих послуг сплив 10.05.2025.
Відповідач частково сплатив заборгованість за вищевказаними рахунками, з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог, в сумі 4 717847,78 грн, що підтверджується доданими до позовної заяви доказами: виписками по рахунку, заявами про припинення зобов'язань заліком зустрічних однорідних вимог за вих.№05/1044 від 09.07.2025, №05/1082 від 15.07.2025, №05/1159 від 06.08.2025, №05/1180 від 14.08.2025; розшифровками сплати за Договором за період з 15.04.2025 по 23.07.2025 та за період з 24.07.2025 по 31.08.2025.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті за надані послуги за березень 2025 року становить 1 279 416,14 грн;
- квітень 2025 року: 01.05.2025 позивачем та відповідачем був складений акт №АК.0.3104ц.1878 “Про обсяги теплової енергії, що надійшли в теплові мережі КП “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» Південноукраїнської міської ради від Філії “ВП “Південноукраїнська АЕС» у квітні 2025 року», на підставі якого відповідачу було направлено, згідно листа від 07.05.2025 №23-0042.07/11744-вих рахунки №РС,25-679 від 30.04.2025, № РС,25-680 від 30.04.2025, № РС,25-681 від 30.04.2025 на загальну суму 3612026,54 грн для оплати наданих послуг з теплопостачання в квітні 2025 року.
Рахунок було отримано відповідачем 12.05.2025, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.
Строк на оплату наданих послуг сплив 12.06.2025.
Відповідач частково сплатив заборгованість за вищевказаними рахунками в сумі 0,01 грн в погашення боргу за теплову енергію за квітень 2025 року.
Заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті за надані послуги за квітень 2025 року становить 3 612 026,53 грн;
- травень 2025 року: 02.06.2025 позивачем та відповідачем був складений акт №АК.0.3104ц.1885 “Про обсяги теплової енергії, що надійшли в теплові мережі КП “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» Південноукраїнської міської ради від Філії “ВП “Південноукраїнська АЕС» у травні 2025 року», на підставі якого відповідачу було направлено, згідно листа від 06.06.2025 №23-0042.07/14354-вих рахунки №РС,25-902 від 31.05.2025, № РС,25-903 від 31.05.2025, № РС,25-904 від 31.05.2025 на загальну суму 1 187 340,30 грн для оплати наданих послуг з теплопостачання у травні 2025 року.
Рахунок було отримано відповідачем 14.06.2025, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.
Строк на оплату наданих послуг сплив 14.07.2025, відповідачем зобов'язання щодо оплати наданих послуг не виконано.
Таким чином, за період з березня по травень 2025 року відповідач частково оплатив надані йому послуги на загальну суму 4717847,79 грн.
Отже, загальна сума заборгованості за надані послуги з березня по травень 2025 року становить 10796630,80 грн - 4717847,79 грн = 6 078 782,97 грн.
Тарифи на постачання теплової енергії (виробництво, транспортування та постачання) на період з 01.10.2024 по 30.09.2025 затверджено рішенням Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області №412 від 06.09.2024.
02.09.2014 позивач, відповідач та ПАТ “ПриватБанк» Южноукраїнське центральне відділення уклали трьохсторонній договір №89 про надання послуг, пов'язаних з розподілом грошових коштів за комунальні послуги, що надходять від населення на спеціальний розподільчий рахунок, щодо послуг теплопостачання.
Відповідно до умов цього договору ПАТ “ПриватБанк» кожного банківського дня проводить Розподіл платежів, які надходять на розподільчий рахунок від населення за комунальні послуги (теплопостачання) та перераховує кошти, які надійшли, позивачу та відповідачу по 50% (за виключенням плати банку за його послуги).
З матеріалів справи вбачається, що 11.01.2024 відбулася державна реєстрація Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» та його філій (відокремлених підрозділів), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 11.01.2024.
Таким чином, з 11.01.2024 Акціонерне товариство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» стало правонаступником усіх прав і обов'язків державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом».
Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача до відповідача про стягнення заборгованості по оплаті наданих послуг за укладеним між сторонами договором.
Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
При вирішенні даного спору судом враховано наступне.
Згідно з положеннями ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно з ч. 2 ст. 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За приписами статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин обов'язок доведення факту належної оплати за послуги з постачання теплової енергії закон покладає на споживача.
Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань за договором не надав, доводів позивача не спростував.
З зазначеного витікає, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі в сумі 6 078 782,97 грн.
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За подання позовної заяви №23-0030.06/27429-вих від 28.11.2025 позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 78345,40 грн із розрахунку 1,5% від ціни позову (97 931,74 грн) із застосуванням коефіцієнту 0,8 до заяви, що подається через “Електронний cуд» (ЄСІТС) (97 931,74 х 0,8 = 78 345,40 грн).
Розмір судового збору за розгляд позовної заяви, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, із застосуванням коефіцієнту 0,8 має становити 72945,39 грн (6 078 782,97 х 1,5% х 0,8 = 72 945,39).
З урахуванням наведеного, з відповідача належить стягнути на користь позивача 72945,39 грн судового збору.
Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Комунального підприємства “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» Південноукраїнської міської ради (55001, Миколаївська область, м.Южноукраїнськ, вул. Європейська, буд. 8; ЄДРПОУ 31948866) на користь Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі філії “Відокремлений підрозділ “Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (55001, Миколаївська область, м. Південноукраїнськ, р/р НОМЕР_1 у філії Миколаївського облуправління АТ “Ощадбанк», ЄДРПОУ 20915546) заборгованість за Договором №276 від 29.11.2018 за березень-травень 2025 року в сумі 6078782,97 грн та витрати по сплаті судового збору за подання позову в сумі 72945,39 грн.
3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.С. Адаховська