вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"02" квітня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/1356/25
Господарський суду Закарпатської області у складі судді Худенко А.А.,
за участю секретаря судового засідання - Маруклич Д.В.,
розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Суперпортал» про розстрочення виконання рішення від 23.02.2026 у справі №907/1356/23 за позовом Свалявської міської ради Закарпатської області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Суперпортал», м. Свалява Закарпатської області про стягнення 225 904,05 грн,
представники:
від стягувача- Куцкір Е.Ю. представник в порядку самопредставництва
від боржника -не з'явився
20 січня 2026 року Господарським судом Закарпатської області ухвалено рішення у справі № 907/1356/23, яким постановлено стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Суперпортал» (89300, Закарпатська область, м. Свалява, вул. Волошина, 134, код в ЄДРПОУ 39101993) на користь Свалявської міської ради Закарпатської області (89300, Закарпатська область, м. Свалява, площа Головна, будинок 1, код ЄДРПОУ 04053884) 225 904,05 грн безпідставно збережених коштів, а також 3 388,56 грн витрат позивача з оплати судового збору за подання позовної заяви.
23.02.2026 на адресу суду надійшла заява від представника ТОВ «Суперпортал» про розстрочку виконання судового рішення від 20.01.2026 у справі №907/1356/23 (вх. № 02.3.1-02/1679/26).
В обґрунтування заяви, відповідач вказує, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 годин 30 хв 24.02.2022 строк дії якого неодноразово продовжувався товариство втратило декілька контрактів і спрямувало діяльність на допомогу військовим. На даний час Товариство не проводить в повній мірі господарську діяльність на отримання прибутку, а всі потужності задіяні на допомогу військовим. Товариство не відмовляється погашати визначену в рішенні суду заборгованість, однак сплатити всю суму наразі є фінансово неможливими, а тому відповідач змушений звернутися до суду із заявою про розстрочення заборгованості. Заявник просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду 3акарпатської області від 20.01.2026 року за позовом Свалявської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Суперпортал» про стягнення суми заборгованості розмірі 225 904,05 грн., строком на один рік встановивши сплату заборгованості рівними частинами протягом дванадцяти місяців часу прийняття рішення.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує у тому числі: - ступінь вини відповідача у виникненні спору; - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Заява про розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.02.2026 головуючим суддею для розгляду заяви №907/1267/25 визначено суддю Андрейчука Л.В.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 24.02.2026, заяву представника ТОВ «Суперпортал» про розстрочку виконання судового рішення від 23.02.2026 у справі №907/1356/23 призначено до розгляду на 05.03.2026.
Між тим, у зв'язку з призначенням головуючого судді Андрейчука Л.В. на посаду судді Центрального апеляційного господарського суду, що унеможливлює продовження розгляду ним цієї справи, розпорядженням керівника апарату Господарського суду Закарпатської області призначено повторний автоматизований розподіл справи №907/1267/25.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Закарпатської області від 05.03.2026 про розстрочення виконання рішення від 23.02.2026 у справі №907/1356/23 розподілено судді Худенко А.А.
В подальшому, Господарським судом Закарпатської області в складі судді Худенка А.А. 09.03.2026 постановлено ухвалу про прийняття заяви про розстрочення виконання рішення від 23.02.2026 у справі №907/1356/23 до розгляду з викликом уповноважених представників сторін спору, судове засідання по розгляду заяви призначено на 02.04.2026.
В силу приписів частини 2 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, заява про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Представник позивача (стягувача) через підсистему «Електронний суд» подав заяву б/н від 02.03.2026 про розгляд заяви без участі уповноваженого представника. Проте явку представника до суду 02.04.2026 Свалявська міська рада забезпечила.
02.04.2026 представник боржника подав клопотання про відкладення розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Суперпортал» про розстрочення виконання рішення від 23.02.2026 у справі №907/1356/23 у завязку із несприятливими сімейними обставинами.
Суд заслухавши думку представника Свалявської міської ради дійшов висновку, що до заяви не додано ніяких доказів поважності неявки представника боржника, та боржник не позбавлений можливості забезпечити іншого представника. Тому підстав для відкладення розгляду заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Суперпортал» про розстрочення виконання рішення від 23.02.2026 у справі №907/1356/23 не встановлено.
Розглянувши матеріали заяви з доданим до неї документами про розстрочення виконання судового рішення суд зважає на наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Згідно зі статтею 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
У рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Таким чином, питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення такої заяви є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку розстрочення.
Отже, при вирішенні питання про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суд задовольняє таку заяву лише у виняткових випадках, які він визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо). Підставою для цього можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та суд враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору.
У постанові від 06.12.2019 у справі №2а/0570/6531/2011 Верховний Суд зазначив, що відстрочення в розумінні зазначеної норми закону е відкладенням чи перенесенням дати виконання рішення на новий строк, який визначається судом, та допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об'єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.
