ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.04.2026Справа № 910/13941/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., розглянувши без виклику представників сторін заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Гільдендорф Енерджи» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гільдендорф Енерджи»
до Державного підприємства «Гарантований покупець»
про стягнення 17 521 241,09 грн. (12 095 834,61 грн.)
У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гільдендорф Енерджи» до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення 17 521 241,09 грн. (12 095 834,61 грн.)
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2026 (повний текст підписано 23.03.2026) позов задоволено повністю, стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гільдендорф Енерджи» 11 486 959,68 грн. основного боргу, 239 557,91 грн. трьох процентів річних, 369 317,02 грн. інфляційних втрат та 181 437,52 грн. витрат зі сплати судового збору.
Позивачем 23.03.2026 сформовано у системі «Електронний суд» заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 1 та 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
У поданій заяві позивач просить суд стягнути з відповідача тільки витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 873 000,00 грн.
Суд вважає за можливе здійснювати розгляд поданої заяви без повідомлення учасників справи.
У відповідності до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до положень частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) у позові повідомлено про намір подання заяви про відшкодування витрат на послуги адвоката разом із доказами понесення витрат після прийняття рішення у справі.
Вступну та резолютивну частини рішення Господарським судом міста Києва оголошено 17.03.2026, повний текст рішення підписано судом 23.03.2026.
Заяву про відшкодування судових витрат відповідачем сформовано у системі «Електронний суд» 23.03.2026.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про дотримання представником позивача строків для подання до суду доказів, що підтверджують розмір витрат на професійну правничу допомогу.
Судом встановлено, що позивачем та адвокатським об'єднанням «Гвоздій та Оберкович» укладено договір від 16.04.2022 № 11/2/04-22, за умовами якого адвокатське об'єднання зобов'язалось надати позивачу правову допомогу, а позивач - оплатити її вартість. Розділом 6 договору узгоджено процес здійснення розрахунків, а додатком № 6 та додатковою угодою № 1 сторонами узгоджено розмір послуг. Також, у матеріалах справи містяться ордер серія АА № 1642867 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КВ № 000657; ордер серія ВН № 1620208 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ОД № 003170.
Частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як вбачається зі змісту пункту 1 додатку № 6 та додаткової угоди № 1 договору, гонорар адвоката є фіксованим та становить еквівалент 15 000,00 євро в гривні.
Відповідно до опису наданих послуг від 20.03.2026 адвокатським об'єднанням надано позивачу правову допомогу згідно наведеного у ньому переліку та витрачено 42,5 години робочого часу.
Позивачем оплачено надані адвокатським об'єднанням послуги у розмірі 873 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 01.08.2025 № 651.
Таким чином, матеріали справи містять документи, які свідчать про надання правової допомоги, її вартість та здійснену оплату.
За приписами статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
У той же час, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відповідачем 24.03.2026 сформовано у системі «Електронний суд» заперечення, яким заявлено клопотання про обмеження розміру компенсації витрат на професійну правничу допомогу до 1 000,00 грн.
Відповідач стверджує про штучне завищення вартості правової допомоги, наданої адвокатом позивача. На думку відповідача, заявлений позивачем розмір витрат у цій справі фактично дорівнює середньомісячній роботі професійного адвоката по країні за 28 місяців роботи. При цьому, за твердженнями відповідача, при поданні позовної заяви адвокатом позивача не було враховано часткову оплату відповідача; було здійснено невірний розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат. Також, відповідач звертає увагу суду, що предмет і підстави позову, а також, категорія справи не є складними і не потребують значних зусиль щодо представництва позивача. Крім того, відповідач стверджує, що до наданих адвокатським об'єднанням позивачу послуг, вартість яких останній просить стягнути з відповідача, включено послуги, пов'язані з виправленням недоліків роботи адвоката - проведення консультацій щодо складання заяви про зменшення позовних вимог, її підготовка та фактичне подання даної заяви; підготовка заяви про відшкодування витрат на послуги адвоката тощо.
Суд звертає увагу, що за приписами частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові від 22.10.2020 Верховного Суду по справі №910/9187/19.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на не співмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Дана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При цьому адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Вирішуючи питання, чи є розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, суд не може погодитись, що витрати на професійну правничу допомогу, заявлені представником позивача у розмірі 870 000,00 грн. є співмірними до витрат часу на надання правничої допомоги, а також складності справи.
Судом встановлено, що всі заперечення, наведені відповідачем у запереченні, стосовно необґрунтованості розміру витрат на надання правничої допомоги, заявленого позивачем до відшкодування, знайшли своє підтвердження.
Поряд із цим, суд також наголошує, що наведена кількість годин робочого часу, витрачена адвокатом для формування позиції, консультування щодо оцінки перспектив позитивного рішення для клієнта тощо, є надмірно завищеною, необґрунтованою та документально не підтвердженою. У той час, як наявна позовна заява не вимагала від адвоката надмірно великих затрат часу та зусиль.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічний висновок викладений у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/7334/21, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).
Згідно з статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене у сукупності та враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат на правничу допомогу позивачу до суми 50 000,00 грн.
Приймаючи до уваги прийняття судом рішення про повне задоволення позовних вимог та висновок суду щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу позивачу, відшкодуванню позивачу підлягає 50 000,00 грн.
Керуючись приписами статей 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
1. Заяву щодо стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри 27; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гільдендорф Енерджи» (67500, Одеська область, Лиманський район, селище міського типу Доброслав, проспект 40-річчя визволення, будинок 2Б; ідентифікаційний номер 42164649) 50 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
3. У задоволенні іншої частини заяви відмовити.
Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в порядку та строк, встановлені розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Кирилюк Т.Ю.