ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
02.04.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 906/1652/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи
за позовом: Комунального некомерційного підприємства " Любарська лікарня" Любарської селищної ради Житомирської області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Назарбест Транс"
про стягнення заборгованості в сумі 133 721 грн 46 коп.
установив: Комунальне некомерційне підприємство "Любарська лікарня" Любарської селищної ради Житомирської області звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Назарбест Транс" про стягнення заборгованості в сумі 133 721 грн 46 коп.
Вирішення судом процесуальних питань.
19.12.2025 Господарський суд Житомирської області постановив передати позовну заяву Комунального некомерційного підприємства "Любарська лікарня" Любарської селищної ради Житомирської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Назарбест Транс" про стягнення заборгованості в сумі 133 721 грн 46 коп. до Господарського суду Івано-Франківської області за територіальною підсудністю.
16.01.2025 суд постановив позовну заяву від 16.12.2025 вх.№176/25 (від 13.01.2026 вх.№292/26) залишити без руху; позивачу в десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали, усунути недоліки позовної заяви, а саме надати докази направлення на юридичну адресу відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Назарбест Транс" позовної заяви та додатків до неї, в тому числі опис вкладення до цінного листа.
На виконання вимог ухвали суду від 16.01.2026 позивач подав заяву про усунення недоліків (від 26.01.2026 вх.№1329/26), до якої додав опис вкладення до цінного листа та поштову накладну від 19.01.2026, які підтверджують направлення відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Назарбест Транс" на його юридичну адресу копії позовної заяви і доданих до неї документів.
28.01.2026 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Копію ухвали від 28.01.2026 про відкриття провадження у справі суд надіслав відповідачу, рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адреси, які вказані в позовній заяві та одна з них відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Поштове відправлення, яким суд направляв копію ухвали про відкриття провадження відповідачу, підприємство поштового зв'язку АТ "Укрпошта" повернуло із зазначенням у відповідній довідці про причини повернення "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії суд направив стороні за належною адресою, тобто адресою місцезнаходження, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою реєстрації, вказаною в Єдиному державному демографічному реєстрі чи повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Інформації про іншу адресу відповідача у суду немає. Відповідач сам, у власних інтересах, повинен забезпечити належне приймання кореспонденції, яка направляється на його адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Крім того, у цьому випадку суд враховує, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Ухвала Господарського суду Івано-Франківської області про відкриття провадження у справі № 906/1652/25 від 28.01.2026 оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
В контексті викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином, у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, повідомлений про розгляд цієї справи.
28.01.2026 суд встановив відповідачу для подання відзиву на позов п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позов не подав.
Згідно з ч. 1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
В статті 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалам справи.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №70 від 23.03.2022 щодо поставки товару, на підставі придбаних позивачем талонів. У зв'язку з чим, позивач просить стягнути оплачену вартість нафтопродуктів, що не були поставлені відповідачем. Керуючись статтями 625, 611 Цивільного кодексу України та п.7.2 договору позивач нарахував відповідачу пеню та інфляційні втрати. Обґрунтовані позовні вимоги статтями 509,526,530, 549, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позов не подав, позовні вимоги не спростував, доказів передачі оплаченого товару у повному обсязі, або повернення позивачу перерахованої суми вартості за частину непереданого товару, а також обґрунтованого (підтвердженого належними доказами) контррозрахунку заявленої до стягнення суми не долучив.
Обставини справи. Оцінювання доказів.
23.03.2022 КНП "Любарська лікарня" Любарської селищної ради Житомирської області (Замовник) та Товариство з обмеженою відповідальністю "М-7 Трейд" (Постачальник) уклали договір №70, відповідно до п.1.1. якого Постачальник прийняв на себе зобов"язання передати у власність Покупцю Товари, а Покупець зобов"язується прийняти та сплатити вказаний Товар.
Відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч - картки) на отримання товару відповідно до "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами", які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 (п.1.2.).
Товар за Кодом ДК 021:2015 09130 000-9 Нафта і дистилянти, перелік згідно специфікації (Додаток №1) (п.1.3).
Загальна сума Договору становить 199 650 (сто дев"яносто дев"ять тисяч) 00 коп. (п.3.1.).