При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду.
Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №819/150/17.
В обґрунтування поданої заяви про надання розстрочки виконання судового рішення боржник зазначає, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 годин 30 хв 24.02.2022 строк дії якого неодноразово продовжувався, товариство втратило декілька контрактів і спрямувало діяльність на допомогу військовим.
Відтак, як зазначає заявник, на даний час, Товариство не проводить в повній мірі господарську діяльність на отримання прибутку, а всі потужності задіяні на допомогу військовим.
Між тим, заявник відмічає те, що не відмовляється погашати визначену в рішенні суду заборгованість, однак сплатити всю суму наразі є фінансово неможливими, а тому останній змушений звернутися до суду із заявою про розстрочення заборгованості.
В свою чергу від стягувача (позивача) на адресу суду надійшли заперечення на заяву про розстрочення виконання рішення б/н від 25.02.2026 (вх. №02.3.1-02/1783/26 від 25.02.2026), згідно якої вважає заяву про розстрочення необґрунтованою, передчасною та такою, що не підлягає задоволенню.
Стягувач зазначає, що звернення боржника із заявою про розстрочення виконання рішення суду не ґрунтується на належних та допустимих доказах, які б свідчили про існування обставин, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду. Зокрема: відповідачем не надано жодних доказів свого фінансового стану, відсутності коштів чи майна, на яке може бути звернено стягнення; не підтверджено фактичне припинення або суттєве ускладнення господарської діяльності; наведені доводи мають загальний характер та не містять конкретних обставин, які відповідно до ст. 331 ГПК України можуть бути підставою для розстрочення виконання рішення.
Крім того, посилання відповідача на складну економічну ситуацію, воєнний стан та участь у допомозі військовим не можуть вважатися виключними обставинами, оскільки такі обставини є загальними для всіх суб'єктів господарювання та не звільняють від обов'язку належного виконання судових рішень.
Стягувач також звертає увагу, що відповідачем не доведено ані неможливість негайного виконання рішення, ані реальну можливість його виконання у разі надання розстрочки, що свідчить про формальний характер поданої заяви.
Окрім цього, подання заяви здійснено з порушенням вимог процесуального закону, оскільки відповідач як юридична особа зобов'язаний користуватись електронним кабінетом ЄСІТС, проте відповідні процесуальні документи подані поза межами встановленого порядку, що тягне застосування процесуальних наслідків, передбачених ГПК України.
На підставі ст. 170 Господарського процесуального кодексу України, будь - яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: 1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву, клопотання або заперечення, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для такої фізичної особи), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 2) найменування суду, до якого вона подається; 3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі; 4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; 5) підстави заяви (клопотання, заперечення); 6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення); 7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.
За положеннями ч. 5, 6, 8 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним підписом учасника справи (його представника).
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 6 ГПК України (в редакції Закону №3200-IX від 29.06.2023), адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Згідно із ч. 1, 4 ст. 6 ГПК України, у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Частиною 8 статті 6 ГПК України передбачено, що реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі. Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги», якщо інше не передбачено цим Кодексом. Особливості використання кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, визначаються Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Отже, чинним процесуальним законодавством передбачено такі способи звернення до суду як подання документів в паперовій формі або в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС.
Відповідно до пункту 7.52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.09.2023 у справі №204/2321/22 вимога про звернення до суду через підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи є обов'язковою для осіб, визначених пунктом 10 Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.
Згідно пункту 10 Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов'язковому порядку. Інші особи (це, зокрема, фізичні особи, у тому числі фізичні особи-підприємці) реєструють такі кабінети в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Водночас із наявної в матеріалах справи відповіді №32979327 на запит про отримання інформації щодо наявності зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС в юридичної особи з кодом ЄДРПОУ 39101993 (Товариства з обмеженою відповідальністю «Суперпортал») вбачається, що відповідач не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС.
Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду. Суд повертає письмову заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду також у разі, якщо її подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його (ч. 4 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Враховуючи те, що заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Суперпортал» б/н від 18.02.2026 (вх. №02.3.1-02/1679/26 від 23.02.2026) подана із порушенням вимог ст. 6, 170 ГПК України, така підлягає поверненню позивачу на підставі ч. 4 ст. 170 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 6, 170, 233, 234, 235, 326, 327, 331 Господарського процесуального кодексу України,
1. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Суперпортал» б/н від 18.02.2026 (вх. №02.3.1-02/1679/26 від 23.02.2026) на 4 аркушах з додатками на 2 аркушах.
2. Ухвала господарського суду набирає законної сили на підставі ст. 235 Господарського процесуального кодексу України. Апеляційна скарга на ухвалу суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ухвали). Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду.
3. Ухвалу надіслати сторонам у справі.
4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Суддя А.А. Худенко