В п.4.1. договору сторони визначили Умови оплати: Оплата Товару здійснюється Покупцем в національній валюті України у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника протягом 30 календарних днів з дати отримання накладної на Товар.
Постачальник зобов'язується видати довірчі документи представнику Покупця, за умови надання представником довіреності на отримання товару, що скріплена підписом та печаткою (за умови її наявності у сторони) Покупця, та видаткову накладну на товар (п.4.3.).
Строк поставки товарів - до 31.12.2022 року згідно з заявкою Замовника, поставка здійснюється протягом 5 робочих днів з дня отримання такої заявки Постачальником (п.5.1.).
Місце поставки (передачі) товару: 13133, Житомирська обл., Житомирський р-н., с. Старий Любар, вул.Медична, буд. 5 (п.5.2.).
Передача Покупцю товару за цим Договором здійснюється на АЗС Постачальника шляхом заправки автомобілів Покупця при пред'явленні довіреними особами Покупця скретч - картки (талону) (п.5.2.1.).
Скретч-картка (талон) є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об"єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому Постачальник не може передати Покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скрстч-картці (п.5.2.2.).
Умови постачання Товару - Постачальник зобов'язаний за власний рахунок надати (поставити) скретч - картки (талони) Замовнику, в свою чергу Замовник своїми силами зобов'язується отримати товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документа, який зазначений на довірчому документі (п.5.3.)
Відповідно до п.6.3. Договору постачальник зобов"язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим Договором; забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам , встановленим у розділі 2 цього Договору.
В п.7.2. Договору сторони погодили, що за невиконання чи неналежне виконання зобов"язань за цим договором, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов"язання за кожний день прострочення.
Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін (за умови наявності печатки у сторони) (п.10.1.).
Згідно з п.10.2. Договору, цей Договір укладений терміном до 31.12.2022 року. У випадку, якщо жодна із сторін письмово, не виявила бажання припинити його дію, цей договір вважається пролонгованим на наступний рік і на тих же умовах.
На виконання умов договору позивач передав відповідачу стреч -картки (талони) на нафтопродукти на суму 199 650 грн 00 коп., що підтверджується видатковою накладною №Р000000509 від 23 березня 2022 року, копія якої долучена до матеріалів справи.
Відповідач в свою чергу оплатив отримані стреч - картки (талони) на суму 199 650 грн 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №2074 від 29 березня 2022 року, копія якої приєднана до матеріалів справи.
Як ствердив позивач та не заперечив відповідач впродовж 2022 -2024 років сторони виконували умови договору в повному обсязі. Однак в грудні 2024 року відповідач безпідставно відмовлявся від заправки дизельним паливом автомобілів позивача, мотивуючи таку відмову його відсутністю. Внаслідок чого у позивача накопичились невикористані стреч - картки (талони) на суму 97 980 грн 00 коп. Копії невикористаних стреч - карток (талонів) долучені до матеріалів справи.
Вказане свідчить про порушення умов договору відповідачем в частині передачі товару.
З долучених до матеріалів справи доказів вбачається, що Продавець не передав Покупцеві частину товару, а саме 2 840 л. дизельного палива ДП Energy за ціною 34 грн 50 коп. Відтак загальна сума оплаченого та не отриманого позивачем товару становить 97 980 грн 00 коп.
З метою досудового врегулювання спору позивач направляв 06.02.2025 та 10.03.2025 на адресу відповідача претензії №243 та №448 з вимогою повернути кошти за неотримане дизельне паливо, докази чого приєднані до матеріалів справи.
Однак вказані вимоги залишені відповідачем без відповіді та виконання, у зв"язку з чим позивач керуючись статтями 611, 625 Цивільного кодексу України та п.7.2 договору позивач нарахував відповідачу пеню та інфляційні втрати і звернувся до суду за захистом порушеного права.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного сторонами договору №70 від 23.03.2022, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України).
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 662, ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст.193 ГК України).
Відповідно до ст. 667 ЦК України якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов'язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення.
Згідно з ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов"язання. Відповідач частково позовні вимоги визнав, доказів належного виконання своїх зобов"язань не надав, доводи позивача не спростував.
Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2).
Відповідно до ст. 230 ГК України (чинної станом на день виникнення правовідносин) штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 ст. 232 ГК України (чинною на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Щодо зміни назви та місцезнаходження відповідача, то суд зазначає таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю "М-7 Трейд" (відповідач по справі) змінило свою назву на Товариство з обмеженою відповідальністю "Назарбест Транс" та місцезнаходження (вул. С.Стрільців,18, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018), про що свідчить долучена до матеріалів справи Відповідь з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №2504174 від 24.03.2026. Код ЄДРПОУ зазначених вище юридичних осіб залишений без змін.
Відповідно до ст. 90 ЦК України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму та назву. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності. Юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування. Юридична особа, що є підприємницьким товариством, може мати комерційне (фірмове) найменування. Комерційне (фірмове) найменування юридичної особи може бути зареєстроване у порядку, встановленому законом. Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру. Юридична особа не має права використовувати найменування іншої юридичної особи.
Зміна назви юридичної особи не є реорганізацією цієї юридичної особи, зокрема перетворенням, якщо не змінюється організаційно-правова форма цієї юридичної особи. Цю правову позицію підтвердила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2019 у справі № 914/3587/14, де зазначила, що зміна назви юридичної особи не тягне за собою правонаступництва, оскільки не має наслідком появу нового учасника цивільних відносин.
Зміна назви юридичної особи тягне тільки правовий наслідок проведення державної реєстрації змін, пов'язаних зі зміною назви, до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про доцільність стягнення заборгованості за спірним договором із зазначенням зміненої назви юридичної особи - відповідача у справі.
Висновок.
Факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо поставки товару та неповернення вартості товару підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, тому вимога позивача про стягнення з відповідача вартості непоставленого товару в сумі 97 980 грн 00 коп. обґрунтована та належить до задоволення.
Суд перевірив правильність нарахування позивачем інфляційних втрат за період січень 2025 року - листопад 2025 року в сумі 7 587 грн 65 коп. та задовольняє їх за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично правильним.
Також суд, враховуючи положення ч.6 ст.232 ГК України, суму заборгованості, умови договору, настання строку оплати та межі позовних вимог, перевірив правильність нарахування позивачем суми пені за період з 01.01.2025 до 01.07.2025, яка згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом менша за суму заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення пені в сумі 14 672 грн 84 коп. В решті суми нарахованої пені належить відмовити (розрахунок додається).
За таких обставин позов належить до часткового задоволення, а саме стягнення з відповідача 97 980 грн 00 коп. основного боргу, 7 587 грн 65 коп. інфляційних втра та 14 672 грн 84 коп. пені.
Судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 3 028 грн 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №6327 від 10 грудня 2025 року.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір в сумі 2 722 грн 74 коп. належить покласти на відповідача. Судовий збір в сумі 305 грн 26 коп. - на позивача.
Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, статтями 2, 86, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
частково задовольнити позов Комунального некомерційного підприємства " Любарська лікарня" Любарської селищної ради Житомирської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Назарбест Транс" про стягнення заборгованості в сумі 133 721 грн 46 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Назарбест Транс", вул. С.Стрільців,18, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018 ( код 44353937) на користь Комунального некомерційного підприємства " Любарська лікарня" Любарської селищної ради Житомирської області, вул. Медична, буд. 5, с. Старий Любар, Житомирський район, Житомирська область, 13133 (код 01991754) 97 980 ( дев"яносто сім тисяч дев"ятсот вісімдесят) грн 00 коп. основного боргу, 7 587 ( сім тисяч п"ятсот вісімдесят сім) грн 65 коп. інфляційних втрат та 14 672 (чотирнадцять тисяч шістсот сімдесят дві) грн 84 коп. пені, а також 2 722 (дві тисячі сімсот двадцять дві) грн 74 коп. судового збору.
Відмовити в частині позовних вимог про стягнення 13 480 (тринадцять тисяч чотириста вісімдесят) грн 97 коп. пені.
Судовий збір в сумі 305 (триста п"ять) грн 26 коп. покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 02.04.2026
Суддя Т. В. Максимів